Нехай Вам, любі, доля усміхнеться!

До Дня Матері

«Нехай вам, любі, доля усміхнеться!»

За ночі Ви недоспані пробачте,

За колючки пекучих слів-образ,

За біль, тривогу, клопоти щоденні,

Що завдаємо, рідні, Вам не раз.

Другої неділі травня українці відзначають день найдорожчої у житті людини – Мами.

Мама… Це перше слово, яке ми вимовили. Мама – це те слово, яке ми найчастіше промовляємо у хвилини страждання та горя. Матерів – мільйони. І кожна несе в серці свою любов. Жінки усіх рас – сестри одна одній. Вони прекрасні, коли підносять до грудей дитину. Але кожен скаже: "Найкраща мама – моя мама, бо безмежна її ніжність, найтепліші її руки, хто б вона не була, де б не жила…

Мати – всього початок, мати – берегиня роду людського. Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. Її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості. Мати, тільки вона нічого не пожалкує для своєї дитини, це вона у хвилину небезпеки ніколи не згадає про себе, все віддасть для того, щоб захистити свою дитину, зазнає будь-яких труднощів, щоб жилось їй краще. Віддасть всю свою мудрість, тепло свого серця, своє здоров'я.

       Безумовно, День Матері – це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.

     Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково – від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.

Зворушливе літературно-мистецьке свято «Нехай вам, любі, доля усміхнеться!» відбулося з нагоди Дня Матері в рамках Молодіжного центру «Молодь змінює світ», що діє при бібліотеці-філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС.

Його учасники зібралися, щоб висловити свою любов і шану найдорожчій  людині – рідній неньці, подякувати їй за любов і турботу, а також привітати всіх жінок і побажати їм здоров’я, щастя і Божого благословення. А прийшли виступаючі на свято разом зі своїми матусями та бабусями.

    З теплими та щирими словами привітання до гостей заходу звернулися координатор Молодіжного центру Галина Почіковська та бібліотекар Тетяна Комель, які розповіли, що саме сім’я є тією цеглинкою, з якої складається добробут та спокій у нашій державі. Та закликали всіх пронести через усе життя слово "мама". Як би далеко чи близько ви не були, завжди повинні відчувати серце матері, бачити її очі, які не досипали ночей, руки, які пестили вас у дитинстві, чиї кроки і душа завжди ідуть з нами життям, підтримують нас у годину радості й печалі.

Ведучі заходу Хоронжак Юрій та Кирда Христина щиро вітали всіх матерів та розповіли про походження свята. А також допомогли повернути минуле та погортати сторінки у книзі нашого такого короткого, але цікавого життя, де на кожній сторінці – мама.

Найщиріші слова подяки матері – берегині роду звучали з уст бориславської письменниці Галини Британ, яка майстерно продекламувала свій вірш «То мама за Тебе молилася…». А також присутні переглянули відеопоезію поетеси «Я люблю тебе матусю» та пісню (реп) «Подяка мамі» у виконанні авторки. Учасниці ГО «Союз Українок» Галина Кваснікевич виконала авторську поезію «Спомин про маму», а  Мирослава Павлюх прочитала вірш «Три матері».    

Емоційно і дуже зворушливо звучали пісні: «Мамині очі» (Куротчин Мар'яна), «Червона калина» (Дум'як Анна), «Цьом – цьом» у виконанні Гром Евелінки та Жигало Марти.  Розчулила глядачів  і легенда «Серце матері»,  яку майстерно виконала  бібліотекар юнацької бібліотеки Марія Лутчак.

Вірші, присвячені мамі, читали учні 8Б класу: Кулиняк Анастасія «Руки матері» та «Не журися мамо», Пишкович Богдан «Квіти для мами», Попик Ольга «Матері», Доротич Вікторія «Бережіть материнське серце», Плехов Роман «Спасибі, Вам, мамо» та «Милі наші бабусі, матусі», Щербак Денис «О, мамо рідненька!», Медвідь Вероніка «Дні дитинства – наче плин води» та «Рідні наші матусі!», Комель Максим «Мамине свято» (ДНЗ №20), Почіковський Ростислав «Наші мами» (5Б клас, ЗОШ №4). Літературну композицію «Перше кохання» виконали Онишків Ростик і Шемеляк Аліна (8 – Б кл.).

