Презентація книги «КИРИЛО ОСЬМАК: автопортрет у листах на тлі Владімирського централу» за участю автора Наталії Осьмак

Тюрма вночі не спить. Вона - суцільне вухо.

Десь брязкають ключі. Лунають кроки глухо.

А на світанку знов, як в'язні смерті ждуть.

Кирила Осьмака на допити ведуть.

Це вчора так було, учора й позавчора,

Це вже десятий рік, як виснажена, хвора

Надосвітку на хрест людина йде свята,

Пригорблена, немов несе свого хреста.

Йде сивий чоловік. Шукають сонця очі.

Два ключники - за ним, немов собаки гончі.

Світ падає з вікна, блищить на сходах кров.

 Хтось певно з допиту цієї ночі йшов.

Кирило слухає. Десь українська мова

То стогне, то ячить. Паркетина дубова

Вночі пройшлась по ній, її сікли й пекли

Братерством ковані московські шомполи.

 (Дмитро Павличко «КИРИЛО ОСЬМАК»)

28 січня в читальній залі бібліотеки-філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС відбулась презентація книги «КИРИЛО  ОСЬМАК: автопортрет  у  листах  на  тлі Владімирського  централу» за участю автора Наталії Осьмак – української громадської діячки, біографа, дочки і дослідниці життя й діяльності легендарного Президента Української Головної Визвольної Ради Кирила Осьмака. За визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність Наталія Осьмак у 2009 році нагороджена Орденом княгині Ольги III ступеня.

Лідія Семенчук, директор Бориславської МЦБС розповіла, що всім борцям за волю України від княжих часів до нинішніх днів притаманна відвага, вірність та відданість, а історія України унікальна тим, що багато її творців невідомі і сьогодні. Саме  постать Кирила Осьмака – президента УГВР – дуже довгий час не була відома не лише широкому загалові, але й тим, що був він учасником національно-визвольної боротьби під час Другої світової війни. Вибраний на Президента УГВР 15 липня 1944, коротше ніж за 2 місяці був заарештований і, як написано у 8 томі Літопису УПА «Можливо в підпіллі теж не було певности, чи президент К. Осьмак живе чи загинув. Тому було краще про нього нічого не писати».

Про свою довгу дорогу до батька, пошуки могили Кирила Осьмака в Росії та листи з–за ґрат  детально розповідала автор книги Наталя Осьмак. Вже 20 років вона збирає по зернині відомості про свого батька — Президента Української Головної Визвольної Ради Кирила Осьмака.

Наталія Осьмак об’їздила Росію, де відбував покарання та вчився її тато, шукала документи і свідків тих подій у Карпатах, Києві та Львові, сприяє створенню фільмів, пише книжки про нього. І завдяки її активній громадянській позиції та щирій доньчиній любові прах Кирила Осьмака перевезений до України – тепер український президент спочиває не біля мурів Володимирської в’язниці, а на Байковому кладовищі, під козацьким хрестом.

Пані Наталія згадала про своє дитинство… Вона виросла без батька і довго не знала про його долю і росла в такий час, за таких обставин, коли в багатьох дітей не було батьків: хтось помер, загинув, когось посадили. Свого батька пані Наталія знала до двох років і семи місяців.

До того як його обрали Президентом УГВР, він пішов у підпілля і працював легально у Стрию директором товариства «Сільський господар».

Після створення УГВР родина Кирила Осьмака якийсь час жила у партизанському селі Недільна, де був Головний штаб УПА, далі доньку Наталію iз мамою під опікою УПА перевезли до села Тур’є–Горішнє. По вказівці якогось «енкаведиста» і виданої ним довідки, мати пішла в районне село Підбуж і там зареєструвалася й отримала роботу. Мамі було важко, бо мусила дбати про все: і про дах над головою, про дрова, харчі, роботу.

Розповіла пані Наталія, як жили вони у Підбужі в різних хатах, у незнайомих людей. Та не всюди їх радо приймали (бо ми ж «східняки», і хто там знав, яким духом ми дихали), але знайшлися прекрасні люди — родина Катерини та Ігната Павликiв. Вони дали маленьку кімнатку з сінями — прибудова до хати, певно, для прислуги. І це помешкання стало для Наталії Осьмак маленькою підбузькою батьківщиною.

