«БОРИСЛАВ: ВИВЧАЄМО МИНУЛЕ, ПІЗНАЄМО СУЧАСНЕ»

Ще в давні дні, як був я школярем,

Постав мені він з повістей Франкових,

Постав у злиднях, в запахах нафтових,

Закіпчений, захльостаний дощем.

Іван Гнатюк.

      У передгір’ї Карпат, у широкій долині розкинулось наше рідне місто Борислав. Понад шість століть налічує його історія, багата подіями, фактами, особистостями. Бориславська земля славна не тільки красою природи та багатством надр, але й силою духовності, культури і творчими талантами її мешканців.

Як відомо, справжні патріоти рідної землі, рідного міста виховуються змалку. Саме з такою метою працівники бібліотеки-філії №3 Бориславської МЦБС (мікрорайон Баня) Наталія Сеньків та Оксана Щесна провели з учнями 6-А класу ЗОШ №8 краєзнавчу вікторину «Будь славен, Бориславе, у віках», присвячену Дню міста та 500-річчю першої писемної згадки про с. Баня Котівська.

Завідувач бібліотеки-філії №3 Наталія Сеньків розпочала захід вступною бесідою «Борислав: минуле і сучасне», розповівши про Баню Котівську, яка зв’язана із соляним промислом Українського Прикарпаття – краєм, багатим соляними джерелами. Саме солеваріння зробило відомим це село на всю Європу.

Під час краєзнавчої вікторини учні проявили свої знання з історії та сучасності рідного міста, його геральдики, природних ресурсів, культури, духовності, літератури. Паралельно учасники двох команд, на які вони попередньо поділились, позмагались у виконанні завдань-розминок. Діти із розданих в перемішку букв складали слово «нафта»; із чотирьох кольорових складових, які символізують кольори хоругви Борислава, складали саму хоругву; на задані букви повинні були перелічити якнайбільше назв вулиць свого мікрорайону Баня; по розданих їм фотоматеріалах храмів Борислава визначали їх місцезнаходження.

Ознайомитись з історією свого рідного мікрорайону Баня та найважливішими подіями, що відбувалися за останні 500 років учні мали змогу під час хронологічного екскурсу «Наш мікрорайон у датах, подіях, фактах». А на завершення заходу бібліотекарі провели для учасників цікавий перегляд видань краєзнавчого кутка «Мій рідний краю, моя ти перло».

Існує всесвітньовідомий вислів: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього». Сподіваємось, що ця краєзнавча вікторина дасть поштовх для юних користувачів бібліотеки вивчати історію рідного краю. Бо любов і повага до рідного міста приходить з усвідомленням його славного минулого, щоб бути гідними свого майбутнього.

ЛІТЕРАТУРНО - МИСТЕЦЬКИЙ ЗАХІД "НАМ ПОРА ДЛЯ УКРАЇНИ ЖИТЬ!"

ДО 159-Ї  РІЧНИЦІ  ВІД  ДНЯ  НАРОДЖЕННЯ  ІВАНА  ФРАНКА

Франкове слово — душа жива. 

Хвалу поету народ співа. 

По всьому світу, як грім гримить: 

«Знай: лиш боротись — то значить жить».

27 серпня на площі біля пам’ятника І. Франку для громади міста Борислава відбувся літературно-мистецький захід «НАМ ПОРА ДЛЯ УКРАЇНИ ЖИТЬ!», присвячений 159-й річниці від дня народження Івана Франка.

Ведуча заходу провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин розповіла присутнім про Івана Франка, який був велетнем праці та терпіння і зоставив по собі для незлічимих поколінь творче діло, котре повік-віків буде формувати душу великого українського народу.

Пройшли століття, а Франкове слово завжди живе в серцях його вдячних нащадків. Наш Каменяр ожив у мармурі і бронзі. Тому всіх нас охоплює почуття гордості, що Іван Франко наш краянин, що наша земля дала людству великого світоча волелюбства. Він внесений до списків найбільших письменників світу, а його ім’я висічене на гранітних скрижалях історії поруч з іменами найславетніших синів людства. Уклін Тобі, наш славний земляче!

Іван Франко завжди почувався «сином народа», «вигодуваним твердим мужицьким хлібом». Він вірив у «день воскреслий» свого народу й тому усвідомлював межі «автентичної культурної самосвідомости української народности, що ідентифікувалася з національною та соціальною марґінальностями».

