Україна – суверенна та незалежна держава! До 30-ї річниці ухвалення Декларації про державний суверенітет України.

Україна – суверенна   та   незалежна   держава!

До  30-ї  річниці  ухвалення

Декларації  про  державний  суверенітет  України.

Нарешті, дочекалися і ми 

                        Своєї незалежної держави. 

                        За неї стільки полягло грудьми, 

                        Зазнало мук ворожої розправи. 

                        За неї з безстрокової тюрми 

                        Ішли герої під сніги, мурави... 

                        За щастя стати вільними людьми 

                        Несли вінець терновий і кривавий.

    Моя рідна Україна… Земля зі славною багатовіковою історією, неповторною культурою і мовою, мудрими й  талановитими людьми, які протягом багатьох століть боролися за свободу й незалежність.

Про причини і обставини, які призвели до розпаду найбільшої у світі імперії, сказано й написано багато. Наприкінці 90-х років, які стали кінцем радянського періоду, політичне життя в Україні відзначалося значною активністю української інтелігенції, яка постійно перебувала під репресивним гнітом та почала організовувати мітинги протесту. Так народився масовий громадсько-політичний рух в Україні, який очолили колишні репресовані – дисиденти В’ячеслав Чорновіл, брати Михайло та Богдан Горині, Олесь Шевченко, а також письменники Дмитро Павличко, Іван Драч, Володимир Яворівський. І, незважаючи на всілякі перешкоди, вони йшли до заповітної мрії – побудови власної незалежної держави.

Влітку 1990 року в російських газетах розповідалось про те, що «українські націоналісти каламутять в країні воду». Бо малося на увазі Декларацію про державний суверенітет України, прийняту Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року, яка «стала чи не першим цвяхом, забитим у домовину радянської імперії» і дала впевненість та вселила віру в те, що воля, про яку мріяли українці й боролися століттями, вже не далеко. Декларація стала першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель. Цей документ відкрив новий етап в історії нашого народу, проголосивши основні політичні, соціальні цілі, довгострокові перспективи розвитку Української держави. Українці, були одними з перших (після Литви) радянських республік, хто зробив реальні кроки до відділення від «єдиного і нєдєлімого».

«Це цивілізований документ...». Саме так відгукувалися про Декларацію на Заході й у США. Зокрема, «Нью-Йорк таймс» писала, що «українці намагаються повернути втрачену століття тому державність цивілізованим, правовим шляхом». 27 липня 1990 р. польський Сенат прийняв ухвалу щодо проголошення Україною власного державного суверенітету. В ній, зокрема, зазначалося, що «поляки, які свободу і незалежність Вітчизни вважають своїми основними цінностями, цілком розуміють той переломний момент в історії України — сусіда, з яким бажають жити як рівні й близькі собі народи, а також розвивати співпрацю у всьому...»

А прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер назвала рішення українського парламенту «вчинком, який свідчить про толерантність українців щодо своїх країн-сусідів». Дійсно, у преамбулі Декларації наголошувалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».

В Декларації йшлося і про те, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Громадяни всіх національностей становлять народ України.

Декларація проголошувала економічну самостійність України. У документі підкреслювався намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а за необхідності ввести власну грошову одиницю.

Декларація визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації. Україна проголошувала свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не братиме участі у військових блоках і зобов’язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Також проголошувалося право України безпосередньо реалізовувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.

Незабаром прикладу українців послідували парламенти інших республік. Проте господар Кремля все ж вирішив переграти республіканських лідерів, підсунувши їм ідею союзного договору. І хтозна, як би воно було, коли б не державний заколот, що стався у серпні 1991 року: після його провалу Верховна Рада проголосила Акт про незалежність України, а незабаром, у грудні місяці, відбувся й референдум, на якому українці висловилися за право бути господарями на своїй землі. І все ж витоки цих двох подій сягають 16 липня 1990 року, коли була ухвалена Декларація про державний суверенітет України.

Цього року минає 30-та річниця ухвалення Декларації про державний суверенітет України. Але українці далі продовжують відстоювати свою свободу, соборність, незалежність та право на власне майбутнє. Про це свідчать події Помаранчевої революції (2004 р.) та Революції Гідності (з 30 листопада 2013 до лютого 2014 року), під час якої виборювався Європейський вибір України мільйонами громадян. Саме 20 лютого 2014 року відбулося приховане вторгнення Російської Федерації на територію України, в день розстрілу Героїв Небесної Сотні.

Після розстрілу Небесної Сотні та виводу силовиків зі столиці режим Януковича почав стрімко втрачати владу. Розуміючи, що сценарій загарбання України руками Януковича провалився, президент Російської Федерації Путін віддає наказ розпочати гібридне вторгнення озброєних груп до Криму. Інтервенція стала першою частиною збройного конфлікту між Росією та Україною й завершилася анексією Криму Росією.

Ворог не визнає суверенності України, зазіхаючи на її цілісність. Тому наступним етапом стала війна на Сході України, в якій українські воїни мужньо протистоять російським військам, маріонетковим терористичним угрупуванням "ЛНР" та "ДНР", російським диверсійним загонам. Відтак, у гаслах країни-агресора можна почути, що східна частина Української Держави – це не Україна. Загарбник вважає, що ця територія, включаючи південну частину, зокрема Одесу, повинна належати Росії.

Сьогодні українські посадовці намагаються щось пояснити ворогові, а це виглядає дуже примітивно, бо вони показують себе недолугими не тільки перед нашими захисниками, а й перед світовою спільнотою.

Але майбутнє нашої України цілком залежить від мудрості, далекоглядності та рішучості лідерів, толерантності та зваженості в діях різних політичних сил, єдності, віри українців у свої сили для того, щоб зберегти суверенність та незалежність, за яку віками боровся український народ.  

Незалежна моя Батьківщина,

Я борюся за тебе щодня!

Ти для мене, як матір – єдина,

Богом дана нам, рідна земля!

Духом сильна і вільна Країна,

Та як квітка, завжди молода.

Не сумуй, буде все – Україна,

Зникне клята, російська орда.

Ми віками тебе боронили,

Зараз теж у полон не дамо.

Козаки в бій за тебе ходили,

Ворушили вороже кубло.

За нащадків, за мир та за долю,

Помирали Герої УПА.

Щоби вмилися власною кров'ю,

Ті кремлівські, ганебні війська.

Незалежна моя Україна,

Ми здолаємо всіх ворогів.

Буде жити квітуча Країна,

Без загарбників та без катів.

Божена Дмитришин,

провідний методист Бориславської МЦБС.

Для написання статті використано матеріали Сайтів:

Газета «День» https://m.day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/16-lypnya-1990-go-zyavylasya-nadiya-na-vlasnu-derzhavu ;

«Клуб поезії» http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601966 ;

http://www.poetryclub.com.ua/rubrpoem.php?lang=ua&rtype=35 ;

Сорока http://soroka.ternopil.ua/sotsium/polityka/item/17087-uprodovzh-rokiv-vid-ahresora-lunalo-shcho-chastyna-ukrainy-tse-rosiia-mykhailo-holovko ;  

5.ua https://www.5.ua/suspilstvo/pochatok-aneksii-krymu-rosiiskoiu-federatsiieiu-iak-tse-bulo-165258.html ;

Український інститут національної пам’яті https://old.uinp.gov.ua/search/node/%D0%94%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%82%20%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 ;  

УКРІНФОРМ https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2499717-deklaracia-pro-suverenitet-fundament-ci-kompromis-so-vidcuvaemo-dosi.html .