Вечір-портрет Любові Голубіцької

ПРЕЗЕНТАЦІЯ  КНИГИ  

ГАЛИНИ  БРИТАН  

"БУТИ  ЛЮДИНОЮ"

«Вічна слава в кетягах калини»

Історична  година
«Вічна слава в кетягах калини».

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І  ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

Відзначаючи 100-річчя бою під Крутами в бібліотеці-філії №5 для дітей було проведено  історичну  годину  «Вічна слава в кетягах калини».

Ведучі  заходу Хома Вікторія  (ЗОШ №1,  8-А кл.) та Коцаба Денис  (ЗОШ №7, 9кл.) повернули нас у той важкий і трагічний час для нашої держави.

         Є в українській історії події, які стали знаковими, стали символічними. Такою подією є героїчна смерть  під залізничною станцією Крути молодих захисників Української держави.

         29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Під Крутами там молоде юнацтво

На прю криваву з ворогами стало.

За Україну, славу, честь й багатство

Життя юнацьке своє там віддало.

       Тоді на захист молодої Української Республіки виступили 300 зовсім юних добровольців з числа студентів київських вузів та бійців вільного козацтва. Це був цвіт тодішньої української патріотичної молоді, цвіт молодої нації. Вони назавжди залишилися молодими, поклавши буйні голови в нерівній боротьбі з більшовицькою інтервенцією.

    Вони – студенти, курсанти, школярі – виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого народу. У масштабах всесвітньої історії ця битва, може, й  незначна. Вона не є зразком військового мистецтва. Проте вона – символ  нескореного духу нашої нації.

Читці, члени клубу «Юні друзі книги»: Сітек Аліна (БДГ 4Б (8б) кл.),  Кропивницька Василина (ЗОШ №5, 8Б кл.), Фіненко Марія (ЗОШ №5, 8Б кл.),  Яців Сніжана (ЗОШ №5, 7Б кл.), Яців Діана (ЗОШ №5, 8Б кл.), Пігур Наталя (ЗОШ №4, 5-в кл.), Курпель Іванна (ЗОШ №4, 6А кл.)  декламували поезію присвячену героям Крут. Світова історія знає багато жертв в ім'я ідей, але аналогічної Крутам не було. Крути ввійшли в історію України як символ національної честі.

Ті, хто загинув у битві під Кругами назавжди залишаться в нашій пам'яті. Вони полягли, щоб ми сьогодні жили у вільній і незалежній Українській державі.

Слава, слава Україні і її народу,

Що своїм життям безцінним

захищав свободу,

Що довідну самостійність

розумом відстояв-,

Тричі слава Україні і її героям.

                              Анна Чіхрак, бібліотекар бібліотеки-філії №5 для дітей Бориславської МЦБС.

Різдвяна зустріч

 «Різдвяна коляда єднає нас»

В день Різдва Христового

Ми прийшли в ваш дім,

Щоби щастя і здоров’я

Побажати всім.

     Різдвяні свята мають багату історію з унікальними традиціями і звичаями. Свят чекали з нетерпінням і дорослі, і малі, тому що вони приносили чимало радощів, веселощів та солодощів. Розпочиналося все з 6 січня – на Святий Вечір. Цей день в усіх асоціюється із такою стравою як кутя, що повинна красуватися на столі серед 12 страв.

     13 січня – день преподобної Меланії – римлянки. Молодь в цей день ходила по хатах, співала щедрівки. А 14 січня настає Старий Новий рік. У цей день ще вдосвіта діти та підлітки ходять посівати. Засівають приказуючи:

Наказав Святий Василь засівати в заметіль.

Особливий дав наказ, щоб засіяти всіх Вас!

Ще й навчив казати так: "На кохання сієм мак!

Сієм жито на добро, а для сміху ... ось - пшоно.

На здоров'я Вам овес - щоб міцний був рід увесь.

А від заздрісних осіб сієм Вам  пшеницю - хліб!

Сієм, сієм, засіваєм! З Новим Роком Вас вітаєм!

     Водохреща або Йордан припадає на 19 січня. Це третє найбільше свято зимового кола. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа. У цей день Бог Син хрестився у воді Йордану, а святий Дух сходив на нього і голос Бога промовляв до Ісуса. Тому це свято називають Богоявленням.

