СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ КОРИСТУВАЧІВ З ВАДАМИ ЗОРУ

СЕМІНАР І МАЙСТЕР – КЛАС «СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ КОРИСТУВАЧІВ З ВАДАМИ ЗОРУ» У БОРИСЛАВСЬКІЙ МЦБС.

10 лютого 2015 року в Бориславській міській централізованій бібліотечній системі для працівників бібліотек міста, смт. Східниці та шкіл відбувся семінар / майстер – клас «Сучасні інформаційні системи для українських користувачів з вадами зору», проведений представниками Львівського обласного осередоку ВГО «Української спілки інвалідів – УСІ».

Керівник шведсько-українського проекту Оксана Потимко провела семінар з метою залучення працівників бібліотек до начитування літератури для її наступної конвертації у формат «дейзі» та ознайомлення бібліотекарів зі світовим стандартом аудіокниг «daisi».

Львівський обласний осередок ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ» разом із шведською академією «Свефі» заснували міжнародний шведсько-український проект «Сучасні інформаційні системи для українських користувачів з вадами зору», метою якого є створення в Україні аудіобібліотеки навчальної та художньої літератури у форматі «дейзі» для незрячих.  

З розповіді Оксани Потимко, дейзі-книжка руйнує бар’єри між зрячими і незрячими. «Дейзі» – це особливо зручний для користувачів із вадами зору формат, оскільки він має функцію навігації аудійованою книжкою: повністю незряча людина спроможна протягом декількох секунд віднайти будь-який потрібний їй розділ, параграф, сторінку тощо в такій аудіокнижці.

Показово, що працюватиме над виготовленням книг у форматі «дейзі» група незрячих і слабозорих мешканців різних областей України, які з’їхалися до Львова, а даний проект водночас дає змогу вирішити важливе питання – переходу від брайлівських до сучасних форматів підручників. Шведська система освіти оптимально вирішує питання забезпечення підручниками учнів і студентів з вадами зору: їм одночасно пропонують рельєфно-крапкові, озвучені та електронні книги, що стимулює вивчати шрифт Брайля та комп’ютер. Такий підхід дозволяє підготувати конкурентно спроможного на ринку праці незрячого фахівця, який вправно володіє комп’ютером попри глибокі вади зору. Водночас такий підхід дозволяє суттєво економити державні кошти на друкові брайлівських підручників гуманітарного циклу, які подаються незрячим в звуковому або електронному форматах.

На жаль, в Україні коштів для друку рельєфно-крапкових книг не вистачає, а питання доповнення брайлівських книг електронними або звуковими підручниками не розглядається, з огляду на консервативність освітянських структур. Враховуючи небажання освітян впроваджувати інновації, громадські організації, що опікуються проблемами інвалідів по зору, розпочали робити це самостійно при підтримці шведських партнерів, які й виділили кошти для реалізації подібного проекту в Україні. Вкотре громадські організації інвалідів довели свою спроможність гнучко реагувати на поточні проблеми і вирішувати ті питання, які чиновникам здаються нездоланними».

Учасники семінару мали можливість переглянути відеофільм про незрячу талановиту дівчинку Ангеліну, яка навчається в звичайній школі міста Львова, зразково грає на скрипці та фортепіано і ще мріє навчитись грати на баяні. І все це завдяки дейзі – книги, яку використовує в навчанні Ангеліна.

Бібліотекарі Катерина Ясеницька (ЗОШ №8) та Ярина Монастирська (смт. Східниця) взяли активну участь у тренінгу «Як розпізнати малюнок», зображений в «Абетці для незрячих».

Учасники семінару мали змогу переглянути і коментувати мультфільм для незрячих та висловити своє враження.

Працівники центральної міської бібліотеки отримали диск з необхідними інструкціями, програмне забезпечення до начитування літератури для створення дейзі-книжок і мікрофон для запису.

Зараз головне - це долучитись до цього проекту в першу чергу бібліотекарям і освітянам, щоб спільними зусиллями створити масив навчальної і науково-популярної літератури для незрячих. 

