Чи любите ви казку? На це питання мабуть
відповідь у кожного з нас одинакова – «звичайно».
Що як не казка з перших років життязнайомить нас з навколишнім світом?
Казка
вчить добру і засуджує зло; вчить любити та цінувати працю і засуджує лінь;
навчає сміливості, любові до
прекрасного; вчитьвірити у дива.Учені давно довели, що
казки несуть виховну функцію. Недарма народна мудрість передається через
казку з покоління до покоління. Адже, казка – це
маленька модель світобудови.
А найголовніше, чого
вчить нас казка – залишатися в душі
дитиною, а значить, трішечки Чарівником.
А чи справді це так, мали змогу
переконатися присутні на святі казки «Казковий вернісаж», що відбулося до Всеукраїнського тижня дитячого
читання у нашій бібліотеці – філії №5 для дітей.
На заході у нас побувалиучні 2-х класів ЗЗСО №4 ім.
Стефана Коваліва з вчителямиГайгель
Н.Я. та Яворською Г.М.
Свято розпочали ведучі – Яців
Діана та Кропивницька Василина, які разом з присутніми під музичний супровід
«Казкові сни» покликали Казку – Яців Сніжану. Свої ролі блискуче виконали:
Королева Книга – Ножак Валерія, Баба Яга – Баран Оля, Мальвіна – Кропивницька
Аня, Буратіно – Галишин Володя, Попелюшка – Лобів Женя, Червона Шапочка –
Барабаш Таня, Білосніжка – Василяк Віка,Дюймовочка – Кузьо Ангелина, Івасик Телесик – Почіковський Ростислав;
ведучий казки «Колобок» – Коцко Антон, Дід – Ткачук Юрій, Баба – Барабаш Катя,
Колобок – Ткачук Сергій, Заєць – Комель Максим, Ведмідь – Демків Артем, Вовк –
Комель Саша, Лисичка – Ніклевич Катя.
Маленькі відвідувачі повністю занурились у
прекрасний і чарівний світ казки. Вони зачаровано слухали фрагменти казок, а коли
настав час впізнавати казкових героїв, діти показали себе справжніми
любителями і знавцями казок.
«Дорогі наші маленькі друзі!
Читайте нові казки, пізнавайте світ, ставайте мудрішими, добрішими
та працьовитішими. Тож, до нових зустрічей!».
Тетяна Комель, бібліотекар
бібліотеки-філії №5 для дітей Бориславської МЦБС.
Вся в рисках і квітках. Красу митців несу я, Їх славлячи в віках. Щоби моїм убранством Втішалися малі, Мене кладуть на свято На пишному столі. Без мене наше свято Не буде тим, чим є, Бо писанка багато Всім радості дає.
27 березня 2019 року виповнилось би 60 років нашому земляку, Поету
– Володимиру Івановичу Гнатюку.
Володимир Гнатюк – син славетного письменника,
лауреата Шевченківської премії Івана Гнатюка. Він не хотів бути в тіні
батькового таланту. Професією для нього стала архітектурна справа.
Володимир багато років пропрацював головним архітектором нашого
міста. Був одним з авторів пам’ятника Тарасу Шевченку у Дрогобичі. Але увесь
час вабила його літературна творчість.
Нелегкою була доля Поета. Хоча, мабуть, якби вона була лагідна до
нього, то ніколи б ми не почули отих трагічних поетичних рядків, карбованих
його рукою. Вистачало і сімейних, і життєвих складнощів.
Але у тому безжальному вирі життя він таки зумів віднайти зміст,
щоб мати можливість зробити щось для нашої літератури, реалізувавши себе в
трьох книгах поезії – «Пробудження», «Вічність духу», «Тривога душі».
Він пішов від нас, але залишив для нас
прекрасну поезію. Дорогий Володимире Івановичу, ти залишаєшся живим у пам’яті усіх, хто Тебе
знав і любив. Поети – люди смертні тільки тілом, але завдяки своїй музі, яка
дана їм Богом, їхні імена і творчі надбання стають безсмертними і
перебуватимуть у цьому світі вічно. Вищого і більшого не дано смертним людям.
Оксана Кузів належить
до тих письменників, які не пишуть чогось велемудрого, не філософують та не
літають у захмарних світах. Вона пише про життя. Її книги читають і
домогосподарки, і кандидати наук, які стомилися від надмірного мудрування.
