Віче-реквієм «Свіча пам’яті». До 87-ї річниці Голодомору та пам’яті жертв політичних репресій в Україні.

Віче-реквієм «Свіча пам’яті».

До  87-ї  річниці  Голодомору  та  пам’яті  жертв  політичних  репресій  в  Україні.

День жалю... День скорботи, печалі

Запалив нашу пам’ять. Свічки,

це ті душі, листочки опалі,

Хто став тінню в голодні роки.

23 листопада біля колишньої катівні НКВД зібралися настоятелі храмів міста Борислава, представники влади, молодь та бориславці, щоб вшанувати  невинних жертв Голодомору та політичних репресій в Україні.

Віче-реквієм «Свіча пам’яті» розпочала ведуча, провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин, розповідаючи присутнім про українську націю, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. А широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом. А механізм, який призвів до Голодомору, був приведений в дію із Москви тодішніми лідерами комуністичної партії.

Визнання Голодомору геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

О 16 год всі присутні схилили голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом. Адже ця хвилина для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті є поминальним актом, жестом покаяння і перестороги.

Пам'ять про Голодомор має бути вічною як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

Продовженням віча-реквієму була панахиду за всіма загиблими від голоду та жертвами політичних репресій в Україні, яку відслужили настоятелі храмів міста Борислава.

Настоятель храму святої Анни Української Греко-Католицької Церкви, доктор богослов’я о. Роман Василів розповів, що після багатьох спроб зламати українське селянство примусовою колективізацією Сталін вдається до крайньої форми війни – знищення голодом. Факти свідчать, що через голод знищувалися не тільки селяни, а й інтелігенція, патріотичні сили, Церква.

Та попри всі небезпеки були люди, які не могли замовчати цей злочин. Вони зберегли правду та донесли її до світу. Одним із небагатьох, хто відверто говорив світові про цю трагедію був митрополит Андрей Шептицький. Він не лише говорив про цю трагедію, а й організовував чимало акцій солідарності з тими, хто терпів голод. Шептицький, фактично, був єдиним, хто протестував проти знищення українців. Це в той час, коли згідно з домовленістю між Польщею і Радянським Союзом, польський уряд  мовчки спостерігав за знищенням українців.

Квіти шани від громади міста Борислава до колишньої катівні НКВД поклали заступник міського голови Роксоляна Гарасимів, депутат Бориславської міської ради, голова постійно діючої комісії з питань культури, освіти, молоді, фізичної культури і спорту Андрій Спас.

Квіти шани до пам’ятного знаку біля колишньої пересильної тюрми поклали провідний спеціаліст відділу молоді та спорту управління культури, молоді фізичної культури та спорту міської ради Віктор Кравцов та представники молодого покоління бориславців.

Далі продовжила віче-реквієм ведуча розповівши, що під час відлиги 1960-х років тема голоду спочатку проривалася крізь цензурні заборони і посіла важливе місце в публікаціях, заявах дисидентів в Радянському Союзі – це Євгена Сверстюка, В’ячеслава Чорновола, Миколи Руденка та інших. Та з особливою силою правда про Голодомор зазвучала в незалежній Україні після 1991 року. З того часу українські історики провели величезну роботу, результатом якої стали тисячі великих і малих досліджень, присвячених Голодомору.

Голова Українського інституту національної пам'яті, історик Володимир В`ятрович в одному зі своїх інтерв’ю зауважив, що геноцид був реакцією комуністичного режиму на спробу відродження Української держави, помстою за прагнення до свободи та про перспективу притягнути до суду в Гаазі наступницю Радянського Союзу – Росію. Хоча дотепер лише 15 країн світу визнали Голодомор геноцидом українського народу. Те, що було в роки Голодомору, в роки масових політичних репресій – це справді від’ємна селекція, яка позбавляла Україну еліти.

Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави, на власній землі!