Провідний методист Бориславської МЦБС

Божена Дмитришин.

ДО 80 – РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!»

     Україно! Ти — моя молитва,

Ти моя розпука вікова... 

Гримотить над світом люта битва

 За твоє життя, твої права.

(В.Симоненко)

      Василь Симоненко прожив неповних 29 літ, із них на літературну творчість разом з початківством припадає 10. За життя поета вийшла лише одна збірка -"Тиша і грім", друга побачила світ тільки після його смерті.

   Олесь Гончар назвав поета "витязем молодої української поезії". Він помітив у його творах шевченківські інтонації. Вірші поета переписували, їх розповсюджували по всій Україні. Офіційна тодішня влада розцінювала відверті думки поета як політичну крамолу - і поезії його перестали друкувати.                                                                          Народ знав і любив чесного, талановитого поета - і ніякі заборони на друк його творів не могли зупинити поширення серед мас його поетичного слова.

   Життєва дорога Василя Симоненка коротка і трагічна. Вона починається у селі Біївці на Лубенщині Полтавської області. Над Удаєм - рікою стоїть старенька селянська хата, де 8 січня 1935 року народився майбутній український поет Василь Симоненко. Тепер ця хата славнозвісна. Тут розташований сільський музей В. Симоненка. 

Виховувався хлопчик без батька. Дитинство і юність припали на воєнні та післявоєнні роки. Ще у школі Василь почав складати вірші, а школярі називали його гучним словом «поет». П'ять класів Василько закінчив у Біївцях, а решту - у сусідніх селах Єнківці і Тарандинці. А це... 9 кілометрів лише в один кінець.

   Закінчивши школу - десятирічку із золотою медаллю, Василь у 1952 році вступає на факультет журналістики Київського університету. Водночас з Василем навчалися Юрій Мушкетик, Микола Сом, Валерій Шевчук, Борис Олійник. Під час навчання в університеті Василь пише багато віршів, стає активним членом літературної студії.

 Після закінчення факультету журналістики Київського державного університету 1957 року, Василь почав працювати в редакції газети "Черкаська правда" на посаді літературного працівника відділу культури. 1960 року В.Симоненко став завідувачем відділу пропаганди газети "Молодь Черкащини".
   Перша збірка поета "Тиша і грім" виходить в 1962 році.  В 1963 році друкуються окремі твори поета: "Монархи", "Думи про діда", "Вино з троянд", "Чорна підкова", казка "Цар Плаксій і Лоскотон" та інші. Того ж року поета прийнято до Спілки письменників України.

Збірку "Земне тяжіння", підготовлену В. Симоненком, "маніжили" два роки у видавництві "Молодь". Вона з'явилася у 1964 році, після Василевої смерті, у спотвореному редактором вигляді.
1966 року побачила світ наступна книжка "Поезії" у видавництві "Молодь". Потім 15 років тривало замовчування поета в Україні.

За кордоном, у Мюнхені, упродовж 1965 та 1966 рр. видано книжку "Берег чекань". Друге, доповнене видання цієї книжки вийшло 1973 року у видавництві "Сучасність".
В Україні після тривалої перерви з'явилися такі видання творів Василя Симоненка: 1981 р. - "Лебеді материнства, 1984 р. - "Поезії", 1990 р.  - "Народ  мій  завжди  буде", 1994 р. - "У твоєму імені живу".

   Василь Симоненко: «Що я можу сказати про себе? Ще так мало прожито і так мізерно мало зроблено. Хочеться бути людиною, хочеться робити гарне й добре, хочеться писати такі вірші, які б мали право називатися поезією. І якщо це мені вдається рідко, то не тому, що я не хочу, а тому, що мало вмію і мало знаю. Найбільше люблю землю, людей, поезію і... село Біївці на Полтавщині, де мама подарувала мені життя. Ненавиджу смерть. Найбільше боюся нещирих друзів. Більше мені сказати про себе нічого».

