До 60-річчя Володимира Гнатюка

Ти не помер: тебе не стало...

Ти не помер: тебе не стало,

Тебе забрав до себе Бог.

У цьому світі був так мало –

І не пізнав ще всіх тривог…

Ти не відчув ще щастя всього,

Не виплакав всіх сліз своїх,

 Не доказав ти рідним того,

 Що було у думках…

Затих.

Не всі сходив свої дороги,

Не показав усіх чеснот,

Не всі здобув ти перемоги,

 Не досягнув ще всіх висот…

Ти не помер: тебе не стало –

Та в серці житимеш завжди.

У цьому світі був так мало –

Та залишив навік сліди.

 Тетяна Мерега.

27 березня 2019 року виповнилось би 60 років нашому земляку, Поету – Володимиру Івановичу Гнатюку. 

Володимир Гнатюк – син славетного письменника, лауреата Шевченківської премії Івана Гнатюка. Він не хотів бути в тіні батькового таланту. Професією для нього стала  архітектурна справа.

Володимир багато років пропрацював головним архітектором нашого міста. Був одним з авторів пам’ятника Тарасу Шевченку у Дрогобичі. Але увесь час вабила його літературна творчість.

Нелегкою була доля Поета. Хоча, мабуть, якби вона була лагідна до нього, то ніколи б ми не почули отих трагічних поетичних рядків, карбованих його рукою. Вистачало і сімейних, і життєвих складнощів.

Але у тому безжальному вирі життя він таки зумів віднайти зміст, щоб мати можливість зробити щось для нашої літератури, реалізувавши себе в трьох книгах поезії – «Пробудження», «Вічність духу», «Тривога душі».

        Він пішов від нас, але залишив для нас прекрасну поезію. Дорогий Володимире Івановичу, ти  залишаєшся живим у пам’яті усіх, хто Тебе знав і любив. Поети – люди смертні тільки тілом, але завдяки своїй музі, яка дана їм Богом, їхні імена і творчі надбання стають безсмертними і перебуватимуть у цьому світі вічно. Вищого і більшого не дано смертним людям.