Майстер - клас по виготовленню подарунка для Матусі

«Ми Матір називаємо святою!»

Бережіть материнське серце,

Бо воно, як воскова свічка,

То на гноті малесеньке сонце

Ніжне й тепле, але не вічне.

Уже через тиждень  українці відзначатимуть день найдорожчої у житті людини – Мами.  Це найважливіші жінки для кожного з нас.  Мама… Це перше слово, яке ми вимовили. Мама – це те слово, яке ми найчастіше промовляємо у хвилини страждання та горя. Матерів – мільйони. І кожна несе в серці свою любов. Жінки усіх рас – сестри одна одній. Вони прекрасні, коли підносять до грудей дитину. Але кожен скаже: "Найкраща мама – моя мама, бо безмежна її ніжність, найтепліші її руки, хто б вона не була, де б не жила…

Скоро виростуть наші діти, і  хочеться, щоб кожен із вас проніс через усе життя слово "мама". Як би далеко чи близько ви не були, завжди повинні відчувати серце матері, бачити її очі, які не досипали ночей, руки, які пестили вас у дитинстві, чиї кроки і душа завжди ідуть з нами життям, підтримують нас у годину радості й печалі.

Виявляється, свято Матері не нове, ми його відроджуємо в новій незалежній Україні. Cвято прийшло до нас зі США. У 1914 р. Конгрес США прийняв постанову про введення нового державного свята – День Матері. А спричинилося це зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна боляче переживала втрату і звернулась з листом до президента США, у якому запропонувала раз у рік, а саме напровесні, другої неділі травня, віддавати честь і шану усім матерям за їх працю і доброту. У 1928 р. це свято влаштував «Союз Українок» Канади, а наступного 1929 р. це свято відзначалося у Львові. Відтоді День Матері стали святкувати на всій Землі, а з 1990 р. воно знову повернулось на Україну.

Мати - всього початок, мати - берегиня роду людського. Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. Її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості. Мати, тільки вона нічого не пожалкує для своєї дитини, це вона у хвилину небезпеки ніколи не згадає про себе, все віддасть для того, щоб захистити свою дитину, зазнає будь-яких труднощів, щоб жилось їй краще. Віддасть всю свою мудрість, тепло свого серця, своє здоров'я.

З нагоди свята в рамках Молодіжного центру «Молодь змінює світ», що діє при бібліотеці – філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС було проведено майстер -  клас по виготовленню подарунка для матусі. Учні 8-го класу ЗОШ №4 зробили цікаві листівки з сюрпризом під керівництвом учасниці ГО «Союз українок», бібліотечної подруги, мецената п. Людмили Булик, а також технікою модульне орігамі виготовили Лебедя під керівництвом бібліотекарів Тетяни Комель та Галини Почіковської. А також працівники юнацької бібліотеки підготували тематичний вечір «Нехай вам, любі, доля усміхнеться!», який відбудеться 11 травня о 17:00 год (вул. Коваліва, 32 /2-й поверх/). Щиро запрошуємо всіх на свято!

Вшануймо матір – берегиню нашого українського роду і народу.

"Найкращі квіти хочеться в цей день

Принести вам, найкращі всі слова

Щоб більше линуло в житті пісень

І лиш весна в душі цвіла

Хай радість осяває будні і свята

Хай святістю зориться доброта

І щастя вам, великого й багато

На довгі-довгі сонячні літа

Галина Почіковська, бібліотекар бібліотеки – філії №6 для юнацтва,

Координатор Молодіжного центру «Молодь змінює світ».  

Година-застереження "Болем Чорнобиля серце болить".

Година-застереження "Болем Чорнобиля серце болить".

 Хай скрегіт й плач стражденної землі

Досягне й хмар, і сонця, й неба, й Бога.

Хай пом’януться дні, коли діди

Наші топтали ті важкі дороги.

І скільки, наче масок, чорних плит!

Вони відчули усі біди долі

В нічному небі, де холодний вид

Бивсь в полум’ї чорнобильського болю.

Плач матері. Вогонь. Вогонь! І крик.

Крик не людський. Хоч його зодчі – люди.

Востаннє – спокій. І раптовий рик

Гарячих труб. І плач. І біль. Повсюди.

У вихорі радіаційних днів,

Які однаково холодні й мертві,

Земля скрегоче вже без сліз і слів,

Коли вже місяць досягає чверті.