Мати виховала дочку Наталію в українському дусі. Бо інакше й не могло бути! Вона жила в українському світі, у карпатському селі! Та ще й на межі із ворожим російським світом. Дружина та донька Кирила Осьмака чітко усвідомлювали, що є українцями: шанували українські свята, співали українські пісні. Тарас Шевченко й Іван Франко для них були такими природними, як повітря чи вода...

Про те, ким був насправді батько, Наталія Осьмак дізналася тоді, коли розвиднялося на незалежність, почали з’являтися публікації про УПА, і вона стала усвідомлювати, що її батько «десь там» був. Її увагу привернула книжка невеликого формату з назвою «Українська Головна Визвольна Рада», яку вона взяла в руки, розгорнула і прочитала: «Присвячуємо цей том Літопису УПА про діяльність УГВР в 1944—1945 роках, тим членам УГВР, які загинули в цьому періоді часу: Президентові УГВР Кирилові Осьмакові…». Так Наталія Осьмак дізналася про те, ким насправді був її батько.

Під час заходу також відбулася презентація документального фільму «Нескорений президент», який є  не лише документальною повістю про українського героя, але є ще історією тисяч, мільйонів українських сімей в умовах радянської дійсності.

У 2009 році побачила світ поема «Кирило Осьмак», яку написав український поет Дмитро Павличко. Під час заходу поему «Кирило Осьмак» чудово продекламували користувачі бібліотеки: Ірина Мінів (уч. 7 кл., БДГ), Ірина Дейнега (уч. 10 кл., ЗОШ №7), Ірина Панів (уч. 11 Б кл., ЗОШ №4), Михайло Біляк (уч. 11 Б кл., ЗОШ №4), Марія Гадубяк (уч. 10 кл., ЗОШ №7).

На презентацію книги завітав учасник Львівського народного самодіяльного хору учасників визвольних змагань, УПА та ветеранів праці «Нескорені» Володимир Мудрак, у виконанні якого прозвучала «Пісня про Кирила Осьмака».

Знай, воля народу — найвища мета,

За неї боротися буду,

Щоби Україна моя золота

Позбулась відступництва блуду.

Історії мить — та їй жити в віках,

За неї життя своє дали

Шухевич, Бандера, Кирило Осьмак,

Що смертію смерть подолали.

   Наталочко, доню, кровинко моя!   

   Як важко тебе залишати,             

   Та Київ і Підбуж — Вкраїнська земля,

   Яку треба нам захищати!

На презентації було чимало гостей, які виступили і охоче поділилися своїми враженнями  Марія Граблюк, голова міської громадської організації «Братство вояків ОУН-УПА ім. Нечая», Любов Папка, голова міської громадської організації «Товариство політв’язнів та репресованих», Ганна Глод, членкиня міської організації «Союз Українок».

Слова вдячності автору книги Наталії Осьмак висловила заступник міського голови Роксоляна Гарасимів, бо такі зустрічі є необхідними, а таких як Кирило Осьмак слід пам’ятати і наслідувати, адже він боровся, страждав, терпів тортури задля здобуття незалежності України і є гідним прикладом особливо для молоді і нас всіх. Незламний Кирило Осьмак, який пережив ув'язнення та знущання, ніколи не відрікся від свого українського єства. У його листах відчувається палка любов до своєї рідної землі та цілковита жертовність на благо держави. Він хотів бачити свою державу цілковито незалежною. Жодна ідеологічно-брехлива машина пропаганди не змогла стерти з історії таку велику та стражденну постать. Шануймо своїх героїв!

На завершення заходу юні читці продекламували вірш Ореста Левицького «Борцям за волю». Директор Бориславської МЦБС Лідія Семенчук висловила слова вдячності всім, хто долучився до організації презентації, а саме:  громадській активістці, заступнику голови Дрогобицької районної організації політичної партії ВО «Батьківщина», пп. Вірі Курпіті, громадській діячці, пп. Надії Мінів. А на завершення презентації бібліотека-філія №6 для юнацтва отримала  в дарунок книгу «КИРИЛО  ОСЬМАК: автопортрет у листах на тлі Владімирського централу» з автографом автора Наталії Осьмак.

Божена  ДМИТРИШИН,

провідний методист Бориславської МЦБС.