Франко  стверджував, все, що йде поза рамами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеями раді би прикрити свої змагання  до  панування  одної  нації  над  другою,  або  хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації.

Він закликав  українців  пізнати  багатовікову історію  України,  без  чого  неможливе  формування  патріотичних почуттів, гордості за свою Батьківщину, а отже й відповідальності за її нинішню і майбутню долю. Тому він звертався до поділених кордонами  іноземних  держав  своїх  земляків    «...навчитися  чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів… Ми  повинні – всі без виїмки – поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кожним її частковим, локальним болем і радувалися кожним хоч і як дрібним та частковим її успіхом...».

Вельми цікаві роздуми Франка стосовно того часу «коли впадуть  дотеперішні  китайські  стіни», коли «всі наші національні та громадські питання мусять улягти основній переміні». Така ситуація, на його думку є першою і головною  передумовою  здатності  успішно  розбудовувати  незалежну і соборну Україну.

Єднаймося, братаймося

В товариство чесне.

Хай братерством, щирими трудами

Вкраїна воскресне!

Перший заступник міського голови Ігор Кобилецький у своєму виступі наголосив, що на всі наші сучасні суспільно – політичні недуги ми знаходимо рятівні поради у Франка. Прикладом власного життя і словом Франко боровся за те, щоб кожен українець брав участь у поступі, щоб кожен з нас ставав свідомим громадянином, здатним на самопожертву, заради добра загалу. У праці «Народна програма» Франко кидає докір своїм сучасникам, який прямо стосується і нас, адже наші біди сьогодні є певною мірою наслідком нашої пасивності. Він пише: «Ми замало дбаємо, замало віримо в свої сили, замало вміємо лучитися докупи, замало маємо твердої волі, щоб витривати в добрій постанові, і в тяжкій праці ми замало точні і замало заповзятливі». Мабуть, про це слід пам'ятати кожному із нас, перш ніж нарікати на наші негаразди.

Нинішня  дійсність  повністю  підтвердила  правдивість  передбачуваного  Іваном Франком застереження. Сутність української національної ідеї та засобів її реалізації Іван Франко геніально висловив у національному гімні «Не пора… !», в якому закликає до відродження державності й життя в ім’я України.

Упродовж заходу звучали поезії Івана Франка, які прочитали: Богданка Ровенчак «Розвивайся  ти, високий дубе»,  Олег Федрак «Земле, моя всеплодющая мати», Максим Дидик «Гей, брати», Остап Федрак «Нехай і так, що згину я…», Валерія Шахунова «Гримить! Благодатна пора наступає…», Тереза Рославцева «Розвивайся, лозо, борзо», Ася Лепак «Моя любов», Кричак Олександр «Мій раю зелений…»,  Юрій Кузан «Вічний революціонер», Наталія Сабат «Я не жалуюсь на тебе, доле».

Квіти від громади міста до пам’ятника Іванові Франку поклали начальник відділу гуманітарної політики Роман Тарнавський та перший заступник міського голови Ігор Кобилецький. 
  Літературно-мистецький захід «НАМ  ПОРА  ДЛЯ  УКРАЇНИ  ЖИТЬ!» завершився спільним виконанням гімну І. Франка «Не пора… !»

Фотоматеріал підготував приватний фотокореспондент Лук'ян Начас.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ШАХОВИЙ ТУРНІР "ЕРУДИТ"

Під час літніх канікул у бібліотеці-філії №3 Бориславської МЦБС бібліотекар Оксана Щесна провела цікавий інтелектуальний шаховий турнір «Ерудит», в якому взяли участь діти віком від 8 до 13 років.

Всіх учасників гри було поділено на дві команди. Колір шахового поля відповідав складності завдання.

Роблячи хід шаховою фігурою, діти давали відповідь на запитання вікторини «Фольклор нашого народу» або розгадували загадки про тварин «Загадкові мешканці планети». Давши невірну відповідь на запитання, опонент отримував додатковий бал.

Переможцем інтелектуального шахового турніру «Ерудит» стала Либак Олеся, яка одноосібно здобула перемогу у п’яти іграх та набрала 42 бали.

За участь у цікавому змаганні всі діти отримали пам’ятні призи.