Стоять забуто золоті сади

І вишні аж згинаються од цвіту…

Навіщо це? Не знищити біди,

Не засміються сосни, трави, діти.

За що це все? В сльозах мати-земля.

І квилить вишня тихо й журавлино.

Вона вже не почує солов’я,

І нікому зривати вже калину.

Але найважче – матері-землі

У стогоні тополі, як примари.

У неї – хустка трауру й журби –

Радіаційна чорна-чорна хмара.

(Оля Стасюк "Реквієм Чорнобилю" http://probapera.org/publication/13/5250/chornobyl.html)

   "Чорнобиль... Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль - це мука і трагедія. Це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль..." Такими словами розпочала годину-застереження "Болем Чорнобиля серце болить" Валентина Василівна Монастирська - вчитель зарубіжної літератури ЗОШ№1. А учні 8-Б класу ознайомили глядачів ( учнів 8-9 кл.) з історичними, науковими та екологічними фактами тієї жахливої трагедії.

 Зворушливо звучали з уст дітей віршовані рядки українських поетів, запали в душу і пісні "Лелеки", "Гори-гори, моя свіча", "Чорнобильські дзвони" та "Україна" у виконанні гурту дівчат (муз. керівник Ольга Орестівна Монастирська ). З допомогою мультимедійного обладнання всі присутні переглянули кадри цих жахливих подій, ознайомились з героями-ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та вшанували усіх померлих хвилиною мовчання. Уважно слухали учні й виступ бібліотекараря міської бібліотеки для дітей НаталіЇ Мирославівни Костецької, зацікавив їх і перегляд матеріалів книжкової виставки "Чорнобиль-чорний спомин, вічний біль", яку підготували працівники МБД. Заступник директора з виховної роботи Людмила Чеславівна Кіндерись у завершальному слові сказала, що Чорнобильська аварія - це гіркий, трагічний, страшний урок, який дає нам життя і про нього ніколи не можна забувати. Минуло 32 роки з часу аварії. Але не стихає біль, тривога не залишає нас. Та ми віримо, що ті уроки, які дав нам Чорнобиль, будемо пам'ятати.

Наталія Костецька, бібліотекар міської бібліотеки для дітей Бориславської МЦБС.

«Той самий шлях я вибрав би собі…».

«Той самий шлях я вибрав би собі…».

До 13-ї річниці від дня смерті Івана Гнатюка.

                                   З віком грань між ерами зітреться,

                                   Життя моє загубиться в імлі,

                                  Але у вічність проросте із серця

                                  Моя любов до рідної землі!

                                   І. Гнатюк 

Іван Гнатюк – людина багатогранного таланту: поет, есеїст, перекладач, громадський діяч.

Народився 27 липня 1929 року в селі Дзвиняча Кременецького повіту Волинського воєводства (нині Збаразького району Тернопільської області) у бідній селянській сім’ї.

Після закінчення сільської п’ятирічної школи Іван Гнатюк вступив до Кременецького педагогічного училища. І тут був перший арешт.

Коли його арештували, йому було лише шістнадцять. З того часу й бере початок хресна дорога поета Івана Гнатюка. Тільки вірші давали силу жити і без надії сподіватися, бо живила серце безмежна любов до рідного народу і його безсмертного  слова. Жив і писав, всупереч нестерпним умовам, свавіллю концтабірного начальства, боровся зі страшними сухотами, що пожирали легені.

Йому як непокірному в’язневі довелося побувати в багатьох концтаборах: в Аркагалі, Аляскітово, Дебені, Холодному, Дніпропетровському, ім. Бєлова та ім. Матросова – аж до лютого 1956 року.

Після смерті Сталіна 6 лютого 1956 року був звільнений «как страдающий тяжелым недугом» – сухотами. І з цього часу життя Івана Федоровича було пов’язане із нашим містом Бориславом.

Повернувшись в Україну, перебував під постійним наглядом органів держбезпеки та їхніх таємних прислужників, довгими роками боровся з важкою недугою, не раз перемагаючи очевидну смерть. Та Іван Гнатюк вмирати не квапився. Навпаки: важко хворий, він, як і в сталінських концтаборах на Колимі, де потай писав «захалявні» вірші, знову брався за перо. І творчість додавала  йому сил боротися із важкою недугою.

