До 205-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка #ByShevchenko

«Тарасову  правду  не  зітруть  віки»

(До  205-ї  річниці  від  дня  народження  

Тараса  Шевченка)

Колись давно на землі у нас,
Жив великий Кобзар - Шевченко Тарас.
Все життя він присвятив не своїй родині,
А неньці – рідній Україні.

Валентина Харченко.

   На оновленій нашій вільній землі живе і вічно житиме в народі пам’ять про великого Кобзаря, геніального сина України, поборника святої правди. Ми повинні частіше оглядатись назад, щоб не забувати про ту важку дорогу злигоднів і боротьби, яку здолав український народ, і «незлим, тихим словом» згадувати провісників нового життя, борців проти чорного гніту, безправ’я, експлуатації.

   Правдива, вогненна поезія Кобзаря виросла з безмежної його любові до України. Кому не відомо: Україна – це Шевченко, Шевченко – це Україна.

   Уявити себе без Шевченка українцеві все одно, що без неба над головою. Він – вершина нашого родового дерева. Коли б волею якоїсь дивовижної сили наш народ постав перед необхідністю з поміж усіх людських книг відібрати дві, то мав би взяти «Біблію» та «Кобзар». Без першої книги він був би неповноцінний морально, без другої – немислимий як народ. Шевченко любив Біблію, рясно цитував, осмислював біблійні сюжети.

   А любов Шевченка до рідної України вражає нас до глибини душі. Він полюбив її, як син кохає неньку, хай стару, слабу, змарнілу, бідну.

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога

За неї душу погублю!

   Немає у світовій літературі іншого поета, який би так ніжно, з любов’ю оспівував у своїй творчості жінку, матір усієї Землі, берегиню, продовжувачку роду. Його невмируще: Врага не буде супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі! – стало святим ідеалом для багатьох поколінь і є ним і нині.

    Із 47 – ми років свого життя Т. Шевченко 24 роки був у кріпацькій неволі, 10 років у засланні, і лише 13 років прожив в умовах відносної свободи, про яку сам сказав: «Хоча й волі, сказать по правді, не було».

   До останніх днів короткого Шевченкового життя уряд самодержавної Росії переслідував його, боячись гнівного слова поета, а він лишався незламним Прометеєм.

   Шевченко універсальний. Немає такої події у недавній і новітній історії, де б він не був на місці. Згадаєш голодомор тридцять третього – і моторошно війне від Кобзаревого рядка «гробокопателі ходили». Сахнешся тридцять сьомого – і почуєш прокляття: «Бодай кати їх постинали, отих царів, катів людських».

   Замислишся над екологічними бідами – і сплине у пам’яті синівське, уболівальне:

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно,

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш?

Та чи й зараз не можна не подумати:

За шмат гнилої ковбаси

У вас хоч матір попроси.

   Все і про все сказав Шевченко. Та не тільки проклинає, гнівається, ремствує. Він рятує, дає опору надії:

І неситий не виоре

На дні моря поле,

Не скує душі живої

І слова живого.

   Шевченко для України – все. Україна ж – його Голгофа, воля ж – його Хрест. Він розп’ятий був за свою вітчизну і воскрес через неї. Всенародний біль – у цьому, вселюдська трагедія – у ньому, драматизм віку – у ньому. Його власний біль був породженням народного болю.

   9 березня відзначатимемо 205 – у річницю від дня народження Т. Г. Шевченка. До цієї дати в бібліотеці-філії № 6 для юнацтва Бориславської МЦБС в рамках Молодіжного центру «Молодь змінює світ» відбувся літературний вечір «Тарасову правду не зітруть віки» спільно з учнівським колективом 7А та 9Б класів ЗОШ №4.

Захід розпочала завідувачка бібліотеки Ольга Смерека, яка запросила всіх поринути в літературний світ Шевченкового слова.

Ведучі заходу: Олена Бонтей та Ксенія Гошко (7А клас), Христина Кирда, Роман Плехов, Софія Булик та Юрій Хоронжак (9Б клас) захоплююче знайомили присутніх з життєвим та творчим шляхом Великого Кобзаря.

Поезії Тараса Шевченка – «І мертвим, і живим, і ненародженим…», «Сон», «Не називаю її раєм…», «Минають дні, минають ночі», «За сонцем хмаронька пливе», «Доля», «Розрита могила», «Гайдамаки», «Мені однаково…», «Заповіт» декламували учні: Андрій Тарасович, Вікторія Доротич, Марта Журавчак, Вероніка Медвідь, Ольга Попик, Марія Тисовська, Назар Соя, Андрій Петринчин, Мар'ян Мазурик та Ростислав Онишків.

Перегляд книжкової виставки «Тарас Шевченко – поет, борець, людина» провела бібліотекар Марія Лутчак та презентувала присутнім вишитий портрет Кобзаря членкині го «Союзу Українок», вишивальниці Алли Муляви. Координатор Молодіжного центру «Молодь змінює світ» Галина Почіковська прочитала легенду Василя Лисенка про Тараса Шевченка «Невмирущий Тарас» та продемонструвала художні роботи поета.

 На літературному вечорі були присутні учасниці міської го «Союз Українок».  Голова організації Анна Глод розповіла про те, як вона побувала на могилі Шевченка на Чернечій горі у Каневі. Цікавими фактами з життя Поета поділилася союзянка Надія Онисько. 

Ольга Смерека подякувала вчителю української мови та літератури Лесі Панів та заступнику директора ЗОШ №4 Тетяні Ревенялі за хорошу підготовку учнів та спільно проведений захід.

А на завершення заходу всі присутні виконали «Заповіт» Тараса Шевченка.

  Минуло 205 років з дня народження Т. Г. Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні як живий говорить він із своїми наступниками. Його слово живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне.

І допоки на небі світитиме сонце, допоти йтимуть до славного пророка його правнуки, «бо на сторожі коло їх поставив слово».

   І на оновленій землі, над ланами, широкими полями, вільними містами і селами, як весняні води могутнього Дніпра лине вічно жива в народі слава великого Кобзаря.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі забувши лихоліття

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Галина Почіковська, координатор Молодіжного центру «Молодь змінює світ», бібліотекар бібліотеки-філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС.