До Року Івана Франка

 «Мій поклик - праця, щастя і свобода»

«О краю мій! Підгір’я ти прекрасне,
Як я люблю,  як я люблю тебе!
Мов зірка та, що світить і не гасне,
Так та любов в душі моїй живе.»

Іван Франко.

   До Року Івана Франка і 160 – річчя від дня народження в бібліотеці – філії № 6 для юнацтва працівники бібліотеки спільно з учнівським колективом ЗОШ №5 підготували  літературну годину «Мій поклик - праця, щастя і свобода».

   Розпочали захід працівники бібліотеки Ольга Смерека та Галина Почіковська. Ведучі заходу учні 8А класу Вікторія Артеменко та Олександра Томашевич розповіли про життєвий і творчий шлях великого Каменяра.

Поезії Івана Франка «Каменярі», «Тричі мені являлася любов», «Тріолет», «Хоч ти не будеш квіткою цвісти…», «Я забув, що то осінь холодна», «Моїй не моїй»,  «Тричі мені являлася любов», пролог до поеми «Мойсей» прочитали учні 8А класу: Юрій Ситник, Анна Сивохіп, Анастасія Желем, Мар’яна Гірчак, Ангеліна Галіберда, Олексій Гоць, Микoла Ларензак, Софія Лесишак і Роман Богданов, Лілія Сидорак, Василь Шрібак, Михайло Яцкевич, Богдан Маців, Надія Піхота.

   Поезію Валентини Ткаченко «Син коваля» читав Віктор Лютак.

   Під час літературної години прозвучали пісні «Україна» та «Човен» під музичний супровід Юрія Королика.

   Бориславська поетеса Ганна Костик прочитала власну поезію «Каменяреві».

  

Бібліотекар Марія Лутчак ознайомила присутніх з книжковою виставкою «Я син народу, що вгору йде».

Голова МО «Цвіт нації» Віктор Кравцов поділився спогадами дитинства, вивчаючи творчість письменника.

   Справжньою прикрасою свята став колектив будинку школяра «Дивограй», виконавши танець – композицію «Україна», а колектив «Дивоцвіт» ЗОШ №4 виконав танець «Рушник вишиваний» під керівництвом Мар’яни Флюнт.

   Ольга Смерека висловила вдячність вчителям української мови та літератури ЗОШ № 5 Ользі Козич та Лідії Онисько і всім, хто долучився до заходу із закликом вивчати твори нашого Каменяра. Бо назавжди для нас залишились кредом слова Івана Франка - «Лиш боротись - значить жить». Адже це не просто гасло, а глибока внутрішня переконаність людини, яка пережила страждання, особисті невдачі, переборола тимчасову слабкість духу.

До Івана Франка не заросте  народна стежка. До нього приходитимуть все нові покоління, тому, що в його творах вони знаходитимуть правду про темне минуле, про гноблення людини силами тьми і насильства, знаходитимуть вічно палаючий вогонь любові до людини, до свободи, до незалежності, знаходитимуть закличний поклик боротися, не боячись ніяких труднощів, невпинно йти вперед шляхом миру і праці.       

Галина Почіковська,

бібліотекар бібліотеки - філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС.

ЛІТЕРАТУРНО - МУЗИЧНА ГОДИНА

«Дух його і нині з нами»

Галичина дала світові багато визначних людей. Серед них яскравою постаттю є Іван Франко – класик української літератури, геніальний письменник, перекладач, публіцист, громадський і просвітницький діяч, - той, кого народ заслужено назвав Великим Каменярем.

     160-й річниці від дня народження та 100-річчю від дня смерті Івана Франка була присвячена літературно-музична година «Дух його і нині з нами», яку підготували учні ЗОШ № 1 9-А класу під  керівництвом вчителя української мови й літератури Ольги Олександрівни Блінової та працівників міської бібліотеки для дітей.

     Під час свята глядачі (учні 7-9 класів) гортали сторінки книги життя Івана Яковича Франка і насолоджувались невмирущими рядками його поезій. Особливо зворушливо звучали пісні на слова його віршів «Човен» та «Як почуєш колись край свойого вікна…» у виконанні Божени Гамар, Марти Саламаги та гурту дівчат (муз. керівник Ольга Орестівна Монастирська). Окрасою цього заходу стали хореографічні композиції учнів 5-А й 7-А класів під керівництвом вчителя хореографії Галини Зенонівни Гіщак.

     Змістовним доповненням були матеріали книжкової виставки «Сьогодні, мов зоря, він сяє Україні».

