Літературно-мистецький  захід  «Каменяр».
До  105-ї  річниці  від  дня  смерті  Івана  Франка.

Він не гнувся від праці вагою

І ніколи її не цурався.

Як лицар, серед лютого бою

На бій-полю поляг головою,

Але духом в безсмертя піднявся.

    28 травня Україна та весь світ вшанували 105 років від дня смерті великого генія, нашого славного земляка – Івана Франка, який подарував українському народові своє гаряче серце, сповнене глибоких тривог за її майбутнє та подвижницьку працю всього свого життя.

Цього дня у Бориславі, біля пам’ятника Іванові Франку, зібралося чимало бориславців, щоб вшанувати великого Каменяра.

 Модератор заходу, провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин відзначила, що життєвий і творчий подвиг Івана Франка є вагомим. Адже Іван Франко – український титан, який працював з однаковою силою в усіх родах і видах літератури, а окрім цього збагатив дослідженнями етнографію, фольклористику, історію, естетику, соціологію, філософію. Це був справжній геній!

Захід продовжила панахида, яку відслужили настоятелі храмів міста Борислава о. Олег Смерека та о. Анатолій Демченко.

 Квіти шани від громади міста до пам’ятника Іванові Франку поклали заступник міського голови Роксоляна Гарасимів та депутат Бориславської міської ради Андрій Спас.

До слова була запрошена заступник міського голови Роксоляна Гарасимів, яка у своєму виступі зазначила, що бориславці по-особливому вшановують Івана Франка, адже не один раз він був тут, ходив цими стежками разом із своїм близьким другом, письменником і педагогом Стефаном Ковалівим.

 Іван Франко є письменником усіх часів людського життя та усіх етапів історичної долі народу – минувшини, сьогодення й майбутнього, який вперше в українській літературі описав робітничий рух, ріпників, про яких знав і чув не із розповідей. А ми називаємо Каменярем за його завзятість у боротьбі із перешкодами на шляху прогресу та універсальним генієм за всеосяжність охоплення життя, розмаїття поставлених проблем. Називаємо нашим національним пророком, тому що він здійснював безнастанний подвиг – вів свій народ до щасливої ​​долі.

І для того, щоб глибше ознайомитись із творчістю Івана Франка, ми повинні відвідувати такі особливі місця як «Львівський національний літературно-меморіальний музей ІВАНА ФРАНКА» та історико-музейний комплекс Івана Франка, розташований у Нагуєвичах – рідному селі письменника на Львівщині.

  Далі продовжив захід виступ депутата Бориславської міської ради Андрія Спаса, який із притаманною йому акторською майстерністю прочитав епілог до поеми І. Франка «Похорон», зміст якої на диво перегукується з сучасними політичними подіями в Україні.

Іван Франко як ідейний провідник української нації вірив у повну незалежність України, її політичну самостійність і національну соборність, закликав до боротьби, а для сучасних українців є прикладом патріотизму, національної свідомості та чіткої орієнтації на Європу.

Упродовж літературно-мистецького заходу звучали твори письменника. Вірш «Червона калино, чого в лузі гнешся?» продекламувала вихованка Центру дитячої та юнацької творчості Ліза Петровська, а вірш «Моя любов» прочитала учениця Бориславської державної гімназії Вікторія Данилюк.

І окрасою заходу став чудовий виступ відродженого духового оркестру Дитячої школи мистецтв (керівник Володимир Голова), у виконанні якого  прозвучали твори «Вічний революціонер» та на завершення – Гімн «Не пора…».

Іван Франко не покинув нас і ніколи не покине, не відійде з нашого національного, державницького життя. Його незламна віра в український народ – це наша незламна воля служити тому народові і франковими заповідями виховувати його провідників.

Та вірив Ти, і вірим ми:

Ми – нація, не попіл історичний,

В державі європейській, вільній, новій

Утвердиться наш Дух одвічний!

…Спокійний будь у інших вимірах буття:

Ми пам’ять пронесем по роду,

Й Тобі не буде забуття,

За те, що Дух будив, – в винагороду!

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.

Світлини заходу взято із офіційного сайту Бориславської міської ради за посиланням: https://boryslavrada.gov.ua/u-boryslavi-vshanuvaly-ivana-franka/. Автор світлин Ірина Новак – спеціаліст Відділу внутрішньої політики Бориславської міської ради.

З сумом повідомляємо, що 27 травня пішла з життя Галина Станіславівна ЧОПИК – провідний методист Бориславської міської централізованої бібліотечної системи /2004-2011 рр./

 

   З сумом повідомляємо, що 27 травня пішла з життя Галина Станіславівна ЧОПИК – провідний методист Бориславської міської централізованої бібліотечної системи /2004-2011 рр./  

Галина Станіславівна ЧОПИК у Бориславській МЦБС працювала з 1973 до 2011 року:

   1973-1976 рр. – бібліотекар Бориславської міської бібліотеки для дітей.