То вниз,  то вгору-важко, поступово.

У серці сумнів моститься, мов птах…

Чи ж дивина, що виношене слово

Я вимовляю з кров’ю на вустах?

Написав і видав 18 поетичних збірок і три книги публіцистики. За книгу спогадів «Стежки-дороги» удостоєний звання лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка (2000 р.).

«Розпочавши свій творчий шлях буйним «Паговінням», Іван Гнатюк розквітнув «Калиною» і виявив «Повняву» себе як літературної особистості. Маючи невситиму «Жагу» «Життя», він натхненно різьбив свої «Барельєфи пам’яті» і заглиблювався в «Чорнозем» з турботою про його трударів, про сенс людського буття і своє місце в мінливому світі. У все ще задушливій, але вже ледь обнадійливій атмосфері середини вісімдесятих кресонув у небі «Осінньою блискавкою», щоб допомогти людям увійти очищеними в «Благословенний світ» і розпочати «Нове літочислення». Він і далі йде своєю «Хресною дорогою» вірний суворій «Правді-мсті» і переконаний, що вона неодмінно переможе. Добре пам’ятає про те, як його «Благословляла мати на дорогу»…–так писав про Івана Гнатюка поет і літературознавець Левко  Воловець.

Окремі вірші Івана Гнатюка перекладені латвійською, естонською, білоруською, португальською та російською мовами, а також опубліковані в Австралії, Канаді, Польщі та США. Усе  життя Івана  Федоровича було присвячене Україні і рідному народові.

Своєю добротою, щирістю, простотою і відкритістю Іван Гнатюк притягував до себе людей.

Уже в останні роки свого життя, ведучи щоденну боротьбу зі смертю, переживаючи важкі тілесні та духовні муки, Іван Гнатюк залишався вірним ідеї боротьби, його ні на хвилину не залишали думки про майбутнє рідного народу.

            Незабутній Іван Гнатюк і в житті, і в літературі завжди був і є «не як усі»: різкий і гострий, непоступливий і безкомпромісний, імпульсивний і непередбачуваний…

Іван Гнатюк відійшов за межу Вічності 5 травня 2005 року. Україна втратила ще одного вірного, незламного сина. Добігла до кінця його хресна дорога. Однак Поет полишив нащадкам велику спадщину. Так, художній доробок Івана Гнатюка – вагомий. Ним можна пишатися. Усією його спадщиною треба гордитися, передусім, опісля того, як її пізнати.

            Заходьте до бібліотек нашого міста: думайте, читайте, пізнавайте, а книга завжди допоможе вам розібратись у реаліях сьогодення.

А поки живе творчість поета, пам'ять про нього не помре, а буде вічно полонити душі, які прагнуть щирого та вічного.

Не в дріб’язках – життя людського суть:

У  пам’яті, що люди бережуть.

                         «Відгомін життя».

Ірина Перелом, бібліограф Бориславської МЦБС.

«Поет незламного духу». До 13-ї річниці від дня смерті Івана Гнатюка

«Поет  незламного  духу»

          (До 13-ї річниці від дня смерті Івана Гнатюка)

               БІБЛІОГРАФІЧНИЙ  ОГЛЯД   

   Гнатюк Іван Федорович (27 липня 1929 р., с. Дзвиняча Збаразького району Тернопільської області - 5 травня 2005, Борислав) - український поет, прозаїк, перекладач, член Національної Спілки Письменників України (1967). За книгу "Стежки - дороги" письменникові у 2000 році за Указом Президента України  присуджено Національну премію  імені Тараса Шевченка.

Народився Іван Гнатюк у бідняцькій селянській сім'ї. Батько клав печі по довколишніх селах, а мати ткала людям на замовлення полотно та рядна. Діти теж змалечку заробляли собі на прожиток власною працею. 

Восени 1944 р. батько майбутнього письменника був мобілізований до Радянського війська і в останній день Берлінської битви загинув, залишивши дружину з чотирма неповнолітніми дітьми. Ставши напівсиротою, І. Гнатюк по закінченні сільської школи поступив до Кременецького педагогічного училища, але на початку другого курсу навчання був раптово заарештований. По дорозі до в'язниці він утік і невдовзі подав документи в Бродівське педучилище, що на Львівщині. Проте й там не пощастило йому пробитися «в люди». 27 грудня 1948 p. його знову було заарештовано і після чотиримісячного слідства засуджено за зв'язок з Організацією Українських Націоналістів на 25 років неволі з відбуванням покарання в спецтабоpax так званого Берлагу на Колимі. 

