День Святого Валентина – свято закоханих

Свято Валентина - раз у році,

Та любов живе з нами щодня.

У одних любов ця материнська,

В інших вона юна і палка.

Є любов до рідних і до друзів,

Є до рідної Вкраїнської землі.

Та найбільша це любов від Бога,

Але ж ми не цінимо її.

Він прощає,він все забуває,

Він нам серце своє відкриває.

По житті іти нам помагає

Й ангела нам свого посилає,

Щоб охороняв нас від біди.

В день такий прийміть мої вітання,

Теплі, щирі, добрі побажання.

Хай повік любов у Вас не згасне,

Хай приносить вона тільки щастя.

   День Святого Валентина – день усіх закоханих. Це свято з кожним роком все міцніше вкорінюється серед нас. А все тому, що кохання — найпрекрасніше та найзагадковіше з усіх людських почуттів.

   За легендою, християнський священик Валентин жив за часів імператора Клавдія II Готського (III ст. від Р. Х.) й поруч з основним покликанням займався природничими науками та медициною.

   Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім'я заважає солдатам воювати за імперію і видав едикт, яким забороняв воїнам одружуватися. Валентин, попри цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це його заарештували й ув'язнили під охороною офіцера, прийомна донька якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув на християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого.

   Але щонайменше троє святих Валентинів були римськими мучениками. Один був священиком і лікарем у Римі, другий — єпископом у Терні(Італія), третій жив у Єгипті приблизно у 100–153 роках. Останній був одним із кандидатів на пост римського єпископа (тобто Папи), у своїх проповідях звеличував достоїнства шлюбу як втілення християнської любові. Про обставини його смерті і про місце поховання практично нічого невідомо.

    Римський Валентин загинув 269 року (часи імператора Клавдія II), тернійський — 197-го. Обидва були поховані на одному цвинтарі (поблизу сучасних воріт Порта дель Пополо у Римі, які тепер часто називають «воротами Святого Валентина»). Останки першого Валентина (римського священика і лікаря) згодом зберігалися в одній із церков Рима.

   1836 року Папа Римський Григорій XVI передав останки церкві в Дубліні, де вони зберігаються досі. Останки другого Валентина нині перебувають у базиліці Святого Валентина в Терні — місті, де він колись був пастирем.

   Вважається, що День Святого Валентина у християнські часи замінив собою язичницьке свято луперкалій (на честь бога Фавна; за іншою версією, на честь богині кохання Юнони), який відзначався щороку 14 лютого. Ця заміна сталася 496 року за розпорядженням Папи Римського Геласія I.

    Широкої популярності в Західній Європі це свято набуло після XV століття. За переказом, винахід «валентинки» приписують герцогу Орлеанському Шарлю. 1415 року, перебуваючи в англійському полоні після битви під Азенкуром, він нібито надсилав із лондонської в'язниці віршовані любовні послання своїй дружині. Одна з тодішніх «валентинок» нині зберігається в Британському Музеї. У США свято відзначають з 1777 року.

   Втім, у Римсько-Католицькій Церкві Святий Валентин офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання: ікони часто зображують Валентина в одязі священика або єпископа, який оздоровлює юнака від епілепсії. За церковними переказами, на могилі св. Валентина один юнак, хворий на епілепсію, довго молився — і видужав.

   Загалом у римо-католиків є 16 Святих Валентинів і дві Святих Валентини. 1969 року покровитель закоханих був вилучений із календаря святих як такий, чию історичність взяли під сумнів. Однак в сучасних календарях РКЦ (наприклад, видавництва «Кредо») 14 лютого відзначено як день пам'яті Святого Валентина. Також 14 лютого римо-католики відзначають День Святих Кирила та Мефодія, яких Папа Римський Іван II проголосив святими покровителями Європи.

   Християни завжди намагалися якимось чином «освятити» те, що було добре у язичників. Можливо, і сьогоднішнім християнам слід побачити у дні святого Валентина не тільки численні зловживання, яким насправді не бракує, але й велику спрагу світу молодих людей у духовній, великій і передусім справжній любові, яку сьогодні так важко знайти. Адже християни завжди були експертами від любові, як це доводить історія: історія мучеників, історія святих, які любили насправді.

