Громадські слухання в Бориславській МЦБС

«ГРОМАДА  І  БІБЛІОТЕКА:  ЧУЄМО ОДИН  ОДНОГО»

«…Нам зараз треба дати імпульс і життя бібліотекам,

бо більшість із них у важкому стані…

Треба піднімати бібліотеки…

У нас є ідея зробити їх не просто центрами дозвілля, а виховання».

(Слова з інтерв’ю Міністра культури України Євгена Нищука).

26 листопада 2014 року в читальній залі центральної міської бібліотеки відбулися громадські слухання «Рідному місту/селу – сучасні бібліотеки» під гаслом: «Громада і бібліотека: чуємо один одного», присвячені загальним проблемам розвитку публічних бібліотек Бориславської МЦБС.

Директор Бориславської МЦБС Лідія Семенчук ознайомила присутніх представників громади, членів міської організації «Союз Українок», вчителів, вихователів та бібліотечних працівників з важливістю проведення громадських слухань, метою яких є надання членам територіальної громади Борислава інформації про роботу публічних бібліотек міста, їхнє бачення перспектив розвитку, а також створення умов для ведення діалогу «бібліотека – громада» щодо проблем життєдіяльності публічних бібліотек, ініціювання та підготовки рішень і звернення з ними до органів влади.

Громадські слухання «Громада і бібліотека: чуємо один одного» торкалися як загальних проблем життєдіяльності публічних бібліотек системи, так і окремих проблем –– бібліотечних  послуг, інтер’єрів закладів, благоустрою території, напрямів модернізації бібліотек, визначення їх місії та ін.

Бібліотекарі центральної міської бібліотеки Алла Божко та Ірина Карпінська продемонстрували присутнім презентацію «Центральна бібліотека в ногу з часом», яку присвятили 75 – річчю з дня її заснування.

До презентації увійшов матеріал, який ознайомив з історією та послугами, що надає бібліотека, структурою довідково – бібліографічного апарату, бібліотечним фондом, виставковою та масовою діяльністю, Інтернет – послугами, які надає бібліотека, діяльністю клубу книголюбів «Вечірні зустрічі» і «Книгою Почесних гостей ЦМБ».

Представник громади, користувач центральної бібліотеки Георгій Васильович Сухарєв висловив вдячність працівникам бібліотеки і розповів, що книга в його житті має неабияке значення. Він зазначив, що сьогодні друкована книга серед молодого покоління дещо втрачає свої позиції по відношенню до інших високотехнологічних засобів комунікації. Але, на його думку, в цьому немає нічого поганого. Електронні книжки, які можна знайти в Інтернеті, значно полегшують і прискорюють доступ до потрібної людині інформації. А прихильників читання традиційних книжок завжди буде багато, адже спілкування з друкованою книгою викликає особливе відчуття, ніби спілкуєшся з живою людиною. Книзі ми завдячуємо тим, що й сьогодні можемо насолоджуватися шедеврами давньої літератури.

 Георгій Васильович запропонував приватним підприємцям і всім небайдужим звернути увагу на подальший розвиток бібліотек, а саме сприяти виділенню коштів на поповнення бібліотечних фондів книгами та періодичними виданнями для її повноцінного функціонування і задоволення запитів користувачів.

Словами вдячності розпочала свій виступ пенсіонерка, колишній працівник Міського відділу освіти, вчитель історії і постійний користувач бібліотеки – філії №6 Бориславської МЦБС Любов Євстахівна Королишин. Вона зазначила, що спілкування з книгою допомагає людині розвиватися та вдосконалюватися. Адже для того, щоб зрозуміти зміст, який автор прагне донести до читача, треба читати вдумливо, уважно, підключати свій власний досвід, вміти аналізувати інформацію. І якщо читачеві це вдається, то перед ним розкривається цілий світ цікавих подій, глибоких душевних переживань, інтелектуальних відкриттів. Любов Євстахівна зосередила свою увагу на масових заходах, які проводяться у бібліотеці – філії №6 та в навчальних закладах міста, а це загальноосвітні школи №№4, 5, Професійний ліцей, Медичний коледж. Працівники бібліотеки докладають чимало зусиль для організації цікавих і змістовних масових заходів та сприяють  патріотичному вихованню юнацтва. Любов Євстахівна звернулася з проханням до приватних підприємців міста надати фінансову підтримку бібліотеці – філії №6 для формування бібліотечних фондів програмною літературою та придбання комп’ютерної техніки.