   «Є люди, яким судилося бути більшими за самих себе. Такий Василь Симоненко», - писав Іван Дзюба. Україна для Симоненка — мати, святиня, вона йому дає крила й снагу, глибінь роздумів і художні барви. У відданості їй для поета — синівське щастя, сила, і честь. Нещадний він до ворогів Батьківщини, глумителів та відступників, проти яких спрямована спопеляюча ненависть.
   У поезії Василя Симоненка - любов і відданість рідній землі та рідному народові. У кожного поета, здається, є своя Муза. У Василя Симоненка теж вона була — Муза рідної землі. Вона прилітала до поета на білих лебедях, пливла до серця колисковою піснею, заглядала в очі «материнською доброю ласкою». І нашіптувала вірші, в яких головним був образ Батьківщини. Образ України як єдиної, безмежно дорогої для кожного українця Вітчизни, без якої життя втрачає сенс. 

«Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину». 

   У середині 1962 року сталася з Василем прикра подія, яка, напевне, призвела молодого, здорового 28 - річного хлопця до трагічної розв'язки. У  відділенні міліції м. Сміли Василя тяжко побили.

 Поет розповідав: "А на тілі, здається, ніяких слідів. Хоча били. Чим били - не знаю. Якісь товсті палиці, шкіряні і з піском чи що. Обробили професійно і цілили не по м'якому місцю, а по спині, попереку". Потім додав: "І зараз відчуваю, ніби щось там обірвалося всередині..."

   Коли 1963 року припинила своє існування газета "Молодь Черкащини" В. Симоненко став власним кореспондентом "Робітничої газети" у Черкаській області. Тепер Василеві доводилося працювати самостійно. Саме тоді поет написав вірш "Самотність".

   Василь деякий час лежав хворий удома, а потім його поклали в обкомівську лікарню. Йому зробили операцію. Був діагноз - щось ніби з печінкою. Подивились, зашили. Хворого обнадіяли: все обійдеться. А рідним сказали: готуйтесь до найгіршого... рак. 14 грудня 1963 року тяжка хвороба обриває життя В. Симоненка. Похований він у Черкасах.

   Ось такі слова було сказано про Василя Симоненка на літературному вечорі «Народ мій є! Народ мій завжди буде!», присвяченому  80 - й річниці від дня народження, який був проведений працівниками бібліотеки - філії № 6 для юнацтва у Бориславському професійному ліцеї з групою перукарів другого курсу.

   Вечір розпочали бібліотекарі Марія Лутчак і Ольга Смерека, які розповіли про цікаві моменти з життя письменника. Учні ліцею:  Валентина Наконечна, Христина Сарахман, Вікторія Штайнекер, Вікторія Ільницька, Анастасія Чорнобривець, Вікторія Голик, Тетяна Бориш, Мар’яна Юзв’як, Вікторія Поливко, Марія Романишин, Тетяна Кузан, Нілія Бляхарська  прочитали вірші В. Симоненка:  «З дитинства», «Ти знаєш, що ти - людина?», «Україно - ти для мене диво!», «Український лев», «Україні», «Самотність», «Гранітні обеліски, як медузи …», «Де зараз ви, кати мого народу?», «Грудочка землі», «Вона прийшла», «Нареченій».

 

Бібліотекар Марія Лутчак  прочитала новелу В.Симоненка  «Кривда». Під час свята прозвучали записи пісень на слова Василя Симоненка: «Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу…», «Лебеді материнства», «Не вір мені, бо я брехать не вмію».

Ольга Смерека провела перегляд книжкової виставки "Живе лиш той, хто не живе для себе".

   Завершила літературний вечір вчитель української мови і літератури ліцею Наталія Кузимко, яка сказала: «Багато Василь ще міг би створити. Може, лише третину відміряв свого звитяжного шляху, а скільки незробленого зосталось по той бік трагічної межі, за тими не пройденими верствами. Просте і пристрасне, розважливе і гостре Симоненкове слово відновлювало в душах людей віру в найсвятіші ідеали, повертало їм втрачену Батьківщину, стверджувало цінність людини,  її індивідуальності. 