До Року Європи

Перегляд літератури «Євросоюз: сучасність і перспективи»

Працівники бібліотеки-філії №6 для юнацтва провели перегляд літератури «Євросоюз: сучасність і перспективи».

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані у грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань.

На сьогодні в рамках УПС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.

Перспективним напрямом співробітництва України та ЄС є сфера космічних досліджень. Враховуючи той факт, що Україна належить до вісімки держав, які мають значний розвинутий технічний та технологічний потенціал у сфері освоєння космічного простору, 1 грудня 2005 р. під час саміту Україна – ЄС у Києві була підписана Угода про співпрацю у створенні цивільної Глобальної навігаційної супутникової системи (GNSS).

Для перегляду літератури використано такі видання:

Дайджести:

«Будуймо Європу в Україні» (Вип.: 1,2);

«Європа зблизька. Вчора - Сьогодні - Завтра»;

«Україна в Європі»;

«Пізнаймо Європу в Україні» (Вип.: 1,2,3,4,5,6,8);

«Європа у 12 кроках»;

Практичні посібники:

«Путівник по програмах, що фінансуються Європейським Союзом в Україні»;

«Україна на шляху до Європи»;

Довідник з європейської інтеграції «Європа від А до Я».

Перегляд літератури підготувала бібліотекар бібліотеки – філії №6 для юнацтва Галина Почіковська.

БІБЛІОТЕЧНА АКЦІЯ "ЧИТАЄМО НАЙКРАЩЕ !"

З 1.04.2015 р. по 1.06.2015 р. у бібліотеках - філіях № 1 та №3 Бориславської МЦБС проведено акцію "ЧИТАЄМО  НАЙКРАЩЕ !"

Завідувач бібліотеки-філії №1 Бориславської МЦБС Любов Балакіна та активний читач, учень ЗОШ №9 Богданчик Михаць.

 

ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ЗАХІД "КРЕМІНЬ"

ДО 99-Ї РІЧНИЦІ ПАМ’ЯТІ ІВАНА ЯКОВИЧА ФРАНКА

Несе Франко нащадкам хліб щоденний

Несе у серці вистражданий вірш.

Несе в поривнім нескоримім жесті,

І шлях його крутіш, аніж гора,

За всіх, хто йшов у бій на полі честі,

За всіх, хто гинув на шляху добра.

28 травня в читальній залі центральної міської бібліотеки для громади міста відбувся літературно-мистецький захід «Кремінь», присвячений 99-й річниці від дня смерті Івана Яковича Франка. 

Ведуча заходу, провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин розповіла, що важко знайти людину, яка б не чула імені великого поета, літературознавця, перекладача, вченого, фольклориста, філософа, політичного діяча Івана Франка. Але знання більшості охоплюють лише загальновідомі біографічні факти, які не дають повного уявлення про особистість цієї великої людини.

У Івана Франка було багато псевдонімів, їх налічують близько ста, серед яких: Кремень, Каменяр, Джеджалик, Брут Фома, Мирон, Марко та багато інших.

Велет духу й титан праці – ці дві істини людського буття стали життєвим кредом великого сина України – Івана Франка. Він ніколи не зраджував цьому життєвому закону і з гордістю виконав його, хоча земний шлях його був недовгим і надзвичайно стражденним.

«Лиш боротись – значить жить» – це кредо Франка завжди актуальне для нас, особливо в цей складний час. Це не просто гасло, а глибока внутрішня переконаність людини, яка пережила страждання, особисті невдачі, переборола тимчасову слабкість духу, але не зломилася.

Наукова спадщина Франка, яка принесла йому всесвітню славу вченого-політолога багатогранна й всебічна у зображенні ним подій і явищ тогочасного суспільства. І хоч Франка вже давно немає серед нас, але його незборимий дух завжди допомагає нам, українцям, розганяти хмари ідеологічної облуди та приниження, які неодноразово темною смугою нависали над Україною.

Він був у передніх рядах тих, хто ламав скелю старого світу во ім’я нового, скелю неправди і визиску во ім’я правди і краси. Він звав людський дух «вічним революціонером». І вічним революціонером був він сам.

Похмуро виглядає наше небо сьогодні, але тепер ми зобов’язані повторювати подвиг Франка, котрий є великим астральним тілом, що гріє всю Україну. Франко сформулював великої історичної ваги ідеал українського націотворення – витворення з великої стійкої маси українського народу – української нації.

Звичайно, Франко не мав ілюзій щодо тогочасної московської дійсності, щоб на неї надіятися, але він розумів те, що вже якісь зміни будуть і що не буде повернення до диких часів. А тому завдання творення української нації вже не зійде з історичної арени, бо це велика історична вимога, яку зрозумів і постановив Франко, і яка не втратила свого виняткового актуального значення для нашого державотворчого сьогодення в Україні.

Вшанували пам'ять про нашого славного Каменяра учні шкіл міста, вчителі, начальник відділу гуманітарної політики Бориславської міської ради Роман Тарнавський, начальник відділу внутрішньої Бориславської міської ради Наталія Бараняк, працівники бібліотек та громада міста.

 Квіти до підніжжя пам’ятника Іванові Франкові поклали учні ЗОШ №7. Упродовж заходу звучали поезії Івана Франка.

З великим захопленням прочитала вірша «Я не жалуюсь на тебе доле» учениця ЗОШ №8, членкиня міської організації «Цвіт нації» Тетяна Диняк.

Вірш Івана Франка «Вічний революціонер» чудово продекламувала учениця ЗОШ №8 Софія Бренич.

Наймолодша учасниця заходу, учениця ЗОШ №1, членкиня міської організації «Цвіт нації» Марія Кандур емоційно прочитала епілог  «Розвійтеся з вітром листочки зів’ялі».

Вірш Івана Франка «Чого являєшся мені у сні» прочитала учениця ЗОШ №8 Ася Лепак.

А на завершення літературно-мистецького заходу прозвучав вірш Івана Франка «Розвивайся ти, високий дубе», який прочитала членкиня міської організації «Цвіт нації» Наталія Сабат.

Саме в цій поезії Іван Франко підкреслив, що усі сили слід з’єднати, аби побудувати «власну хату»: тобто власну державу, щоб «газдою, не слугою перед світом стати…». Ці слова розвивають ідею: народ має стати не наймитом, а хазяїном своєї землі і долі.

Розвивайся, ти, високий дубе, Весна красна буде, — Розпадуться пута віковії, Прокинуться люде! Розпадуться пута віковії, Важкії кайдани, — Непобіджена злими ворогами Україна встане! Встане славна мати Україна Щаслива і вільна, Від Кубані аж до Сяну річки Одна нероздільна! Щезнуть межі, що помежували Чужі між собою, Згорне мати до себе всі діти Теплою рукою. «Діти ж мої, діти нещасливі, Блудні сиротята, Годі ж бо вам в сусід на услузі Свій вік коротати!

Піднімайтесь на святеє діло, На щирую дружбу, Та щоби ви чесно послужили Для матері службу. Чи ще ж то ви мало наслужились Москві і ляхові? Чи ще ж то ви мало наточились Братерської крові? Пора, діти, добра поглядати Для власної хати, Щоб ґаздою, не слугою Перед світом стати!» Розвивайся ти, високий дубе, Весна красна буде! Гей, уставаймо, єднаймося, Українські люди! Єднаймося, братаймося В товариство чесне, Хай братерством, щирими трудами Вкраїна воскресне!

В одному лише ми не можемо погодитись з великим Каменярем: через надзвичайну свою скромність він недооцінював власні заслуги перед українським письменством, називаючи свої твори лише камінчиками і труском у фундаменті будови. Він вважав себе пекарем, який випікає хліб для щоденного вжитку. Та творчий доробок Івана Франка став для нас харчем духовним і скарбом неоціненним, який не вичерпується, а стає тим багатшим, чим більше ми беремо від нього. 

І хочеться нагадати важливий «вирок» Івана Франка, винесений ним, самому собі: «Нехай пропаде моє ім’я, але нехай росте і розвивається український народ!».

До Франка не заросте народна стежка. До нього приходитимуть все нові покоління, в його творах знаходитимуть вічно палаючий вогонь любові до свободи, до незалежності, не боячись ніяких труднощів, невпинно йти вперед шляхом миру і праці.

