Віче-реквієм до Дня пам'яті та примирення.

Віче-реквієм  до  Дня  пам'яті  та  примирення.

Болить земля. I плаче тихо-тихо.

Зґвалтована чужим байдужим лихом,

Втомилася земля, як скорбна мати,

Синiв своїх в могилах обiймати…

8 травня, біля військового меморіалу на вул. Данила Галицького відбулося віче-реквієм з нагоди Дня пам'яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та 75-ї річниці вигнання нацистів з України, щоб вшанувати подвиг Українського народу у боротьбі за свободу та увічнити пам'ять загиблих у Другій світовій війні.

Мільйонам людей назавжди врізалися в пам'ять важкі дні Другої світової війни. Вторгнення Червоної армії 17 вересня 1939 року на землі Західної України і та страшна неділя 22 червня 1941 року, коли фашистська Німеччина вдерлася на землю Східної України, обернулися довгими роками страждань. Десятки, сотні тисяч найсвідоміших українських синів і дочок поклали своє життя на жертовник України та віддали життя за майбутнє своїх нащадків, за нас із вами. Бо шлях українського народу до здобуття своєї державності важкий і тривалий. А героїзм воїнів Другої світової війни та УПА надихає наших сучасних героїв новітньої Російсько-української війни.

Саме в 40-50-х роках минулого століття цей шлях був так густо вкритий трупами і так щедро залитий кров’ю українців, як ніколи раніше.

Сьогодні Друга Світова війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил, які є святинею нашої пам’яті. Друга та є свідченням прояву патріотизму, великих чеснот воїнів-українців, що боролися проти нацизму. Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси. За Україну воювали дві тоталітарні системи, які однаково не рахувалися з ціною людського життя. Такими словами розпочала віче-реквієм Божена Дмитришин – ведуча заходу, провідний методист Бориславської МЦБС.

До спільної молитви було запрошено настоятелів храмів міста Борислава. Адже вшанування пам’яті загиблих Героїв Другої світової війни є великою і святою справою. Всі присутні для спокою душ загиблих борців проти фашистського та комуністичного режимів вознесли святу молитву і схилили у великій скорботі свої голови.

Квіти шани та лампадки від громади міста до Пам’ятного знаку загиблим воїнам у Другій Світовій війні і пам’ятного знаку активному бійцю ОУН УПА  Володимиру Лисику поклали міський голова Ігор Яворський, секретар міської ради Юрій Химин.

До слова був запрошений міський голова Ігор Яворський, який у своєму виступі наголосив: «Сьогодні ми приєднуємося до світової спільноти у вшановуванні пам’яті невинних жертв нещадної війни, яким немає й до тепер точного рахунку. Символом заходів, приурочених до цих дат на державному рівні з 2014 року є червоний мак та гасло – «1939-1945. Ніколи знову!».

З березня 2014 року на Сході України тисячі українських солдатів захищають рідну землю від російського загарбника, який одержимий ідеєю створити нову імперію. Бо Росія завжди намагалася підкорити Україну, зламати її дух, поневолити народ та перетворювати все на свій лад. Але історія свідчить, що рано чи пізно всі імперії руйнуються, а диктатори гинуть. Але у сьогоднішнього дня є ще одне гасло «Пам’ятаємо. Перемагаємо» і воно надзвичайно точно передає те, що нас, сильну, єдину та незалежну націю, чекає у майбутньому – однозначна перемога заради миру».

Упродовж заходу прозвучали вірші - «Молюсь за тебе Україно» та «Болить», які продекламували  учениця ЗОШ №4 ім. С. Коваліва Тетяна Цебак і учениця ЗОШ №3 Софія Гапчак.

 А на завершення ведуча заходу наголосила, що сьогодні найболючішою проблемою залишається питання єдності та неподільності України. Щоб бути вартим майбутнього, нам треба осягнути основний урок історії, зокрема й історії Другої світової війни. А він полягає в тому, що тільки в єдності наша сила, сила українського народу, сила України.

Віче-реквієм, присвячене Дню пам’яті та примирення завершилося спільним виконанням  Гімну України.

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.

«Жінка - символ  нескореної  України»

(До Дня Матері)

Серце Матері - це безодня,
в глибині якої завжди

знайдеться прощення.

         Мама! Це хвилююче, бентежне і магічне слово у кожного на вустах. Це слово безсмертне і великозначне. Воно найрідніше з усіх слів, воно найперше. Це велике слово подаровано людям Богом як духовне джерело, як сонце, що освічує морок, як вода, що вгамовує спрагу, як повітря, що окрилює. У серці матері Господь уклав закон природної материнської любові, яка проявляється взаємно у матері та дитини.

   Господь дав людям не тільки земну матір, яка приводить на світ немовля, а й небесну – Пресвяту Богородицю, яка опікується всіма людьми. Бог скріпив любов і пошану до Матері заповіддю «Шануй батька свого і матір твою, щоб тобі було добре, і щоб ти довго прожив на землі».

  У травні, коли світ повен яблуневим цвітінням, а людські душі сподівань і надій, висловлюємо щиру подяку материнській самопожертві, відзначаємо День Матері. Травень – це місяць Пречистої Діви Марії. Святе Письмо прирівнює Матір до сходячого сонця, яке ранесенько сходить, оживлює і звеселяє дивом землю. Сонце дає тепло, життя й радість, а собі не бере нічого. Такою є і Мама. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги.

 Хоча шана до матері була в нашому народі з прадавніх часів, свято Матері з’явилося не в нас, а в Америці. Уперше його організувала в Філадельфії Анна Джарвіс у 1910 році. Після Першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині. Серед української громади День Матері вперше відсвяткував у 1928 році «Союз українок» Канади. Наступного року це свято відзначали вже у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика «Жіноча доля» Олена Кісілевська.