Своє коротке земне життя він присвятив служінню рідному народові. В його поезіях розкрита думка про готовність до самопожертви в ім'я щасливого майбутнього. Так, у вірші «Можливо, знову загримлять гармати» він писав: 

Живе лиш той, хто не живе для себе, 

Хто для других виборює життя.

   Життя поета нагадувало спалах, його зірка яскраво засвітила на небосхилі української літератури. Саме таке життя, коли «жити спішити треба, кохати спішити треба», було до душі Симоненкові. У поезії «Не докорю ніколи і нікому» він заявляє: 

... краще в тридцять повністю згоріти, 

Ніж до півсотні помаленьку тліть. 

   Сьогоднішнє покоління набагато менше переймається проблемами своєї країни, ніж колись переймались наші попередники. Василь Симоненко, любив свою Батьківщину такою, якою вона є, не шукаючи для себе іншого місця, віддаючи Україні всі свої думи й поетичний талант.

Поки живе творчість Василя Симоненка, пам'ять про нього не помре ніколи, а буде вічно полонити душі, які прагнуть щирого та вічного».

На стежках, порослих будяками, 

Що обминали змучені діди, 

Я залишу мужицькими ногами 

Хай неглибокі, та чіткі сліди.

СВЯТО МИКОЛАЯ

За дітей цієї ночі не забув наш Миколай

          «Яка радість, який рай – іде Святий Миколай» - саме таким радісним і довгоочікуваним є для кожної дитини це свято, сповнене добра і милосердя. І саме таким, добрим і чуйним до чужої біди, був колись на землі Миколай. По сьогоднішній день великий Святитель чує нас і рятує від бід світлом своїх чудес, дарує любов і благословення.

          Традиційно свято Миколая відбулося у міській бібліотеці для дітей. Присутні, а зібралося їх у цей день чимало, прослухали вірш про земне життя Святого Миколая (Вікторія Голяк), радо зустрічали Ангелів (Софія Шиян, Валерія Шахунова), які злетіли з неба, щоб допомогти Божому Угоднику обдарувати чемних діточок. Але підступні чортенята (Оля Гедро, Аня Бассараб) заволоділи книжкою, в якій записані всі чемні діти, і нізащо не хотіли віддавати її. Та врешті Ангелята прогнали їх до пекла, адже в нашій бібліотеці зібралися тільки добрі діти.

Привітати всіх присутніх прийшли вихованці дитячого cадка № 18. Під керівництвом вихователя Ярослави Кухар та музичного керівника Богдани Блищак малюки зачарували присутніх зворушливою літературно-музичною композицією. Семеро чарівних Ангеликів розповіли про святого Миколая та про діток, які щиро його люблять і виглядають.

Під акомпонемент баяну прозвучали пісні «Тиха ніч», «Під подушку», а під звуки пісні «Їде, їде Миколай» до нашої зали з величезним мішком за плечима увійшов такий довгоочікуваний небесний гість. З ще  більшим завзяттям розповідали малюки Святому Миколаю віршики, які він уважно вислухав, похвалив та поблагословив малят.

          Члени клубу «Казкарі», учні 3 – Б класу ЗОШ № 3 потішили присутніх ляльковими виставами «Колобок» (Віталій Пелешок, Олександр Кричак, Юрій Кузан, Володя Петрів, Олег Федрак, Андріанна Возняк, Богдан Яворський, Валерія Шахунова) та «Кривенька качечка» (Юля Пікалова, Наталя Гвоздецька, Олег Костик, Ірина Здендяк, Валерія Шахунова) а старша група нашого клубу (Аня та Василь Смольницькі, Володя Ільницький, Софія Шиян, Оля Гедро, Аня Бассараб) показали виставу «Загублений лист». Радо аплодували малюки героям казок, а Святий Миколай обдарував усіх присутніх діточок солодкими подарунками і під звуки пісні «Ой, хто, хто Миколая любить» та поспішив далі.

