Час Святого Миколая.

Час  Святого  Миколая.

Є свято гарне в Україні.

Є свято казки чарівне.

Що Миколай в святій ряднині

Слухняним ласощі несе.

Щороку приходить він у кожний дім з миром і дарунками. Для маленьких стає чарівною казкою, коли невидимо з’являється вночі і кладе під подушку такі бажані гостинці…

В день Святого Миколая у бібліотеці-філії №5 для дітей було проведено гарне свято, на яке до дітей завітали Ангели (Кропивницька Аня та Ковбасюк Анастасія), які допомагали із подарунками Святому Миколаю, Зірочки (Кузьо Ангеліна та Попик Ангеліна), які освітлювали дорогу святому, Зима (Яців Сніжана) із своїми Сніжинками (Сікачовська Анастасія та Кленовська Юліана), звірятка – Мишенята (Кувівчак Софія та Кувівчак Соломія), Нічка груднева (Гривнак Софія), яка присипала всіх малят, щоб до них вночі прийшов Святий Миколай.

Та не могло свято відбутися без Чортиків (Кропивницька Василина та Ножак Валерія), які хотіли щоб всі діти були нечемні і замість подарунків отримали різочки. Але Ангели прогнали Чортиків та незабаром до дітей завітала Ябіда (Яців Діана), Білосніжка (Барабаш Катя) із Гномиком (Комель Максим), який розчистив сніг, щоб Миколай прийшов до всіх і приніс подарунків повен міх.

Ведучими свята були Сітек Аліна та Кравчик Олександра. Діти весело відгадували загадки від Чортика і Зими.

 

 

А подарунки від святого Миколая отримали діти двох старших груп ДНЗ №20. Нехай не минає ласка Господня і людська доброта. 

Нехай на вашому шляху зустрічаються тільки добрі люди, такі як Святий Миколай.

Святий отче, Миколай!

Мою хату не минай!

Подаруй мені потіху

І торбину, повну сміху,

І здоров'я для родини,

Красну долю для Вкраїни!

Оксана Фус, завідувачка бібліотеки-філії №5  для дітей Бориславської МЦБС.

«Жити, творити, писати». Літературна зустріч з Дзвінкою Торохтушко.

«Жити,  творити,  писати».

Літературна  зустріч  з  Дзвінкою  Торохтушко.

М О Л И Т В А

Побудь, мій Боже, отут, зі мною,

У цьому полі, у розпал бою.

Серед руїни і серед краху

Не дай пізнати глибини страху.

Не дай упасти в зневіру й розпач

І побратимам розбігтись врозтіч.

Побудь, мій Боже, отут, між нами,

Душею батька, сльозою мами,

Сестри любов’ю, брата плечима,

Чеканням милої, її очима.

Побудь мій Боже, отут, зі мною,

Посеред світу, посеред болю.

Храни від смepті, від кулі вражої.

Будь мені, Боже вартою, стражею.

Я тiло й душу тобі офірую.

Побудь, мій Боже, зі мною… 

Вірую!

Дзвінка Торохтушко

(Любов БУРАК).

Субота, надворі падає перший сніг, а в бібліотеці-філії №6 для юнацтва тепло та затишно. Бо 30 листопада літературна світлиця приймала у гостях письменницю п. Любов Бурак, відому як Дзвінка Торохтушко. Модератором заходу була учасниця Молодіжного центру "Молодь змінює світ", бориславська поетеса Мазурчак Лідія.

Зустріч була цікавою, наповненою роздумами про те, що болить не тільки авторку, а й усіх українців. Багато віршів поетеси присвячені трагічним подіям Революції Гідності та війні на Сході України. Саме Майдан став для п. Дзвінки своєрідним переломним моментом. Відтоді вона знову почала писати вірші. Письменниця каже, що в моменти розпачу усе більше хочеться жити, творити, писати.

Особливо знаковим у творчості Дзвінки став вірш «Молитва», опублікований на її сторінці у соціальній мережі Фейсбук 3 листопада 2014 року – саме тоді йшли запеклі бої за Донецький аеропорт.  Пізніше вірш став піснею – спільним проектом з гуртами «ТаРута» і «Гайдамаки» та композитором Борисом Севастьяновим.

Болючим є й вірш «Парамедики», який зачитала сама авторка. У ньому – війна очима дитини, а також роздуми дорослої жінки – матері про теперішнє і майбутнє.

