#Лідія_Мазурчак «З весною в серці». Літературний дебют юної бориславчанки Лідії Мазурчак

«З   весною    в   серці».

  Літературний   дебют   юної   бориславчанки  

Лідії   Мазурчак.

     

Мій любий квітню. Дотиком надій

Самотню землю опови теплом

Легеньким вітром доторкнися вій

І моїх вуст торкнися джерелом...
Лідія Мазурчак.

Вже стало доброю традицією для наших відвідувачів збиратися у Молодіжному центрі «Молодь змінює світ», що діє при бібліотеці-філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС на зустрічі з поетичним словом. Бо вже не вперше книгозбірня радо приймає у затишній читальній залі талановитих особистостей та проводить презентації їхніх нових збірок.

А цього разу гостею була ще досить юна авторка, проте її вірші відображають у собі колосальну мелодику почуттів та досвіду. Тож знайомтесь, велика мрійниця, яка захоплюється археологією життя, юна бориславчанка Лідія Мазурчак.

Народилася Лідія в нашому нафтовому містечку Бориславі. Навчалась в ЗОШ №№1,3. На даний час навчається на IV курсі  історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка.

Ніхто і досі не може сказати, як дівчина з душею філолога стала студенткою історичного факультету. Лідія обожнює читати, пити гарячий чорний чай та писати вірші про те, що її оточує. Її улюбленими авторами є Андрій Любка, Макс Кідрук, Сергій Осока, Іван Малкович, Василь Симоненко, Ліна Костенко.

Лідія Мазурчак є учасницею Львівського медієвістичного клубу, автор у Неформальному літературному об’єднанні «ЛІРа», членкиня Молодіжного літературного клубу «Resistanse. Бунт має рацію» (м.Дрогобич), журналіст дрогобицького інтернет – видання «Змістовно: люди, події, думки».

«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», – колись написала Ліна Костенко. Читаючи вірші Лідії Мазурчак неможливо не переконатися у цьому твердженні.

Писати Ліда почала ще в молодших класах школи, проте нікому, окрім батьків, не показувала своїх доробків. Пік творчості юної поетеси припав на підлітковий вік. Саме тоді Лідія вирішила вперше показати себе публіці. В 11 класі у школі проводився конкурс талантів – «Школа має талант», на якому дівчина дійшла до фіналу і отримала від вчителів школи подарунок – малесеньку книжечку з своїми віршами. Це і стало поштовхом для подальшого розвитку.

Вірші Лідії нагадують сповідь людини, яка любить так сильно і чисто, наскільки взагалі можна любити. Життєве кредо поетеси – вислів Володимира Івасюка: «Крило стає крилом тільки під час лету». Лідія вважає, що саме поезія – це її крило, єдина річ, яка ще її не зрадила.

«Відчуття» – таку назву обрала  ще  мало відома  авторка-початківець для свого першого друкованого видання, в якому з особливим душевним теплом світяться  її поезії. Збірка увібрала різнобарвні теми поезії: від сумовито-ліричних до глибоко філософських. Бо в кожного з нас бувають моменти, коли відчуття та емоції роздирають серце та ранять душу. Тоді ти не знаєш, що робити, щоб біль більше ніколи не приходила у цей світ. Тому люди придумали поезію.

Варто зазначити, що поезія – це не просто рядки із вміщеною римою. Це своєрідний крик душі митця, емоції, які він обов'язково відчув на собі.

«Комуналка» – збірка Ірини Подольської та Лідії Мазурчак. Це та книга, яка стала знаковою для молодих поеток, яка несе у собі міріади історії про віру, правду, кохання, біль. Кожен вірш, ба більше – кожен рядок із цієї книги, несе у собі окрему історію мешканців комуналки під назвою «Життя».

Свої поезії авторка періодично публікує у альманахах – «Душа автора», «Енциклопедія сучасної української літератури», «Поезія, натхненна жінкою», «Гомін підгір’я» та ін., літературному часописі «Чорнильна хвиля», в соціальній мережі Фейсбук та на сайті «Клубу поезії».

