Літературно-мистецький захід «Кобзар». З нагоди 160-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка в Україні.

 

Літературно-мистецький  захід  «Кобзар».

З нагоди 160-ї річниці перепоховання Тараса  Шевченка в Україні. 

В минулім часі не кажіть про нього –

Він з нами нині у майбутнє йде!

Його слова – то нам пересторога

У наших діях, і на кожен день.

Якщо вам мова, і земля, й родина,

І пісня українська дорогі, –

Любіть, як він, страждальну Україну,

Як він – і ненавидьте ворогів.

   Споконвіку щедрою була українська земля, бо була ця земля благословенною, а її ряст топтали люди, перед генієм котрих схиляється світ. І найпершим серед них був Тарас Шевченко, ім’я якого оповите невмирущою любов’ю та славою.

Вшанування пам’яті Величного Кобзаря у травневі дні стало в нашій державі щорічним і всенародним. Адже 22 травня 1861 року Тарас Шевченко увійшов у лоно рідної землі, вернувшись  з  далекої  чужини і його прах упокоївся навіки у рідному та любому серцю краї, на високому березі Дніпра. Такими словами розпочала літературно-мистецький захід модератор Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.

 Панахиду з нагоди 160-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка в Україні відслужили о. Петро Підлубний та о. Олег Смерека.

Квіти шани від громади міста Борислава до пам’ятника Тарасові Шевченку поклали депутат Бориславської міської ради Андрій Спас та виконуючий обов’язки начальника управління культури, молоді, фізичної культури та спорту Володимир Рахель.

 До слова був запрошений депутат Бориславської міської ради Андрій Спас, який у своєму виступі звернувся до присутніх перечитувати «Кобзар» Т. Шевченка. Адже у своїх творах він звертається до своїх земляків, закликаючи їх до боротьби та духовного відродження, закликає згадати про чорні часи, коли Україна позбулася волі, коли розпинали борців за її незалежність. А на завершення свого виступу пан Андрій продекламував поему-послання Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним ... ».

Тараса Шевченка, не зважаючи на його віще слово, а точніше, саме за нього, завжди не любили власть імущі. Чи то царизм, чи польська влада всіляко боролися із його правдивим, безкомпромісним і гострим словом. Його забороняли, за нього карали.

Історія України засвідчує багато яскравих фактів, як шанували українці пам’ять Тараса Шевченка в часи поневолення земель України різними окупантами (австрійськими, польськими, російськими, німецькими, угорськими, румунськими та совєтськими). Його твори, його палкі, іскрометні слова були тією основою, на якій будувалися національно-культурні та національно-визвольні ідеології українців. Совєтська влада боялася правдивого слова українського пророка (як і всього правдивого та українського), але розуміла, що не зможе заглушити голос, що потужно лунав уже цілим світом. Демонструючи перед світом повагу до Кобзаря, видаючи його книги та відзначаючи його роковини, насправді всю свою репресивно-ідеологічну силу спрямували на боротьбу з Шевченковим словом. Деякі твори вилучали із «Кобзаря», або «підправляли», а скількох, хоч і надрукованих, не дозволяли декламувати! Адже вони змушували думати, відкривали очі сплячим і байдужим.

Совєтські ідеологи та науковці, що слугували їм, «талановито» старалися на свій лад інтерпретувати думки Великого Пророка, фальсифікувати, перекручувати його заклики… Гучно відзначали роковини Кобзаря, щораз більше затушовуючи, виголощуючи його віще слово. Так було за часів панування Совєтського Союзу. На щастя минули ті часи… Та не можемо похвалитися, що всі визнали Шевченка як найвищого українського генія, далеко не всі хочуть чути його пророчі слова, які є актуальними і в наш час. На словах проголошують його величним символом українського інтелекту, а в практичному житті воліли б не чути його закликів.

   Далі продовжив літературно-мистецький захід виступ учнів Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №4 ім. Стефана Коваліва з літературно-музичною композицією «Кобзареві» під керівництвом Наталії Гром.                

У виконанні учениці 10 класу Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №4 ім. Стефана Коваліва прозвучала пісня «Відкриваю Кобзар».

Гортаючи сторінки «Кобзаря», торкнімося душею до палкого й нескореного серця поета, бо нам творити долю української мови та українського народу.

А прохання та мрії Шевченка висловлені у його «Заповіті». Тому нам варто навчитись любити рідну землю так,  як любив її Шевченко і йти до заповітної цілі, щоб зберегти рідну Україну!

 Літературно–мистецький захід «Кобзар», з нагоди 160-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка в Україні, завершився спільним виконанням «Заповіту».

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.