ЛІТЕРАТУРНО - МИСТЕЦЬКЕ СВЯТО "В СІМ’Ї ВОЛЬНІЙ, НОВІЙ" /до 154-ї річниці від дня перепоховання Т. Г. Шевченка в Україні

Ми  чуємо  тебе,  Кобзарю,  крізь століття,

І  голос  твій  нам  душі  окриля.

Встає  в  новій  красі,  забувши лихоліття,

Твоя,  Тарасе,  звільнена  земля!

У росяні вінки заплетені суцвіття,

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

<iframe src="//vk.com/video_ext.php?oid=137751296&id=171400336&hash=4010231f6d416145&hd=2" width="853" height="480"  frameborder="0"></iframe>

22 травня біля пам’ятника Великого Кобзаря бориславці вшанували 154-у річницю від дня перепоховання великого сина України, геніального поета і художника Тараса Григоровича Шевченка в умовах чергової загрози існуванню українського народу…

Ведуча літературно-мистецького свята, провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин наголосила, що усвідомлення значення етапних подій нашої історії, звернення до велетів національного духу, вшанування їх є виправданим, необхідним і обов’язковим знаком власного самовизначення й осмислення свого минулого і сьогодення. А відзначення дня перепоховання Тараса Шевченка – одна з таких подій, величних і визначальних серед вагомих.

Вшанування пам’яті великого Кобзаря у травневі дні стало в нашій державі щорічним і всенародним, а могила Тараса Шевченка на Чернечій горі – місцем паломництва українців, де проходять богослужіння. Сюди звідусіль їдуть люди вклонитися Кобзареві!

Важко назвати поета, який би стільки значив у житті свого народу, як Шевченко. Печать Шевченкового духу лежить на всіх ділах і діях, на всіх сторонах суспільного і культурного розвитку українського народу. Ми називаємо його ще апостолом правди і свободи, нескореним борцем за волю України.

Ідеї демократизму, народного самоврядування, соціальної та національної справед-ливості, правди і свободи, що наполегливо прищеплював Кобзар, знайшли свій відгук у народній свідомості. Вся його творча спадщина пронизана любов’ю до України і людей.

Він був поетом волі в час неволі,

Поетом доброти в засиллі зла.

Була у нього надзвичайна доля,

Та доля Україною була.

І хоч кожне слово у творчості митця – про Україну, Тарас Шевченко належить не лише нашій країні, а й усьому людству, адже його поезія могутніми і чистими струменями влилася в неосяжний океан світової культури. Доля відбила на нашому поколінні знаменну і прикметну печать: йому випало жити у вимогливу пору визначальних змін, працювати та самоутверджуватися в час великих звершень. Сьогодення для нас є не просто часом нинішнім, а й самою історією — пророчою і одухотвореною.     

Сьогодні, сучасним українцям слід осмислити неоціненну спадщину та заповіти Кобзаря. Адже, як зазначає один із найповажніших сучасних шевченкознавців академік Іван Дзюба, для багатьох поколінь українців постать Шевченка настільки значуща, що створюється враження, ніби ми все про нього знаємо, все розуміємо в його творчості. Та це лише ілюзія. Шевченка ми можемо збагнути настільки, наскільки усвідомлюємо себе, свій час і Україну в ньому. Слід вивчати його життя, його час, його оточення, тогочасний стан України, Росії та інших країн.  

Поет пов’язав свою долю з долею України, яка постала перед ним поневоленою, сплюндрованою завойовниками з усіх сторін. Він виступив зі своїм полум’яним словом на її захист від поневолювачів, закликав до боротьби, залишив своїм «живим і ненародженим землякам» важливі дороговкази. Слово Шевченка, сповнене болю за рідну Матір-Україну, за її долю, сповнене синівською любов’ю аж до пожертви, стало на всі часи надійним щитом для українців перед загарбниками нашої землі, які, як колись, так і тепер, в нових історичних умовах, з допомогою нових технічних засобів, зокрема інформаційних, намагаються зупинити процес національного самоусвідомлення нашого народу, нав’язати йому й надалі проросійський орієнтир. Шевченківське слово має незбагненну силу.  Воно завжди   підтримувало  народ у боротьбі за волю, навчало мріяти і йти до цілі.

