Віче-реквієм «Свіча пам’яті». До 87-ї річниці Голодомору та пам’яті жертв політичних репресій в Україні.

Віче-реквієм «Свіча пам’яті».

До  87-ї  річниці  Голодомору  та  пам’яті  жертв  політичних  репресій  в  Україні.

День жалю... День скорботи, печалі

Запалив нашу пам’ять. Свічки,

це ті душі, листочки опалі,

Хто став тінню в голодні роки.

23 листопада біля колишньої катівні НКВД зібралися настоятелі храмів міста Борислава, представники влади, молодь та бориславці, щоб вшанувати  невинних жертв Голодомору та політичних репресій в Україні.

Віче-реквієм «Свіча пам’яті» розпочала ведуча, провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин, розповідаючи присутнім про українську націю, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. А широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом. А механізм, який призвів до Голодомору, був приведений в дію із Москви тодішніми лідерами комуністичної партії.

Визнання Голодомору геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

О 16 год всі присутні схилили голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом. Адже ця хвилина для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті є поминальним актом, жестом покаяння і перестороги.

Пам'ять про Голодомор має бути вічною як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

Продовженням віча-реквієму була панахиду за всіма загиблими від голоду та жертвами політичних репресій в Україні, яку відслужили настоятелі храмів міста Борислава.

Настоятель храму святої Анни Української Греко-Католицької Церкви, доктор богослов’я о. Роман Василів розповів, що після багатьох спроб зламати українське селянство примусовою колективізацією Сталін вдається до крайньої форми війни – знищення голодом. Факти свідчать, що через голод знищувалися не тільки селяни, а й інтелігенція, патріотичні сили, Церква.

Та попри всі небезпеки були люди, які не могли замовчати цей злочин. Вони зберегли правду та донесли її до світу. Одним із небагатьох, хто відверто говорив світові про цю трагедію був митрополит Андрей Шептицький. Він не лише говорив про цю трагедію, а й організовував чимало акцій солідарності з тими, хто терпів голод. Шептицький, фактично, був єдиним, хто протестував проти знищення українців. Це в той час, коли згідно з домовленістю між Польщею і Радянським Союзом, польський уряд  мовчки спостерігав за знищенням українців.

Квіти шани від громади міста Борислава до колишньої катівні НКВД поклали заступник міського голови Роксоляна Гарасимів, депутат Бориславської міської ради, голова постійно діючої комісії з питань культури, освіти, молоді, фізичної культури і спорту Андрій Спас.

Квіти шани до пам’ятного знаку біля колишньої пересильної тюрми поклали провідний спеціаліст відділу молоді та спорту управління культури, молоді фізичної культури та спорту міської ради Віктор Кравцов та представники молодого покоління бориславців.

Далі продовжила віче-реквієм ведуча розповівши, що під час відлиги 1960-х років тема голоду спочатку проривалася крізь цензурні заборони і посіла важливе місце в публікаціях, заявах дисидентів в Радянському Союзі – це Євгена Сверстюка, В’ячеслава Чорновола, Миколи Руденка та інших. Та з особливою силою правда про Голодомор зазвучала в незалежній Україні після 1991 року. З того часу українські історики провели величезну роботу, результатом якої стали тисячі великих і малих досліджень, присвячених Голодомору.

Голова Українського інституту національної пам'яті, історик Володимир В`ятрович в одному зі своїх інтерв’ю зауважив, що геноцид був реакцією комуністичного режиму на спробу відродження Української держави, помстою за прагнення до свободи та про перспективу притягнути до суду в Гаазі наступницю Радянського Союзу – Росію. Хоча дотепер лише 15 країн світу визнали Голодомор геноцидом українського народу. Те, що було в роки Голодомору, в роки масових політичних репресій – це справді від’ємна селекція, яка позбавляла Україну еліти.

Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави, на власній землі!

На завершення віча-реквієму «Свіча пам’яті», до вшанування жертв Голодомору та пам’яті жертв політичних репресій в Україні, прозвучала пісня «Свіча», яку виконала учениця ЗОШ №4 Софія Кузьмак.

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.