1976-1980 рр. – переведена на посаду старшого бібліотекаря Бориславської центральної бібліотеки.

1980-1983 рр. – переведена на посаду редактора відділу комплектування і обробки літератури Бориславської МЦБС.

1983-2004 рр. – очолювала організаційно-методичний та інформаційно-бібліографічний відділ Бориславської МЦБС.

2004-2011 рр. – провідний методист Бориславської МЦБС.

Галина Станіславівна ЧОПИК була щирою, доброю та відповідальною людиною, професіоналом своєї справи, вимогливою у роботі як до себе, так і до інших. 

Користуючись загальною повагою колективу, вона залишалась скромною, привітною жінкою, надійним порадником і щирою бібліотечною подругою.

Колектив Бориславської МЦБС сумує та висловлює щирі співчуття родині, близьким і друзям покійної.

Світла пам’ять про Галину Станіславівну ЧОПИК назавжди збережеться у наших серцях.

Віримо, що Всемилостивий Господь прийме її світлу та щиру душу в Царство Небесне.

Вічна і світла пам'ять!

Літературно-мистецький захід «Кобзар». З нагоди 160-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка в Україні.

 

Літературно-мистецький  захід  «Кобзар».

З нагоди 160-ї річниці перепоховання Тараса  Шевченка в Україні. 

В минулім часі не кажіть про нього –

Він з нами нині у майбутнє йде!

Його слова – то нам пересторога

У наших діях, і на кожен день.

Якщо вам мова, і земля, й родина,

І пісня українська дорогі, –

Любіть, як він, страждальну Україну,

Як він – і ненавидьте ворогів.

   Споконвіку щедрою була українська земля, бо була ця земля благословенною, а її ряст топтали люди, перед генієм котрих схиляється світ. І найпершим серед них був Тарас Шевченко, ім’я якого оповите невмирущою любов’ю та славою.

Вшанування пам’яті Величного Кобзаря у травневі дні стало в нашій державі щорічним і всенародним. Адже 22 травня 1861 року Тарас Шевченко увійшов у лоно рідної землі, вернувшись  з  далекої  чужини і його прах упокоївся навіки у рідному та любому серцю краї, на високому березі Дніпра. Такими словами розпочала літературно-мистецький захід модератор Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.

 Панахиду з нагоди 160-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка в Україні відслужили о. Петро Підлубний та о. Олег Смерека.

Квіти шани від громади міста Борислава до пам’ятника Тарасові Шевченку поклали депутат Бориславської міської ради Андрій Спас та виконуючий обов’язки начальника управління культури, молоді, фізичної культури та спорту Володимир Рахель.

 До слова був запрошений депутат Бориславської міської ради Андрій Спас, який у своєму виступі звернувся до присутніх перечитувати «Кобзар» Т. Шевченка. Адже у своїх творах він звертається до своїх земляків, закликаючи їх до боротьби та духовного відродження, закликає згадати про чорні часи, коли Україна позбулася волі, коли розпинали борців за її незалежність. А на завершення свого виступу пан Андрій продекламував поему-послання Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним ... ».

Тараса Шевченка, не зважаючи на його віще слово, а точніше, саме за нього, завжди не любили власть імущі. Чи то царизм, чи польська влада всіляко боролися із його правдивим, безкомпромісним і гострим словом. Його забороняли, за нього карали.

Історія України засвідчує багато яскравих фактів, як шанували українці пам’ять Тараса Шевченка в часи поневолення земель України різними окупантами (австрійськими, польськими, російськими, німецькими, угорськими, румунськими та совєтськими). Його твори, його палкі, іскрометні слова були тією основою, на якій будувалися національно-культурні та національно-визвольні ідеології українців. Совєтська влада боялася правдивого слова українського пророка (як і всього правдивого та українського), але розуміла, що не зможе заглушити голос, що потужно лунав уже цілим світом. Демонструючи перед світом повагу до Кобзаря, видаючи його книги та відзначаючи його роковини, насправді всю свою репресивно-ідеологічну силу спрямували на боротьбу з Шевченковим словом. Деякі твори вилучали із «Кобзаря», або «підправляли», а скількох, хоч і надрукованих, не дозволяли декламувати! Адже вони змушували думати, відкривали очі сплячим і байдужим.

Совєтські ідеологи та науковці, що слугували їм, «талановито» старалися на свій лад інтерпретувати думки Великого Пророка, фальсифікувати, перекручувати його заклики… Гучно відзначали роковини Кобзаря, щораз більше затушовуючи, виголощуючи його віще слово. Так було за часів панування Совєтського Союзу. На щастя минули ті часи… Та не можемо похвалитися, що всі визнали Шевченка як найвищого українського генія, далеко не всі хочуть чути його пророчі слова, які є актуальними і в наш час. На словах проголошують його величним символом українського інтелекту, а в практичному житті воліли б не чути його закликів.

