До Дня Державного Прапора та відзначення 29-ї річниці незалежності України.

 До  Дня  Державного  Прапора

та  відзначення  29-ї  річниці  незалежності  України.

З далеких часів відгомін іде

Про прадідів відвагу, мужність, славу.

Наш прапор житнім золотом цвіте;

Він – символ незалежної держави.

Знамення сяє сонцем золотим,

Небесною виблискує блакиттю…

З ним здобували все, що є святим;

І нас із ним нікому не скорити!

   23 серпня, напередодні Дня Незалежності України, ми вшановуємо один з трьох символів суверенітету нашої держави – Державний Прапор України, який є символом свободи і незалежністі, історичною пам’яттю та гордістю українського народу.

У новітні часи, 14 березня 1990 року, вперше в Україні, над будинком Стрийської міської Ради було піднято український національний синьо-жовтий прапор. А це відбулося в м. Стрий завдяки підтримки виконкомом міської Ради народних депутатів на вимогу новообраних депутатів резолюції мітингу від 11 березня 1990 року про встановлення на будинку міської Ради поряд з державним прапором УРСР національного прапора України.

 Своє верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах Україна отримала 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. Тому у Києві прапор було піднято над міською мерією пізніше – 24 липня 1990 року. Та до цієї події у президії підготували проект рішення, ініційований «Демократичним блоком» міської ради Києва, свої пропозиції внесли у Секретаріаті Народного руху України. А пошили стяг на Західній Україні і перевезли до Києва напередодні підняття.

Перед цим біля Софіївського собору прапор освятили священики Української автокефальної та Української греко-католицької церков, церемонію посвяти здійснив архімандрит УПЦ Володимир (Романюк), який у 1972 році був засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду» на 7 років таборів особливо суворого режиму і 3 роки заслання».

Цього дня на Софіївському майдані зібрались сотні тисяч людей, освячений стяг до Київради урочисто, на високо піднятих руках, несли десятки молодих людей. Це було освячення національного прапора для всієї України, а не лише для Києва, адже для більшості українців синьо-жовтий прапор символізував відродження державності.

І попри спротив комуністів, на прапорній щоглі біля будівлі Київської міської держадміністрації ввечері 24 липня 1990 року також замайорів синьо-жовтий прапор. Потім кияни чергували біля будинку, щоб запобігти можливому зняттю прапора.

23 серпня 1991 року групою народних депутатів синьо-жовтий український прапор було внесено у сесійну залу Верховної Ради, а вже  4 вересня його урочисто підняли над будівлею парламенту. 18 вересня 1991 року була підписана постанова про дозвіл «у протокольних заходах використовувати синьо-жовтий прапор», а постанова ВР України від 28 січня 1992 року надала йому статусу Державного. Остаточно Прапор Держави Україна затверджено статтею 20 Конституції України у 1996 році.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української РСР було ухвалено Акт проголошення незалежності України, який став точкою відліку сучасної державності  та сприяв відновленню державного суверенітету, за який українці змагалися протягом багатьох століть. А проголошення державної незалежності України відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР та остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної системи. Акт про незалежність України підтримала конституційна більшість депутатів Верховної Ради УРСР.

Очевидно, що проголошення незалежності України не було випадковим явищем, зумовленим тільки московським переворотом, організованим ГКЧП. Події 1991 року втілили столітні прагнення українців до суверенної держави.

 Цього року минає 29 років з часу здобуття Україною незалежності. Але Україна і надалі продовжує боротьбу за свою незалежність у протистоянні російській агресії, яка була розпочата ще Українською революцією в 1917-1921 роках.

Під українським прапором у 2013–2014 роках відбулася Революція Гідності, на якій українці відстояли європейський шлях розвитку і засвідчили готовність боротися за нього як за самостійне право вибору та свободи. Але натомість Росія, втративши можливість контролювати та використовувати нашу державу, вдалася до злочинної військової агресії, анексувавши Автономну Республіку Крим і території східних областей України. Тому до сьогоднішніх днів продовжується боротьба України з Росією. Та попри всі перешкоди, українці продовжують рух в напрямку європейської інтеграції, яка є незмінним стратегічним пріоритетом державної політики незалежної України, продиктована фактом належності України до європейської цивілізації.

Сьогодні День Незалежності для України є святом пам’яті про цілі покоління наших предків, які творили націю і боролися за її державність, є шаною загиблим Героям Небесної Сотні, українським воїнам і добровольцям, які ціною власних життів захищали територіальну цілісність, суверенітет нашої держави. А ще це день, коли варто серйозно задуматись про день завтрашній, про майбутні покоління та  про нашу відповідальність перед історією.

Та ми віримо, що обов’язково настане день, коли Державний Прапор України знову замайорить над звільненими від окупації Кримом, Донбасом та усією Україною. Тільки разом ми гідно зможемо здолати усі труднощі і перемогти російського агресора. Адже ми великий і єдиний український народ!

Дорогі краяни! З нагоди Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України бажаю вам і вашим рідним миру, спокою, злагоди, міцного здоров’я, щедрої долі, успіхів у всіх справах і починаннях. Хай розум, воля і любов до рідного краю згуртовують нас для здійснення високої мети – процвітання соборної, вільної, неподільної і могутньої України!

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.