Розпинателі України не скорили, не могли зламати волелюбний дух патріота, який, будучи в неволі, писав: «Караюсь, мучусь, але не каюсь». Боялась його і російсько-більшовицька імперія зла, одягаючи його в одяг атеїста, інтернаціоналіста, строго цензуруючи програми Шевченківських концертів, вилучаючи із шкільних програм низку його творів, забороняючи читання його поезій біля пам’ятників Шевченкові в різних містах.

І, як видно, Росія Путіна й сьогодні не відмовилась від політики експансії, поневолення інших народів: веде війну на Сході України, узяла під свій контроль Абхазію і Південну Осетію, підтримує Придністров’я, в її руках майже весь інформаційний простір України; вона не хоче змиритись з існуванням незалежної української держави, не визнає її права на незалежну закордонну політику, погрожує націлити ракети на нашу територію, якщо оберемо собі європейську безпеку.

Тарас Шевченко перестає бути поетом однієї доби, – він наш повсякчасний провідник. Він виступав у той час проти поневолювачів, проти ворогів нашого народу серед своїх земляків. Його гнівні слова й сьогодні спрямовані проти брутальних і підступних українофобів на нашій землі, які діють скрізь: і у Верховній Раді, і в органах самоврядування, і в багатьох партіях, прикриваючись інтересами народу.

З нагоди 154-ї річниці перепоховання Т. Шевченка настоятель УГКЦ святої Анни о. Петро Підлубний відслужив поминальну панахиду.

Квіти шани від громади міста до підніжжя пам’ятника Т. Шевченкові поклали начальник відділу гуманітарної політики Бориславської міської ради Роман Тарнавський та активна членкиня міської організації «Цвіт нації» Наталія Сабат.

Упродовж літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій» прозвучало багато поетичних творів Тараса Шевченка, які декламували учасники поетичного гуртка «Живе слово» ЗОШ №4 (керівник Тетяна Ревеняла).

Уривок з поеми Т. Шевченка «Княжна» прочитала членкиня міської організації «Союзу Українок» Мирослава Павлюх.

Учениця 10 класу ЗОШ №7, вихованка національно-патріотичного гуртка «Джура» Ірина Спас надзвичайно емоційно прочитала уривок з комедії Т. Шевченка «Сон».

У підготовці заходу активну участь взяли члени міської організації «Цвіт нації», яку очолює спеціаліст відділу гуманітарної політики Віктор Кравцов. Емоційно розповіла уривок із поеми «Кавказ» Тетяна Паращак.

Уривок з поезії «Єретик» чудово декламувала Наталія Сабат.

«Бандуристе, орле сизий!» — вірш Шевченка,  до дня іменин Миколи Маркевича, за мотивами сирітства, туги за Україною, згадки про її минуле, який став піснею, продекламувала присутнім Софія Бренич.

Ведуча літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій» Божена Дмитришин завершила захід словами: «Ми всі хотіли б дожити до часу здійснення Шевченкових ідеалів свободи і любові, коли справді нарешті  «на оновленій землі»…

Ми закономірно, за Шевченковими заповітами, покликані і взялися будувати державу. Тільки для цього необхідно, щоб наші лідери збагнули: шляхи Шевченка й України – єдині, і поки буде йти народ Шевченковою дорогою, доти буде жити Україна!

Не для розбрату наш народ обирав свій парламент, а для того, щоб він працював в ім’я воскресіння України. На жаль, не завжди це спостерігаємо в наших реаліях. Не Україна має рятувати нас, а ми, її діти, спільно, громадою повинні допомогти їй нарешті підвестися з колін на повен зріст. Але для цього потрібно перейняти Шевченкову історичну відповідальність за націю, за державу, за народ.

Для здійснення Шевченкових заповітів кожний з нас повинен мати у своєму серці хоч краплинку великої, невичерпної Шевченкової любові до матері-України і відгукнутися на віщий голос Пророка, який і сьогодні, як колись, не перестає благати своїх нащадків звернути нарешті погляд на рідну Вітчизну. Чи не найважливішим у сьогоденні є його заклик до єднання всіх здорових сил української нації в ім’я утвердження нашої незалежної держави».

Збулись слова твої пророчі,

І час оновлення настав,

І темні просвітились очі,

Вчорашній раб всесильним став!

Вперед, брати! Все далі й далі,

Як тихий надвечірній світ,

Нам сяє в радості й печалі

Ясний Шевченків «Заповіт».

Завершилось літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій» урочистим виконанням Шевченкового «Заповіту».