Першим концтабором, де йому було призначено каратися, стала зловісно знаменита Аркагала, в якій за десять років перед тим загинув відомий український поет Михайло Драй - Хмара. Маючи непокірну вдачу Іван Гнатюк не міг довго протриматися на одному місці: табірна адміністрація намагалася чимскоріш позбутися такого в'язня. За сім років, прожитих на Колимі, йому довелося побувати у багатьох концтабоpax: в Аляскітово, Дебіні, де містилася центральна колимська лікарня для зеків, на Холодному, Дніпропетровському, імені Бєлова та імені Матросова, з якого 6 лютого 1956 р. він був звільнений «на основании определения Магаданского облсуда от 10 ноября 1955 г. как страдающий тяжелым недугом». 

Політичних в'язнів, звільнених із-за грат за станом здоров'я, випускали на волю лише за умови, що хтось із рідних через союзне Міністерство внутрішніх справ давав письмову згоду взяти приреченого на своє утримання як інваліда і доглядати до самої смерті. Таку довідку - згоду дала Іванові Гнатюку його майбутня дружина, з якою він після її звільнення з концтабора випадково познайомився у 1954 році. Одначе, коли І. Гнатюк приїхав до Борислава, де вона мешкала, органи Держбезпеки буквально вигнали його за межі Західної України, мотивуючи своє рішення тим, що в сусідній Угорщині неспокійно (це ж був 1956 рік!). 

Два роки поневіряння в несприятливих для хворих на сухоти південних степах, куди І. Гнатюк переїхав до своєї матері, злидні та моральне пригнічення не могли не позначитися на його здоров'ї. Побачивши очевидну приреченість вчорашнього політв'язня, підтверджену головним лікарем Миколаївської обласної тублікарні, органи Держбезпеки дозволили йому повернутися з дружиною та двома немовлятами до Борислава. Та Іван Гнатюк вмирати не квапився. Навпаки: важко хворий, він, як і в сталінських концтаборах на Колимі, де потай писав «захалявні» вірші, знову береться за перо. І творчість додає йому сил боротися із важкою недугою. Тим паче коли його вірші стали з'являтися на шпальтах газет та журналів. 

Проте друга книжка «Калина» (1966) принесла авторові більше лиха, ніж радощів. На одному із засідань ЦК комсомолу України вона була визнана націоналістичною, і це, безумовно, позначилося на подальшій долі її автора. Коли ж І. Гнатюка того року було прийнято до Спілки письменників, тодішній секретар Львівського обкому партії Маланчук на зібранні письменників - комуністів заявив, що не простить їм того, що вони «контрабандою прийняли націоналіста до Спілки». Звичайно, Іван Гнатюк зразу потрапив у неласку власть імущих чиновників од літератури і лише завдяки своїй наполегливості заявляв про себе то публікацією віршів у періодиці, то невеличкою книжечкою, як правило, немилосердно кастрованою цензорами різних мастей. За два з половиною десятки років він видав (разом із трьома перевиданнями) п'ятнадцять збірок поезій, які були замовчані критикою. 

 Останніми роками українські художньо – літературні журнали та письменницька газета стали щедро друкувати його вірші, писані в колимських концтаборах.

Від 1965 опублікував 16 збірок поезій та 4 — прози, серед них:

«Паговіння» (1965)

«Калина» (1966)

«Повнява» (1966)

«Жага» (1970)

«Барельєфи пам'яті» (1977)

«Турбота» (1983)

«Благословенний світ» (1987)

«Нове літочислення» (1990)

«Хресна дорога» (1992)

«Правда-мста» (1994)

«Благословляла мати на дорогу» (1994)

«Вибрані вірші та поеми» (1995)

«Стежки-дороги. Спомини» (1998)

«Меч Архистратига» (2000)

«Бездоріжжя» (2002)

«На тризні літа» (2003)

«Свіжими слідами» (2004)

«Хресна дорога» (2004)

«Сповідь» (2009)

«Стежки-дороги» (2009)

Іван Гнатюк був перекладачем творів білоруських, польських, сербських й інших зарубіжних поетів. Окремі вірші Гнатюка перекладені іноземними мовами. 