Більшість своїх поезій Лідія прожила сама. Чому більшість? Тому що залишилася частинка тих віршів, які створені на підставі вражень та відчуттів. Звідки ж вони беруться? Достеменно невідомо… Можливо із спостережень, можливо з книг, можливо з фільмів… А може і зі снів…

Координатор Молодіжного центру «Молодь змінює світ» Галина Почіковська розпочала захід вітальним словом.

Ведучими літературного дебюту були учасники Молодіжного центру «Молодь змінює світ» Христина Кирда та Юрій Хорунжак, які розповіли присутнім про надзвичайну складність для авторів видати книгу в Україні. Тому Лідії, насправді, дуже пощастило. Вони більш детально ознайомили присутніх з життєвим та творчим шляхом юної авторки.

Чуйно та захопливо декламували поезію Ліди Мазурчак учасники Молодіжного центру «Молодь змінює світ»: Роман Плехов «Метелик», Вікторія Доротич «Молодість й любов», Діана Бодак «Не поруч», Денис Щербак «Світи мені», Аліна Шемеляк «Усе в руках Отця»,  Богдан Пишкович «Грім», Софія Булик «Кохання», Юрій Корчинський «Ти» та Вероніка Медвідь «Життя».

Присутні переглянули відеопоезію Лідії Мазурчак із циклу віршів «Ви» та прослухали авторські вірші та оповідання «Євга».

На літературний дебют до Лідії Мазурчак завітали люди, небайдужі до  українського слова:  письменники, викладачі української мови та літератури та всі поціновувачі поезії.   А привітали юну поетесу голова ГО «Союзу Українок» Анна Глод, відомі майстри слова нашого міста – Віктор Кравцов та Галина Кваснікевич, Роман Миронов, директор Бориславської МЦБС Наталія Бараняк, завідувачка бібліотеки-філії №6 для юнацтва Ольга Смерека, вчитель української мови та літератури ЗОШ №3 Надія Агафонова.

На захід завітали студенти Бориславського медичного коледжу з керівником групи 1-А сс Володимиром Мацько та вихователем студентів Лідією Освенцінською, які проживають у гуртожитку.

А на завершення заходу, авторка  влаштувала автограф-сесію, де всі бажаючі  придбали збірки «Відчуття» та «Комуналка» з її підписом.

Запрошені на літературний дебют друзі, знайомі і просто поціновувачі літератури вищого гатунку отримали неабиякі позитивні враження від спілкування з талановитою та прекрасною юною письменницею і висловили чимало схвальних відгуків про сюжетну побудову книг, актуальність їх проблематики та мовну стилістику.

Тож бажаємо Лідії Мазурчак, щоб її перші поетичні збірки  стали трампліном для подальших творчих злетів та добрих справ. І маємо велику надію, що її книги знайдуть свого читача.

Галина Почіковська, бібліотекар бібліотеки-філії №6 для юнацтва,

Координатор Молодіжного центру «Молодь змінює світ».

«Казковий вернісаж»

#ВсеукраїнськийТижденьДитячогоЧитання2019

«Казковий   вернісаж»

 Мудрість в казочці — основа,

Всіх вона навчає жити.

Казка просто пречудова,

Вчить людей добро творити.

Тому ви казки читайте,

І всьому навчайтесь сміло.

Розум, мудрість набувайте,

Бо в казках — велика сила!

/Надія Красоткіна "Казка - чарівна країна" 

http://krasotkina.com/%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96/%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0%20%E2%80%94%20%D1%87%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0%20%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0.html /

    Чи любите ви казку? На це питання мабуть відповідь у кожного з нас одинакова – «звичайно». 

     Що як не казка з перших років  життя знайомить нас з навколишнім  світом? 

     Казка вчить добру і засуджує зло; вчить любити та цінувати працю і засуджує лінь; навчає  сміливості, любові до прекрасного; вчить  вірити у дива.  Учені давно довели, що казки несуть  виховну функцію. Недарма народна мудрість передається через казку з покоління до покоління. Адже, казка – це маленька модель світобудови.

   А найголовніше, чого вчить нас казка – залишатися в душі дитиною, а значить, трішечки Чарівником.

   А чи справді це так,  мали змогу переконатися присутні на святі казки «Казковий вернісаж», що відбулося до Всеукраїнського тижня дитячого читання у нашій бібліотеці – філії №5 для дітей. 

