МАЛЮНОК НА АСФАЛЬТІ ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ

"Д і т и  -  п л а н е т и   н а ш о ї   ц в і т"

 

Світ барвистий, веселковий 

Різно-різно кольоровий, 
Мов народжений красою, 
Наче скроплений росою, 
В чистих барвах, як обнова, - 
Вся планета кольорова. 
І на цій планеті діти

В мирі й дружбі хочуть жити.

                               

                                      

Міжнародний день захисту дітей -  свято в різних країнах світу. В Україні відзначається щорічно 1 червня.

В Україні цей день відзначають із 1998 року. У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини. З 27 вересня 1991 року для України набула чинності Конвенція Організації Об'єднаних Націй про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов'язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля та відпочинок, сприяти наданню їй відповідних можливостей для цього. Цією конвенцією також чітко визначено, що дитина має право на захист від фізичного та психічного насильства. Проте, не завжди деклароване стає реальним.

Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для кращого майбутнього. І сьогодні – це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, прагнути, щоб усі діти росли щасливими і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни.

До Міжнародного дня захисту  дітей бібліотека – філія №5  організувала  малюнок на асфальті «Діти - планети нашої цвіт». До цієї події приєдналися користувачі бібліотеки: Кулиняк Анастасія (ЗОШ №4), Доротич Вікторія (ЗОШ №4), Гаврилів Тереза (ЗОШ №4), Сав’як Володимир (ЗОШ №4), Кравчик Олександра  і Сітек Аліна (БДГ ), Кондратишин Марта (ЗОШ №4).

Приємно відзначити, що всі роботи виявилися яскравими, несподіваними, це був справжній феєрверк дитячої фантазії. Юні художники продемонстрували свою надзвичайну уяву та неабиякий художній талант.

Та головним результатом заходу були дитячі посмішки, веселий сміх та хороший настрій усіх присутніх.

    Оксана Фус,

завідувач  бібліотеки – філії №5 для дітей

Бориславської МЦБС

«Бібліотека – книжчин дім»

Пізнавально – оглядова екскурсія до бібліотеки-філії №5 для дітей

Бібліотека - книги храм.

І знань безмежне море і надія.

Палкий вогонь незгасних поривань,

Що наше серце й душу гріє.

 У теплу травневу пору до бібліотеки – філії №5 для дітей завітали учні 3-го класу ЗОШ №5 (вчитель Демків Оксана Михайлівна) на пізнавально-оглядову екскурсію.

Завідувач бібліотеки ознайомила присутніх з бібліотекою – храмом книги, який зберігає всі найвидатніші відкриття тисячоліть. Діти із захопленням розглядали цікаві книжечки та здійснили захоплюючу мандрівку у царстві книг.

Також діти ознайомились з правилами користування книгою і бібліотекою,  абетковим і систематичним каталогами та з цікавістю розглянули нові надходження дитячих журналів - «Барвінок», «Професор крейд», серії довідкових видань: «Світ навколо нас», «Дитяча енциклопедія», «Я пізнаю світ».

Упродовж екскурсії діти ознайомилися з куточком користувача Інтернету та правилами безпечної роботи з комп’ютером.

Цікавим доповненням до екскурсії стали захоплюючі різноманітні  конкурси: «Бібліотека – книжчин дім», «Чи уважний ти читач»,  вікторину «З якої казки?» та «Загадки казкових героїв», а також гру «Так чи ні».

Весело та радісно було в цей день у бібліотеці. Діти, які побували на пізнавально – оглядовій екскурсії, мали змогу стати користувачами бібліотеки-філії №5 для дітей. Всім дуже сподобалась цікава та пізнавальна екскурсія, про що свідчили слова вдячності від маленьких користувачів.

А на завершення екскурсії діти віддали шану нашому світочу, великому Кобзареві – Тарасові Шевченку.

                                                                                  Оксана Фус,

            завідувач бібліотеки – філії №5 для дітей

Бориславської МЦБС.

ЛІТЕРАТУРНО - МИСТЕЦЬКИЙ ЗАХІД "К А М Е Н Я Р"

До 100-річчя від дня смерті Івана Франка

В погожу травневу пору біля пам’ятника Іванові Франку зібралося чимало бориславців, щоб вшанувати 100-річчя від дня смерті свого земляка – великого Каменяра, для  яких постать і творчість поета слугують життєвим дороговказом.

Ведуча заходу Божена Дмитришин розповіла, що силою слова та широтою знань, об'ємом і глибинами історичного мислення Іван Франко виділяється як перша величина поміж усіма своїми попередниками і сучасниками. З усіх предтеч відновлення української державності він не просто найближчий до нашої сучасності, а стоїть в самому центрі нашого дня, як сонце, дає світло нашим думкам і впевненість, що ми переможемо всі негаразди - і житимемо як незалежна нація на просторах майбутніх тисячоліть.