            В часи безнадії найкраще взяти себе в руки та з гумором і натхненням займатися улюбленою справою. Саме так і робить п. Дзвінка, яка є і блогером, і перекладачем, і поетесою, і дружиною. До слова, у Дзвінки Торохтушко аж шестеро дітей, то ж можна лише позаздрити активності цієї непересічної жінки. Коли у п. Дзвінки запитали, звідки вона бере натхнення, відповідь здивувала усіх – з усього. А й справді, у творчому доробку авторки чимало новел та оповідань взяті із звичайного життя. Мова йде про збірки життєвих історій «Петровна», «Родинне» та «Фотограф», в яких можна знайти і радість, і сміх, і кохання, і навіть біль та печаль.

            На зустрічі були присутні гості, які подякували авторці за такий теплий візит до Борислава – отці Олег Смерека та Микола Пишкович, голова міського осередку ГО "Союз Українок" Ганна Глод, директор Бориславської міської централізованої бібліотечної системи Наталя Бараняк, завідувач бібліотеки-філії №6 для юнацтва Ольга Смерека. Вони побажали письменниці натхнення, сили та віри в краще, адже своїми творами вона популяризує віру в добро та Україну.

            Присутніми були і учасники Молодіжного центру "Молодь змінює світ", які активно давали запитання і не хотіли відпускати п. Дзвінку до сусіднього Трускавця – Ольга Гуменюк, Софія Булик, Анастасія Переборська, Анастасія Лісничик, Мазурчак Лідія, Христина Кирда, Богдан Пишкович, Юрій Корчинський, Денис Щербак, Ростислав Почіковський, а також координатор центру Галина Почіковська.

            Тішить те, що до нашого Борислава все частіше навідуються такі талановиті та щирі люди як пані Дзвінка. Щиро дякуємо за візит і чекаємо наступної зустрічі!

Мазурчак Лідія, учасниця Молодіжного центру «Молодь змінює світ», бориславська поетеса.

До 150-річчя від дня народження та Року Климентія Шептицького на Львівщині.

«Духовність – основа  життя».

До  150-річчя  від  дня  народження 

та  Року  Климентія  Шептицького  на  Львівщині.

Ісус – мій Бог, ідіть усі до нього,

Спішіть у храм – до щастя це дорога,

Віддайте все у Божі його руки,

Ні дня не допускайте з ним розлуки.

Галина Британ.

  Блаженний  священномученик  Климентій Казимир Шептицький народився  17 листопада  1869 в в селі Прилбичі Яворівського повіту Львівської області як шоста дитина графа Івана Канти і Софії з Фредрів Шептицьких. Брат митрополита Андрея Шептицького. Початкову освіту здобув вдома від найманих вчителів під наглядом матері.

  Закінчив гімназію святої Анни у Кракові, де склав на відмінно іспит зрілості. Навчався в університетах Кракова, Мюнхена і Парижа, в 1892 отримав ступінь доктора права у Ягеллонському університеті (Краків). Одночасно закінчив Інститут лісівництва.

  Працював адвокатом, допомагав батькові управляти сімейними маєтками, був послом Галицького сейму. В 1900–1907 був депутатом австрійського парламенту, співавтор «Загального австрійського закону про ліси».

Коли у 1907 році розпустили австрійський парламент, Казимир вирішив завершити свою політичну діяльність. Зайнявся суто адміністративною роботою, а також почав вести господарство у маєтку Шептицьких в Дев'ятниках. Там для селян греко-католиків побудував парафіяльну церкву.

Невдовзі, в  1910 році у нього визріло рішення вступити до монастиря, за прикладом брата Романа Андрея. Вступив до бенедиктинського монастиря у Бойроні (Німеччина). В 1912 році перейшов у греко-католицький монастир Студійського уставу (Студитів) у Кам'яниці в Боснії, де приніс монаші обіти і отримав ім'я Климентій. 28 серпня 1915 року єпископ Діонізій Нярадій з Крижевець висвятив його на священика. У 1915 став ієромонахом. Отримав богословську освіту в університеті Інсбрука.

У його монастирській келії були лише залізне ліжко, шафа з книгами, столик і клячнік, на якому молився перед Розп'яттям.

У 1918 році став настоятелем Унівського монастиря, a з 1926 року ігуменом Студитів Свято-Успенської Унівської лаври. Зіграв значну роль в історії греко-католицького чернецтва в XX ст. В 1936-1937 рр, спільно з митрополитом Андрієм Шептицьким, склав статут для монахів Студійського уставу, відомий під назвою «Типікон».