Про тісну багатолітню співпрацю з міською бібліотекою для дітей розповіла вчитель ЗОШ №1 Галина Зенонівна Гіщак. Вже багато років нам вдається спільно з бібліотекарями дитячої бібліотеки  організовувати розумне   дозвілля як у школі так і в бібліотеці, дати дітям можливість якомога більше пізнати цікавого, розкрити їх таланти та здібності і залучити до постійного користування бібліотечними фондами та   участі у заходах бібліотеки, переглядати цікаві інсценізовані казки клубу «Казкарі». Але на сьогоднішній день бібліотеку спіткало багато негараздів –– відсутність фінансування з міського бюджету на передплату газет і журналів та закупівлю програмної літератури, ремонт приміщення. Зараз для організації масових заходів у міській бібліотеці для дітей та ЗОШ №1 дуже потрібні такі видання як: «Позакласний час», «Розкажіть онуку», «Всесвітня література в середніх навчальних закладах», «Дивослово» та ін. Саме ті видання, наголосила Галина Зенонівна, використовуються для написання сценаріїв та інших матеріалів як у школі та і в бібліотеці.

Бібліотекар загальноосвітньої школи №8, постійна користувачка бібліотеки – філії №3 Катерина Ясеницька торкнулася проблем, які спіткали дану структуру сьогодні.  Це –– приміщення,  яке потребує ремонту, благоустрою території, поряд з якою знаходяться контейнери для сміття та напрямів модернізації бібліотеки, фінансування на комплектування бібліотечних фондів. Вона зазначила, що сьогодні комп’ютерні технології відіграють важливе значення для користувачів бібліотек. Підвищення соціальної і інформаційної ролі публічних бібліотек у сучасній діяльності диктує необхідність формування нових методів організації інформаційного простору бібліотеки, який реалізується на базі комп'ютерних технологій.

Учень 10 класу ЗОШ №4, користувач бібліотеки – філії №6 Павло Юськів висловив своє бачення про роль бібліотеки в його особистому житті: «Мені важко навіть уявити світ, в якому немає книги. До неї я звик з самого дитинства, вона розкривала переді мною дивовижні таємниці життя та давала корисні поради у важку хвилину, вчила розуміти самого себе. Книга, написана багато століть назад, допомагає нам пізнати світогляд і мислення наших далеких предків, розкриваючи тим самим секрети людської сутності. Завдяки книгам ми можемо прослідкувати еволюцію світогляду людини, суспільного устрою, етичних норм.  Книги зберігають всю відому історію нашого краю та існування». Павло наголосив, що у пошуку інформації він також користується комп’ютерними технологіями, але книгу в його житті вони не замінять.

Пропозиція Павла Юськіва –– це виділення окремого приміщення у бібліотеках для комп’ютерних технологій, для можливості спілкування в  комунікаційній системі Skype, а також перегляду відеопрезентацій та ін. У такому випадку користувачі, які використовують комп’ютер та Інтернет не будуть заважати іншим читати книги та періодичні видання, готувати реферати та матеріали для навчання у читальних залах бібліотек.

Вчитель української мови і літератури Дарія Юліанівна Монастирська багато років користується послугами бібліотеки – філії №5 для дітей. Дарія Юліанівна наголосила, що формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури - сьогодні є основним завданням дитячих бібліотек. А сприйняття й осмислення прекрасного дітьми — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого і благородного.

Дозвілева діяльність дитячих бібліотеки – філії №5 багата і різноманітна. Мають  в ній місце  традиційні та інноваційні заходи. Але головне, що їх поєднує і дає позитивний результат, це те, що бібліотека є центром спілкування, місцем, де можна із задоволенням, весело і змістовно провести вільний час, зібрати дітей для пошуку спільної відповіді на будь - яке запитання, об’єднати їх з метою отримання нових знань.