Вічний революціонер і Каменяр Іван Франко – універсальний геній, що зарядив поневолену українську націю державотворчою енергією. Оце і є та осьова зірка в безмежному небі світил, що він запалив своєю працею і своїм розумом.

Панахиду з нагоди 100-річчя від дня смерті Івана Франка відслужив о. Петро Підлубний.

Квіти до пам’ятника Іванові Франку поклали міський голова Ігор Яворський, секретар міської ради Юрій Химин та заступник міського голови Роксоляна Гарасимів.

Про значення творчості Івана Франка розповів у своєму виступі міський голова Ігор Яворський, бо серед культурно-громадських і політичних діячів слов'янства останньої чверті XIX століття одне з найпочесніших місць належить І. Я. Франку. Значення його творчості в розвиткові громадської думки виходить далеко за межі України. «Іван Франко - це талант, що становить епоху в нашому культурно-літературному розвитку...». А також Ігор Яворський наголосив, що в Україні готується п’ятидесятитомне науково-критичне видання творів І. Франка, яке охопить художню, літературно-критичну, наукову, публіцистичну, перекладацьку спадщину, листування письменника. До п’ятдесятитомника увійдуть також фольклористичні праці Івана Франка, котрі ще ніколи не друкувались у зібранні його творів, та його дослідження з історії української літератури…

Заступник міського голови Роксоляна Гарасимів у своєму виступі наголосила, що український народ глибоко цінує титанічну громадсько-політичну й багатогранну літературну діяльність Франка. Ніхто з українських письменників не зробив стільки для розвитку рідної літератури, як Франко. Він був першим, хто з вершин світової літератури оком ученого і талановитого критика глянув на українську літературу. Усе життя своє він працював для того, щоб українська література, яка дала світові геніального Шевченка, засяяла власним світлом у сім’ї інших літератур, щоб, збагачуючись мистецькими здобутками інших народів, внесла свій вклад у скарбницю вселюдської культури. Ці величні ідеї надихали і його власну художню творчість, багату і різноманітну, як саме життя.

Ще за життя І. Франка його твори перекладалися багатьма мовами народів світу. Видатні європейські вчені посилалися у своїх працях на його дослідження в різноманітних галузях науки, високо оцінювали його переклади з інших мов українською. А також ставилося питання про присудження українському письменникові Нобелівської премії (1915 р.). Однак у 1916 році І. Франко передчасно помер, а посмертно ця премія не присуджується.

Франко – прокладач шляхів, знищувач скель неосвіченості. В період боротьби українського народу за своє соціальне і національне визволення Франко підносив ідеали справжнього служіння народу, показував, яким повинен бути народний ватажок, захисник прав гноблених і експлуатованих. Свій виступ Роксоляна Гарасимів завершила чудовими поетичними рядками з прологу до поеми І. Франка «Мойсей»:

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,

Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,

Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твойому генію мій скромний дар весільний.

Упродовж літературно-мистецького заходу «Каменяр» звучали поетичні твори Івана Франка.

Депутат Бориславської міської ради Андрій Спас із притаманною йому акторською майстерністю прочитав поему Франка «Похорон».

Активіст міської організації «Цвіт нації» Андрій Делінкевич емоційно та вміло прочитав поезію Франка «Декадент».

Продовженням заходу був чудовий виступ вокального тріо. У виконанні Андрія Делінкевича, Вікторії Чорної та Ірини Дейнеги прозвучала пісня «Човен» на слова Франка.

З великим задоволенням бориславці прослухали виступ камерного ансамблю з Дитячої школи мистецтв, у виконанні якого прозвучала пісня «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» та  «Ліричний експромт».

А на завершення ведуча заходу наголосила, що  і в нинішній час ми чуємо Франка, як він говорить, ніби звертаючись до окремих прошарків суспільства, які не здатні зрозуміти, що зневага до національного ідеалу та опікування виключно соціальними благами народу – це дорога на цвинтар нації. «Ми мусимо, серцем почувати свій ідеал, мусимо розумом уяснювати собі його, мусимо вживати всіх сил і засобів, щоб наближуватись до нього, інакше він не буде існувати, і ніякий містичний фаталізм не сотворить його нам, а розвій матеріальних відносин перший потопче і роздавить нас, як сліпа машина».

«Отсе рідня моя! Отсе моя держава,

Мої терпіння всі, моя будучність, слава:

Дністер, Дніпро і Дон, Бескиди і Кавказ,

Отеє, сини мої, мій чудний край – для вас!

