День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

День  пам’яті  та  примирення  і  День  перемоги  над  нацизмом  у  Другій  світовій  війні.

 «Кожен день, кожен час пам’ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла,

Все, що можна для миру віддайте,

Збережіть для нащадків життя».

  8 – 9 травня Україна традиційно вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Саме в ці дні ми згадуємо про непересічну роль українців у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловлюємо повагу всім борцям проти нацизму, увічнюємо пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у ці роки. А для спокою душ загиблих борців проти фашистського та комуністичного режимів возносимо святу молитву до небес і схиляємо у великій скорботі свої голови.

Для України Друга Світова війна – це національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси. За Україну воювали дві тоталітарні системи, які однаково не рахувалися з ціною людського життя.

А розпочалася Друга світова війна 1 вересня 1939 року із німецьким вторгненням в Польщу. 110-120 тис. українців у лавах Війська Польського розпочали світову боротьбу проти нацизму, а 8 тис. з них загинуло протягом місяця війни. 1 вересня Люфтваффе бомбардувало Львів та інші західноукраїнські міста, що тоді перебували у складі Польщі. Між 12 та 22 вересня Львів пережив подвійну облогу: із заходу – нацистськими військами, зі сходу – радянськими.

СРСР вступив в Другу світову війну 17 вересня 1939 року на боці нацистської Німеччини. Цього дня Червона армія перейшла тодішній радянсько-польський кордон – на допомогу німецькій – окупувавши Західну Україну та Західну Білорусь. Протягом двох років Москва була союзницею Берліна, що у 1940 році ледь не призвело до війни Великої Британії та Франції проти СРСР.

Нацистсько-комуністичний союз було зруйновано 22 червня 1941 року із німецьким вторгненням в СРСР. Протягом року з початку німецько-радянської війни Україна була окупована військами Третього Райху. Вигнання нацистів розпочалося восени 1943 року і завершилося наприкінці 1944-го. Український напрям був головним на Східному фронті: тут діяло від 50 до 75% всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил.

Нацистський окупаційний режим в Україні був одним з найжорстокіших у Європі. Безпосередньо своїми руками або із залученням «добровільних помічників» з числа місцевого населення нацисти знищили 1,5 млн український євреїв та 20 тис. ромів. Але якщо злочини проти людяності Третього Райху більш досліджені, то засудження злочинів комуністичного режиму ще триває. Найбільш відомі з них – Катинський розстріл, знищення політв’язнів у Західній Україні, підрив Дніпрогесу, використання в боях неозброєних селян – “чорної піхоти”, депортації українців та інших народів.

Після перемоги над нацистською Німеччиною 8 травня 1945 року СРСР приєднався до війни проти Японії. Беззастережна капітуляція Японії 2 вересня 1945 року означала завершення Другої світової війни, але окремі військові конфлікти, породжені нею, точилися ще декілька років. Організований спротив радянській владі в Західній Україні тривав до 1954 року, а окремі сутички – до 1960-го.

Значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини зробила Україна. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (до 45 тис.), Польщі (до 120 тис.), СРСР (понад 6 млн.), США (до 80 тис.) і Франції (до 5 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн. українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації, великий українець Іван Кожедуб – тричі.

Отже, історія кожного з українців та українок, які воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США – це історія мужності й самопосвяти во ім’я спільної перемоги над агресором.

А нині на Сході України відбувається безпрецедентне з часів Гітлера та Сталіна порушення норм міжнародного права. Хижа й ненажерлива Російська імперія знову не рахується з державними кордонами і прагне розширити свій так званий життєвий простір. Україна знову дає відсіч, - хіба що з тією різницею, що ворог прийшов не з Заходу, а зі Сходу. Тому сьогодні на Донеччині і Луганщині гинуть наші патріоти – добровольці  та воїни української армії, які відстоюють незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. У цій страшній борні  наш народ і наша армія мужніє, вдосконалюється і перемагає.

Минають роки, десятиліття, але пам’ять про Героїв не загине повік. Тож нехай пам’ять про наших Героїв буде вічною, а їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.