При бібліотеці – філії №5 для дітей діє клуб «Юні друзі книги», учасниками якого є учні ЗОШ №5. Тут юні користувачі мають можливість спілкуватися, творчо розвиватися – читати, співати, малювати, лікувати бібліотечні книги, приймати участь у масових заходах. Вже понад три роки у бібліотеці – філії №5 відкрито Інтернет – центр, в якому діти мають можливість  використовувати різноманітні інформаційні ресурси для навчання. Отже, дана бібліотека через різноманітні форми роботи допомагає дітям вільно спілкуватися, розкривати свої можливості та приховані таланти, відпочивати і розвиватись, залучати юних користувачів до читання художньої літератури не з примусу, а за потребою душі - що являється основним напрямком організації дозвілля.

Дарія Юліанівна Монастирська наголосила, що сьогодні проблемою  у бібліотеці – філії №5 для дітей є відсутність виділення коштів з міського бюджету, а також звернулася до підприємців міста з проханням надання фінансової допомоги для формування бібліотечних фондів програмною літературою.

У громадських слуханнях взяла участь користувач центральної міської бібліотеки, приватний підприємець Ірина Диняк, яка є постійним відвідувачем масових заходів даної бібліотеки. Вона зазначила, що центральна бібліотека – це основа для суспільно-економічного розвитку, це установа, ефект роботи від якої вражає помітними результатами. В даній бібліотеці потрібно провести ремонт, виділити кошти на поповнення фондів книгами та періодичними виданнями. Також центральна бібліотека  надає доступ до електронних ресурсів мережі Інтернет, які підвищують якість і ефективність праці бібліотекарів та якнайшвидший доступ і отримання інформації користувачами.

Про багатолітню співпрацю з бібліотеками міста розповіла вчитель християнської етики, членкиня міської організації «Союз Українок» Мирослава Дмитрівна Павлюк.

Вона наголосила, що бібліотечні фахівці сьогодні виконують ролі аналітиків при пошуку інформації. Саме вони мають найбільший досвід уточнення запитів, часто змушуючи користувачів усвідомити власні інформаційні потреби, навіть ті, що ще несформовані. Необхідно володіти високими професійними якостями, щоб забезпечити якісний рівень надання інформації. Професіоналізм бібліотечних фахівців у спілкуванні виявляється в прагненні розкрити й пізнати індивідуальність користувача та його запити. В процесі спілкування реалізуються особистісні й професійні якості бібліотечного фахівця. А їх розвитку сприяє самоосвіта, що включає підвищення інтелектуального потенціалу та розвиток етико-психологічної культури і комунікативних здібностей.

Представник громади, користувач центральної міської бібліотеки Андрій Миколайович Спас запропонував працівникам публічних бібліотек системи збільшити кількість масових заходів з екологічної тематики.

З розповіді Андрія Миколайовича, екологічний стан міста вже переріс поняття «проблема» і якщо не дотягнув до поняття «катастрофа», то це питання часу.

Відповідно, збільшуються потреби населення міста в отриманні екологічної інформації, все більше представників культури та освіти усвідомлюють необхідність формування екологічної культури як запоруки виходу з екологічної кризи. Разом з тим закладів, що покликані займатися саме просвітницькою діяльністю, спрямованою на формування екологічної культури, не так багато. А серед них одне з центральних місць посідають бібліотеки, перед якими стоїть завдання популяризації серед населення екологічних знань, формування у користувачів почуття відповідальності перед майбутніми поколіннями за збереження навколишнього середовища, за розумне господарювання.

А на завершення громадських слухань директор Бориславської МЦБС висловила вдячність учасникам за беззаперечну підтримку та побажала всім плідної співпраці і здійснення всіх бажань.

Провідний методист Бориславської МЦБС
Божена Дмитришин.

Поетично – філософський світ Богдана Завідняка

 

Борислав – ти єдиний такий,

Борислав – ти святий і близький.

Місто радості щастя й любові,

Борислав – ти у кожному слові!

    20 листопада в центральній міській бібліотеці відбулася  творча зустріч «Поетично – філософський світ Богдана Завідняка».

