«УКРАЇНКА НЕСКОРЕНОГО ДУХУ»

До  Року  Ірини Сеник у Бориславі та 90-річчя від дня народження

О, Ти, Мадонно із Мадонн,

Яка пройшла крізь всі Голгофи,

Тобі кладу, як квіти, строфи

Моїх зажурених пісень.

   Ірина Сеник – скромна й героїчна жінка, талановита майстриня українського слова і вишивки, в’язень сумління – відбула у сталінських і після сталінських тюрмах і таборах 33 роки. За що? За те, що хотіла бути українкою на українській землі...

Яким важким

не було би життя,

Не треба сумувати.

Молитись треба

і вперед іти,

Усе гірке замести.

Бог не завдав нікому

ще хрести,

Які не в силі нести.

   Сьогодні ми знаємо її як визнану майстриню-вишивальницю зі світовим іменем, яка дивувала і буде ще довго дивувати своєю творчістю. Мала не тільки добре відчуття мови, але й гармонії кольору, добре малювала. Авторка дуже охоче дарувала своє вишиття друзям – вважала, що вишивка найкраща тоді, коли вона використовується, коли зігріта теплом людського серця. Ірина Сеник створила за своє життя цілий світ неповторних узорів, започаткувала свою техніку вишивання. А у свої 20 літ вільно володіла німецькою, англійською, французькою, польською мовами. Читала в оригіналі європейську класику, розумілася на мистецтві і сама непогано малювала та писала власні вірші.

   Важко було б пані Ірині витримати всі особисті удари, коли б не її глибока віра в Бога і свою націю. Багато віршів в доробку Ірини Сеник присвячених матері, адже діставши від своєї матері релігійне виховання, вона пронесла його з самого дитинства через ціле життя.

   Ірина Сеник є автором десятків статей про повстанський і правозахисний рух в Україні. Автором знаних у суспільному житті книг, виданих як в Україні, так і за кордоном, а саме: «Сувій полотна» (поезії), «Біла айстра любові» (збірка віршів, вишивок та зразків сучасного одягу),  «В нас одна Україна» (1999 р.), «Книжечка бабусі Ірини для чемної дитини» (2000).

    "Заґратована юність" Ірини Сеник – це мозаїка поетичної біографії української дівчини, яку сталінська машина людовбивства затягла в свої сатанинські триби, аби знівечити, перетворити в ніщо, але не дала собі з нею ради, бо в її душі завжди були Бог і Україна, і душа ця линула до них на хвилях поезії, розмовляла з ними високим поетичним словом.

Уже не рік, уже не два

Січуть мене сніги січневі,

А я молюся Господеві:

Верни мені Різдво Різдва!

("Це були чорні ночі й дні...")

    Дівоча тендітність у горнилі поезії обертається у крицеву твердість, юнацькі мрії – у непохитну віру, страждання – у дух нескореності:

О слово серця, кров'ю скріплене,

ти совістю в тюрмі гартоване,

ніколи не дзвони оковами:

в дні найтемніші будь просвітлене!

("О думи мої неспокійні...")

   Збірка "Заґратована юність" водночас є частинкою поетичної історії нашого народу, свідченням його недолі й боротьби, його нездоланності на шляху до свободи й справедливості, до здійснення національної ідеї.

   Підсумком її життя стала книга “Метелики спогадів” (Львів, 2003). Фундатори видання Божена і Володимир Іванусіви з Канади. “Метелики спогадів” Ірини Сеник спрямовані у майбутнє, кличуть до єдності і захисту від зайд і поневолювачів.

Ірині Сеник присвоєні такі нагороди та звання:

Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006 р.),  Орден княгині Ольги III ст., Заслужений майстер народної творчості України – 1998, Почесна громадянка Борислава (1996)  і Львова (2003).

  

До року Ірини Сеник у Бориславі  та 90-річчя від дня народження в читальній залі бібліотеки – філії №6 для юнацтва спільно з міською організацією «Союз Українок» та учнівським колективом 8 Б класу ЗОШ №4 (класовод  Галина Пруська) для групи перукарів 2-го курсу (майстер Чорнобривець Олена Йосипівна) Бориславського профліцею було проведено літературний вернісаж «Українка нескореного духу». Розпочала захід бібліотекар бібліотеки-філії №6 для юнацтва Галина Почіковська.

   Ведучі літературного вернісажу – учні 8 Б класу Марія Созанська та Мар’яна Куротчин  зупинилися на віхах життя і творчості поетеси. Поезії Ірини Сеник ( «Я стою на порозі дитинства», «Світами, світами, світами», «Про що віками гомонять Карпати», «Мамо!», «У тайзі непрохідній», «Не зникай мені з обрію, Земле моя!»,  «У моїй Батьківщині», «Моя ти юносте далека», «Україно моя!», «Як сувій полотна», «Це я не плачу», «Зелен барвінку нарвала доля», «У храмі, що куполом йому в’язнична стеля», «Два листи лиш на рік», «Ти хочеш, милий, забуття», «Мені наснилася калина», «Біла айстра любови», «О, Ти, Мадонно із Мадонн») прочитали учні 8 Б класу: Іван Годунов, Олександр Джуга, Христина Карпінець, Остап Мазурик, Наталя Попель, Софія Здендяк, Діана Войтович, Марта Крисько, Мар’ян Мазурик, Тетяна Нагловська, Ірина Фаримець, Роман Волос, Богдан Костів, Наталія Прокопик  та виконали пісню  «Про маму».