В и д а н н я    а в т о р а:

Гнатюк І. Ф. Вибрані вірші та поеми [Текст] / І. Ф. Гнатюк. - Львів.: Червона Калина, 1995. - 669 с.

Поетичне слово Івана Гнатюка - учасника національно - визвольної боротьби 40-х років і довголітнього в’язня сталінських тюрем та концтаборів, цькованого й переслідуваного в часи застою, - стоїть на сторожі нашої Національної ідеї і Державності, особливо нині, коли перед Україною вирішально постало питання: бути чи не бути? Ця книжка дає на нього відповідь, вистраждану життям і особистим болем автора.

     Гнатюк І. Ф. Барельєфи пам’яті [Текст] / І. Ф. Гнатюк. - Львів: Каменяр, 1977. - 125 с.

Нова збірка Івана Гнатюка присвячена пам’яті загиблих у боротьбі з фашизмом. Окремий цикл віршів розповідає про сучасне Прикарпаття. У багатьох поезіях глибокий ліризм поєднується з філософським осмисленням радянської дійсності.

    Гнатюк І. Ф. Бездоріжжя [Текст] / І. Ф. Гнатюк. - Харків.: Майдан, 2002. - 240 с.

 У «Бездоріжжі» Іван Гнатюк з граничною чесністю і відвертістю продовжує нелегку сповідь свого життя, розпочату в книзі споминів «Стежки - дороги», за яку автор удостоєний був Національної премії імені Тараса Шевченка. Ця розповідь охоплює переважно події та політичні реалії 90 - х років XX ст.. і початок третього тисячоліття. До видання включені також художні та публіцистичні оповідання, написані на біографічному матеріалі.

Гнатюк І. Ф. Благословенний світ [Текст] / І. Ф. Гнатюк. - К.: Рад. письменник, 1987. - 174 с.

Збірку українського радянського поета складають нові твори. В поле зору автора потрапляють колоритні постаті земляків, які своїм ратним трудом утверджують мир на землі. Поет відкриває для читача нові емоційні пласти, фарби на його палітрі пастельні, часом згущені до максимального. Разом з тим відчувається, як він вболіває за збереження традицій, що освоїла поезія. Значно збагачують збірку глибоко емоційні поеми «Дім і час» та «Сповідь Наливайка».

Гнатюк І. Ф. Дім і час [Текст]: поезії / І. Ф. Гнатюк. - К.: Дніпро, 1989. - 206 с.

Творчій манері сучасного українського поета властиві психологічний драматизм, тонкий ліризм. У віршах приваблює оригінальність задуму і точне його втілення в конкретний яскравий образ. Часто звертається автор до історичних подій і постатей, віднаходячи в минувшині перегук із нинішнім днем. До книжки ввійшли кращі вірші та поеми з попередніх збірок.

Гнатюк І. Ф. Дорога [Текст]: вибране  / І. Ф. Гнатюк. - К.: Дніпро, 1979. - 175 с.

До збірки увійшли кращі твори з попередніх книжок поета. Головна тема віршів - мужність захисників Вітчизни у роки Великої Вітчизняної війни, та героїка трудових буднів сучасників. Завершують збірку вінок сонетів «Пізнання» і поема «Хатинь».

Гнатюк І. Ф. Меч Архістратига [Текст]: поезії / І. Ф. Гнатюк. - Х.: Майдан, 2000. - 112 с.

У новій книзі відомого поета, невтомного борця за Українську ідею Івана Гнатюка - вірші та цикли, написані у період 1997 - 2000 років, а також поеми: «Патріарх» - про страдницький шлях та жертовну боротьбу одного з найвидатніших синів нашого народу, Патріарха Київського і Всієї України - Руси Володимира (Романюка), та «Армагедон» - пристрасний клич до правди - мсти в ім’я майбутнього Української держави.

Гнатюк І. Ф. На тризні літа [Текст]: поезія / І. Ф. Гнатюк. -Х.: Майдан, 2002.- 112 с.

