«ВІЧНИЙ ЖИВИЙ ГОЛОС»

До 145 - річчя від дня народження Лесі Українки

«Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень!»

                                                                                    

     Вогонь пісень Лесі Українки палає уже 137 років. Це незгасимий вогонь таланту, справжнього, від Бога. Донька Прометея, як назвали її люди, несла їм вогонь своїх поезій, цю іскру Божу, за життя і несе зараз, устами нашими, її потомків.

    Недаремно поетесу стали величати Дочкою Прометея. Нести людям вогонь просвіти, вогонь своєї любові, жар свого невтомного слова було справою всього її життя. Але навіть у хвилини найтяжчої душевної муки вона незбагненна у своїй внутрішній силі і величі. Бо життєве кредо Лесі Українки — сміливо творити свій шлях серед будь-яких незгод, змагатися з долею, не впадати у відчай під її ударами:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні.

Без надії таки сподіватись.

Буду жити — геть думи сумні!

   «Коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом, – писав Максим Рильський, – то найвідповідніше слово було б – боротьба». З’явившись на рубежі двох століть і двох епох, ця творчість стала однією з вершин української літератури.
       Ім’я поетеси овіяне всенародною любов’ю. Це була людина виняткової  мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування, її талант виявився у багатьох різновидах літературної праці – поезії, драматургії, прозі, літературній критиці і публіцистиці, перекладацькій роботі і фольклористиці. 

«Це талант наскрізь мужній,

хоч не позбавлений

жіночої грації і ніжності…

Її поезія – то

огнисте оскарження того

гніту сваволі, під

яким стогне Україна».

(І. Франко)

    За вікнами зима, і ось у таку гарну пору, з нагоди 145 - річчя від дня народження Лесі Українки в приміщенні ЗОШ №5 учнівський колектив 9-х класів та працівники бібліотеки – філії № 6 для юнацтва Бориславської МЦБС спільно провели усний журнал «Вічний живий голос».

   Яскраво доповнив захід цікавий виступ вчителя української мови та літератури ЗОШ № 5 Ольги Козич.

     Усний журнал складався з 5 - ти сторінок:

     1. «Біографія Лесі Українки»

     2. «Творчість Лесі Українки. Конвалія»

     3. «Любов до народу»

     4. «Єдина! На всю Україну!»

     5. «Бібліотечна скарбничка»

Кожна сторінка усного журналу ознайомила учнів з творчістю великої поетеси, торкнулися ширше її життєвого шляху та творчості. Біографія Лесі мелодійно перепліталася з декламацією її поетичних творів.

    Ведучі усного журналу Айзенбарт Антон і Марголич Мирина вміло розповіли про життєвий шлях Лесі Українки. В ролі Лесі Укранки виступила Шаповал Мар'яна.

     Поезії Лесі Українки: «Ти себе Українкою звала», «Зоря поезії», «Хто вам сказав, що я слабка», «Скрізь плач і стогін», «Горить моє серце», «В її очах слова котились, наче хвилі», «Вся ти – трепет, вогонь, ідеал…», «Надія», «І все таки до тебе думка лине», «До тебе, Україно, наша бездольная мати» читали учні 9-х класів: Дешевий Володимир, Романська Інна, Файчак Тетяна, Ковалик Марта, Печак Яна, Кундик Ірина.

    Інсценівку «Мамо, іде вже зима» вміло продемонстрували вчитель української мови та літератури Козич Ольга з сином Максимом.

 Мультимедійну презентацію «Я маю в серці те, що не вмирає» підготувала учениця 9 – А класу Козич Ірина. Також до уваги присутніх було продемонстровано документальний фільм про життя Лесі Українки.

    Учні 9 – А класу Кардаш Андріан, Копитчак Давид, Руданський Назар та Олійник Софія під гітару виконали пісню «Човен» на слова Івана Франка. Файчак Тетяна виконала вірш «Геть те думи, ви хмари осінні» під музичним супроводом вчителя музики ЗОШ № 5 Ігоря Хоп'яка.

     Бібліотекар  Ольга Смерека презентувала книжкову виставку «Поетичне слово Лесі». Про цікаві факти з життя Лесі Укранки розповіла бібліотекар Марія Лутчак.

    Заступник директора з виховної роботи Марія Голобутовська подякувала всім хто долучився до заходу та закликала читати та вивчати твори нашої геніальної поетеси.

   Видатні поети, митці ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя.

    І час підносить їх над нашими думами і турботами, обдаровуючи безмежною молодістю, і стають вони нашими сучасниками й ровесниками прийдешніх поколінь.

   Будуть відходити віки, будуть приходити віки… а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ. То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.

     Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. То ж нехай звучить серед нас слово Лесі і слово про Лесю, як шана наша пам’яті її великій.

     Запрошуємо усіх, хто цінує творчість Лесі Українки, завітати до бібліотеки. Наодинці пройтися життєвим шляхом поетеси. А може й взяти її твори, з яких долинуть до вас слова Лесі Українки.                                                                                          Леся Українка прожила життя сповнене невимовних страждань і гіркоти. Але її творчість звучить оптимістично,в ній на повний голос пролунали життєрадісні мотиви, сповнені віри і впевненості в невичерпні сили народні. Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а лише зробила крок у безсмертя:

Десь у лісі сопілка співає:

То сміється, то плаче – рида …

«Лісова пісня» в світі лунає

Вже століття, бо … «вічно жива»!

Стихла пісня… Сопілка змовкає…

Та співає душа, ожива!..

Тож хай в кожному серці палає

Те живе, що повік не вмира!

 Підготувала

Галина Почіковська,

бібліотекар бібліотеки-філії №6

для юнацтва Бориславської МЦБС