   Членкині міської організації «Союз Українок» та працівники бібліотеки  Ольга Смерека і Марія Лутчак прочитали присвячені поетесі поезії: Ганна Костик «Загратовані весни», С. Караванський «Орисі», Яр Славутич «Сеник». Бориславська поетеса Ганна Костик і союзянка  Дарія Соловчук поділилися спогадами із життя і зустрічей з Іриною Сеник.  Союзянка Мирослава Павлюх прочитала власну поезію «На могилі у Львові». На завершення присутні ознайомилися з книжковою виставкою «Розгортаю життя як сувій полотна» і вишитими роботами.

   Ірина Сеник – жінка-борець, Героїня України (це звання присвоєно у травні 1996 р.), одна із 100 Героїв Світу, визнаних на з’їзді Світової Федерації Українських Жіночих Організацій 1998 р. у США, найдовгостроковіший політв’язень-жінка (34 роки в’язниць, таборів і заслань), талановита поетеса, громадський діяч, заслужений майстер народної творчості України.

   Вороги, комуно – більшовицький режим забрав у неї все, що Господь дарує людині: здоров'я, родину, свій дім, однак пані Ірина незламно вірила –

«А я ще вернуся у Львів

І буду в ньому вічно жити,

Бо там розцвів мій перший спів,

Найпершого кохання квіти.

Там називався щастям дім,

Як повінню весняні ріки,

Ти, Львове, завше будь моїм,

Бо я твоя навіки».

   Пророчі слова її поезії збулись. Повернулася Ірина Сеник до свого милого Львова лише у домовині. 25 жовтня 2009 року перестало битися серце дорогої усім нам Людини. Людини з великої літери. Для неї ціллю життя було – добро! Вона вірила, сподівалася і перемогла.

   Вірші Ірини Сеник самі вкладаються в рядочки, слово за словом нанизуються на ниточки душі. Потім тими ниточками на полотні життя вкладаються хрестики долі. Їй довелося взяти на плечі непомірно важкого хреста і нести на свою Голготу.

   Вона була поруч із нами і залишилася у наших лавах світлим промінчиком людяності і доброти, прикладом незламності духу, мужності і великої працездатності. І чим більше час віддалятиме від нас її незабутній образ, тим більше ми відчуватимемо біль втрати, тим частіше звертатимемося до її Живого Слова, такого людяного, правдивого і щирого…

Літературний вернісаж «Українка нескореного духу» підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №6 для юнацтва Галина Почіковська.

                                                                                                Марія  Лутчак,

бібліотекар бібліотеки - філії №6 для юнацтва.

Доля, виткана мереживом терпінь/до Року Ірини Сеник/Бібліотека-філія №3 Бориславської МЦБС

У царстві феї Флори /Бібліотека-філія №3 Бориславської МЦБС

Літературно – мистецьке свято «Шевченко - Герой нашого часу»

22 травня бориславська громада вшанувала три важливі дати, першою з яких є відзначення 155-ї річниці з дня перепоховання Тараса Шевченка в Україні, друга – Свято Героїв, яке широко святкується передовсім у Галичині та встановлене на честь українських вояків — борців за волю України. Та ще, - взяли участь у параді вишиванок, який проводився у нашому місті з нагоди 10-річчя святкування Дня вишиванки.

Ведуча літературно-мистецького свята розповіла, що кожна країна, кожна нація, кожна людина має своїх героїв. Зазвичай за життя їх не визнають, усіляко перешкоджають їхній діяльності, пригнічують. Утім, це сильні духом люди, які, незважаючи ні на що, потім стають символами націй, їхніми героями. У нас теж є така людина – Герой нашого часу, часу минулого та часу прийдешнього – це вічний Тарас Шевченко. Це та постать, з якою асоціюють Україну та позиціонують як борця і Пророка. 

Вшановуючи пам'ять про Кобзаря, з гордістю було згадано Світову Героїню, мисткиню художньої вишивки, українську поетесу, членкиню Української Гельсінської групи, Почесну громадянку міст Борислава і Львова – Ірину Сеник, яка з великою любов’ю вишила портрет Шевченка та присвятила йому свого вірша:

Нам говорили, що у нас

Не було Пушкіна та Блока.

А ми? Пишались кожен раз,

Бо мали й маємо Шевченка — нашого пророка.

Шевченко велет з велетнів, авжеж!

Борець за Правду і Свободу.

Його талант не знає меж,

Він СВІТОЧ нашого Народу.

Він приходив в найменший зал,

Через віки та покоління,

Тож піднесім його на п’єдестал

Якщо в нас є сумління.