     Окрасою різдвяних свят є вертепи – яскраві та самобутні театралізовані дійства, в основі яких народження маленького Ісусика. Кожен чекає на зустріч з цим незбагненним, таємничим дійством.

     Символ свят – зелена ялинка. А зірка, яка зазвичай красується на верхівці дерева, то символ Вифлеємської зірки, що яскраво освічувала шлях волхвам до Ісуса Христа. Різнобарвні кульки, маленькі ангели, гірлянди, маленькі пастухи із свічками та ліхтариками нагадують свічки та ліхтарі, що світили у цю святу ніч Вифлеємським пастирям. І зараз ці вогні горять у кожному будинку. Щоб свята були ще радіснішими та веселішими дітям вішають солодощі на ялинку.

     Вже стало доброю традицією на завершення циклу Різдвяних свят проводити в читальній залі бібліотеки – філії № 6 для юнацтва Різдвяні зустрічі (посиденьки).

    Так і цього року, 25 січня в нашій бібліотеці було святково та людно. Перед початком заходу отець Олег Смерека поблагословив та окропив свяченою водою приміщення бібліотеки.

Свято розпочалося з вітального слова працівників бібліотеки Ольги Смереки та Марії Лутчак. Учасники сценки «Дід і Баба» – Тетяна Комель та Галина Почіковська гостинно приймали колядників. Першими з колядою до нас завітали членкині організації «Союзу Українок»: Анна Глод, Оксана Прокопишин, Наталія Бараняк, Наталія Штереб та Ростислав Почіковський учень 5-го класу ЗОШ № 4, які підготували інсценівку «Свята вечеря».

     З колядками «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю» прийшли колядники ГО «Цвіт нації», а учні ЗОШ № 4 (10-го та 5-го класу) Мар'яна Куротчин, Валентина Гера, Софія Зденьдяк та Ростислав Почіковський привітали присутніх колядкою «Бог ся рождає», віншуваннями та посіванням.

     Під час заходу бібліотекарі Тетяна Комель та Галина Почіковська провели Різдвяну вікторину із секретом. За правильні відповіді учасники отримали солодощі.

     У теплій, дружній атмосфері присутні за чаюванням та куштуванням пампушків із сюрпризом, розповідали про різдвяні традиції, а зокрема, про колядки. Своїми спогадами про традиції відзначення Різдвяних свят в різних регіонах України та особливості різдвяних частувань розповіли гості.

      На свято до бібліотеки завітав також Різдвяний вертеп ГО «Джура» (голова Микола Когут). Юні артисти продемонстрували неабиякі акторські здібності. А ще в цей день у читальній залі лунали колядки, щедрівки та пісні які створили чудовий настрій.

Віншуєм вам нині усі добрі люди.

Нехай поміч Божа завжди з вами буде.

Хай кожної днини, кожної години

Бог благословить, біда хай загине!

Будьте здорові разом з діточками.

Нехай смутку й горя не буде між вами.

Галина Почіковська, бібліотекар бібліотеки - філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС.

Нові книги чекають на вас!

«Їм у віках судилося безсмертя»

«Їм у віках судилося безсмертя».

 До 100 - річчя бою під Крутами.

Безвусі, юні, вічно молоді,

Ви склали голови за рідний Київ,

Скріпивши крок державницькій ході,

Вписавши подвиг у свободи вияв.

(Яр Славутич «Крутянці»).

   «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього» – стверджують в народі. Людина, котра не знає минулого, - як перекотиполе: куди вітер подме, туди воно й котиться. Але ж людина не перекотиполе, і, як підкреслив у своєму безсмертному романі Павло Загребельний: «На порожньому місці роду не заснуєш». Саме тому ми повинні знати історію. Вона вмита кров’ю і сльозами.

   Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. Рівно 100 років тому, 29 січня 1918 року невелика вузлова залізнична станція, що розташована на Чернігівщині на лінії Москва – Бахмач – Київ, стала уособленням духовного злету нації, який уже упродовж майже століття є національним, символом для десятків поколінь – борців за свободу та незалежність.