Ведуча заходу Алла Божко наголосила, що наш Борислав – колиска нафтової промисловості – місто, яке породило багатьох талановитих людей, особливо в літературній галузі. І сьогодні до нас завітала людина непересічна: доктор філософії, доцент кафедри філософії Українського Католицького університету у Львові, випускник Папського університету св. Урбана в Римі (1992–2001), а ще поет,  перекладач, упорядник книг, критик,  член спілки письменників України.  А ще хороший батько, вдячний син, люблячий чоловік і великий патріот України – це Богдан Теодорович Завідняк.

Богдан Завідняк є автором філософських творів, літературних  досліджень, критичних матеріалів. Окремою віхою його творчості є переклади. Богдан Теодорович перекладає з німецької, польської, російської, італійської, англійської та латинської мов. За своє кредо в перекладацькій діяльності взяв слова свого духовного наставника в літературі, письменника Ігоря Качуровського:  «Скільки є ще поетичних світів, до яких ми навіть не зазирнули…».

 Керуючись цими словами, як людина високоосвічена, звертається до незаслужено забутих авторів. Так в 2001 році виходить з друку двохтомник німецької поетеси 18-19 ст. баронеси Аннети фон Дросте – Гюльсгоф, вірші якої переклав Богдан Завідняк.

  У літературному кутку «Сузір’я літераторів Борислава» представлена зірочка Богдана Завідняка.  А загорілася вона тому, що побачили світ книги  поезії автора – це книги «Калинове вікно» та «Фіалкова флейта».

По – справжньому закоханий у філософію, автор спробував у своїх книгах передати філософію життя засобами поезії:

В цю книжку нашептали ці слова

Душа і  Бог з його красивим змістом,

Про все, що в ній і чим горів, бува,

Як слухати сідало поза містом

Загривлене, як лева голова,

Ласкаве сонце, ніжне й променисте…

Упродовж творчої зустрічі гості із задоволенням послухали роздуми автора, свої поезії і художні переклади, виступи його колег по перу.

Наші любителі художнього читання під керівництвом Наталії Харлан підготували поетичний подарунок, прочитавши поезії нашого гостя. А саме, про сенс поезії автора «Пиши і жди, коли зійде» читав Олексій Сабат, поезію «Звільнення» прочитала Наталія Сабат, Богдана Ровенчак продекламувала «Смерть Лазаря», а Остап Федрак прочитав поезію «В церкві на Волянці».

Знайомлячись з творчістю Богдана Теодоровича, ми бачимо, що основним її лейтмотивом є роздуми про людське буття, про найдосконаліше Боже творіння – людину, про сенс людського життя. І вічна тема – сюжети з Біблії…

     З привітальним словом виступили:

     Роман Соловчук – заслужений журналіст України, член спілки  журналістів і спілки письменників України, автор книг «Барабський міст», «Краяни», публіцист, видавець, а ще й меценат бібліотек міста.

 

     Володимир Гнатюк – член спілки письменників України, поет, автор поетичних збірок «Вічність духу», «Пробудження».

     Богдан Британ – член спілки письменників України, журналіст, поет, автор поетичних збірок «На небесах Вселенської любові», «Дорога до себе».

     О. Микола Пишкович – настоятель храму Успіння Богородиці, що на Мражниці.

  Марія Голобутовська – спеціаліст відділу освіти, вчитель ЗОШ №5.

    Тетяна Шеремета – журналіст, директор радіоредакції «Слово».

   Гості з приємністю поспілкувалися, дізналися багато цікавого про нашого талановитого краянина, який своїм життям поповнює когорту уславлених людей Борислава і побажали йому творчого неспокою, нових здобутків, а найголовніше, Божої опіки та здоров’я.

72 - й річниці заснування Української повстанської армії

   

 «УПА : історія нескорених»

«О, скільки їх лежить в Карпатах, що

                                                полягли за рідний край.

                                                 Вони і досі ще на чатах -

                                                  То ж пам’ятай, вкраїнцю, знай.

                                                  Що вони завше  були з нами.

                                                   Лягли геройськи за народ.

                                                   Щоб не вмивались ми сльозами,

                                                   Щоб жили вільно, без заброд!»