На завершення віча-реквієму «Свіча пам’яті», до вшанування жертв Голодомору та пам’яті жертв політичних репресій в Україні, прозвучала пісня «Свіча», яку виконала учениця ЗОШ №4 Софія Кузьмак.

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.

Віче «Гідність і свобода». До Дня Гідності та Свободи.

Віче   «Гідність  і  свобода». 

До  Дня  Гідності  та  Свободи.

Україна. Київ і Майдан!

Три слова – символи СВОБОДИ!

І гасло: "Батьківщину не віддам!"

Пишаюся Тобою, мій НАРОДЕ! 

Порядність. Честь і Гідність!

Три слова – символи ЛЮДИНИ!

Народ мій є! Присягою на вірність

Він об'єднався в ці важкі хвилини! 

Пишаюся Тобою, мій Народе!

Ти встав з колін і честі не продав!

Доб'єшся (вірю!) перемоги й згоди!

Ти пам'ятаєш, за що дід Твій воював! 

Яке це щастя – бути з цим Народом!

Він бореться! Він правдою живе!

Із Богом в серці і душевним кодом...

Майбутнє захищає... Ну, а це – святе! 

Пишаюсь. Зачаровуюсь Тобою!

Ми об'єдналися усі в одній родині!

Майдан оберігає нас собою... -

Героям Слава! Слава Україні!

(Олег Ривак «Пишаюся Тобою…!» 15.02.2014 р.)

21 листопада у сквері Героїв Небесної Сотні зібралося чимало бориславців, щоб відзначити 6-ту річницю Революції Гідності. З цієї нагоди відбулося віче, приурочене Дню Гідності та Свободи.

/https://www.facebook.com/boryslavrada/videos/430236524330441/

Ведуча заходу, провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин, розпочала віче поезією сучасного українського поета Олега Ривака «Пишаюся Тобою…!». Україна – це країна гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004-го року, який був Святом Свободи і Революція 2013-го року – це Революція Гідності, яка була дуже важким іспитом для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

Настоятелі храмів міста відслужили панахиду за полеглими Героями Небесної Сотні та новітніми Героями, що загинули від рук агресора на Сході України та всіх, хто поклав душу й тіло в боротьбі за Україну.

Представники міської влади, громадських організацій, учнівська молодь запалили лампадки та поклали квіти шани до пам’ятника Героям Небесної Сотні.

До слова був запрошений міський голова Ігор Яворський, який у своєму виступі наголосив, що Революція Гідності стала ще одним доказом споконвічного прагнення українського народу до свободи і незалежності. Українське суспільство зробило перший крок до Європи та показало рішучість своїх намірів. Але, на жаль, заплатити за Євромайдан довелося велику ціну. А пам'ять про всіх невинно убитих поєднує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.  

До слова була запрошена громадська активістка, учасниця Майдану Надія Турецька, яка поділилася спогадами про Майдан, який є прикладом прийдешньому поколінню для нового витка української національної свідомості.

Святий Архістратиг Михаїл, який є небесним покровителем Києва, під час подій на Майдані оберігав і допомагав захисникам правди і добра. А Михайлівський Золотоверхий собор, названий на його честь, став прихистком для киян під час силового розгону Євромайдану. У 2013 році дзвони Михайлівського Золотоверхого монастиря вперше за вісім століть били у набат, сповіщаючи про небезпеку.

Саме Революція Гідності сколихнула Україну хвилею національного піднесення і патріотизму, показала важливість національної ідеї. Сьогодні триває боротьба, і те, наскільки вона буде успішною, залежить від кожного з нас.

Під час заходу прозвучали пісні, присвячені  вірним синам і донькам, які в розквіті сил віддали свою молодість та життя за Україну.

Музичне тріо «Барви» виконало пісню «Плакала калина». Анна Стельмах виконала пісню «Мати», а Марта Крагиль виконала пісню «В чистім полі».

Віче «Гідність і свобода» завершилося спільним виконанням Гімну України.

