72 - й річниці заснування Української повстанської армії

   

 «УПА : історія нескорених»

«О, скільки їх лежить в Карпатах, що

                                                полягли за рідний край.

                                                 Вони і досі ще на чатах -

                                                  То ж пам’ятай, вкраїнцю, знай.

                                                  Що вони завше  були з нами.

                                                   Лягли геройськи за народ.

                                                   Щоб не вмивались ми сльозами,

                                                   Щоб жили вільно, без заброд!»

                                                   (М. Сеньків - Дум’як «Повстанці”).

   Спрага волі завжди пекла серця українського народу. Недарма на нашому гербі – тризубі читаємо слово «воля». Протягом багатьох століть на нашу волю зазіхали різні загарбники. І тільки, як проблиски сонця в осінню пору, то тут, то там, спалахували повстання, доведеного до відчаю, знедоленого народу.

   … Рік 1917 не вирішив українського питання, хоч розбудив у багатьох національну свідомість. Держава проіснувала недовго. «Червона мітла», що прийшла після цього на Україну, кістлявою рукою смерті змела в могили мільйони українців.

   Загарбавши в 1939 році Західну Україну, більшовицькі загони розпочали масові розправи над мирними людьми. Частково ці злочини викривались після приходу німецької армії. Та викриваючи більшовицькі злочини, німці водночас робили свої.

   У такий грізний час народ України взявся до зброї. Спочатку це сталося на Волині, потім у Галичині та інших регіонах. Так утворилися перші загони УПА. Вона була єдиною існуючою під час війни політичною українською самостійницькою організацією українських націоналістів.

   УПА – це були злиті воєдино збройні загони, в яких кожен виконував свої функції – одні в боях здобували у ворога зброю, інші дбали про постачання. Діяла широка розвідувальна сітка, до якої залучались жінки, дівчата та підлітки. Вбачаючи в цих людях загрозу, німецьке командування розпалювало ворожнечу між українським та польським населенням, одночасно набираючи у шуцполіцію поляків замість українців, які, прихопивши зброю, влились у загони УПА. ОУН ніколи не боролась за владу для себе, а тільки за владу для українського народу, завжди намагалась консолідувати всі самостійницькі сили для боротьби за досягнення української самостійної держави.

   В грудні 1942 року на доручення Проводу ОУН всі сотні ОУН одержали назву «УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА  АРМІЯ».

   Урок історії «УПА: історія нескорених» провели працівники бібліотеки – філії № 6 для юнацтва з групою перукарів професійного ліцею нашого міста. Зі вступним словом виступила вчитель української мови та літератури Наталя Кузимко.    

   Працівники бібліотеки Галина Почіковська і Ольга Смерека розповіли про правдиву історію героїчної боротьби УПА з німецько - фашистськими і більшовицькими поневолювачами нашого краю.

Учні: Радьо Юля, Лавринець Роксолана, Кушнір Ірина, Сеньків Роксолана, Станович Віра, Карпінець Лілія, Пігур Ірина та Черхавська Марія прочитали вірші: О. Бабія «Марш», «Марш «Сіроманців», «Гімн Безсмертної Батави», В. Квітневого «Пам’ять», М. Попович - Назарука «Тарасові Чупринці», Т. Вільшинки «Слава героям», Санжара «Там за лісом», легенду Р. Дурбака «За Україну, за її волю!...», М. Романовича «Пісня останніх повстанців».

   Ольга Смерека провела презентацію книжкової виставки: «ОУН - УПА: смолоскипи історії».

   Завершуючи урок історії, Галина Почіковська нагадала присутнім про те, що цей захід був присвячений тим, хто вписав нову славну сторінку в історію боротьби українського народу за свою свободу і незалежність. Без УПА українці на фронтах Другої світової війни змушені були б гинути тільки під чужими прапорами в рядах чужих армій, за чужі і ворожі Україні цілі та інтереси. УПА своєю боротьбою врятувала національну честь України і показала світові, чого хоче український народ і нащо він здатний.

   Сьогодні ми згадали тих, хто вже навіки залишиться там – у кривавій, зате героїчній добі, яка смертю полеглих скріпила наші стремління до волі і окропила її перший проблиск на видноколі нової України. І ми не маємо права відвести погляду від тих віддалених у часі очей, бо незалежна Україна була б неможлива без страшних, ніколи до того небачених жертв, якими наш народ оплатив право бути вільним.