А далі на святі дзвінко звучала бандура. Натхненно, перебираючи струни, Кондратишин Марта заспівала «Пісню про маму».

А завершилося свято відомою кожному в Україні  піснею «Оберіг», яку  чудово виконала учениця 10-го класу ЗОШ №4 Куротчин Мар'яна.

Наприкінці заходу присутні переглянули книжкову виставку «Найсвятіше слово мама» та папку-добірку матеріалів «Берегиня роду і народу».

Завідувачка бібліотеки-філії № 6 для юнацтва Ольга Смерека подякувала всім учасникам за чудове свято, а також вчителю української мови і літератури ЗОШ №4 Тетяні Ревенялі та вчителю музики Наталії Гром, які долучилися до його організації.

В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.

         Життя складне, і ми боремося за кожен день свого існування, вирішуємо щоденні проблеми, які в кожного свої, але роки летять, і стомлене серце зупиняється, а серцебиття, подароване мамою, йде далі життям своїм.

Ніщо не вічне, вічні матері…

Уже й тоді, як нікому стрічати,

Допоки сонце сяє нам вгорі,

У кожного живе у серці мати.

Галина Почіковська, бібліотекар бібліотеки – філії №6 для юнацтва,

координатор Молодіжного центру «Молодь змінює світ».                          

«Стефан Ковалів: вчитель і письменник». До Року видатного письменника-педагога Стефана Коваліва в Бориславі.

«Стефан Ковалів: вчитель і письменник».
До Року видатного письменника-педагога Стефана Коваліва в Бориславі.

     “Творчість Стефана Коваліва – це…одна сумна пісня, все повторювана, тілько з іншим змістом, повна ненависті до ріжнородних визискувачів руських селян, повна жалю до тих селян за їх темноту і непорадність і милосердя над ними…” (О.Маковей).

Ім’я галицького письменника-педагога, який жив і творив на рубежі ХІХ – ХХ ст., не було достатньо відоме ні сучасникам, ні наступним поколінням. Далеко не кожен чув ім’я письменника-педагога, якого Іван Франко назвав «співцем Галицької Каліфорнії» – це Стефана Коваліва, який був однією з творчих індивідуальностей, художній доробок якого позначений оригінальними рисами, пошуками елементів нового, знахідками, що беруть опору в певних традиціях.

Взагалі творчість письменника так званої перехідної епохи, до якої належав Стефан Ковалів, – це ніби єднальна ланка між художньо-літературними традиціями і породжуваною естетичною свідомістю нових часів. Саме таким бачиться нам феномен творчості Стефана Коваліва, який поєднав у собі елементи традиційні й новаторські.

Стефан Ковалів зрозумів своє покликання, раз і назавжди визначився в напрямках своєї творчості: присвятив її людям того середовища, в якому народився, серед якого жив і яке найкраще знав. Він став не ремісником, а справжнім художником. Письменник постійно підкреслював, що художня творчість для нього – це нагальна потреба душі, від якої він не має жодного зиску і слави: “Для мене немає більшої приємності, як писати”. “Пишу, що бачу і чую” , – це потвердження стало творчим кредо письменника і лягло в основу реалістичного принципу відображення ним дійсності. Митець усе повніше змальовує життя з нещадною, суровою правдою, не прикрашаючи й не ідеалізуючи його: “І так на свій здоровий розум думав я собі, що не досить до таких сірих і страшних картин додавати якусь надію чи віру, що колись буде краще”. Найважливішим письменникові здавалося не мріяти про майбутнє, а, не шкодуючи своїх сил, прокладати шлях до нього.

До відзначення Року та 170-літнього ювілею від дня народження видатного письменника-педагога Стефана Коваліва до уваги користувачів у бібліотеці-філії №6 для юнацтва  Бориславської МЦБС презентовано виставку-персоналію «Стефан Ковалів: вчитель і письменник».  

     Стефан Михайлович Ковалів, знаменитий бориславець, сучасник великого Каменяра, письменник і педагог народився 25 грудня 1848 року в селі Брониця. Його дитячі роки минули у страшних злиднях. Стефан закінчив школу отців Василіян у Дрогобичі. Пізніше вчився в нижній реальній школі у Перемишлі, заробляючи на життя приватними уроками та участю в дяківському хорі. Та так і не закінчивши навчання, він три роки працює вчителем у різних школах та вступає до Львівської учительської семінарії, де йому пропонують залишитись викладачем. Та все ж він повернувся до рідного села. Наприкінці грудня 1879 року Стефана Коваліва перевели з Брониці до Борислава, призначивши завідувачем школи, в якій він пропрацював понад сорок років. Це приміщення збереглося і донині. Але тепер тут міжшкільний навчально-виробничий комбінат трудового навчання і професійної орієнтації учнів.

    Саме у Бориславі 1881 року Стефан Ковалів розпочав свою письменницьку діяльність. Причину цього він пояснив 1900 року в листі до Осипа Маковея: “Тут я побачив дива, яких до сеї пори не лучалося мені видіти, стрічався з різнородними заграничними людьми з Америки, навіть з Австралії, бачив нужду, деморалізацію нашого бідного беззащитного народу і кричати не міг: “За що б’єш? Йой, йой, за що б’єш?..”, то і почав писати, і тото мене тихомирило”.

Твори про Борислав Стефана Коваліва за характером оповіді й організації художнього матеріалу наближаються до нарисів або навіть до ескізних зарисовок найбільш разючих фактів, що їх спостерігав письменник у цьому центрі “галицької Содоми”. Витримані у спільному стильовому ключі, об’єднані спільною темою, вони розкривають її з різних боків, що й створює широку панорамність зображуваного. Твори цього угрупування об’єднуємо у цикл, єдність якого убезпечується змістом, мотивами, що перегукуючись, відтворюють трагедію людської особистості в капіталістичному суспільстві, показують причини і наслідки “суспільних болячок”. Ідеї, наскрізні образи переходять з оповідання в оповідання; деталі, подробиці, взяті “живцем” з конкретно-локалізованої дійсності, створюють ілюзію автентичності.

     Стефан Ковалів посідає чільне місце серед українських письменників останньої чверті ХІХ століття. У його творах змальовані правдиві картини життя тодішнього Борислава, і вже ніхто після Івана Франка так яскраво не зобразив життя бориславців того часу, як Стефан Ковалів. Його іменем названа вулиця міста, його ім’я носить одна з місцевих шкіл. Він гідно доповнює низку великих людей, які жили і творили у нашому місті.

      Щоб більше дізнатись про життєвий і творчий шлях Стефана Коваліва в юнацькій бібліотеці на виставці працівниками бібліотеки підібрані цікаві публікації з газет про письменника: «Забутий Стефан Ковалів» (газета «Барабський міст»), «З грамоти пропащих» (газета «Нафтовик Борислава»), експонуються книги С.Ковалів «Оповідання Статті Щоденник» (з недрукованої спадщини), С. Ковалів «Вибрані оповідання», О.Микулич, І.Куротчин «Іван Зег. Серія: Видатні постаті у нафтовій історії міста Борислава», С. Ковалів «Оповідання, казки, листи», а також упорядкована папка – добірка матеріалів  «Відомий і невідомий Стефан Ковалів (1848 – 1920)», де міститься неопубліковане в жодній збірці оповідання «Скарб».

Також працівниками юнацької бібліотеки укладено буклет «Стефан Ковалів: вчитель і письменник», рекомендаційний список літератури «Наш славний земляк», підготовлені реферати «Борислав у творчості Стефана Коваліва», «Стефан Ковалів і сучасність», «Спів у народній школі» та зібрані вірші бориславських поетів про письменника Стефана Коваліва.

«Пам'ятай, що найбільше щастя і багатство –

це залишити по собі в народі чесне ім'я і добру пам'ять»

                                         Стефан Ковалів.    

     Комель Тетяна, бібліотекар бібліотеки – філії №6 для юнацтва

Бориславської МЦБС.

Віче-реквієм до Дня пам’яті та примирення.

Віче-реквієм до Дня пам’яті та примирення.

Наче птахи летять невблаганно літа,

Залишають свій стрій дорогі ветерани.

У минуле пішла найстрашніша війна,

Та про неї постійно нагадують рани.

З кожним роком все менше і менше стає

Тих людей, які нам здобули Перемогу.

Лише пам'ять забути про них не дає,

Пам’ятаймо про них і молімося Богу.

Нехай Вічні вогні на могилах горять,

Перед ними завжди на коліна ставайте.

