"І ніч пливла безшумним пароплавом..."

Літературний екскурс

А дні пливуть — мелодія в блакить.

А дні дзвенять, як золото в лазурі,

І вічністю триває кожна мить,

І в спокої втопились давні бурі,

І океаном заясніла вись,

І тиша, тиша. Тільки в вишнях білих

Бриніння бджіл замріяно злились

                            В один хорал блаженний і безсилий.

По сприянню виховання естетичної культури та розвитку творчих здібностей у Бориславському професійному ліцеї з учнями 2 курсу кухарів проводився літературний екскурс "І ніч пливла безшумним пароплавом...", приурочений 120-річчю від дня народження Євгена Маланюка.

З вступним словом виступила викладач української мови та літератури Наталія Василівна Кузимко. З сценарієм "Слова, немов дзвінкої криці куті" виступили учні Марта Лесів та Андрій Юрків. У виконанні учнів Ірини Барнадської, Ганни Ільницької, Оксани Ільницької, Юлії Коблик, Маряни Максимів та Сніжани Пилат звучала поезія Євгена Маланюка. А на завершення літературного екскурсу бібліотекар бібліотеки-філії №2 Ірина Ханас провела перегляд літератури "Поет високого духу".

Мирослава Чирик, завідувач бібліотеки-філії №2 Бориславської МЦБС.

Бібліотека-філія №6 для юнацтва

До Дня Героїв Небесної Сотні і загиблих воїнів АТО

До Дня пам'яті Героїв Небесної Сотні

«Українські лицарі ХХІ століття»

                            «Небесна Сотня»… Юнаки, батьки

                   Їх імена мені ніколи не забути.

                   Вони ж за мене полягли,

                   Так як і ті, що захищали Крути.

                   Щемить у грудях, і душа болить

                   За долю мого рідного народу.

                   Але у серці іскра ще горить,

                   І не втрачаю віру у свободу.

          Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість із них – молоді, сильні. Події останніх місяців 2013 і початку 2014 року перетворилися на справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих нашого народу. Пробудилася приспана роками національна свідомість людей. Українська національна спільнота поза межами українських земель, відчуваючи духовний зв'язок з Україною, висловила нам свою підтримку. В якому б куточку Землі не жив би Українець, ніщо не зможе зламати той дух, ту жагу до свободи, які генетично закладено у його душі. Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде  шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Такими словами  в бібліотеці – філії №5 для дітей ведучі  Кондратишин Марта (ЗОШ №4, 7-в кл.) та Яців Діана (ЗОШ №5, 7-б кл.) розпочали годину пам’яті «Українські лицарі ХХІ століття» для 8-го класу ЗОШ №7 (кл. керівник Г. Ю. Калапунь).

         Всі ми добре знаємо, що в минулому на долю нашої країни випало багато випробувань. Україна не раз піднімалася з колін. Побита і вся в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів. Роль України виконала Кропивницька Василина (ЗОШ №5, 7-б кл.).

       Користувачі бібліотеки, які є членами клубу «Юні друзі книги» прочитали вірші: «Мені наснилось, що вони зустрілись» (Сітек Аліна, БДГ, 3-б кл.), «Небесна  сотня» та «Юні Ангели» (Фіненко Марійка, ЗОШ №5, 7-б кл.), «Лист до матері» (Яців Сніжана, ЗОШ №5, 6-б кл.), «Майдан ридав» і «Мамо, не плач, я повернусь весною…» (Хома Віка ЗОШ №1, 7-а кл.), «Скорбота» і «Колись приїду до Києва..»  (Павлюк Марія, ЗОШ №4, 6-а кл.), «Українська революція» (Кравчик Олександра, БДГ, 3-б кл.), «Небесну Сотню, Господи, прийми…» (Деревянко Аліна, ЗОШ №4, 5-в кл.).

Під час години пам’яті звучали піні : «Повертайся живим», «Молитва за Україну», «Не спи моя рідна земля», «Пливе кача по тисині».

         Завідувач Оксана  Фус  завершила захід такими словами: «Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. 

 

Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися 18-20 лютого 2014 року, не залишили байдужими. Ці події внесли трагічні сторінки в історії України. Захисники нашої Вітчизни поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни, і ми про це повинні завжди пам’ятати. Але українська нація – нескорена і вільна! Зараз розпочинається відлік новітньої історії України. Небесна сотня виконала свою земну місію.

Україна в крові потопає,

І гине наш мирний народ.

Їх душі на небо злітають,

А там їх стрічає Господь.