Нова книжка відомого українського поета Івана Гнатюка «На тризні літа» - то важкі роздуми людини - патріота про страдницький шлях України та її народу, болючі спогади колишнього в’язня про пережите за колючими дротами колимської неволі, пристрасний поклик нескоримої душі не забувати «Славу згаслого повстання». Завершує збірку розділ «Чужі дарунки» - переклади поетів давніх і сучасних.

Гнатюк І. Ф. Нове літочислення [Текст]: вірші та поеми / І. Ф. Гнатюк. - К.: Рад. письменник, 1990. - 199 с.

Поетові ще у молодому віці довелося зазнати поневірянь по сталінських таборах, - там по - справжньому і задумався і над силою поетичного слова і сам почав писати вірші… Ставши відомим поетом, Іван Гнатюк і далі дбає про високу майстерність, наповнює кожен рядок громадянською пристрастю. Твори нової збірки перейняті болем за понівечені людські долі у часи тяжких репресій та бездушного застою, за Чорнобиль, за втрату дорогоцінних моральних якостей та національної гідності.

Гнатюк І. Ф. Свіжими слідами [Текст]: спогади, есеї / І. Ф. Гнатюк. - Х.: Майдан, 2004. - 136 с.

Автор цієї публіцистичної книжки, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Іван Гнатюк, непохитний у власних переконаннях, незламний у жертовній любові до України та вірний світлій пам’яті побратимів - борців за її волю. Його слово, гостре і гнівне, й сьогодні мов ковток з чистої криниці - спраглим, мов шматок хліба - голодним, як молитва - зневіреним.

Розповідає він про події давні чи сьогочасні («Свіжими слідами»), згадує страдницький шлях Патріарха Київського і всієї України - Руси Володимира («Дух київського благочестя»), полемізує з читачами та слухачами («Глухий недочує - то видумає») - завжди голос письменника щирий, правдивий, непідкупний.

       Гнатюк І. Ф. Стежки - дороги [Текст] / І. Ф. Гнатюк. - Дрогобич.: Вид. фірма «Відродження», 1998. - 496 с.

У споминах Івана Гнатюка - учасника національно - визвольної боротьби 40 - х років і довголітнього в’язня сталінський тюрем та спецтаборів, члена Спілки письменників України, цькованого і переслідуваного в часи брежнєвського застою та його русифікаторської політики, - художніми засобами правдиво розповідається про важку долю й незламну вдачу автора книжки й тієї історичної епохи, в яку йому було призначено жити й боротися.

Гнатюк І. Ф. Турбота [Текст]: поезії / І. Ф. Гнатюк. - К.: Рад. письменник, 1983. - 111 с.

Поетичні збірки Івана Гнатюка позначені глибиною світобачення, вмінням мислити конкретно, соціально. У новій книжці український радянський поет лишається вірним громадській тематиці. Його герої - митці, філософи, поети (Шевченко, Франко, Байрон, Гурамішвілі та інші). Знайшла своє місце в ній інтимна і пейзажно - філософська лірика. Виразно звучить у збірці тема «почуття єдиної родини».

Гнатюк І. Ф. Хресна дорога [Текст]: поетичні твори / І. Ф. Гнатюк; передмова Н. Кириленко. - Х.: Майдан, 2004. - 820 с.

Ця книга увібрала вагомий поетичний доробок відомого українського поета, лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, учасника національно - визвольних змагань 40 - х років, довголітнього в’язня сталінських тюрем та концтаборів Івана Гнатюка, чия жертовна любов до України - яскравий приклад для нинішніх і майбутніх поколінь.

Бібліографічні видання по творчості І. Ф. Гнатюка:

Іван Федорович Гнатюк (1929 - 2005) [Текст]: пам’ятка читачеві. - Борислав: Центральна міська бібліотека Бориславської МЦБС, 2007. – 10 c.

Іван Федорович Гнатюк [Текст] / підгот. Г. Чіхрак // Поетичний Борислав: пам’ятка користувача. – Борислав: Бібліотека – філія №5 для дітей Бориславської МЦБС, 2013.-С.6.

Хресна дорога Івана Гнатюка [Текст]: пам’ятка користувача /підгот. І. Перелом. - Борислав: Організаційно - методичний та інформаційно-бібліографічний відділ, 2011.-14 с. 

слідами  творчості  івана  гнатюка.

                                                     

     Бібліографічний огляд підготувала 
 бібліотекар бібліотеки – філії №6 для юнацтва 
                                  Галина Почіковська.