МІСТО
В зеленій чаші серед гір
Велично височіє місто.
Нехай порепане від дір,
Нехай говорять, що не чисто…
Від нас залежить його стан,
Бо ми – малесенькі калюжі,
Лиш в єдності ми – океан,
А так сіренькі і байдужі…
Проте, мабуть, не в тому суть,
Шукайте, як то кажуть, вище –
Нам треба подолати лють,
Зробити з неї попелище.
Любіть старенький Борислав,
Які б там не були проблеми,
Він нас малими колихав,
Писав нам вірші та поеми…
Ми виросли, тому тепер
Доглянути його повинні,
Щоб він не згас, щоб не помер,
Не скрючився у власній тіні,
Щоб знов сміявся, як колись,
Розкинувши борів намисто,
Щоб ріки щастя розлились,
Де височіє наше місто!
/Віктор КРАВЦОВ «МІСТО» із збірки поезій «БЕЗМЕЖНІСТЬ»/
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.