Пам’ятайте живих і померлих солдат,

Схиліть голови – шану віддайте!

 Війна… Страшна війна минулого століття – це пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України. Минають роки… Але мільйонам людей назавжди закарбувалася в пам’ять біль Другої Світової війни, яка нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил, які є святинею нашої пам’яті.

8 травня біля пам’ятного знаку загиблим воїнам у Другій Світовій війні в Україні та пам’ятного знаку активного бійця ОУН УПА  Володимира Лисика зібралось чимало бориславців.

Ведуча заходу – провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин наголосила, що відтепер 8 травня відзначається як День пам’яті і примирення з нагоди перемоги над нацизмом у Європі та завершення Другої Світової війни.

Для заходів, приурочених до цих дат на державному рівні з 2014 року використовується новий символ – червоний мак та гасло – “1939-1945. Ніколи знову”.

Квітка маку в українській традиції має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби.

До спільної молитви було запрошено настоятелів храмів міста Борислава. Адже вшановуючи пам’ять загиблих Героїв Другої світової війни, ми робимо велику і святу справу. Всі присутні для спокою душ загиблих борців проти фашистського та комуністичного режимів вознесли святу молитву і схилили у великій скорботі свої голови.

Квіти шани від громади міста до Пам’ятного знаку загиблим воїнам у Другій Світовій війні та  пам’ятного знаку активному бійцю ОУН УПА  Володимиру Лисику поклали міський голова Ігор Яворський, секретар міської ради Юрій Химин та заступник міського голови Роксоляна Гарасимів.

Міський голова Ігор Яворський у своєму виступі наголосив, що війна – це завжди боляче, страшно…». А Друга Світова війна – свідчення прояву патріотизму, великих чеснот воїнів-українців, що боролися проти нацизму. За важких умов панування тоталітарної системи, ціною незчисленних утрат вони змогли захистити свій дім і свою Батьківщину. Жива пам’ять про такі події є застереженням для будь-якої країни, наочним аргументом на користь збереження незалежності, громадянського миру, єдності та злагоди у суспільстві, а також – запобіжним фактором від можливості повторення подібного сценарію. А сьогодні сьогодні ми повинні віддати данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.

Продовжила захід ведуча та пригадала присутнім події Другої Світової війни, яка для України розпочалася 1 вересня 1939 року із німецьким вторгненням в Польщу. 110-120 тис. українців у лавах Війська Польського розпочали світову боротьбу проти нацизму, 8 тис. з них загинуло протягом місяця війни. Також 1 вересня Люфтваффе бомбардувало Львів та інші західноукраїнські міста, що тоді перебували у складі Польщі. Між 12 та 22 вересня Львів пережив подвійну облогу: із заходу – нацистськими військами, зі сходу – радянськими. СРСР вступив в Другу світову війну 17 вересня 1939 року на боці нацистської Німеччини. Цього дня Червона армія перейшла тодішній радянсько-польський кордон – на допомогу німецькій – та окупувала Західну Україну та Західну Білорусь. Протягом двох років Москва була союзницею Берліна, що у 1940 році ледь не призвело до війни Великої Британії та Франції проти СРСР.

Нацистсько-комуністичний союз було зруйновано 22 червня 1941 року із німецьким вторгненням в СРСР. Протягом року з початку німецько-радянської війни Україна була окупована військами Третього Райху. Вигнання нацистів розпочалося восени 1943 року і завершилося наприкінці 1944-го. Український напрям був головним на Східному фронті: тут діяло від 50 до 75% всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил. Нацистський окупаційний режим в Україні був одним з найжорстокіших у Європі. Безпосередньо своїми руками або із залученням “добровільних помічників” з числа місцевого населення нацисти знищили 1,5 млн український євреїв та 20 тис. ромів. Але якщо злочини проти людяності Третього Райху більш досліджені, то засудження злочинів комуністичного режиму ще триває. Найбільш відомі з них – Катинський розстріл, знищення політв’язнів у Західній Україні, підрив Дніпрогесу, використання в боях неозброєних селян – “чорної піхоти”, депортації українців та інших народів.

Після перемоги над нацистською Німеччиною 8 травня 1945 року СРСР приєднався до війни проти Японії. Беззастережна капітуляція Японії 2 вересня 1945 року означала завершення Другої світової війни, але окремі військові конфлікти, породжені нею, точилися ще декілька років. Організований спротив радянській владі в Західній Україні тривав до 1954 року, а окремі сутички – до 1960-го.

Далі продовжив захід виступ вокально-інструментального гурту Бориславської державної гімназії у складі вчителя інформатики Давида Кузьмича та учнів – Тараса Бориславського, Богдана Флюнта, які зворушливо виконали пісню «В той день, коли закінчиться війна…».

До слова було запрошено директора муніципальної варти міста Борислава Леоніда Федевича, який розповів присутнім про значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини, який зробила Україна. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (до 45 тис. осіб), Польщі (до 120 тис.), СРСР (понад 6 млн), США (до 80 тис.) і Франції (до 5 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації, великий українець Іван Кожедуб – тричі. Для України Друга Світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси. За Україну воювали дві тоталітарні системи, які однаково не рахувалися з ціною людського життя.

Нині на Сході України відбувається безпрецедентне з часів Гітлера та Сталіна порушення норм міжнародного права. Хижа й ненажерлива імперія знову не рахується з державними кордонами і прагне розширити свій так званий життєвий простір. Україна знову дає відсіч, - хіба що з тією різницею, що ворог прийшов не з Заходу, а зі Сходу.

Далі ведуча заходу продекламувала вірш Віталія Назарука «СХИЛІМО ГОЛОВУ...» та вірш Олени Лемішко «Про що мовчать сумні солдата очі…». А у виконанні тріо у складі Катерини Войтович, Тамари Гащук та Софії Кудрич прозвучала пісня «Ти солдат України».

Щоб бути вартим майбутнього, нам треба осягнути основний урок історії, зокрема й історії Другої світової війни. І він полягає в тому, що тільки в єдності наша сила, сила українського народу, сила України!

«Кожен день, кожен час пам’ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла,

Все, що можна для миру віддайте,

Збережіть для нащадків життя».

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.

Бібліофреш "Дитяча книга відкриває світ" /Бібліотека-філія №5 для дітей

Майстер - клас по виготовленню подарунка для Матусі

«Ми Матір називаємо святою!»

Бережіть материнське серце,

Бо воно, як воскова свічка,

То на гноті малесеньке сонце

Ніжне й тепле, але не вічне.

Уже через тиждень  українці відзначатимуть день найдорожчої у житті людини – Мами.  Це найважливіші жінки для кожного з нас.  Мама… Це перше слово, яке ми вимовили. Мама – це те слово, яке ми найчастіше промовляємо у хвилини страждання та горя. Матерів – мільйони. І кожна несе в серці свою любов. Жінки усіх рас – сестри одна одній. Вони прекрасні, коли підносять до грудей дитину. Але кожен скаже: "Найкраща мама – моя мама, бо безмежна її ніжність, найтепліші її руки, хто б вона не була, де б не жила…

Скоро виростуть наші діти, і  хочеться, щоб кожен із вас проніс через усе життя слово "мама". Як би далеко чи близько ви не були, завжди повинні відчувати серце матері, бачити її очі, які не досипали ночей, руки, які пестили вас у дитинстві, чиї кроки і душа завжди ідуть з нами життям, підтримують нас у годину радості й печалі.

Виявляється, свято Матері не нове, ми його відроджуємо в новій незалежній Україні. Cвято прийшло до нас зі США. У 1914 р. Конгрес США прийняв постанову про введення нового державного свята – День Матері. А спричинилося це зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна боляче переживала втрату і звернулась з листом до президента США, у якому запропонувала раз у рік, а саме напровесні, другої неділі травня, віддавати честь і шану усім матерям за їх працю і доброту. У 1928 р. це свято влаштував «Союз Українок» Канади, а наступного 1929 р. це свято відзначалося у Львові. Відтоді День Матері стали святкувати на всій Землі, а з 1990 р. воно знову повернулось на Україну.

Мати - всього початок, мати - берегиня роду людського. Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. Її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості. Мати, тільки вона нічого не пожалкує для своєї дитини, це вона у хвилину небезпеки ніколи не згадає про себе, все віддасть для того, щоб захистити свою дитину, зазнає будь-яких труднощів, щоб жилось їй краще. Віддасть всю свою мудрість, тепло свого серця, своє здоров'я.