   Сьогодні нам потрібні нові святі Валентини, які вчинять чудо прозріння для сучасного світу, які подарують своє серце іншим, які зможуть сказати щиро, без тіні пожадання: „Я твій, твій Валентин!“, зможуть показати справжнє джерело любові і перемінити світ… наш світ!»

   У давні часи природні чинники та події позначалися не календарною датою, а приурочувались до святого, якого в той день вшановувала Церква (наприклад, на Спаса достигають яблука тощо). Відповідно, на час, коли відзначають день Святого Валентина, припадає період парування птахів. Це й призвело до звичаю, що днем пізніше молоді люди шукали собі пару — дівчина вибирала собі хлопця, а той у відповідь обдаровував її, наслідуючи лицарські звичаї.

   Відзначення Дня Святого Валентина  у різних країнах.

   Валентинів день в Англії та Шотландії в старовину супроводжувався таким звичаєм. Молоді люди клали до мішечка відповідну їхньому числу кількість квитків, з позначеними на них іменами молодих дівчат; потім кожен виймав один такий квиток. Дівчина, ім'я котрої діставалось таким чином молодій людині, ставала на наступний рік його «Валентиною», а він — її «Валентином». Це передбачало на цілий рік відносини між молодими людьми, подібні до тих, що, за описом середньовічних романів, були між лицарем та його «дамою серця» (скрізь супроводжував її, складав їй сонети, грав на лютні тощо). Про цей звичай згадує у своїй знаменитій пісні шекспірівська Офелія. Ймовірно, він є ще дохристиянського походження. Ще донині Валентинів день в Шотландії та Англії дає молоді привід для різноманітних жартів та розваг.

    В Англії існувало повір'я, за яким перший мужчина, що його зустрічала дівчина 14 лютого, повинен був стати її Валентином — хоче вона цього чи ні. Але дівчата знайшли вихід із ситуації: цього дня вони гуляли з зав'язаними очима.

   Щороку у США в День Святого Валентина продають понад 108 мільйонів троянд, здебільшого червоних, зі швидкістю близько 24 тис. троянд у хвилину, а на цукерки витрачають 692 мільйони доларів.  Але в США, приблизно кожен четвертий американець не відзначає цього свята взагалі. А ще 15% американських жінок (це тільки вони могли таке придумати) посилають самі собі букети квітів, вітаючи себе із Днем Валентина.

   У Данії закохані у свій день посилають один одному засушені білі квіти.

    Італійці у День Святого Валентина вважають своїм обов'язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають — «солодкий».

   Поляки цього дня відвідують Познань. Там, за повір'ям, лежать мощі Святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки вірять, що проща до неї допомагає в любовних справах.

   Німці вважають Валентина покровителем психічно хворих, прикрашають в цей день всі лікарні червоними стрічками, а в каплицях проводять спеціальне Богослужіння.

   В Японії на День Святого Валентина жінки і дівчата дарують чоловікам і хлопцям солодощі, переважно шоколад. Хоча це «свято закоханих» подарунки отримують не лише коханці, але й начальники чоловічої статі від підлеглих статі жіночої. Загалом, святкування не відрізняється від аналогічних у Європі чи Америці. День Святого Валентина особливо поширений серед молоді. Літнє покоління сприймає його як чудернацьку примху «погано вихованого дітей та онуків» або як шкідливий імпортований звичай Західної цивілізації.  А ще в День закоханих щороку проводять конкурс на найгучніше зізнання в коханні. Хлопці і дівчата піднімаються на поміст і по черзі кричать щодуху найрізноманітніші слова любові своїм коханим. Переможець конкурсу отримує приз. Природно, що переможцями майже завжди стають чоловіки.

   У Франції в День Святого Валентина прийнято дарувати коштовності, а букети добирають дуже ретельно, згідно із “мовою квітів”. Галантні французи першими ввели в себе любовні послання — чотиривірш.

   У Фінляндії 14 лютого зветься Днем любові. Фіни в цей день дарують сувеніри у формі серця не лише своїм коханим, а й матерям, оскільки жіночого дня, подібного до 8 Березня, у цій країні немає.

   Останніми роками День Святого Валентина набув і політичного звучання. Він був заборонений у Саудівській Аравії та Ірані. 2004 року радикальна група індуїстів «Шив Сена» демонстративно спалювала «валентинки» в Мумбаї.