Жінка пише про те, що відбувається чи може
відбутися у житті кожного з нас, про приховані родинні таємниці, гріхи та
покаяння. Щоправда, не всі літератори і критики вважають це літературою, але
Оксана цим не переймається, адже головним для неї, як письменниці, є вдячність
і відгуки тисяч читачів.
Творчістю і своїм особистим прикладом сили-мужності
в боротьбі за життя, тихим жіночим і материнським щастям вона доводить усім,
хто втратив віру й надію, що усе можна змінити на краще.
18
березня в бібліотеці-філії №6 для юнацтва відбулася незабутня зустріч з мега талановитою прикарпатською
письменницею Оксаною Кузів! Фантастична жінка, яка своїм життєвим прикладом
надихає людей творитиі вірити в свої сили, не опускати руки в складних
життєвих ситуаціях!
Директор Бориславської МЦБС Наталя Бараняк познайомила
присутніх з письменницею.
Пані Оксана розповіла про своє
дитинство, щасливе, безтурботне, сповнене праці й любові до батьків, книг та
мрій про щасливе майбутнє.
Жінка
народилася у містечку Бурштин на Івано-Франківщині. Була найстаршою серед трьох
сестер. Каже, що працювати на полі та по господарству не любила, але мусіла, бо ж не хотілося батьків засмучувати. Їй часто
казали, що вона робить все не так. Зате Оксана в кожну вільну хвилину читала,
читала й читала. А ще мріяла...
«В дитинстві хотілося бути хірургом, журналістом,
хіміком, вчителькою української мови, біологом. І добре,
якби це все водночас», — з усмішкою розповідає
письменниця. Але вибрала Оксана українську філологію, навчалася у Львівському
університеті. Мовить, що для неї досі «Львів, то є Львів, і бракує ми слів».
Ще будучи
студенткою, жінка хворіла. Хвороба тривала довго. Нині про свою недугу письменниця воліє не розповідати, каже, що все в минулому, й згадувати
про важкі дні не варто. Проте, саме ця чорна смуга в житті Оксани й змусила
жінку взятися за написання книг.
«Це було певним випробуванням,— каже письменниця. —Думаю, що будь-яке нещастя, втрата близьких чи хвороба –
це лакмусовий папірець для тієї чи іншої людини від Бога, можливо, навіть
попередження, аби змінити життя чи розпочати його заново». Отож після одужання
розпочала нове життя. За два тижні перед операцією жінка відредагувала книгу
життєвих оповідок «Адамцьо», яка нині є досить популярною, і здала рукопис до
друку. А перетерпівши й саму операцію, дивувала бувалих
столичних медиків-професорів своєю жагою до життя.
Нині, на
щастя, все минулося. Оксана змінилася, і кожен день проживає, як останній,
даруючи всю любов і тепло чоловікові, синові, а творчість — людям.
Під час
заходу пані Оксана знайомила присутніх зі своїми друкованими виданнями: «Адамцьо», «Собача любов», «ЩЕмить», «Задивлена в небо»,«Назови
мене своєю» та
багато інших. ЇЇ виступ
сприймався присутніми на одному подиху. Вона емоційно зачитувала уривки своїх
нових повістей, які увійшли до книг: «Таїнство», «Артистка», «Назови мене
своєю», а також читала авторську поезію.
Історії
героїв книг — не вигадані. Це життєві долі реальних людей, з
якими авторка особисто знайома.
Учасниця міської го «Союз Українок» Віра Курпіта
подарувала Оксані Кузів портрет Тараса Шевченка з фотографіями людей Майдану.
Тетяна Чабан з друзями, учасниці міської го «Союз
Українок» Ганна Глод та Віра Курпіта, Галина Флюнт та поет Богдан Завідняк від щирого серця подякували
письменниці Оксані Кузів за її творчість, яка до глибини душі проймає кожного
читача, за справжність і правду життя, за приємні миті спілкування та побажали
міцного здоров’я, творчої наснаги та натхнення до написання нових
неперевершених творів.
Приємним подарунком для працівників
та читачів бібліотек нашого міста став дарунок книг письменниці #ОксаниКузів
від бібліотечних дузів.
На завершення зустрічі всі охочі мали можливість придбати книжки з автографом письменниці.
Чарівністю, простотою, цікавими сюжетами з життя не
залишила байдужими нікого! А ночі без сну з її книгами гарантовані всім нашим
читачам.
Галина
Почіковська, бібліотекар бібліотеки - філії № 6 для юнацтва Бориславської МЦБС.