     На завершення свята з уст  ведучих Вероніки Кудрич та Ігоря Присташа прозвучав важливий «вирок» Івана Франка, винесений ним самому собі : «Нехай пропаде моє ім’я, але нехай росте і розвивається український народ!»  Запам’ятаймо ці слова і нехай вони стануть гаслом нашого життя.

     Дякуючи організаторам літературно-музичної години, голова методичного об’єднання вчителів української мови й літератури Надія Миколаївна Панів наголосила, що сьогодні ми ще мало знаємо творчість Івана Франка, адже непросто осягнути її глибину і панорамність. Та ми повинні цього прагнути.

     А заступник директора з виховної роботи Людмила Чеславівна Кіндерись підкреслила, що на шляхах нашої суверенності ідеї й думки Каменяра повинні стати нашим дороговказом.

                                        Наталія Костецька, бібліотекар міської бібліотеки для дітей Бориславської МЦБС.

До Року Івана Франка /Бібліотека-філія №6 для юнацтва Бориславської МЦБС

"Я люблю рідне місто"

Веселе небо вічно молоде

  Нам посилає промені ласкаві

Воно не засміється так ніде,

 Як в Бориславі, в нашім Бориславі.

Б. Британ

     У передгір’ї Карпат розкинулось наше славне місто Борислав. Бориславська земля багата і славною історією, і природніми ресурсами, і прекрасними талановитими людьми.

  Дуже важливою для розвитку і процвітання в майбутньому кожного міста є любов та повага до його історичного минулого, духовної культури та мистецтва у кожного з наступних поколінь його мешканців. Саме такі якості прагнули розвинути працівники бібліотеки-філії №3 Бориславської МЦБС у своїх юних користувачів, провівши присвячену Дню міста  творчу акцію під "Я люблю рідне місто". Цей захід проводився в бібліотеці двічі і проходив у формі творчого командного змагання.

  Бібліотекар Щесна Оксана провела його з учнями 5-А класу. У завданні "Творчі фантазії", використовуючи роздані матеріали (кольорові папір і тасьму, клей, картон), діти повинні були виготовити аплікацію на тематику міста. Тут свою творчу уяву і талант краще проявила команда хлопців. Їхня робота мала кращий естетичний вигляд, ніж робота команди дівчат. А ось у завданні "Чарівна квітка " перемогу отримали дівчата.

Обираючи пелюстку із вказаними на ній літерами, учасникам треба було назвати не менше двох слів, які розпочинались на цю букву і стосувались Борислава – історії, особистостей, вулиць, установ та ін.

Веселим випробуванням стало для дітей завдання "Кольорові бульбашки". Воно вимагало спритності та швидкості, оскільки учасникам слід було якнайшвидше надути кольорові кульки із написаними на них буквами. А вже потім обидві команди спільними зусиллями мали скласти слово із цих кульок ("Борислав").

   Такий же ж захід, але вже з командами 7-Б та збірної команди 5-а та 6-Б класів провела зав. бібліотеки-філії №3  Сеньків Наталія. А ось ці учасники краще проявили себе у складнішому із творчих завдань, а саме у завданні під назвою "Кросвордисти". У ньому учням треба було самостійно скласти кросворди, використовуючи слова-підказки "нафта" та "Франко". Запитання  цих кросвордів стосувались тематики міста Борислава. Кращим виявився кросворд збірної команди учнів. Як і в попередньому заході, в цьому учасники також добре справились і з іншими творчими завданнями ("Чарівна квітка","Кольорові бульбашки" та "Творчі фантазії"), проявивши творчу фантазію, уяву, знання з історії міста та його особистостей.

   І звичайно ж, як і всі заходи, які проводяться в бібліотеці, цей також не обійшовся без книги. Для учнів було проведено перегляд матеріалів краєзнавчого кутка "Мій рідний краю,моя перло".

    Ось у такій цікавій ігровій формі працівники бібліотеки-філії №3 прагнули залучити своїх юних читачів до вивчення історії рідного краю. Адже лише пізнавши славне минуле міста, можна відчути справжню любов та повагу до нього. 

Наталія Сеньків, 

зав. бібліотеки-філії №3 Бориславської МЦБС.

Доброчинна акція "Подаруй книгу бібліотеці-філії №6 для юнацтва"

"Од синього Дону до сивих Карпат одна нероздільна родина".

Історико-літературна година

Кують зозулі вранці за Дніпром

                              На довгий вік усім на Україні.