   14 лютого 2008 р. митрополит УПЦ Володимир (Сабодан) освятив церкву в Києві в ім'я св. Валентина.

   Мощі Святого Валентина в Україні

   Останнім часом поширилася інформація про те, що мощі покровителя закоханих Святого Валентина зберігаються в церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Самборі (Львівська область). Автентичність реліквії нібито підтверджує документ Папи Римського від 1759 року.

   Святий Валентин був покровителем Перемисько-Самбірської єпархії. У 1759 році його прах вийняли із землі на цвинтарі святої Прісцилли у Римі. У Ватикані вирішили передати частину мощів у храм тієї землі, якою заопікувався святий Валентин. Фрагмент черепа та кілька кісточок закували у скляний гробик, поклали у саркофаг і доправили до Самбора. Від того часу реліквію зберігають у церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Самборі. Але в комуністичні часи це замовчували.

   День Святого Валентина в Україні.

   В Україні День Святого Валентина відзначається надто по-різному. Із здорових, одухотворених його «освоєнь» можна відзначити пластові вечірки, флеш-моби та заходи в бібліотеках.

   День Святого Валентина – дуже ніжне та добре свято, день в який люди відкрито говорять про найбільш прекрасне в світі почуття – про любов. В цей холодний лютневий день на душі тепло як ніколи, а повітря заполонили відчуття щастя і романтики. Крім того день всіх закоханих – чудовий спосіб показати свою любов та турботу, здивувати дорогу тобі людину…

   Символами Дня Святого Валентина стали воркуючі голубки і серця, пронизані стрілою Амура На вечорах, присвячених Дню Святого Валентина, романтичні символи іноді переховували в солодощах. Кожен гість отримував скибочку торта і, якщо йому пощастило, емблему. Емблема говорить про його удачі. Іноді символи вкладали в подарунок замість посилок. Рис позначав весілля. Кільце - те ж саме або заручини. Монета означала, що людина одружується або вийде заміж за багатого. Іноді юнак отримував червону рукавичку. "Отримати рукавичку" означало, що він дівчині подобається.

   Серце                                                          

   Колись люди вірили, що такі почуття, як любов, удача, гнів або сумніви, знаходяться в серці; пізніше стали вважати, що тільки почуття любові знаходиться в серці. Так що в наш час серце - це символ любові і Дня Святого Валентина.

   Купідон

   Син Венери, богині любові. Він може змусити людину закохатися пострілом однієї зі своїх чарівних стріл.

   Червона троянда

   Троянда - улюблена квітка Венери, богині любові. Червоний колір - це колір сильних почуттів. А червона троянда - це квітка кохання. Коріння цієї традиції — в античному язичництві: богиня кохання Афродіта, за легендою, поспішаючи до коханого, стала на кущ білих троянд, поранила ногу і її божественна кров пофарбувала їх в червоний колір. З того часу червоні троянди — символ кохання і пристрасті.

   Птахи любові і голуби

   У нас традиційно любов символізують голуби. Голуби вважаються улюбленими птахами Венери. Вони все життя не змінюють пару і спільно піклуються про пташенят. Ці птахи - символи вірності і любові, а також символи дня Святого Валентина.

   А в Африці птахами любові називають барвистих папуг. Більшість з них мають червоні дзьоби. Вони названі птахами любові за те, що коли вони збираються в пари, то вони сидять на дуже близькій відстані один від одного.

   Кільця

   У більшості країн люди під час заручин та весілля обмінюються обручками. Два-три століття тому в День Святого Валентина було дуже популярно влаштовувати заручини.

   Рукавички

   Колись, якщо чоловік хотів одружитися на жінці, він "просив її руки". Рука стала символом кохання та шлюбу. Незабаром рукавички також стали символом шлюбу.

   Мережива

   Сотні років тому жінки носили з собою мереживні носовички. Якщо дама ронила носовичок, чоловік, що знаходиться поряд з нею, повинен був підняти хустку і повернути його жінці. Іноді дама спеціально ронила мереживну хустку, щоб познайомитися з вподобаним їй чоловіком. Незабаром мережива стали повністю асоціюватися з любовним романом.

         Amor omnia vincit – Любов усе здолає.

Вергілій

Підготувала

Галина Почіковська,

бібліотекар бібліотеки-філії №6

для юнацтва Бориславської МЦБС