З 1937 жив у Львові, допомагав своєму братові в управлінні церквою. З 1939 – Член Українського Католицького Інституту, церковного об'єднання ім. митрополита Рутського. Таємно іменований митрополитом Андрієм Шептицьким екзархом Росії та Сибіру (1939). У 1944 р. наступник Йосиф Сліпий іменував отця Климентія архімандритом монахів Студійського уставу.

5 червня 1947 архімандрит Климентій був заарештований більшовиками у своїй келії під час вечірньої молитви. У келії проведено обшук, в результаті якого знайдено антирадянську літературу та два плакати ОУН із зображенням у центрі національного тризуба та підписом «Слава Україні! Героям слава!», що були сховані у дивані спальні. Однак, за свідченням тогочасних монахів, листівки були сфабриковані та підкинуті працівниками МДБ, іншою підставою такого припущення є те, що у келії дивана не було, а стояло дерев'яне ліжко.

З метою залякування монахів та мешканців села його везли на відкритій вантажівці, між двома солдатами з демонстративно наставленою зброєю. Архімандрит Климентій зміг тільки вклонитися людям, які стояли біля своїх домівок та поблагословити село..

Архімандрит Климентій Шептицький був засуджений на 25 років. З 27 червня 1947 містився в Київській внутрішній в'язниці МВС. У його біографії сказано, що саме в її стінах отець Климентій зазнав найбільші знущання, про що свідчать протоколи допитів, що проходили переважно вночі. Енкаведисти різними способами намагалися зламати його. Побоями, фізичною і моральною наругою, шантажем, залякуванням, співчуттям, улесливими обіцянками. Слідчий неодноразово пропонував йому зректися своєї віри, перейти в юрисдикцію Московської патріархії, обіцяючи відпустити його в монастир. Архімандрит залишався непохитним у своєму святому переконанні, залишався вірним християнським ідеалам.

28 лютого 1948 року Шептицький Климентій Іванович, 1869 р.н., засуджений до 8 років виправно-трудових таборів із конфіскацією майна.

Помер архімандрит Климентій Шептицький 1 травня 1951 р. о 21 год 30 хв. у Владимирському централі. Похований під його стінами в попередньо викопаній ямі 3 травня о 3-й год ночі. Його могилу відшукати не вдалось..

У 1991 році архімандрита Климентія Шептицького, Прокуратурою УРСР, посмертно було реабілітовано.

1996 року отримав звання «Праведник народів світу» за порятунок євреїв у період Голокосту.

У вересні 2000 року на Владимирському цвинтарі монахи Унівської Лаври, встановили кам'яний хрест з пам'ятним написом та світлиною блаженного Климентія.

Отець Климентій Шептицький був беатифікований Папою Римським Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 року у Львові під час офіційного візиту Святійшого Отця в Україну.

  У 2005 році в селі Унів Перемишлянського району Львівської області було відкрито меморіальну дошку на честь митрополита Андрея і блаженного архимандрита Климентія Шептицьких за порятунок єврейських, українських та польських дітей у роки Другої світової війни.

29 липня 2011 року в селі   Прилбичах було відкрито перший в Україні пам'ятник Блаженному Климентію та його братові Митрополиту Андрею Шептицькому.

   1 грудня 2016 року Музею народної архітектури та побуту у Львові присвоєно ім'я блаженного Климентія Шептицького.

Година духовності «Духовність – основа життя» проведена в бібліотеці – філії № 6 для юнацтва спільно з учнівським колективом 8-А класу ЗЗСО № 4 ім. Стефана Коваліва (класний керівник Леся Панів). Працівники бібліотеки Марія Лутчак і Галина Почіковська виступили з бесідою «Климентій Шептицький – праведник народів світу» (до 150-річчя від дня народження та року Климентія Шептицького на Львівщині).

Присутні переглянули мультимедійну презентацію «Духовні святині Борислава». Ольга Смерека ознайомила учнів з книжковою виставкою «Духовність – основа життя» та релігійними плакатами: «Катехизмові правди», «Пасха та дванадесяті свята», «Ранньохристиянські символи», «Книги Святого Письма», «Останні земні дні Ісуса Христа», «Щоденні молитви».

Ольга Смерека, завідувачка бібліотеки-філії № 6 для юнацтва

Бориславської МЦБС.