                                                   (М. Сеньків - Дум’як «Повстанці”).

   Спрага волі завжди пекла серця українського народу. Недарма на нашому гербі – тризубі читаємо слово «воля». Протягом багатьох століть на нашу волю зазіхали різні загарбники. І тільки, як проблиски сонця в осінню пору, то тут, то там, спалахували повстання, доведеного до відчаю, знедоленого народу.

   … Рік 1917 не вирішив українського питання, хоч розбудив у багатьох національну свідомість. Держава проіснувала недовго. «Червона мітла», що прийшла після цього на Україну, кістлявою рукою смерті змела в могили мільйони українців.

   Загарбавши в 1939 році Західну Україну, більшовицькі загони розпочали масові розправи над мирними людьми. Частково ці злочини викривались після приходу німецької армії. Та викриваючи більшовицькі злочини, німці водночас робили свої.

   У такий грізний час народ України взявся до зброї. Спочатку це сталося на Волині, потім у Галичині та інших регіонах. Так утворилися перші загони УПА. Вона була єдиною існуючою під час війни політичною українською самостійницькою організацією українських націоналістів.

   УПА – це були злиті воєдино збройні загони, в яких кожен виконував свої функції – одні в боях здобували у ворога зброю, інші дбали про постачання. Діяла широка розвідувальна сітка, до якої залучались жінки, дівчата та підлітки. Вбачаючи в цих людях загрозу, німецьке командування розпалювало ворожнечу між українським та польським населенням, одночасно набираючи у шуцполіцію поляків замість українців, які, прихопивши зброю, влились у загони УПА. ОУН ніколи не боролась за владу для себе, а тільки за владу для українського народу, завжди намагалась консолідувати всі самостійницькі сили для боротьби за досягнення української самостійної держави.

   В грудні 1942 року на доручення Проводу ОУН всі сотні ОУН одержали назву «УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА  АРМІЯ».

   Урок історії «УПА: історія нескорених» провели працівники бібліотеки – філії № 6 для юнацтва з групою перукарів професійного ліцею нашого міста. Зі вступним словом виступила вчитель української мови та літератури Наталя Кузимко.    

   Працівники бібліотеки Галина Почіковська і Ольга Смерека розповіли про правдиву історію героїчної боротьби УПА з німецько - фашистськими і більшовицькими поневолювачами нашого краю.

Учні: Радьо Юля, Лавринець Роксолана, Кушнір Ірина, Сеньків Роксолана, Станович Віра, Карпінець Лілія, Пігур Ірина та Черхавська Марія прочитали вірші: О. Бабія «Марш», «Марш «Сіроманців», «Гімн Безсмертної Батави», В. Квітневого «Пам’ять», М. Попович - Назарука «Тарасові Чупринці», Т. Вільшинки «Слава героям», Санжара «Там за лісом», легенду Р. Дурбака «За Україну, за її волю!...», М. Романовича «Пісня останніх повстанців».

   Ольга Смерека провела презентацію книжкової виставки: «ОУН - УПА: смолоскипи історії».

   Завершуючи урок історії, Галина Почіковська нагадала присутнім про те, що цей захід був присвячений тим, хто вписав нову славну сторінку в історію боротьби українського народу за свою свободу і незалежність. Без УПА українці на фронтах Другої світової війни змушені були б гинути тільки під чужими прапорами в рядах чужих армій, за чужі і ворожі Україні цілі та інтереси. УПА своєю боротьбою врятувала національну честь України і показала світові, чого хоче український народ і нащо він здатний.

   Сьогодні ми згадали тих, хто вже навіки залишиться там – у кривавій, зате героїчній добі, яка смертю полеглих скріпила наші стремління до волі і окропила її перший проблиск на видноколі нової України. І ми не маємо права відвести погляду від тих віддалених у часі очей, бо незалежна Україна була б неможлива без страшних, ніколи до того небачених жертв, якими наш народ оплатив право бути вільним.                                                                                                                  

Громадські слухання «Громада і бібліотека: чуємо один одного»

Альбом-каталог "Декоративно-прикладне мистецтво: 200 імен" у фондах бібліотек Бориславської МЦБС

Бориславська міська централізована бібліотечна система  отримала чудове видання - альбом-каталог "Декоративно-прикладне мистецтво: 200 імен" від cultprostir.ua. 