          Життя Святого Миколая дає нам важливий урок – бути щедрими, добрими, працьовитими і милосердними, адже дарувати радість людям, які поруч – найголовніше багатство у житті.  Саме такими людськими рисами наділений «помічник Миколая», який завітав до нас на свято і без якого воно просто б не відбулося - це пп. Володимир Голобутовський – депутат Львівської обласної ради, меценат, людина «великого серця». Саме йому ми завдячуємо тим, що мішок Миколая був таким великим і важким. Постійно допомогу надає нам пан Володимир уже не перший рік, ще жодного разу не відмовив у вирішенні проблем бібліотеки. А нещодавно у черговий раз люб’язно надав МБД кошти на придбання нової літератури, за що ми і наші читачі йому безмежно вдячні. Адже у наш важкий час поповнення бібліотечних фондів відбувається здебільшого за рахунок таких небайдужих людей. Віримо, що наша співпраця і надалі триватиме, а сьогодні від імені працівників міської бібліотеки для дітей хочемо щиро подякувати Володимиру Голобутовському і побажати йому міцного здоров’я, успіхів у всіх добрих починаннях, мирного неба над головою, рясних Божих благословень і нехай Господь воздасть Вам сторицею за все те добро, яке Ви чините.

«Ніч святого Миколая – дивна і чарівна»

Що нині за днина,

Що нині за свято,

Що сюди зібралось

Так гостей багато?

Знаю, що за днина,

Знаю, що за свято!

То прийшли Вкраїні

І нам честь віддати.

Всім нам честь віддати,

Бога привітати,

Про святого Миколая

У цей день згадати.

Кожного року відзначають два свята Миколая. Перше - 22 травня, а друге - 19 грудня. Зимового Миколая відзначають урочисто, запрошують гостей. Святого Миколая люди люблять, бо він - захисник усіх бідних і знедолених. Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він - почесний охоронець і завжди приходить з подарунками. 

Народ склав про Святого Миколая багато легенд і переказів. У них розповідається, як він боронить людей від стихійного лиха, особливо на воді. Всі рибалки мали в своїх куренях образ Святого Миколая і брали його з собою, виходячи в море на промисел. Святий Миколай є другим після Бога заступником людей від усіх лих і нещасть. Все життя він ніс людям добро і милосердя. Він опікується не тільки людьми, а й дикими звірами. Такими словами розпочала літературно – музичну композицію бібліотекар Наталія Пріцак.

На сцену завітали дівчатка в українських костюмах (Фаримець Ірина і Кондратишин Марта), які  запрошували всіх на свято до Святого Миколая в бібліотеку. 

І до нас на свято завітали дошкільнята (старша група) ДНЗ №20 (вихователі Дворян Оксана Іванівна, Думанська Галина Богданівна, Петрицин Любов Василівна).

А яке свято могло б пройти без бісика (Демидова Оля), яка приготувала різки, і не мала кому роздати, бо всі наші діти чемні і слухняні.

Помічниками святого Миколая були:

Зірочки (Яців Діана і Кропивницька Василина), які освітлювали  шлях гостю з небес;

Вітер (Дьорка Іван), який всі шляхи повимітав, брами всі повідчиняв.

Сніжинки (Яців Сніжана, Бойко Аліна, Лютак Каріна), які допомагали Ангелам (Гарасим’як Каміла, Хома Вікторія, Титиш Лілія) навантажувати дарунками санчата Святому Миколаю, щоб раділи всі малята;

Ябіда (Дьорка Оксана),  яка хотіла щоб всі подарунки були тільки  її.

А сам Миколай (Михаць Ростик) прийшов до дітей на свято з великим мішком подарунків. Дарунками були книжечки для наших дошкільнят.

Помічники Миколая загадували загадки, на які дітки вміло давали відгадки.

Протягом свята звучали пісні  «Ой хто, хто Миколая любить», «Золота зіронька», «Нічка – чарівничка», «Миколай крокує до нас», пісня чортиків, «Кружляють сніжинки», пісня Ангелів та ін.

 Свято Миколая для дітей підготували завідувач бібліотеки – філії №5 Оксана Фус та бібліотекар Наталія Пріцак.