   Далі продовжив літературно-мистецький захід виступ учнів Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №4 ім. Стефана Коваліва з літературно-музичною композицією «Кобзареві» під керівництвом Наталії Гром.                

У виконанні учениці 10 класу Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №4 ім. Стефана Коваліва прозвучала пісня «Відкриваю Кобзар».

Гортаючи сторінки «Кобзаря», торкнімося душею до палкого й нескореного серця поета, бо нам творити долю української мови та українського народу.

А прохання та мрії Шевченка висловлені у його «Заповіті». Тому нам варто навчитись любити рідну землю так,  як любив її Шевченко і йти до заповітної цілі, щоб зберегти рідну Україну!

 Літературно–мистецький захід «Кобзар», з нагоди 160-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка в Україні, завершився спільним виконанням «Заповіту».

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.

 

Світла  Пам’ять  Світлій  Людині!

І в цьому днів круговороті,

Де все зникати поспіша,

Як та пташиночка на дроті

Спочине стомлена душа.

Ліна Костенко.

   З великим болем отримала сумну звістку про те, що 16 травня пішла з життя Ніна Павлівна ПРОКОПИК – перший директор Бориславської міської централізованої бібліотечної системи.

Так склалися життєві обставини, що я фізично не змогла провести свою названу бібліотечну Маму в останню дорогу... Тому, власне, ділюсь своїм сумом тут... 

Ніна Павлівна народилась в 1935 році в с.Пісках, що на Полтавщині в сім'ї робітника.

Після успішного закінчення школи (10 класів) вступає до Харківського державного інституту культури, який закінчила в 1957 році.

В липні 1957 році за скеруванням Міністерства культури України приїхала в Борислав на роботу в Бориславську міську бібліотеку для дорослих на посаду завідувачки читальної зали.

З 1960 року по 1971 рік працювала завідувачкою бібліотеки.

З 1971 по 1973 р. працювала на посаді зав. відділу культури, а вже з 1975 по 1990 роки – директором централізованої бібліотечної системи.

Саме Ніна Павлівна будувала і відкривала бібліотеку, що на Коваліва, 32. Саме на її тендітні плечі ліг процес централізації бібліотек Борислава.

У свій час була міським депутатом, а попри ці професійні клопоти була чудовою дружиною, люблячою Матір'ю. Між собою ми її ніжно називали бібліотечна мама, бо не одній бібліотекарці, саме за стараннями Ніни Павлівни, було виділено житло (як молодим спеціалістам – першочергово), а ще вона завжди знала наші життєві негаразди і її підтримка була суттєвою і значущою. З нашою Мамою ми одружувались і народжували, ростили своїх дітей.

Саме під керівницвом світлої пам'яті Ніни Павлівни ми отримували нову літературу, нове обладнання, адже її життєвої наснаги та принциповості ставало на все.

ЇЇ професіоналізм, самоорганізованість та вимогливість завжди захоплювали. Ерудиція, знання, вимогливість до себе, в першу чергу, і до нас робила наш колектив дружнім. Саме завдяки нашій бібліотечній Мамі ми підтримуємо одна одну, хоч життєві стежини і розвели нас по різних світах, адже її життєва наука, її поради допомагають і сьогодні...

Вічна пам'ять світлій Людині, бібліотечій Мамі, нашій порадниці, наставниці… Нехай Небеса приймуть її світлу душу… Царство небесне… Ми осиротіли разом з родиною... Пекуча біль втрати огорнула наші серця...

Висловлюю щирі співчуття родині, близьким і друзям покійної.

Світла пам’ять про Ніну Павлівну ПРОКОПИК назавжди збережеться у наших серцях.

   Нехай Всемилостивий Господь прийме її світлу та щиру душу в Царство Небесне.

Вічна і світла пам'ять!

Наталія Бараняк, директор Бориславської МЦБС.

З сумом повідомляємо, що 16 травня пішла з життя Ніна Павлівна ПРОКОПИК – перший директор Бориславської міської централізованої бібліотечної системи.

 

З сумом повідомляємо, що 16 травня пішла з життя Ніна Павлівна ПРОКОПИК – перший директор Бориславської міської централізованої бібліотечної системи.  

   Очолювала систему Ніна Павлівна до липня 1990 року. Вона була доброю та світлою людиною, професіоналом своєї справи і талановитим керівником.  Відзначалася самоорганізованістю, великою відповідальністю, вимогливістю у роботі як до себе, так і до інших.

 Користуючись загальною повагою, вона залишалась скромною, привітною, миловидною жінкою, надійним порадником і щирою бібліотечною подругою.

Колектив Бориславської МЦБС сумує та висловлює щирі співчуття родині, близьким і друзям покійної.

Світла пам’ять про Ніну Павлівну ПРОКОПИК назавжди збережеться у наших серцях. 

Віримо, що Всемилостивий Господь прийме її світлу та щиру душу в Царство Небесне.

Вічна і світла пам'ять!