За що ж ви у муках вмирали

На голій холодній землі,

Коли ж можновладці втікали,

Коли заховались в тіні?

О, діти своєї країни,

Ви добрі і мужні сини.

Я дуже люблю вас, та нині

Ви в храмі Господнім. Пісні

Вам ангели нині співають,

Вас рани уже не болять,

Вас всі на землі прославляють,

Вам хвали у небо летять.

Герої такі не вмирають,

Вони будуть вічно живі.

Героїв завжди пам’ятають

На небі й на рідній землі!

Слава Україні! Героям слава!

 Оксана Фус, завідувач бібліотеки – філії №5 для дітей Бориславської МЦБС.

Вечір пам’яті героїв, які присвятили своє життя в боротьбі за Незалежність України

"З Україною у серці"

Не плач, Україно!

Ми сильні, ми вільні,

Ми переживемо ці муки в країні!

Не сміє ніхто ображати єдину!

Вриватись без миру, робити руїни.

Чужинців – прогоним, поставимо стіни

з цеглини єдиної нашої сили!

Зазнаєш ти зміни у себе в країні.

Ми все переможем!

Не плач, Україно!

  Кожна людина з великою любов’ю  і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство з дивосвітом – казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. Це родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. Це її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.

 ЇЇ красою захоплювалися поети, художники та композитори. Багата славетними іменами та подіями й українська історія. Нашими національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князі – Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий та ін...

    Не можна не згадати українців, які боролися за незалежність та волю України – це Степан Бандера, Роман Шухевич, Йосиф Сліпий, Андрей Шептицький, Григорій Піпський та інші.

Не можна  забути про вчинки українців і не лише українців під час виступу проти злочинної влади у 2014 році та під час Революції гідності. Ці герої віддали життя заради кращого, світлого майбутнього своєї держави – це Сергій Негоян, Михайло Жизневський , Назар Войтович та ще майже сотня.

Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину.

«З Україною у серці» - на таку тему відбувся  вечір пам’яті героїв, які присвятили своє життя в боротьбі за Незалежність України, що відбувся у ЗОШ №5 спільно з працівниками бібліотеки – філії №6 для юнацтва. Розпочала вечір вчитель української мови і літератури школи Ольга Козич, згадавши українців, які боролися за незалежність та волю України. 

 Ведучі заходу Олександра Томашевич ( 8- А клас) і Назар Рудавський (9 клас) розповіли про Героїв Небесної Сотні, про події, що сколихнули світ і змінили хід історії, про патріотів, які поклали свої голови за наше майбутнє. Учні 8-Акласу -  Аліна Галіберда, Вероніка Куцик, Юра Ситник, Микола Мерензак, Надія Піхота розповіли поезію про Майдан: «Я дякую вам, хлопці, за життя», «Під Крутами стояли ми стіною», «Ти бачив, як ангели в небо летіли», «Одна у нас ненька - одна Україна!», «Мені наснилось, що вони зустрілись».

 Соло Назара Лагодича  і хор учнів старших класів  виконали пісню «Ангели Майдану» під керівництвом вчителя музики Ігоря Хоп’яка.

 Усі присутні переглянули мультимедійну презентацію «Майдан  2014 року».

Бібліотекар бібліотеки - філії №6 для юнацтва Марія Лутчак ознайомила присутніх з книжковою виставкою «Жива історія сьогодення».

  Директор з виховної роботи Марія Голобутовська подякувала всім, хто долучився до заходу.

   Небесна Сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас. Україна заплатила високу ціну за свій Європейський вибір на Майдані і продовжує платити у війні на Донбасі, яку розв`язала російська влада, взявши курс на знищення української державності.

 Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема, залежить чи звучатиме гордо і могутньо ім`я Україна і Український народ в третьому тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кане воно в забуття, зазнавши духовної і фізичної смерті.

                                                    Марія Лутчак, бібліотекар бібліотеки-філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС.

До 125 - річчя від дня народження Йосифа Сліпого

"Патріарх Йосиф Сліпий  - святий мученик  та ісповідник  віри  Христової"

Народ гордиться і живе

За заповітами владики.

Хай слава волі оживе,

Він – України син великий!

Кожен із нас, приходячи  у цей світ отримує від Бога конкретне покликання. Це нелегка справа, яка вимагає багато мудрості й терпеливості, значних зусиль.

Людей, які за свого земного життя намагалися виконати доручене їм Богом покликання, називають святими. Вони пам’ятали, що святість залежить від щирої молитви й довіри до Бога. Кожна людина реалізує своє покликання в особливіший спосіб.