Громадські слухання в Бориславській МЦБС

«ГРОМАДА  І  БІБЛІОТЕКА:  ЧУЄМО ОДИН  ОДНОГО»

«…Нам зараз треба дати імпульс і життя бібліотекам,

бо більшість із них у важкому стані…

Треба піднімати бібліотеки…

У нас є ідея зробити їх не просто центрами дозвілля, а виховання».

(Слова з інтерв’ю Міністра культури України Євгена Нищука).

26 листопада 2014 року в читальній залі центральної міської бібліотеки відбулися громадські слухання «Рідному місту/селу – сучасні бібліотеки» під гаслом: «Громада і бібліотека: чуємо один одного», присвячені загальним проблемам розвитку публічних бібліотек Бориславської МЦБС.

Директор Бориславської МЦБС Лідія Семенчук ознайомила присутніх представників громади, членів міської організації «Союз Українок», вчителів, вихователів та бібліотечних працівників з важливістю проведення громадських слухань, метою яких є надання членам територіальної громади Борислава інформації про роботу публічних бібліотек міста, їхнє бачення перспектив розвитку, а також створення умов для ведення діалогу «бібліотека – громада» щодо проблем життєдіяльності публічних бібліотек, ініціювання та підготовки рішень і звернення з ними до органів влади.

Громадські слухання «Громада і бібліотека: чуємо один одного» торкалися як загальних проблем життєдіяльності публічних бібліотек системи, так і окремих проблем –– бібліотечних  послуг, інтер’єрів закладів, благоустрою території, напрямів модернізації бібліотек, визначення їх місії та ін.

Бібліотекарі центральної міської бібліотеки Алла Божко та Ірина Карпінська продемонстрували присутнім презентацію «Центральна бібліотека в ногу з часом», яку присвятили 75 – річчю з дня її заснування.

До презентації увійшов матеріал, який ознайомив з історією та послугами, що надає бібліотека, структурою довідково – бібліографічного апарату, бібліотечним фондом, виставковою та масовою діяльністю, Інтернет – послугами, які надає бібліотека, діяльністю клубу книголюбів «Вечірні зустрічі» і «Книгою Почесних гостей ЦМБ».

Представник громади, користувач центральної бібліотеки Георгій Васильович Сухарєв висловив вдячність працівникам бібліотеки і розповів, що книга в його житті має неабияке значення. Він зазначив, що сьогодні друкована книга серед молодого покоління дещо втрачає свої позиції по відношенню до інших високотехнологічних засобів комунікації. Але, на його думку, в цьому немає нічого поганого. Електронні книжки, які можна знайти в Інтернеті, значно полегшують і прискорюють доступ до потрібної людині інформації. А прихильників читання традиційних книжок завжди буде багато, адже спілкування з друкованою книгою викликає особливе відчуття, ніби спілкуєшся з живою людиною. Книзі ми завдячуємо тим, що й сьогодні можемо насолоджуватися шедеврами давньої літератури.

 Георгій Васильович запропонував приватним підприємцям і всім небайдужим звернути увагу на подальший розвиток бібліотек, а саме сприяти виділенню коштів на поповнення бібліотечних фондів книгами та періодичними виданнями для її повноцінного функціонування і задоволення запитів користувачів.

Словами вдячності розпочала свій виступ пенсіонерка, колишній працівник Міського відділу освіти, вчитель історії і постійний користувач бібліотеки – філії №6 Бориславської МЦБС Любов Євстахівна Королишин. Вона зазначила, що спілкування з книгою допомагає людині розвиватися та вдосконалюватися. Адже для того, щоб зрозуміти зміст, який автор прагне донести до читача, треба читати вдумливо, уважно, підключати свій власний досвід, вміти аналізувати інформацію. І якщо читачеві це вдається, то перед ним розкривається цілий світ цікавих подій, глибоких душевних переживань, інтелектуальних відкриттів. Любов Євстахівна зосередила свою увагу на масових заходах, які проводяться у бібліотеці – філії №6 та в навчальних закладах міста, а це загальноосвітні школи №№4, 5, Професійний ліцей, Медичний коледж. Працівники бібліотеки докладають чимало зусиль для організації цікавих і змістовних масових заходів та сприяють  патріотичному вихованню юнацтва. Любов Євстахівна звернулася з проханням до приватних підприємців міста надати фінансову підтримку бібліотеці – філії №6 для формування бібліотечних фондів програмною літературою та придбання комп’ютерної техніки.