   Пройшли десятиліття, а ми повною мірою так і не усвідомили, що подвиг наших мужніх 300 українських 16 – 17 – річних юнаків-добровольців, вчорашніх гімназистів і студентів, котрі загинули смертю героїв, закривши своїми грудьми золотоверхий Київ і всю Україну, і є найяскравішим взірцем безкомпромісної відданості Вітчизні. Безперечно, глибока і міцна віра, надія на краще майбутнє була присутня у кожного з них.

   Що ж штовхнуло їх у крутянський сніг під кулі і багнети лютого безжального ворога, п’яного більшовицького бидла, що перлося з північного сходу встановлювати свій «новий світ» на наших землях? Хто платив їм, хто примушував під острахом військового трибуналу? Ні, нічого такого не було. А що ж було? А була нестямна любов до рідної землі, готовність до самопожертви заради нашої милої неньки України. І вони пішли в цей свій перший і останній бій, чудово розуміючи, що не повернуться назад, однак для них назад дороги не існувало.

   Страшною ціною заплатив Київ за недоглядну довірливість українських політиків- соціологів. 15000 населення столиці було знищено вже в перші два дні більшовицької окупації. Стріляли без попередження – просто на звук української мови, не питаючи про походження чи переконання.

 Недовго тривав муравйовський кривавий бенкет на київських вулицях. Уже через три тижні місто звільнили  від більшовицьких зайд, і кияни вирушили під Крути, щоб віддати останню шану юним героям. Коли збирали в снігах їхні останки, не знайшлося жодного не скаліченого тіла. Відрубані руки, голови, відсічені вуха, виколоті очі – так помстилися юнакам більшовицькі ґвалтівники за те, що мали в дитячих душах недитяче почуття гідності й прагнення волі. Лише 30 тіл удалося розшукати. 30 – із 300. 19 березня їх урочисто поховали у братській могилі на древній Аскольдовій горі біля Києва.

   Урок історії «Їм у віках судилося безсмертя» провели працівники бібліотеки - філії № 6 для юнацтва у професійному ліцеї з учнями другого курсу групи кухарів. Розпочала урок вчитель української мови і літератури ліцею Наталія Кузимко.

Ведучі, працівники бібліотеки-філії №6 для юнацтва Марія Лутчак і Ольга Смерека розповіли про героїчний подвиг юнаків, які полягли за незалежність молодої української держави на станції Крути. У виконанні учнів ліцею – Івана Мицька, Ані Кудрич, Марії Ковальської, Ані Войтович, Софії Кушнір, Марії Коцай прозвучали вірші: Я. Славутича  «Кутянці», П.Тичини «Пам’яті тридцяти”, О. Бабія «Під Крутами», Г.Стороженко «Незабутня могила».

Бібліотекар Ольга Смерека ознайомила присутніх із книжковою виставкою «Їх кликав біль по втраті України» та тематичною папкою-добіркою матеріалів «Трагедія Крут крізь призму минулого і сучасного».

   Крути – це не лише героїчна сторінка нашої історії. Це приклад для живих. Ми маємо протистояти всьому, що загрожує вбити в кожному з нас українця, християнина, порядну людину. Працювати і боротися за наші вартості – саме такий дієвий патріотизм є сьогодні нашою зброєю. Герої Крут будуть у сучасному і майбутньому тим промовистим прикладом усім нам: бути готовим до самопожертви. Вони будуть дороговказом для всіх у сповненні своїх обов’язків перед нацією і державою, запалюючи все нові й нові лави борців до безкомпромісної боротьби за національну правду та духовну свободу України.

    Урок закінчився віршем Лесі Храпливої  «Молитва».

«О, Боже наш добрий з  високого неба

Молитву сьогодні  заносим до Тебе.

За тих, що боролись при станції Крути

За нашу державу із ворогом лютим,

Що в битві цій впали в цю зиму криваву…

Прийми їх до себе!Прийми в свою славу!

А нам від цих триста, о, Боже, благаєм!»

Любові дай вчитись до рідного краю!

                                                 Ольга Смерека, зав.  бібліотеки-філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС.