Віче-реквієм до Дня пам’яті та примирення.

Віче-реквієм до Дня пам’яті та примирення.

Наче птахи летять невблаганно літа,

Залишають свій стрій дорогі ветерани.

У минуле пішла найстрашніша війна,

Та про неї постійно нагадують рани.

З кожним роком все менше і менше стає

Тих людей, які нам здобули Перемогу.

Лише пам'ять забути про них не дає,

Пам’ятаймо про них і молімося Богу.

Нехай Вічні вогні на могилах горять,

Перед ними завжди на коліна ставайте.

Пам’ятайте живих і померлих солдат,

Схиліть голови – шану віддайте!

 Війна… Страшна війна минулого століття – це пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України. Минають роки… Але мільйонам людей назавжди закарбувалася в пам’ять біль Другої Світової війни, яка нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил, які є святинею нашої пам’яті.

8 травня біля пам’ятного знаку загиблим воїнам у Другій Світовій війні в Україні та пам’ятного знаку активного бійця ОУН УПА  Володимира Лисика зібралось чимало бориславців.

Ведуча заходу – провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин наголосила, що відтепер 8 травня відзначається як День пам’яті і примирення з нагоди перемоги над нацизмом у Європі та завершення Другої Світової війни.

Для заходів, приурочених до цих дат на державному рівні з 2014 року використовується новий символ – червоний мак та гасло – “1939-1945. Ніколи знову”.

Квітка маку в українській традиції має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби.

До спільної молитви було запрошено настоятелів храмів міста Борислава. Адже вшановуючи пам’ять загиблих Героїв Другої світової війни, ми робимо велику і святу справу. Всі присутні для спокою душ загиблих борців проти фашистського та комуністичного режимів вознесли святу молитву і схилили у великій скорботі свої голови.

Квіти шани від громади міста до Пам’ятного знаку загиблим воїнам у Другій Світовій війні та  пам’ятного знаку активному бійцю ОУН УПА  Володимиру Лисику поклали міський голова Ігор Яворський, секретар міської ради Юрій Химин та заступник міського голови Роксоляна Гарасимів.

Міський голова Ігор Яворський у своєму виступі наголосив, що війна – це завжди боляче, страшно…». А Друга Світова війна – свідчення прояву патріотизму, великих чеснот воїнів-українців, що боролися проти нацизму. За важких умов панування тоталітарної системи, ціною незчисленних утрат вони змогли захистити свій дім і свою Батьківщину. Жива пам’ять про такі події є застереженням для будь-якої країни, наочним аргументом на користь збереження незалежності, громадянського миру, єдності та злагоди у суспільстві, а також – запобіжним фактором від можливості повторення подібного сценарію. А сьогодні сьогодні ми повинні віддати данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.

Продовжила захід ведуча та пригадала присутнім події Другої Світової війни, яка для України розпочалася 1 вересня 1939 року із німецьким вторгненням в Польщу. 110-120 тис. українців у лавах Війська Польського розпочали світову боротьбу проти нацизму, 8 тис. з них загинуло протягом місяця війни. Також 1 вересня Люфтваффе бомбардувало Львів та інші західноукраїнські міста, що тоді перебували у складі Польщі. Між 12 та 22 вересня Львів пережив подвійну облогу: із заходу – нацистськими військами, зі сходу – радянськими. СРСР вступив в Другу світову війну 17 вересня 1939 року на боці нацистської Німеччини. Цього дня Червона армія перейшла тодішній радянсько-польський кордон – на допомогу німецькій – та окупувала Західну Україну та Західну Білорусь. Протягом двох років Москва була союзницею Берліна, що у 1940 році ледь не призвело до війни Великої Британії та Франції проти СРСР.

Нацистсько-комуністичний союз було зруйновано 22 червня 1941 року із німецьким вторгненням в СРСР. Протягом року з початку німецько-радянської війни Україна була окупована військами Третього Райху. Вигнання нацистів розпочалося восени 1943 року і завершилося наприкінці 1944-го. Український напрям був головним на Східному фронті: тут діяло від 50 до 75% всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил. Нацистський окупаційний режим в Україні був одним з найжорстокіших у Європі. Безпосередньо своїми руками або із залученням “добровільних помічників” з числа місцевого населення нацисти знищили 1,5 млн український євреїв та 20 тис. ромів. Але якщо злочини проти людяності Третього Райху більш досліджені, то засудження злочинів комуністичного режиму ще триває. Найбільш відомі з них – Катинський розстріл, знищення політв’язнів у Західній Україні, підрив Дніпрогесу, використання в боях неозброєних селян – “чорної піхоти”, депортації українців та інших народів.

Після перемоги над нацистською Німеччиною 8 травня 1945 року СРСР приєднався до війни проти Японії. Беззастережна капітуляція Японії 2 вересня 1945 року означала завершення Другої світової війни, але окремі військові конфлікти, породжені нею, точилися ще декілька років. Організований спротив радянській владі в Західній Україні тривав до 1954 року, а окремі сутички – до 1960-го.

Далі продовжив захід виступ вокально-інструментального гурту Бориславської державної гімназії у складі вчителя інформатики Давида Кузьмича та учнів – Тараса Бориславського, Богдана Флюнта, які зворушливо виконали пісню «В той день, коли закінчиться війна…».

До слова було запрошено директора муніципальної варти міста Борислава Леоніда Федевича, який розповів присутнім про значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини, який зробила Україна. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (до 45 тис. осіб), Польщі (до 120 тис.), СРСР (понад 6 млн), США (до 80 тис.) і Франції (до 5 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації, великий українець Іван Кожедуб – тричі. Для України Друга Світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси. За Україну воювали дві тоталітарні системи, які однаково не рахувалися з ціною людського життя.

Нині на Сході України відбувається безпрецедентне з часів Гітлера та Сталіна порушення норм міжнародного права. Хижа й ненажерлива імперія знову не рахується з державними кордонами і прагне розширити свій так званий життєвий простір. Україна знову дає відсіч, - хіба що з тією різницею, що ворог прийшов не з Заходу, а зі Сходу.

Далі ведуча заходу продекламувала вірш Віталія Назарука «СХИЛІМО ГОЛОВУ...» та вірш Олени Лемішко «Про що мовчать сумні солдата очі…». А у виконанні тріо у складі Катерини Войтович, Тамари Гащук та Софії Кудрич прозвучала пісня «Ти солдат України».

Щоб бути вартим майбутнього, нам треба осягнути основний урок історії, зокрема й історії Другої світової війни. І він полягає в тому, що тільки в єдності наша сила, сила українського народу, сила України!

«Кожен день, кожен час пам’ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла,

Все, що можна для миру віддайте,

Збережіть для нащадків життя».

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.