Пам’ятники Шевченку можна знайти не лише на території України, а всюди, де є у світі українці. Він нерозлучний з нами, а ми — з ним. Він — наша гордість, наша любов. Наш камінь спотикання і гіркий докір нам. Він – символ нашої боротьби і сльоза покаяння. Він – пісня і стогін. Пророк і суддя. Тож вшануймо пам’ять про нашого генія, пишаючись тим, що ми українці, а Шевченко–герой нашої країни.

Панахиду з нагоди 155 – ї річниці перепоховання Шевченка та пам’яті Героїв – борців за волю та незалежність України відслужив о. Олег Смерека.

Квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку поклали міський голова Ігор Яворський, секретар міської ради Юрій Химин, заступник міського голови Роксоляна Гарасимів.

В своєму виступі міський голова Ігор Яворський згадав слова Івана Франка, сказані великим письменником і вченим навесні ювілейного 1914 р. від імені всього українського народу: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду... Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйоні людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко».

Заступник міського голови Роксоляна Гарасимів згадала ті страшні дні і ночі на Майдані…, сотні, тисячі хоробрих людей, які боролися за свободу України та продекламувала поетичні рядки Шевченка: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!» - це заклик, який пролунав з вуст бійця 3-ї сотні Самооборони Майдану, Героя України Сергія Нігояна, слова, які вселяють у нас віру в перемогу та надію на краще майбутнє. Все своє життя Тарас Шевченко плекав любов в собі та в інших до України. Його грізні, емоційні, пророчі слова лунали, як гімни свободі та відвазі. Він окрилив Україну та її слово. Тобто його життя – це історія і сьогодення нашої країни.

Упродовж заходу звучали Шевченкові поетичні твори. Поезію Тараса Шевченка «Кавказ» майстерно прочитав депутат міської ради Андрій Спас. Вірш «Розрита могила» прочитала вчитель української мови та літератури ЗОШ №6 Ірина Пригода. Учень ЗОШ №9 Богдан Михаць чудово читав вірша «Чигрине, Чигрине». Членкиня міської організації «Союз Українок» Мирослава Павлюх продекламувала вірш Володимира Сосюри «На могилі Шевченка».

У виконанні дуету в складі Садової Наталії та Тимишин Ольги прозвучала пісня «Стала весна» на слова Тараса Шевченка, музику Ольги Вільгуцької. А пісню «Молитва за Україну» виконала учениця ЗОШ №1 Вікторія Чорна.

Шануючи пам’ять про Кобзаря, ми робимо крок вперед до об’єднання всього українського народу, бо Шевченко для українців – це символ віри. Він довів, що українське слово – не наріччя чи діалект, яким означують нашу мову. Це ціла історія розвитку зі своїми геніями, перешкодами, боротьбою. Ту силу, яка звучить у його словах, неможливо знищити, бо вона вічна.

Він силу мав і має й досі

Кобзарю, серце заспокой.

У кожній думці, відголоссі —

Це наш поет. Це наш герой…

Сьогодні нам усім слід подбати про збагачення нашого життя національними ідеями, які Шевченко проніс крізь усе життя та залишив для нас.

Молімося, читаючи Шевченка.

Там кожне слово, як місток до себе,

Там кожен знак, то — код, то ключ від неба.

Молімося, читаючи Шевченка.

Нам Бог поможе перейти руїну,

І кров живими квітами востане.

Вклонившись непохитному Майдану,

Молімося за вічну Україну.

Божена  ДМИТРИШИН,

провідний методист Бориславської МЦБС.

Розгортаємо життя, як сувій полотна /Рік Ірини СЕНИК у Бориславі

До Року Ірини СЕНИК у Бориславі

УКРАЇНКА НЕСКОРЕНОГО ДУХУ 

«Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі... »

Вишиванка – символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

Вишиванка – дитинча кирпате,

Що квітки звиває в перепліт,

Материнські ласки, усміх тата,

Прадідів пророчий заповіт.

Вишиванка – писанка чудова,

Звізда ясна, співи та вертеп.

Вишита сльозою рідна мова,

Думами дорога через степ.

Вишиванка – біль на п`ядесталі,

Слава, воля, єдність, віра – ми.

Журавлем курличе, кличе далі,

Стелить вирій взорами-крильми.

Біля річки дитинча кирпате,

Кинуло віночок в часу тлінь –

В плетиві надії, мрії, злато,

Загойдалась пісня поколіннь.

Колисанки не забудь, дитино,

В серці вишиванку залиши…

Не зліпити болем Батьківщину,

Як розбите дзеркало душі.

19 травня 2016 року бібліотека-філія №6 для юнацтва Бориславської МЦБС вшанувала День вишиванки – щорічне свято національного костюму, яке відзначають по всій країні щорічно в кожен третій четвер травня.

У цей день працівники бібліотеки Ольга Смерека, Галина Почіковська, Марія Лутчак одягнули вишиті сорочки, підготували книжково-ілюстративну виставку «Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі» та презентували свої вишиті роботи з метою збереження культурної традиції, розвитку і популяризації національної моди. Це свято спрямоване тільки на те, щоб зберегти історичну цінність української традиції створення і носіння вишиванок.

Божена  ДМИТРИШИН

провідний методист Бориславської МЦБС.