   Серед багатьох постатей, які зуміли почути й реалізувати своє покликання є Слуга Божий - Патріарх Йосиф Сліпий. 17 лютого минуло 125 років, відколи на Теребовлянській землі, в селі Заздрість, на світ з’явився Йосиф Сліпий, якому доля судила стати однією з найвеличніших  постатей не тільки в історії України, а й в історії Вселенської  Церкви.

  Юнак відчував покликання до духовного життя й дальшу освіту продовжував у греко-католицькій семінарії у Львові. Помітивши у молодого семінариста здібності до науки, надзвичайну працьовитість і побожність, митрополит Андрей Шептицький відправив його вивчати теологію до австрійського університету у м. Інсбрук. Тут він осягнув докторат богослов’я, а ступінь приват-доцента здобув у Римі.

  30 вересня 1917 року митрополит Андрей Шептицький висвятив у Уневі Йосифа Сліпого  в сан священика. У 30 - річному віці о. доктор Йосиф Сліпий стає професором догматики, а з кінця 1925 року призначений ректором семінарії.

    Владика  Сліпий  не був ні політичним діячем, ні членом підпілля. І все ж таки його позбавили волі – за вірність Українській Греко-Католицькій Церкві, за те, що вона стояла на перешкоді русифікації  українського народу.

    18 років найбільш продуктивного його віку забрали репресії, тюрми, концтабори. Тюремні власті змушували Владику до зради Греко-католицькій Церкві, на що він спокійно відповідав: «Або вільний і з церквою Галицької землі, або нехай Господь прийме жертву мою – тобто мою в’язницю, знущання наді мною і муки мої».

У кінці січня 1963 року під тиском світової громадськості й безпосередньо Папи Івана ХХІІІ митрополита Йосифа звільнили й відправили до Риму.

На другому Ватиканському соборі 10 жовтня 1963 року виступив кир Йосиф. Його промова справила на всіх учасників незабутнє враження. Заключним акордом промови митрополита були слова: «Ми пропонуємо, щоб Київсько-Галицьку Митрополію піднести до гідності Патріархату».

25 січня 1965 року Папа Павло VI підніс до кардинальної гідності Первоієрарха УГКЦ Владику Йосифа Сліпого.

Кардинал Йосиф Сліпий відновив видавництво журналу «Богослов’я», заснував Український Католицький Університет.

У своєму останньому творі «Завіщання» Владика вклав весь свій пастирський і богословський талант та пристрасть мученика віри християнської, палкого патріота свого народу. По-апостольськи, пророче звучать слова: «Рятуйте нашу церкву від загибелі й руїни».

7 вересня 1984 року серце Патріарха УГКЦ кардинала Йосифа Сліпого перестало битися. У Ватикані оголосили 40-денний траур. По закінченні церковних обрядів домовина з тілом кардинала Йосифа Сліпого була захоронена в крипті церкви святої Софії, згідно заповіту: «Поховайте мене в нашому Патріаршому Соборі Святої Софії, а як настане на волі наша свята церква і наш український нарід, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну українську землю і покладіть її у храмі Святого Юра у Львові».

27 серпня 1992 року сумний і водночас радісний день. В Україну, вільну й незалежну, повернувся її Патріарх – кардинал Йосиф Сліпий. Не судилося йому, як біблійному Мойсеєві, ступити живим на «землю обітовану». Такого похорону Львів ще не бачив.

Майже півстоліття тому із сумом покидав він Україну вигнанцем і каторжником, відрахувавши сто літ від Дня народження, повернувся до нас із далекої Італії вже Блаженнійшим Йосифом Сліпим.

Годину духовності «Патріарх Йосиф Сліпий – святий мученик та ісповідник віри Христа» провели працівники бібліотеки-філії №6 для юнацтва у ЗОШ №5 з учнями старших класів. Зі вступним словом виступила вчителька української мови і літератури  Ольга Козич.

Працівники бібліотеки-філії №6 для юнацтва Марія Лутчак і Ольга Смерека ознайомили присутніх із постаттю Патріарха Йосифа Сліпого, розповіли про його життя і діяльність.

Учні школи Василь Шрібак, Олександра Томашевич, Юрій Королик, Михайло Лукевич, Мар’яна Гірчак, Анастасія Желем, Лілія Сидорак, Софія Лесишак прочитали вірші на релігійну тематику: О. Неприцького «Сила молитви», В. Косовського «Де сплелися дні моїх доріг», В. Самійленка «Озиваймось на провісний дзвін», Б. Лепкого «Як засяють зірки», Л. Полтави «Кардинал». Вчитель музики Ігор Хоп’ як і учень 8 А класу  Раман Богданов виконали пісню «Служитель».  