Альбом-каталог — перше за роки незалежності України видання, присвячене творчості провідних художників професійного декоративного мистецтва. Великий ілюстративний ряд доповнюють творчі кредо митців, а також ґрунтовна стаття, в якій автор дає глибокий аналіз художніх процесів, що передували 90-м рокам і на повну силу проявилися саме протягом остан­нього десятиліття XX ст. Творчість окремих митців характеризується у контексті всього різноманітного, різностильового художнього розвою цього часу. Біографічно-енцикло­педичний довідник подає основні відомості про митців.

Головна мета цього видання — на прикладі творів кращих представників професійного декоративного мистецтва, їх самобутньої і визначної творчості збудувати широку і захоплюючу картину розвитку мистецтва України 80—90 років.

Працівники та користувачі бібліотек щиро вдячні Вам за чудовий дарунок.

До 85 - річчя від дня народження Дмитра Павличка

Літературна година
«О рідне слово, що без тебе я!»

Справедливо говорять, що біографія поета - в його віршах. З поезій Дмитра Павличка можна дізнатися про його життєвий шлях, становлення характеру, про погляди і переконання чи не більше, ніж з підручників, де йдеться про цього талановитого поета.

   Поет, перекладач, громадсько - політичний діяч, дипломат.  Народився 28 вересня 1929 р. в с. Стопчатів (тепер Косівського району Івано - Франківської області) у селянській родині. Навчався в польській школі, Коломийській гімназії та десятирічці.

Протягом 1948 – 1953 рр. навчався на філологічному факультеті  Львівського університету, потім - в аспірантурі, але полишив наукову роботу.

У 1953 році вийшла його перша збірка  «Любов і ненависть». Впродовж 1957 - 1959 рр. - завідувач відділу поезії  журналу «Жовтень». Весь 18 – ти тисячний тираж книжки Павличка «Правда кличе» 1958 р.) було знищено за вказівкою партійних органів через антисталінський сонет «Коли  умер великий Торквемада».

Після переїзду до Києка працював у сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка, у секретаріаті Спілки письменників України, протягом 1971 - 1978 рр. редагував журнал «Всесвіт». У 80 - х рр. брав активну участь у демократичному русі України: один із засновників народного руху України, перший голова Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка. Неодноразово  обирався народним депутатом ВР України.

Впродовж 1995 – 2002 рр. займався дипломатичною роботою: Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словацькій республіці та Республіці Польща.

Серед багатогранної творчої спадщини збірки «Моя земля», «Чорна нитка», «Правда кличе», «Сонети подільської осені», «Таємниця твого обличчя», «Покаянні псалми», «Сонети», антологія «Світовий сонет» та ін..; переклади поезії Хосе Марті, Николи Вапцарова, В. Шекспіра; літературознавчі розвідки «Магістралями слова», «Над глибинами», «Біля мужнього світла», де вміщено статті з історії світової  літератури - про Т. Шевченка, І. Франка, Лесю Українку, В. Стефаника, О. Гончара, М. Рильського, Шолом - Алейхема, Хосе Марті, М. Шолохова та ін.

    Протягом 2010 - 2011 рр. видав десятитомник поезій  та перекладів, а в 2012 році збірку публіцистики «Голоси мого життя». Є автором сценаріїв до фільмів «Сон», «Захар Беркут».

Чимало віршів  Д. Павличка покладено на музику, автор тексту пісні «Два кольори». На літературну основу Д. Павличка створено лібрето до опери «Золоторогий олень» О. Костіна, його тексти лягли в літературну основу Каддиш - реквієму «Бабин Яр» Є. Станковича.                                                                 

Дмитро Васильович  нагороджений орденами Трудового Червоного Прапара, Дружби народів, «Знаком пошани», орденами «За заслуги ІІІ ступеня» та «Князя Ярослава Мудрого V ст.”, Героя України, є лауреатом Національної  премії України ім. Т.Шевченка. Має дипломатичний ранг посла України ( був послом  у Польщі та Словаччині).