Горить свіча і пам’яті сльоза

додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Героїв Україна пам’ятає!

Божена Дмитришин,

провідний методист Бориславської МЦБС.

Відлуння ліри. Бориславський міський конкурс читців 2019

#Відлуння_ліри_Бориславський_міський_конкурс_читців_2019

Мовознавча вітальня «Світ українського слова».

Мовознавча   вітальня 

«Світ   українського   слова».

«Як парость виноградної лози, плекайте мову…»

(Максим Рильський)

        

   9 листопада в Україні щорічно відзначається День української писемності та мови. Він був встановлений указом президента України Леоніда Кучми в 1997 році на честь українського літописця Нестора. В цей день проводяться різноманітні виступи, лекторії, зустрічі, а з 2000 року в прямому ефірі «Українського радіо» транслюють «Диктант національної єдності».

Так і в Бориславі проводилися заходи, спрямовані на популяризацію української мови. Мовознавча вітальня «Світ українського слова» радо прийняла учасників Молодіжного центру «Молодь змінює світ», що діє при бібліотеці-філії №6 для юнацтва.

Спершу відбувся історичний екскурс в давнє минуле нашої писемності, який провела координатор молодіжного центру Галина Почіковська. Гостями вітальні були бориславські поетеси – Галина Британ та Лідія Мазурчак, які зачитали вірші з свого нового доробку.

         Найбільш цікавою частиною заходу стали експрес – уроки рідної мови від  автора підручників, мовознавця Олександра Авраменка. Присутні також переглянули відеопоезії  Галини Британ: «Великий Гість», «Допоки мама поруч, ти дитина…», «Цінуйте, друзі, ангела свого…», ознайомилися з книжково-ілюстративною експозицією «Мова рідна з пісні та любові». Мовознавча вітальня завершилася цікавим флешмобом «Мова для мене…».    
   Захід проходив у теплій та дружній атмосфері за чашечкою запашного чаю. Здавалося, час зупинився і зникло усе, залишилися тільки ми і наша мова – витончена і милозвучна, проте часом зневажена і скривджена не лише чужинцями, а навіть українцями. То ж вивчаймо нашу рідну мову, плекаймо її, бо вона – наш національний ідентифікатор, код українства. Як писав Володимир Сосюра: «Вона, як зоря пурпурова, що сяє з небесних висот, і там, де звучить рідна мова, живе український народ!»

Мазурчак Лідія, учасниця Молодіжного центру «Молодь змінює світ», бориславська поетеса.

Рідну мову знай – край свій прославляй!

Літературно – музична година

«Рідну  мову  знай – край  свій  прославляй».

Українська моя рідна мово,
В кожнім слові твоїм – цілий світ!
Бачу барви у нім веселкові

І калини червоної цвіт.

      Ми – українці, живемо у вільній незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

    Земля українська стародавня, така ж давня, і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

   До дня української писемності та мови, яке в Україні відзначають 9 листопада, в бібліотеці-філії №5 для дітей Бориславської МЦБС проведена  літературно-музична година «Рідну мову знай – край свій прославляй».

   Ведучими свята були Яців Сніжана та Кропивницька Василина. Окрасою свята була – Мова (Яців Діана), українець – Комель Максим та україночки – Кропивницька Аня та Гривнак Софія.

Під чарівний спів пташок Кропивницька Василина  прочитала вірш в якому всі слова починаються на літеру «С». Поезію, присвячену українській мові, читали: Почіковський Ростислав, Гривнак Андрій, Барабаш Катерина, Куротчин Марія, Сітек Аліна, Комель Олександр. Пісня «Десь по світу» прозвучала у виконанні сестричок Марти та Софії Кондратишин. У виконанні Яців Діани прозвучала пісня «Батьківська мова».

      Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Тетяна Комель, бібліотекар бібліотеки-філії №5 для дітей

Бориславської МЦБС.