Любіть, любіть його! Судьби сповниться доля,

І швидко власть чужа пропаде з сего поля!

Не стане тих, що днесь на вас наругу зводять,

І щезне сила їх, мов мгли нічні проходять».

Нам потрібно брати до уваги слова нашого Великого Каменяра, який закликав всіх нас до єдності: «Ми замало дбаємо, замало віримо в свої сили, замало вміємо лучитися докупи, замало маємо твердої волі, щоб витривати в добрій постанові, і в тяжкій праці…».

Єднаймося, братаймося

В товариство чесне.

Хай братерством, щирими трудами

Вкраїна воскресне!

Іван Франко не покинув нас ... І ніколи не покине, не відійде з нашого національного, державницького життя. Його незламна віра в український народ - це наша незламна воля служити тому народові, об'єднувати його знаннями про наш національний ідеал, і франківськими заповідями виховувати його провідників.

Літературно-мистецький захід завершився спільним виконанням гімну «Не пора, не пора, не пора…».

Слава Іванові Франку! Слава Україні!

Божена  Дмитришин,

провідний методист Бориславської МЦБС.

«УКРАЇНКА НЕСКОРЕНОГО ДУХУ»

До  Року  Ірини Сеник у Бориславі та 90-річчя від дня народження

О, Ти, Мадонно із Мадонн,

Яка пройшла крізь всі Голгофи,

Тобі кладу, як квіти, строфи

Моїх зажурених пісень.

   Ірина Сеник – скромна й героїчна жінка, талановита майстриня українського слова і вишивки, в’язень сумління – відбула у сталінських і після сталінських тюрмах і таборах 33 роки. За що? За те, що хотіла бути українкою на українській землі...

Яким важким

не було би життя,

Не треба сумувати.

Молитись треба

і вперед іти,

Усе гірке замести.

Бог не завдав нікому

ще хрести,

Які не в силі нести.

   Сьогодні ми знаємо її як визнану майстриню-вишивальницю зі світовим іменем, яка дивувала і буде ще довго дивувати своєю творчістю. Мала не тільки добре відчуття мови, але й гармонії кольору, добре малювала. Авторка дуже охоче дарувала своє вишиття друзям – вважала, що вишивка найкраща тоді, коли вона використовується, коли зігріта теплом людського серця. Ірина Сеник створила за своє життя цілий світ неповторних узорів, започаткувала свою техніку вишивання. А у свої 20 літ вільно володіла німецькою, англійською, французькою, польською мовами. Читала в оригіналі європейську класику, розумілася на мистецтві і сама непогано малювала та писала власні вірші.

   Важко було б пані Ірині витримати всі особисті удари, коли б не її глибока віра в Бога і свою націю. Багато віршів в доробку Ірини Сеник присвячених матері, адже діставши від своєї матері релігійне виховання, вона пронесла його з самого дитинства через ціле життя.

   Ірина Сеник є автором десятків статей про повстанський і правозахисний рух в Україні. Автором знаних у суспільному житті книг, виданих як в Україні, так і за кордоном, а саме: «Сувій полотна» (поезії), «Біла айстра любові» (збірка віршів, вишивок та зразків сучасного одягу),  «В нас одна Україна» (1999 р.), «Книжечка бабусі Ірини для чемної дитини» (2000).

    "Заґратована юність" Ірини Сеник – це мозаїка поетичної біографії української дівчини, яку сталінська машина людовбивства затягла в свої сатанинські триби, аби знівечити, перетворити в ніщо, але не дала собі з нею ради, бо в її душі завжди були Бог і Україна, і душа ця линула до них на хвилях поезії, розмовляла з ними високим поетичним словом.

Уже не рік, уже не два

Січуть мене сніги січневі,

А я молюся Господеві:

Верни мені Різдво Різдва!

("Це були чорні ночі й дні...")

    Дівоча тендітність у горнилі поезії обертається у крицеву твердість, юнацькі мрії – у непохитну віру, страждання – у дух нескореності:

О слово серця, кров'ю скріплене,

ти совістю в тюрмі гартоване,

ніколи не дзвони оковами:

в дні найтемніші будь просвітлене!

("О думи мої неспокійні...")

   Збірка "Заґратована юність" водночас є частинкою поетичної історії нашого народу, свідченням його недолі й боротьби, його нездоланності на шляху до свободи й справедливості, до здійснення національної ідеї.

   Підсумком її життя стала книга “Метелики спогадів” (Львів, 2003). Фундатори видання Божена і Володимир Іванусіви з Канади. “Метелики спогадів” Ірини Сеник спрямовані у майбутнє, кличуть до єдності і захисту від зайд і поневолювачів.