Присутні переглянули уривок з фільму про Йосифа Сліпого «Молитва за Україну». Вчитель Ольга Козич продемонструвала мультимедійну презентацію «Заповіт  Блаженнішого  Патріярха  Йосифа Сліпого».

Бібліотекар Ольга Смерека ознайомила присутніх із добіркою літератури «Життя Патріарха Йосифа Сліпого – це вияв справжньої християнської  любові».

Життя Патріарха Йосифа – важка й терниста дорога. Однак протягом усього часу випробувань він не зневірився, а постійно молився за своїх духовних дітей і за весь український народ, якому, як пише у своєму заповіті, «старався весь свій вік служити».

Усі ми схиляємося перед постаттю Патріарха Йосифа Сліпого, який є справді прикладом для наслідування. У грудях його билось велике серце, повне любові до Бога і свого народу. Старався любити всіх любов’ю Христа. Відчував потреби ближніх. Жив справжнім, відданим Богові життям.

                 Ольга Смерека, завідувач бібліотеки - філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС.  

ГОДИНА ПАМ’ЯТІ "УКРАЇНСЬКІ ЛИЦАРІ ХХІ століття"

БІБЛІОТЕКА-ФІЛІЯ №5 ДЛЯ ДІТЕЙ

20.02.2017 р. о 14:30

"Коли казка знання сіє, тоді народжуються мрії"

ЛІТЕРАТУРНА  МАНДРІВКА

Казка – це дитинство людства і його мудрість. Упродовж віків казки були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя, добрими вчителями, що виховують і розважають.

 Лютневе засідання клубу "Казкарі", що відбулося в міській бібліотеці для дітей, було присвячене саме їй – казці.

 Під час літературної мандрівки "Коли казка знання сіє, тоді народжуються мрії" учасники свята (учні 4-В класу ЗОШ №1) мали змогу пригадати українські народні казки та казки народів світу, а також літературні  казки під час конкурсів і вікторин "В яких казках зустрічається цей герой?", "Чарівні ланцюжки", "Інтерв’ю".

 Дуже сподобався дітям конкурс "Експромт" – троє учнів без підготовки показали присутнім інсценізацію української народної казки "Лисичка і журавель".

 З  не меншим захопленням зустріли діти конкурс "Придумай рекламу" – весело та дотепно рекламували казкові речі – чарівну паличку, скатертину – самобранку.

 Впорались "казкарі" і з наступним завданням – миттєво пригадували другу частину назви казкового предмета чи героя.

 Не залишилось без відповіді жодне запитання літературної вікторини "Казкове намисто", побували ми і у "Казковій крамниці", де на полицях чекають своїх господарів різноманітні речі – горщик меду, булава, червоні чоботи, дзеркало, веретено та ін.

 Весело та жваво виправляли діти помилки "Казкової плутаниці", виявляючи відмінні знання українських та зарубіжних казок.

 Та направду чарівна атмосфера запанувала в залі під час "Параду казкових героїв", до якого діти ретельно підготувалися – придбали чудові костюми та вивчили об'ємні уривки тексту, в якому "живе" цей герой. Завітали до нас Аліса з Країни Чудес (Балицька Ксеня), Чарівниця – ніч (Цибульська  Аня), Пірат (Пріцак Віталій), Незнайко (Муравська Вікторія), Пеппі Довгапанчоха (Алєксєєва Настя), Мальвіна (Білан Божена), донька купця з казки "Червоненька квіточка" (Заїкіна Роксолана), дві учениці – Чарівниці – героїні книги Каті Оковитої "Мора Мрукс" (Олексин Катя та  Мельникова Настя).

 Діти дуже талановито передавали вдачу свого літературного героя, майстерно перевтілюючись в нього.

 На закінчення свята присутні вибрали собі нові книги, порекомендувавши товаришам вже прочитані.

 Хочеться подякувати дітям, які і на це засідання прийшли не з порожніми руками – принесли в кульках макулатуру. А за таке хороше знання казок, яке вони сьогодні продемонстрували, учасники отримали солодкі подарунки.

 Ну і звичайно, натхненником і доброю другою мамою є для учнів їх класовод – Леся  Василівна Листопадська, яка є добрим другом  міської бібліотеки для дітей вже довгі роки.

 Ірина Карпінець, бібліотекар міської бібліотеки для дітей Бориславської МЦБС.