З нагоди свята в рамках Молодіжного центру «Молодь змінює світ», що діє при бібліотеці – філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС було проведено майстер -  клас по виготовленню подарунка для матусі. Учні 8-го класу ЗОШ №4 зробили цікаві листівки з сюрпризом під керівництвом учасниці ГО «Союз українок», бібліотечної подруги, мецената п. Людмили Булик, а також технікою модульне орігамі виготовили Лебедя під керівництвом бібліотекарів Тетяни Комель та Галини Почіковської. А також працівники юнацької бібліотеки підготували тематичний вечір «Нехай вам, любі, доля усміхнеться!», який відбудеться 11 травня о 17:00 год (вул. Коваліва, 32 /2-й поверх/). Щиро запрошуємо всіх на свято!

Вшануймо матір – берегиню нашого українського роду і народу.

"Найкращі квіти хочеться в цей день

Принести вам, найкращі всі слова

Щоб більше линуло в житті пісень

І лиш весна в душі цвіла

Хай радість осяває будні і свята

Хай святістю зориться доброта

І щастя вам, великого й багато

На довгі-довгі сонячні літа

Галина Почіковська, бібліотекар бібліотеки – філії №6 для юнацтва,

Координатор Молодіжного центру «Молодь змінює світ».  

Година-застереження "Болем Чорнобиля серце болить".

Година-застереження "Болем Чорнобиля серце болить".

 Хай скрегіт й плач стражденної землі

Досягне й хмар, і сонця, й неба, й Бога.

Хай пом’януться дні, коли діди

Наші топтали ті важкі дороги.

І скільки, наче масок, чорних плит!

Вони відчули усі біди долі

В нічному небі, де холодний вид

Бивсь в полум’ї чорнобильського болю.

Плач матері. Вогонь. Вогонь! І крик.

Крик не людський. Хоч його зодчі – люди.

Востаннє – спокій. І раптовий рик

Гарячих труб. І плач. І біль. Повсюди.

У вихорі радіаційних днів,

Які однаково холодні й мертві,

Земля скрегоче вже без сліз і слів,

Коли вже місяць досягає чверті.

Стоять забуто золоті сади

І вишні аж згинаються од цвіту…

Навіщо це? Не знищити біди,

Не засміються сосни, трави, діти.

За що це все? В сльозах мати-земля.

І квилить вишня тихо й журавлино.

Вона вже не почує солов’я,

І нікому зривати вже калину.

Але найважче – матері-землі

У стогоні тополі, як примари.

У неї – хустка трауру й журби –

Радіаційна чорна-чорна хмара.

(Оля Стасюк "Реквієм Чорнобилю" http://probapera.org/publication/13/5250/chornobyl.html)

   "Чорнобиль... Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль - це мука і трагедія. Це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль..." Такими словами розпочала годину-застереження "Болем Чорнобиля серце болить" Валентина Василівна Монастирська - вчитель зарубіжної літератури ЗОШ№1. А учні 8-Б класу ознайомили глядачів ( учнів 8-9 кл.) з історичними, науковими та екологічними фактами тієї жахливої трагедії.

 Зворушливо звучали з уст дітей віршовані рядки українських поетів, запали в душу і пісні "Лелеки", "Гори-гори, моя свіча", "Чорнобильські дзвони" та "Україна" у виконанні гурту дівчат (муз. керівник Ольга Орестівна Монастирська ). З допомогою мультимедійного обладнання всі присутні переглянули кадри цих жахливих подій, ознайомились з героями-ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та вшанували усіх померлих хвилиною мовчання. Уважно слухали учні й виступ бібліотекараря міської бібліотеки для дітей НаталіЇ Мирославівни Костецької, зацікавив їх і перегляд матеріалів книжкової виставки "Чорнобиль-чорний спомин, вічний біль", яку підготували працівники МБД. Заступник директора з виховної роботи Людмила Чеславівна Кіндерись у завершальному слові сказала, що Чорнобильська аварія - це гіркий, трагічний, страшний урок, який дає нам життя і про нього ніколи не можна забувати. Минуло 32 роки з часу аварії. Але не стихає біль, тривога не залишає нас. Та ми віримо, що ті уроки, які дав нам Чорнобиль, будемо пам'ятати.

Наталія Костецька, бібліотекар міської бібліотеки для дітей Бориславської МЦБС.