                              Дитина  спить.

                              Чи більше є добро?

                             Чи казку цю де-небудь ще зустрінеш?

                              Цвітуть сади у рідному краю,

                              Назустріч сонцю простягають віти.

                              Стою у чарах в долі на краю,

                              І крила розправляю, щоб злетіти

                              Понад твої простори вікові --

                               Простори безкінечні, Україно!

                               Ми рідні із тобою по крові,

                               Це нам кують зозулі безупинно...

                                                                 О. Мороз

     Вже минуло 25 літ відтоді, коли здійснилась  споконвічна мрія наших предків – бути вільними господарями на своїй прекрасній і чарівній українській землі. Наші співвітчизники віками боролись за свою свободу і в 1991 році вибороли її. Ця визначна дата навічно увійшла в історію молодої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в нашому житті.

Відзначаючи цю важливу для нас, українців, дату працівники бібліотеки-філії №3 Бориславської МЦБС з учнями 2-6 класів, юних читачів мікрорайону Баня, провели історико-літературну годину під назвою "Од синього Дону до сивих Карпат одна нероздільна родина".

  Була оформлена тематична полиця "Україно, ти для мене диво", матеріали якої діти мали змогу переглянути на завершення заходу.

Історико-літературна година розпочалась вступним словом "Свято нашої держави", після якого було проведено рекомендаційну бесіду по книзі Дарії Іваницької "Дітям про Україну". Потім діти мали змогу оцінити талант та твочу фантазію своїх однолітків, переглянувши виставку творчих робіт "З Україною у серці", які були попередньо зібрані працівниками бібліотеки для її організації.

Цікавою виявилась для дітей міні-вікторина  під назвою "Дивовижна Україна", запитання якої стосувались історії нашої держави, її державної симіоліки та устрою, національних звичаїв, традицій, кухні, мистецтва та ін. Доповненням до вікторини було виконання завдання в ігровій формі: передаючи по порядку  один одному надувну кульку (як у естафеті) діти повинні були назвати одне слово, яке в них асоціювалось з Україною чи українцями, не повторюючи при цьому вже названих слів. Переможцем завдання ставав той учасник, в якого останнього залишалась кулька.

Цікавим та таким, що вимагало творчої фантазії, таланту та терпіння було наступне завдання ­­­­– малюнок на асвальті, який також мав бути тематично повязаний з Україною.

Попри недуже якісне асфальтне покриття біля будинку просвіти в мікрорайоні діти впорались з ним успішно.

На завершення працівники бібліотеки привітали учасників історико-літературної години та присутніх на цьому заході з чудовим святом та побажали вирости справжніми патріотами своєї Батьківщини із почуттям гордості від того, що вони є українцями.

Наталія Сеньків, зав. бібліотеки-філії №3 Бориславської МЦБС.

«Іван Франко і Борислав»

Доповідь до 160-річчя від дня народження Івана Франка

Вже багато років поспіль в нашому місті склалася добра традиція – відзначати ювілеї видатних діячів – уродженців краю на рівні різноманітних заходів. А сьогоднішній захід – це 160-літній ювілей від дня народження Івана Франка – віха неординарна в культурному житті Борислава. Прилучаючись до скарбниці Генія української нації, Великого Каменяра у 25-річницю незалежності України, ми усвідомлюємо наш власний шлях до свободи. Іван Франко встає сьогодні з нами за збереження Української держави, яку він будував своєю титанічною працею, це феномен, якого навряд чи вдасться збагнути комусь до кінця.

Ще при Франковому житті у 1913 році Симон Петлюра написав працю «Іван Франко – поет національної честі», в якій влучно охарактеризував основну історичну заслугу Франка: «Поет формував совість «народну», поет з «рабів» творив народ. Тому І. Франко зі своєю принциповістю, глибиною помислу, зі своїм національним завзяттям завжди буде для нас критерієм виміру нашого громадянського поступу.

Перу Івана Франка припадає близько п’яти тисяч праць, які він писав у різних жанрах. Кількістю це перевищує все те, що створили українські письменники до нього. А бориславському періоду творчості належить понад 25 повістей та оповідань, ряд віршів та коломийок.

«О краю мій, Підгір’я ти прекрасне,

Як я люблю, як я люблю тебе!

Мов зірка та, що світить і не гасне,

Так та любов в душі моїй живе».