ЛІТЕРАТУРНО - МИСТЕЦЬКЕ СВЯТО "В СІМ’Ї ВОЛЬНІЙ, НОВІЙ" /до 154-ї річниці від дня перепоховання Т. Г. Шевченка в Україні

Ми  чуємо  тебе,  Кобзарю,  крізь століття,

І  голос  твій  нам  душі  окриля.

Встає  в  новій  красі,  забувши лихоліття,

Твоя,  Тарасе,  звільнена  земля!

У росяні вінки заплетені суцвіття,

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

<iframe src="//vk.com/video_ext.php?oid=137751296&id=171400336&hash=4010231f6d416145&hd=2" width="853" height="480"  frameborder="0"></iframe>

22 травня біля пам’ятника Великого Кобзаря бориславці вшанували 154-у річницю від дня перепоховання великого сина України, геніального поета і художника Тараса Григоровича Шевченка в умовах чергової загрози існуванню українського народу…

Ведуча літературно-мистецького свята, провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин наголосила, що усвідомлення значення етапних подій нашої історії, звернення до велетів національного духу, вшанування їх є виправданим, необхідним і обов’язковим знаком власного самовизначення й осмислення свого минулого і сьогодення. А відзначення дня перепоховання Тараса Шевченка – одна з таких подій, величних і визначальних серед вагомих.

Вшанування пам’яті великого Кобзаря у травневі дні стало в нашій державі щорічним і всенародним, а могила Тараса Шевченка на Чернечій горі – місцем паломництва українців, де проходять богослужіння. Сюди звідусіль їдуть люди вклонитися Кобзареві!

Важко назвати поета, який би стільки значив у житті свого народу, як Шевченко. Печать Шевченкового духу лежить на всіх ділах і діях, на всіх сторонах суспільного і культурного розвитку українського народу. Ми називаємо його ще апостолом правди і свободи, нескореним борцем за волю України.

Ідеї демократизму, народного самоврядування, соціальної та національної справед-ливості, правди і свободи, що наполегливо прищеплював Кобзар, знайшли свій відгук у народній свідомості. Вся його творча спадщина пронизана любов’ю до України і людей.

Він був поетом волі в час неволі,

Поетом доброти в засиллі зла.

Була у нього надзвичайна доля,

Та доля Україною була.

І хоч кожне слово у творчості митця – про Україну, Тарас Шевченко належить не лише нашій країні, а й усьому людству, адже його поезія могутніми і чистими струменями влилася в неосяжний океан світової культури. Доля відбила на нашому поколінні знаменну і прикметну печать: йому випало жити у вимогливу пору визначальних змін, працювати та самоутверджуватися в час великих звершень. Сьогодення для нас є не просто часом нинішнім, а й самою історією — пророчою і одухотвореною.     

Сьогодні, сучасним українцям слід осмислити неоціненну спадщину та заповіти Кобзаря. Адже, як зазначає один із найповажніших сучасних шевченкознавців академік Іван Дзюба, для багатьох поколінь українців постать Шевченка настільки значуща, що створюється враження, ніби ми все про нього знаємо, все розуміємо в його творчості. Та це лише ілюзія. Шевченка ми можемо збагнути настільки, наскільки усвідомлюємо себе, свій час і Україну в ньому. Слід вивчати його життя, його час, його оточення, тогочасний стан України, Росії та інших країн.  

Поет пов’язав свою долю з долею України, яка постала перед ним поневоленою, сплюндрованою завойовниками з усіх сторін. Він виступив зі своїм полум’яним словом на її захист від поневолювачів, закликав до боротьби, залишив своїм «живим і ненародженим землякам» важливі дороговкази. Слово Шевченка, сповнене болю за рідну Матір-Україну, за її долю, сповнене синівською любов’ю аж до пожертви, стало на всі часи надійним щитом для українців перед загарбниками нашої землі, які, як колись, так і тепер, в нових історичних умовах, з допомогою нових технічних засобів, зокрема інформаційних, намагаються зупинити процес національного самоусвідомлення нашого народу, нав’язати йому й надалі проросійський орієнтир. Шевченківське слово має незбагненну силу.  Воно завжди   підтримувало  народ у боротьбі за волю, навчало мріяти і йти до цілі.

Розпинателі України не скорили, не могли зламати волелюбний дух патріота, який, будучи в неволі, писав: «Караюсь, мучусь, але не каюсь». Боялась його і російсько-більшовицька імперія зла, одягаючи його в одяг атеїста, інтернаціоналіста, строго цензуруючи програми Шевченківських концертів, вилучаючи із шкільних програм низку його творів, забороняючи читання його поезій біля пам’ятників Шевченкові в різних містах.