Ірині Сеник присвоєні такі нагороди та звання:

Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006 р.),  Орден княгині Ольги III ст., Заслужений майстер народної творчості України – 1998, Почесна громадянка Борислава (1996)  і Львова (2003).

  

До року Ірини Сеник у Бориславі  та 90-річчя від дня народження в читальній залі бібліотеки – філії №6 для юнацтва спільно з міською організацією «Союз Українок» та учнівським колективом 8 Б класу ЗОШ №4 (класовод  Галина Пруська) для групи перукарів 2-го курсу (майстер Чорнобривець Олена Йосипівна) Бориславського профліцею було проведено літературний вернісаж «Українка нескореного духу». Розпочала захід бібліотекар бібліотеки-філії №6 для юнацтва Галина Почіковська.

   Ведучі літературного вернісажу – учні 8 Б класу Марія Созанська та Мар’яна Куротчин  зупинилися на віхах життя і творчості поетеси. Поезії Ірини Сеник ( «Я стою на порозі дитинства», «Світами, світами, світами», «Про що віками гомонять Карпати», «Мамо!», «У тайзі непрохідній», «Не зникай мені з обрію, Земле моя!»,  «У моїй Батьківщині», «Моя ти юносте далека», «Україно моя!», «Як сувій полотна», «Це я не плачу», «Зелен барвінку нарвала доля», «У храмі, що куполом йому в’язнична стеля», «Два листи лиш на рік», «Ти хочеш, милий, забуття», «Мені наснилася калина», «Біла айстра любови», «О, Ти, Мадонно із Мадонн») прочитали учні 8 Б класу: Іван Годунов, Олександр Джуга, Христина Карпінець, Остап Мазурик, Наталя Попель, Софія Здендяк, Діана Войтович, Марта Крисько, Мар’ян Мазурик, Тетяна Нагловська, Ірина Фаримець, Роман Волос, Богдан Костів, Наталія Прокопик  та виконали пісню  «Про маму».

   Членкині міської організації «Союз Українок» та працівники бібліотеки  Ольга Смерека і Марія Лутчак прочитали присвячені поетесі поезії: Ганна Костик «Загратовані весни», С. Караванський «Орисі», Яр Славутич «Сеник». Бориславська поетеса Ганна Костик і союзянка  Дарія Соловчук поділилися спогадами із життя і зустрічей з Іриною Сеник.  Союзянка Мирослава Павлюх прочитала власну поезію «На могилі у Львові». На завершення присутні ознайомилися з книжковою виставкою «Розгортаю життя як сувій полотна» і вишитими роботами.

   Ірина Сеник – жінка-борець, Героїня України (це звання присвоєно у травні 1996 р.), одна із 100 Героїв Світу, визнаних на з’їзді Світової Федерації Українських Жіночих Організацій 1998 р. у США, найдовгостроковіший політв’язень-жінка (34 роки в’язниць, таборів і заслань), талановита поетеса, громадський діяч, заслужений майстер народної творчості України.

   Вороги, комуно – більшовицький режим забрав у неї все, що Господь дарує людині: здоров'я, родину, свій дім, однак пані Ірина незламно вірила –

«А я ще вернуся у Львів

І буду в ньому вічно жити,

Бо там розцвів мій перший спів,

Найпершого кохання квіти.

Там називався щастям дім,

Як повінню весняні ріки,

Ти, Львове, завше будь моїм,

Бо я твоя навіки».

   Пророчі слова її поезії збулись. Повернулася Ірина Сеник до свого милого Львова лише у домовині. 25 жовтня 2009 року перестало битися серце дорогої усім нам Людини. Людини з великої літери. Для неї ціллю життя було – добро! Вона вірила, сподівалася і перемогла.

   Вірші Ірини Сеник самі вкладаються в рядочки, слово за словом нанизуються на ниточки душі. Потім тими ниточками на полотні життя вкладаються хрестики долі. Їй довелося взяти на плечі непомірно важкого хреста і нести на свою Голготу.

   Вона була поруч із нами і залишилася у наших лавах світлим промінчиком людяності і доброти, прикладом незламності духу, мужності і великої працездатності. І чим більше час віддалятиме від нас її незабутній образ, тим більше ми відчуватимемо біль втрати, тим частіше звертатимемося до її Живого Слова, такого людяного, правдивого і щирого…

Літературний вернісаж «Українка нескореного духу» підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №6 для юнацтва Галина Почіковська.

                                                                                                Марія  Лутчак,

бібліотекар бібліотеки - філії №6 для юнацтва.

Доля, виткана мереживом терпінь/до Року Ірини Сеник/Бібліотека-філія №3 Бориславської МЦБС