 Літературна година «О рідне слово, що без тебе я ?»  проведена для учнівського колективу  8 - их класів ЗОШ №5.   

З вступним словом до учнів звернулася вчитель української мови та літератури Ольга Козич. Працівники бібліотеки - філії №6 для юнацтва Марія Лутчак і Ольга Смерека розповіли про життєвий і творчий шлях Дмитра Павличка. Учні 8-их класів: Марина Марголич, Мар’яна Шаповал, Антон Айзенбарт, Тетяна Файчак, Марта Ковалик , Володимир Дешевий більш детально зупинилися на літературній діяльності поета, прочитали його поезії: «Стоїть переді мною мати…», «Моя любове, ти як Бог», «Я стужився, мила, за тобою», «Якби я втратив очі , Україно…», «Птиця», «О рідне слово, хто без тебе я», «Рідна мова» та ін.                                               
      Музичний керівник Ігор Хоп’як  підготував  з учнями пісні на тексти Д. Павличка: «Два кольори», «Вставай, Україно, вставай».

 Бібліотекар   бібліотеки - філії №6 Марія Лутчак провела перегляд книжкової виставки «З літературної спадщини Дмитра Павличка». Зав. бібліотеки – філії №6 Ольга Смерека прочитала присутнім притчу  Д. Павличка «Про справедливість». Підсумувала літературну годину вчитель школи Ольга Козич, підкресливши значимість творчості Д. Павличка для молоді сучасної України, прочитавши вірша «Чути гамір з п’ятої колони», який належить до 12 –ти «Віршів з Майдану».

     Його поетична слава, як і горда громадянська постава, є нині запорукою всенародної шани. Тож Україна  не дасть несамовитому в любові  та ненависті поетові  зледащіти духом, втишитися і впокоритися. Та й сам Павличко в «Молитві за Україну» просить Господа любові й непокори для України, а для себе творчих сил, мислі й хисту до праці, аби втишити свою болящу печаль:

«Дай невмирущість Україні,

                 Мені  - досмертних правд  вогонь!».  

    Роздумуючи про Дмитра Павличка Олесь Гончар у своєму «Щоденнику» визнав: «Дмитро Павличко – це мислитель, достойний продовжувач Івана Франка, Каменяр нової доби».

        Дмитро Павличко й далі творчо випалює себе на пломінкому багатті контрастів, конфліктів, на протистоянні думок і вчинків,  настроїв і почуттів, всякчас зриваючи голос відчайдушним криком болю за майбутнє українського народу.

               Я віршем стаю до битви

Віршем мучусь, віршем кохаю…

Літературні читання

«Дух одвічної стихії Івана Гнатюка»

Лауреат Національної премії Тараса Шевченка, поет, письменник, перекладач, есеїст, громадський діяч, Почесний громадянин міста Борислава. 
   Літературні читання «Дух одвічної стихії Івана Гнатюка», які відбулися в центральній міській бібліотеці, були присвячені 85 - річчю від дня народження Івана Гнатюка.

 Борислав – місто незвичайної долі: оспіваний Каменярем, він постійно плекає таланти письменницької ниви. Так вже розпорядилася доля, що географічно знаходячись на 101 кілометрі від обласного центру Борислав приютив багатьох талантів України в роки тоталітарного режиму. В величному  сузір’ї літераторів Борислава чільне місце займає постать Івана Гнатюка.  Після сталінських таборів доля привела поета до міста прикарпатських нафтовиків, де мешкали  батьки дружини.

Ще в давні дні, як був я школярем,

Постав мені він з повістей Франкових,

Постав у злиднях,в запахах нафтових,

Закіпчений, захльостаний дощем.

Так писав про Борислав Іван Гнатюк. А перед тим була п’ятирічна школа у селі Дзвиняча, Тернопільської області, де народився письменник, потім - педагогічне училище, перший арешт…

Коли мене, провівши до воріт

Благословляла мати на дорогу

Я ще не знав,задивлений у світ

Що буду так тривожитись за нього.

Змалку жив любов’ю до свого народу. Ця любов була великою силою і дала можливість пережити навіть те, чого здавалося би, людина не в силі перенести. Потім відчув велику силу гніву, який теж вважав святим,- без того гніву не може бути любові, як і навпаки.