І, як видно, Росія Путіна й сьогодні не відмовилась від політики експансії, поневолення інших народів: веде війну на Сході України, узяла під свій контроль Абхазію і Південну Осетію, підтримує Придністров’я, в її руках майже весь інформаційний простір України; вона не хоче змиритись з існуванням незалежної української держави, не визнає її права на незалежну закордонну політику, погрожує націлити ракети на нашу територію, якщо оберемо собі європейську безпеку.

Тарас Шевченко перестає бути поетом однієї доби, – він наш повсякчасний провідник. Він виступав у той час проти поневолювачів, проти ворогів нашого народу серед своїх земляків. Його гнівні слова й сьогодні спрямовані проти брутальних і підступних українофобів на нашій землі, які діють скрізь: і у Верховній Раді, і в органах самоврядування, і в багатьох партіях, прикриваючись інтересами народу.

З нагоди 154-ї річниці перепоховання Т. Шевченка настоятель УГКЦ святої Анни о. Петро Підлубний відслужив поминальну панахиду.

Квіти шани від громади міста до підніжжя пам’ятника Т. Шевченкові поклали начальник відділу гуманітарної політики Бориславської міської ради Роман Тарнавський та активна членкиня міської організації «Цвіт нації» Наталія Сабат.

Упродовж літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій» прозвучало багато поетичних творів Тараса Шевченка, які декламували учасники поетичного гуртка «Живе слово» ЗОШ №4 (керівник Тетяна Ревеняла).

Уривок з поеми Т. Шевченка «Княжна» прочитала членкиня міської організації «Союзу Українок» Мирослава Павлюх.

Учениця 10 класу ЗОШ №7, вихованка національно-патріотичного гуртка «Джура» Ірина Спас надзвичайно емоційно прочитала уривок з комедії Т. Шевченка «Сон».

У підготовці заходу активну участь взяли члени міської організації «Цвіт нації», яку очолює спеціаліст відділу гуманітарної політики Віктор Кравцов. Емоційно розповіла уривок із поеми «Кавказ» Тетяна Паращак.

Уривок з поезії «Єретик» чудово декламувала Наталія Сабат.

«Бандуристе, орле сизий!» — вірш Шевченка,  до дня іменин Миколи Маркевича, за мотивами сирітства, туги за Україною, згадки про її минуле, який став піснею, продекламувала присутнім Софія Бренич.

Ведуча літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій» Божена Дмитришин завершила захід словами: «Ми всі хотіли б дожити до часу здійснення Шевченкових ідеалів свободи і любові, коли справді нарешті  «на оновленій землі»…

Ми закономірно, за Шевченковими заповітами, покликані і взялися будувати державу. Тільки для цього необхідно, щоб наші лідери збагнули: шляхи Шевченка й України – єдині, і поки буде йти народ Шевченковою дорогою, доти буде жити Україна!

Не для розбрату наш народ обирав свій парламент, а для того, щоб він працював в ім’я воскресіння України. На жаль, не завжди це спостерігаємо в наших реаліях. Не Україна має рятувати нас, а ми, її діти, спільно, громадою повинні допомогти їй нарешті підвестися з колін на повен зріст. Але для цього потрібно перейняти Шевченкову історичну відповідальність за націю, за державу, за народ.

Для здійснення Шевченкових заповітів кожний з нас повинен мати у своєму серці хоч краплинку великої, невичерпної Шевченкової любові до матері-України і відгукнутися на віщий голос Пророка, який і сьогодні, як колись, не перестає благати своїх нащадків звернути нарешті погляд на рідну Вітчизну. Чи не найважливішим у сьогоденні є його заклик до єднання всіх здорових сил української нації в ім’я утвердження нашої незалежної держави».

Збулись слова твої пророчі,

І час оновлення настав,

І темні просвітились очі,

Вчорашній раб всесильним став!

Вперед, брати! Все далі й далі,

Як тихий надвечірній світ,

Нам сяє в радості й печалі

Ясний Шевченків «Заповіт».

Завершилось літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій» урочистим виконанням Шевченкового «Заповіту».