Про тісну багатолітню співпрацю з міською бібліотекою для дітей розповіла вчитель ЗОШ №1 Галина Зенонівна Гіщак. Вже багато років нам вдається спільно з бібліотекарями дитячої бібліотеки  організовувати розумне   дозвілля як у школі так і в бібліотеці, дати дітям можливість якомога більше пізнати цікавого, розкрити їх таланти та здібності і залучити до постійного користування бібліотечними фондами та   участі у заходах бібліотеки, переглядати цікаві інсценізовані казки клубу «Казкарі». Але на сьогоднішній день бібліотеку спіткало багато негараздів –– відсутність фінансування з міського бюджету на передплату газет і журналів та закупівлю програмної літератури, ремонт приміщення. Зараз для організації масових заходів у міській бібліотеці для дітей та ЗОШ №1 дуже потрібні такі видання як: «Позакласний час», «Розкажіть онуку», «Всесвітня література в середніх навчальних закладах», «Дивослово» та ін. Саме ті видання, наголосила Галина Зенонівна, використовуються для написання сценаріїв та інших матеріалів як у школі та і в бібліотеці.

Бібліотекар загальноосвітньої школи №8, постійна користувачка бібліотеки – філії №3 Катерина Ясеницька торкнулася проблем, які спіткали дану структуру сьогодні.  Це –– приміщення,  яке потребує ремонту, благоустрою території, поряд з якою знаходяться контейнери для сміття та напрямів модернізації бібліотеки, фінансування на комплектування бібліотечних фондів. Вона зазначила, що сьогодні комп’ютерні технології відіграють важливе значення для користувачів бібліотек. Підвищення соціальної і інформаційної ролі публічних бібліотек у сучасній діяльності диктує необхідність формування нових методів організації інформаційного простору бібліотеки, який реалізується на базі комп'ютерних технологій.

Учень 10 класу ЗОШ №4, користувач бібліотеки – філії №6 Павло Юськів висловив своє бачення про роль бібліотеки в його особистому житті: «Мені важко навіть уявити світ, в якому немає книги. До неї я звик з самого дитинства, вона розкривала переді мною дивовижні таємниці життя та давала корисні поради у важку хвилину, вчила розуміти самого себе. Книга, написана багато століть назад, допомагає нам пізнати світогляд і мислення наших далеких предків, розкриваючи тим самим секрети людської сутності. Завдяки книгам ми можемо прослідкувати еволюцію світогляду людини, суспільного устрою, етичних норм.  Книги зберігають всю відому історію нашого краю та існування». Павло наголосив, що у пошуку інформації він також користується комп’ютерними технологіями, але книгу в його житті вони не замінять.

Пропозиція Павла Юськіва –– це виділення окремого приміщення у бібліотеках для комп’ютерних технологій, для можливості спілкування в  комунікаційній системі Skype, а також перегляду відеопрезентацій та ін. У такому випадку користувачі, які використовують комп’ютер та Інтернет не будуть заважати іншим читати книги та періодичні видання, готувати реферати та матеріали для навчання у читальних залах бібліотек.

Вчитель української мови і літератури Дарія Юліанівна Монастирська багато років користується послугами бібліотеки – філії №5 для дітей. Дарія Юліанівна наголосила, що формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури - сьогодні є основним завданням дитячих бібліотек. А сприйняття й осмислення прекрасного дітьми — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого і благородного.