Так писав Іван Франко про свій чудовий край, край, який дав наснагу йому до невтомної праці. Адже саме наше місто, яке колись було центром «галицької заробітчанської Каліфорнії» було стимулом для перших серйозних письменницьких відкриттів Великого Каменяра. Саме в Бориславі І. Франко побачив вражаючі соціальні контрасти, збагнув природу нового капіталізму, задумався над трагедією людини, якій доводилося проживати на самому дні.

Іван Франко часто зустрічався з своїм сучасником, українським письменником і педагогом Стефаном Ковалівим. Удвох вони «гуляли» вулицями «галицької Каліфорнії», бачили нестерпні умови життя бориславських робітників та говорили про нужденне становище селян. У ті часи бориславська і дрогобицька землі були справжнім пеклом, від якого здригався кожен, хто навіть заради цікавості приїздив подивитися на ці «дива». Волею-неволею у це пекло потрапили Іван Франко та Стефан Ковалів, котрі «хворіли» проблемами і нуждами цього краю і залишилися йому вірними до кінця свого життя.

У 1884 році І. Франко так писав про Борислав: «Бездонне болото, котрим по вчорашньому дощі залитий весь Борислав, не дозволяло мандрівникам пускатися в ту плутанину тісних доріжок, дощаних кошар і лихо понакриваних ям, котра становить властиво фізіономію цієї місцевості. Однако з того, що бачили мандрівники по обох боках одинокої проходимої улиці з дощаним не то тротуаром, не то кладкою, покладеною на лікоть заввишки понад глибоким болотом, було досить, щоб дати поняття про розкоші цього світлодайного місця…».             

Іван Франко перший з українських письменників взявся до зображення складного життя і боротьби бориславських робітників нафтових промислів, яких ще називали ріпниками. Колись слово «Борислав» стало в устах І. Франка цілим маніфестом – символом і задумом для нового покоління українців, яке ставало до праці над творенням модерної нації.

Перша збірка оповідань письменника мала назву «Борислав. Картини життя підгірського народу», у передмові до якої І. Франко писав: «Довгі літа мав я спосібність придивлятися тій страшенній експлуатації, що, мов зараза, шириться щораз дальше, мав я спосібність оглядати й немало сумних-сумних наслідків її».

До бориславського циклу увійшли такі оригінальні художні твори І. Франка як: «Борислав сміється»,«Навернений грішник», «На роботі», «Задля празника», «Полуйка», «Вівчар», «Яць Зелепуха» та інші.

Серед творів бориславського циклу, які реалістично відображали пролетаризацію галицького селянства, змалювання життя, праці й домагань бориславських ріпників, отих вчорашніх селян, що пройшли пекло нафтових копалень, заробляючи гроші на існування і водночас здобуваючи громадянську і політичну свідомість найвизначнішим по праву вважається повість «Борислав сміється». Та незважаючи на важке життя робітничий Борислав радіє і сміється: «А хто ж то такий той Борислав? Борислав, паночку, то ми! І на нас тепер прийшла пора посміятися над вами!». У цих рядках – провідна ідея твору: сила робітників – у їх єдності, згуртованості, одностайності виступу.

Та нелегко було в той час сміятися І. Франкові. Проте він вірив, що оте страшне полум’я народного гніву запалить увесь світ і через століття обов’язково засяє на горизонті робітничого Борислава зіркою благополуччя та усміхнеться посмішкою щастя, спрямованою в завтрашній день.

Та що б і як не говорили про геніальність сина нагуєвицького коваля, ми не можемо оминути факту, який сповнює наші серця почуттям гордості – І. Франко не просто наш геніальний земляк, він став літописцем невеликого прикарпатського містечка, яке упродовж всього життя було для нього об’єктом прискіпливої уваги, глибоких роздумів та досліджень. А Борислав навічно увійшов в історію світової літератури разом з іменем свого літописця, подвижника – патріота, духовного поводира народу – Івана Франка.

Його подвижницьке життя описав у своєму вірші "Іванові Франкові" відомий український поет Богдан Лепкий:

Сорок літ, як Мойсей по пустині,

Він проводив народ за собою.

В небо рвалися очи вірлині,

А життя вниз тягло – бо в долині

Бій завзятий ішов з темнотою.

Як мечем, воював він словами,

То пророчив, то вчив як учитель,

То, як батько помежи синами.

Пробував і творив поміж – нами,

Правди й волі безсмертний служитель.

Він не гнувся від праці вагою

І ніколи її не цурався.

Як лицар, серед лютого бою

На бій-полю поляг головою,

Але духом в безсмертя піднявся.

Божена Дмитришин,

провідний методист Бориславської МЦБС.