Роль жінки знов була піднята, молоде покоління поверталося до давніх цінностей у життя, почало визнавати моральні засади правди і добра.

Та і як не вшанувати матір – продовжувачку роду людського, берегиню не тільки родини, а й нації та держави? З того часу галичани відзначали День Матері аж доки комуністичні ідеологи заборонили його. І тільки з 90-х років відновилося його святкування.

      З нагоди Дня Матері бібліотекарі бібліотеки-філії №6 для юнацтва Марія Лутчак і Ольга Смерека провели з учнями 1 курсу Бориславського професійного ліцею групи зварників тематичний вечір «Жінка  – символ нескореної України».

    Ведучі вечора Софія Кушнір і Юлія Пигичко ознайомили присутніх з історією виникнення свята Матері. Учні – Назар Ластовецький, Олександр Руднєв, Юрій Юрків, Микола Фирта, Володимир Чапля прочитали поетичні твори: «Поклін Діві Марії», «Ще в колисці немовля…», «Доля», «Живе рідне слово в піснях колискових», «Якщо зібрати сльози матерів…», «Всім матерям даю поклін», а також відтворили інсценізацію поезії «Молитва Матері». Бібліотекар Ольга Смерека прочитала легенду про Матір. Марія Лутчак провела перегляд книжкової виставки «Найсвятіше слово Мама» та прочитала вірш «Серце Матері».

   На свято завітали голова ГО «Союз Українок» Анна Глод та учасниця Віра Курпіта, які продекламували поезію про маму та розповіли  цікаві факти з життя материнської любові.

  Вчитель української мови і літератури ліцею Наталя Кузимко подякувала всім хто долучився до свята. А на завершення всі присутні заспівали пісню «Рідна мати моя» на слова Андрія Малишка.

Всім Матерям даю поклін

За їх любов жертвенну,

й молитву шлю на  небосклін,

В невидиму вселенну.

                                                             

                                                           Ольга Смерека, завідувачка бібліотеки - філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС.

Майстер-клас «Писанка з бісеру» від майстрині Наталії Хоми.

Майстер-клас

«Писанка з бісеру» 

від майстрині Наталії Хоми.

О писанко! Ти символ України!

Любові й миру вірна берегиня!

Ти – воскресіння весняний цілунок!

Ти – мамин великодній подарунок.

Несеш ти людям радість веселкову,

Всміхаєшся крізь хмари Бога словом,

Й коли тобою хата наша сяє,

В душі у нас світанок розцвітає.

Тебе із нами разом убивали,

Підковами залізними топтали

Та смерті ти не віддала життя

В ім’я народу, правди й майбуття.

І згинуть всі, хто зло на світі сіє,

А писанка добром весь світ зігріє,

За нею вічність, небо, Україна.

Вона плека в душі дитини,

Вона любові й миру берегиня,

І серця нашого поезія й святиня.

То й хай по світу символ України

Несе проміння сонячне людині,

Суцвіття веселкові всюди сіє,

І Землю всю теплом добра зігріє!

(«Писанка» Г. Маняко, США)

Весна в Україні. Воскресає природа, воскресає життя. Незабаром Великодні свята. І беруться українці за прадавнє мистецтво виготовлення писанок — символу Великодня, символу Весни, символу Вічності життя.

Українські великодні писанки без перебільшення можна вважати “листами до Бога”. В архаїчних символах візерунків на яйці закладалися молитви, побажання та мрії. Довершена єдність форми, кольору і змісту нагадує про одвічну гармонію Всесвіту. З яйця, за міфологічними уявленнями українців, почався світ.

Сьогодні в Молодіжному центрі «Молодь змінює світ» (координатор Галина Почіковська), який діє при бібліотеці – філії №6 для юнацтва, учасники Молодіжного центру та студенти Бориславського медичного коледжу з вихователем студентів, що проживають у гуртожитку Лідією Освенцінською виготовили своїми руками справжні шедеври – писанки з бісеру.

А провела майстер-клас «Писанка з бісеру» - Наталія Хома, майстриня із виготовлення виробів з бісеру та натурального каміння.

А також майстриня Наталія Хома презентувала ґердани ручної роботи з орнаментами різних регіонів України.

Майстер – клас створив у залі чудову, творчу атмосферу. Словом, було чому повчитися у мудрої, творчої людини – майстрині своєї справи. А спілкування в процесі оформлення писанки важить більше, ніж сам процес і навіть результат. Цей майстер-клас, як своєрідна терапія. Видається, що всі учасники за кілька годин навчання писанковому мистецтву стали добрішими й сильнішими.

Для проведення майстер – класу бібліотекар бібліотеки – філії № 6 для юнацтва, координатор Молодіжного центру «Молодь змінює світ» Галина Почіковська презентувала для присутніх розгорнуту експозицію матеріалів «Писанка – символ Воскресіння».

Творімо писанки лише в хорошому настрої і з великою радістю плекаймо це дивовижне мистецтво, аби у певний момент створити власний великодній шедевр.

Ми щиро вдячні майстрині Наталії Хомі за чудовий майстер-клас з писанкарства, за гарний настрій під час роботи, за те задоволення, яке отримували під час виготовлення писанок за цікавий досвід, за поширення традицій, за прищеплення любові до народного мистецтва.

Чудовий настрій і незвичайні писанки залишили найкращі враження в наших серцях.

Галина Почіковська, бібліотекар бібліотеки-філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС, координатор молодіжного центру «Молодь змінює світ».