Колючим терням була устелена хресна дорога поета. Він автор унікального , неповторного життя, в якому було все: і злети і тортури, і каторга, і любов, і натхнення , поразки і перемоги.

Той шлях мені відміряний ще зроду.

Тернистий? Що ж..такий уже як є.

Такий важкий, як в цілого народу,

Що перейшов чистилище своє.

І далі йде, розламуючи грати.

Знекровлений в неволі й боротьбі.

Але якби прийшлося вибирати-

Той самий шлях я вибрав би собі.

 Життя Івана Гнатюка, як доля справжніх поетів, віддзеркалює долю усього українського народу тогочасного періоду. Доля тяжких таборів судилася  нашій краянці, Почесній громадянці міста Борислава п. Анастасіїї  Закидальській. Їй так близький вірш Гнатюка «Каторжанка».

Літературні здібності Івана Гнатюка проявилися ще в юнацькі роки. Поезія прийшла до нього з піснею, яку мати співала довгими зимовими вечорами. А поруч з материнською піснею слово Кобзаря. У спогадах письменника читаємо «Особливо мене захопили поезії Тараса Шевченка, які я завчав собі напам’ять».

Від першого вірша, датованого далеким 1949 роком, до першої збірки «Паговіння» минуло шістнадцять років. І навіть каторжний режим сталінських таборів не відбив у поета жаги до літературної творчості. Маючи непокірну вдачу, він так і залишився для нас поетом-борцем, поетом-бунтівником.

Ні, я не скнів – я жив,

Хоч часто в очі смерті

Дивився й кровю в них

Плював у забутті,-

Я пізнавав життя в бездушності одвертій,

Але ніколи їй не не кланявся в житті.

Та одна за одною приходять до читача поетичні книжки: «Калина», «Повнява», «Жага», «Барильєфи пам’яті», «Дорога», «Чорнозем», «Турбота», «Осіння блискавка», «Благословенний світ», «Дім і час», «Нове літочислення», «Хресна дорога», «Правда-мста» «Благословляла мати на дорогу»... І скрізь - самопожертвенна любов і біль за Україну.  

І ще одне життєве крило - любов до матері,  до родини.  «Бережімо людство, але матір перш за все на світі – бережім» - пише поет.

    Іван Гнатюк кілька разів відмовлявся від нагород, якими його хотіла приручити колишня влада.

Від Шевченківської премії не відмовився з великого поклоніння перед величчю постатті Шевченка.

В 2000 році за книгу споминів «Стежки - дороги» Іван Гнатюк удостоєний премії імені Тараса Шевченка.  Але життєві спомини великого поета не могли вміститися в одній книзі. Тому, разом з автором його життя ми проживаємо в книгах «Бездоріжжя», «Свіжими слідами».

Іван Гнатюк щиро любив Україну. Цю любов він прагнув передати всім нам, як своєрідну естафету.

З віком грань між ерами зітреться,

Життя моє загубиться в імлі,

Але у вічність проросте із серця

Моя любов до рідної землі.

Читаймо твори Гнатюка і це буде йому нерукотворний памятник.   Любімо Україну, як він її любив.

 Під час літературних читань прозвучали твори Івана Гнатюка: «Кобзар» - Остап Федрак, «Стефан Ковалів» -  Олег Федрак, Валерія Шахунова,  Олександр Кретчак,  «Нема нічого кращого за слово»  - Терезія Рославцева,  «За що Господь тебе карає» - Марія Вороняк, «Пагонець»- Олексій Сабат, «Любіть її не вірте суєсловам» - Наталія Сабат, «Полум’я  калини» - Богдана Ровенчак,  «В мені весняно бродять соки» - Святослав Ровенчак , «Доборолись- нікуди вже далі» - Володимир Дидик, «Моя любов» - Ірина Дудра. Художнє читання підготувала Наталія Харлан.

 Захід підготувала і провела бібліотекар Центральної міської бібліотеки  Алла Божко.

Провідний методист 
Бориславської МЦБС  
Божена Дмитришин.