Дозвілева діяльність дитячих бібліотеки – філії №5 багата і різноманітна. Мають  в ній місце  традиційні та інноваційні заходи. Але головне, що їх поєднує і дає позитивний результат, це те, що бібліотека є центром спілкування, місцем, де можна із задоволенням, весело і змістовно провести вільний час, зібрати дітей для пошуку спільної відповіді на будь - яке запитання, об’єднати їх з метою отримання нових знань.

При бібліотеці – філії №5 для дітей діє клуб «Юні друзі книги», учасниками якого є учні ЗОШ №5. Тут юні користувачі мають можливість спілкуватися, творчо розвиватися – читати, співати, малювати, лікувати бібліотечні книги, приймати участь у масових заходах. Вже понад три роки у бібліотеці – філії №5 відкрито Інтернет – центр, в якому діти мають можливість  використовувати різноманітні інформаційні ресурси для навчання. Отже, дана бібліотека через різноманітні форми роботи допомагає дітям вільно спілкуватися, розкривати свої можливості та приховані таланти, відпочивати і розвиватись, залучати юних користувачів до читання художньої літератури не з примусу, а за потребою душі - що являється основним напрямком організації дозвілля.

Дарія Юліанівна Монастирська наголосила, що сьогодні проблемою  у бібліотеці – філії №5 для дітей є відсутність виділення коштів з міського бюджету, а також звернулася до підприємців міста з проханням надання фінансової допомоги для формування бібліотечних фондів програмною літературою.

У громадських слуханнях взяла участь користувач центральної міської бібліотеки, приватний підприємець Ірина Диняк, яка є постійним відвідувачем масових заходів даної бібліотеки. Вона зазначила, що центральна бібліотека – це основа для суспільно-економічного розвитку, це установа, ефект роботи від якої вражає помітними результатами. В даній бібліотеці потрібно провести ремонт, виділити кошти на поповнення фондів книгами та періодичними виданнями. Також центральна бібліотека  надає доступ до електронних ресурсів мережі Інтернет, які підвищують якість і ефективність праці бібліотекарів та якнайшвидший доступ і отримання інформації користувачами.

Про багатолітню співпрацю з бібліотеками міста розповіла вчитель християнської етики, членкиня міської організації «Союз Українок» Мирослава Дмитрівна Павлюк.

Вона наголосила, що бібліотечні фахівці сьогодні виконують ролі аналітиків при пошуку інформації. Саме вони мають найбільший досвід уточнення запитів, часто змушуючи користувачів усвідомити власні інформаційні потреби, навіть ті, що ще несформовані. Необхідно володіти високими професійними якостями, щоб забезпечити якісний рівень надання інформації. Професіоналізм бібліотечних фахівців у спілкуванні виявляється в прагненні розкрити й пізнати індивідуальність користувача та його запити. В процесі спілкування реалізуються особистісні й професійні якості бібліотечного фахівця. А їх розвитку сприяє самоосвіта, що включає підвищення інтелектуального потенціалу та розвиток етико-психологічної культури і комунікативних здібностей.

Представник громади, користувач центральної міської бібліотеки Андрій Миколайович Спас запропонував працівникам публічних бібліотек системи збільшити кількість масових заходів з екологічної тематики.

З розповіді Андрія Миколайовича, екологічний стан міста вже переріс поняття «проблема» і якщо не дотягнув до поняття «катастрофа», то це питання часу.

Відповідно, збільшуються потреби населення міста в отриманні екологічної інформації, все більше представників культури та освіти усвідомлюють необхідність формування екологічної культури як запоруки виходу з екологічної кризи. Разом з тим закладів, що покликані займатися саме просвітницькою діяльністю, спрямованою на формування екологічної культури, не так багато. А серед них одне з центральних місць посідають бібліотеки, перед якими стоїть завдання популяризації серед населення екологічних знань, формування у користувачів почуття відповідальності перед майбутніми поколіннями за збереження навколишнього середовища, за розумне господарювання.

А на завершення громадських слухань директор Бориславської МЦБС висловила вдячність учасникам за беззаперечну підтримку та побажала всім плідної співпраці і здійснення всіх бажань.

Провідний методист Бориславської МЦБС
Божена Дмитришин.