На заході у нас побували учні 2-х класів ЗЗСО №4 ім. Стефана Коваліва з вчителями  Гайгель Н.Я. та Яворською Г.М.

    Свято розпочали ведучі – Яців Діана та Кропивницька Василина, які разом з присутніми під музичний супровід «Казкові сни» покликали Казку – Яців Сніжану. Свої ролі блискуче виконали: Королева Книга – Ножак Валерія, Баба Яга – Баран Оля, Мальвіна – Кропивницька Аня, Буратіно – Галишин Володя, Попелюшка – Лобів Женя, Червона Шапочка – Барабаш Таня, Білосніжка – Василяк Віка,  Дюймовочка – Кузьо Ангелина, Івасик Телесик – Почіковський Ростислав; ведучий казки «Колобок» – Коцко Антон, Дід – Ткачук Юрій, Баба – Барабаш Катя, Колобок – Ткачук Сергій, Заєць – Комель Максим, Ведмідь – Демків Артем, Вовк – Комель Саша, Лисичка – Ніклевич Катя.

    Маленькі відвідувачі  повністю занурились у прекрасний і чарівний світ казки. Вони зачаровано слухали фрагменти казок, а коли настав час  впізнавати казкових героїв, діти показали себе справжніми любителями і знавцями казок.

  «Дорогі  наші  маленькі друзі! Читайте нові казки, пізнавайте світ, ставайте мудрішими, добрішими та працьовитішими. Тож, до нових зустрічей!».

Тетяна Комель, бібліотекар бібліотеки-філії №5 для дітей Бориславської МЦБС.

МАЙСТЕР - КЛАС « ПИСАНКА СВОЇМИ РУКАМИ »

МАЙСТЕР - КЛАС  

«ПИСАНКА  СВОЇМИ  РУКАМИ»

Я писанка-красуня,

Вся в рисках і квітках.
Красу митців несу я,
Їх славлячи в віках. 
Щоби моїм убранством 
Втішалися малі,
Мене кладуть на свято
На пишному столі. 
Без мене наше свято
Не буде тим, чим є,
Бо писанка багато
Всім радості дає.

/Олександр Олесь "ПИСАНКА" /

До 60-річчя Володимира Гнатюка

Ти не помер: тебе не стало...

Ти не помер: тебе не стало,

Тебе забрав до себе Бог.

У цьому світі був так мало –

І не пізнав ще всіх тривог…

Ти не відчув ще щастя всього,

Не виплакав всіх сліз своїх,

 Не доказав ти рідним того,

 Що було у думках…

Затих.

Не всі сходив свої дороги,

Не показав усіх чеснот,

Не всі здобув ти перемоги,

 Не досягнув ще всіх висот…

Ти не помер: тебе не стало –

Та в серці житимеш завжди.

У цьому світі був так мало –

Та залишив навік сліди.

 Тетяна Мерега.

27 березня 2019 року виповнилось би 60 років нашому земляку, Поету – Володимиру Івановичу Гнатюку. 

Володимир Гнатюк – син славетного письменника, лауреата Шевченківської премії Івана Гнатюка. Він не хотів бути в тіні батькового таланту. Професією для нього стала  архітектурна справа.

Володимир багато років пропрацював головним архітектором нашого міста. Був одним з авторів пам’ятника Тарасу Шевченку у Дрогобичі. Але увесь час вабила його літературна творчість.

Нелегкою була доля Поета. Хоча, мабуть, якби вона була лагідна до нього, то ніколи б ми не почули отих трагічних поетичних рядків, карбованих його рукою. Вистачало і сімейних, і життєвих складнощів.

Але у тому безжальному вирі життя він таки зумів віднайти зміст, щоб мати можливість зробити щось для нашої літератури, реалізувавши себе в трьох книгах поезії – «Пробудження», «Вічність духу», «Тривога душі».

        Він пішов від нас, але залишив для нас прекрасну поезію. Дорогий Володимире Івановичу, ти  залишаєшся живим у пам’яті усіх, хто Тебе знав і любив. Поети – люди смертні тільки тілом, але завдяки своїй музі, яка дана їм Богом, їхні імена і творчі надбання стають безсмертними і перебуватимуть у цьому світі вічно. Вищого і більшого не дано смертним людям.