«Тернистий шлях до волі». До 90-річчя від дня народження Івана Федоровича Гнатюка.

Літературний   вечір-спомин

«Тернистий   шлях   до   волі». 

До   90-річчя   від   дня   народження   

Івана   Федоровича   Гнатюка.

Той шлях мені відміряний ще зроду.

Тернистий? Що ж такий уже як є.

Такий важкий, як в цілого народу,

Що перейшов чистилище своє…

Іван Гнатюк.

 Ім’я Бориславського поета Івана Гнатюка відоме не тільки в Україні, а й за її межами. З особливою силою зазвучало його поетичне слово в час національного відродження в новій незалежній Україні. Його муза тривожно б’є у дзвони, аби ми не проспали України, як це не раз бувало в історії нашого народу.

Іван Гнатюк – людина багатогранного таланту: поет-борець, поет-бунтівник, народився 27 липня 1929 року в селі Дзвиняча Кременецького повіту Волинського воєводства (нині Збаразького району Тернопільської області) у бідній селянській сім’ї.

Після закінчення сільської п’ятирічної школи Іван Гнатюк вступив до Кременецького педагогічного училища. І тут був перший арешт.

Коли його арештували, йому було лише шістнадцять. З того часу й бере початок хресна дорога поета Івана Гнатюка. Тільки вірші давали силу жити і без надії сподіватися, бо живила серце безмежна любов до рідного народу і його безсмертного  слова. Жив і писав, всупереч нестерпним умовам, свавіллю концтабірного начальства, боровся зі страшними сухотами, що пожирали легені.

Йому як непокірному в’язневі довелося побувати в багатьох концтаборах: в Аркагалі, Аляскітово, Дебені, Холодному, Дніпропетровському, ім. Бєлова та ім. Матросова – аж до лютого 1956 року.

Після смерті Сталіна, 6 лютого 1956 року, був звільнений «как страдающий тяжелым недугом» – сухотами. І з цього часу життя Івана Федоровича було пов’язане із нашим містом.

«Борислав – місто незвичайної долі: оспіваний Каменярем, він постійно плекає таланти письменницької ниви. Так вже розпорядилася доля, що географічно знаходячись на 101 кілометрі від обласного центру, Борислав приютив багатьох талантів України в роки тоталітарного режиму. У величному сузір’ї літераторів Борислава чільне місце займає постать Івана Гнатюка». Такими словами розпочала літературний вечір-спомин «Тернистий шлях до волі», присвячений 90-річчю від дня народження Івана Гнатюка, координатор Молодіжного центру «Молодь змінює світ» Галина Почіковська.

Ведучі заходу Христина Кирда та Софія Булик більш детально зупинилися на творчості Івана Гнатюка. Учасники Молодіжного центру: Ростислав Почіковський, Вероніка Медвідь, Ольга Гуменюк, Богдан Пишкович, Софія Булик, Христина Кирда та учень 8 класу ЗОШ №8 Михайло Дубинчук чуйно продекламували поезію Івана Гнатюка: «Вінок сонетів», «Спадок», «Дружина», «Дочка», «Десь  на краєчку світу – Україна», «Сповідь», «На 80-ліття Іванові Гнатюку».

У виконанні вчителя Бориславської державної гімназії Давида Кузьмича та учениці гімназії Софії Кудрич пролунали пісні: «Хмарка» та «Ностальгія» на слова Івана Гнатюка.

«Поет живе доти, доки його шанують і читають»… Такими словами розпочала свій виступ дочка Івана Гнатюка, директор Бориславської державної гімназії Любов Савка. А також поділилася спогадами про свого батька та закликала присутніх читати твори Івана Федоровича Гнатюка.

З «характеристикою самого себе» виступила завідувачка бібліотеки-філії №6 для юнацтва Ольга Смерека.

Зі спогадами Анізії Онищак про поета-борця Івана Федоровича Гнатюка перед присутніми виступили голова ГО «Союз Українок» Анна Глод та учасниця Леся Шоха.

Учасниця ГО «Союз Українок», бібліотечна подруга, меценат Людмила Булик поділилася своїми спогадами про цікаві та пам'ятні зустрічі з поетом, які закарбувалися їй в пам'яті.

Бібліотекар ЗОШ №8 Катерина Ясеницька прочитала вірш Івана Гнатюка «Любіть її – не вірте суєсловам».

На завершення літературного вечора-спомину всі присутні переглянули фільм про Івана Гнатюка «Червона калина». Також ознайомилися з книжковою експозицією «Карпатський ліс прийняв мене, як сина», на якій представлені твори поета та вишита «Книга пам'яті…», яку вишили учасниці ГО «Союз Українок» спільно з бібліотекарями міста, в якій один із розділів, присвячений Івану Гнатюку.

Іван Гнатюк написав і видав 18 поетичних збірок і три книги публіцистики. За книгу спогадів «Стежки-дороги» удостоєний звання лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка (2000 р.).

Окремі вірші Івана Гнатюка перекладені латвійською, естонською, білоруською, португальською та російською мовами, а також опубліковані в Австралії, Канаді, Польщі та США. Усе  життя Івана  Федоровича було присвячене Україні і рідному народові.

Своєю добротою, щирістю, простотою і відкритістю Іван Гнатюк притягував до себе людей.

Уже в останні роки свого життя, ведучи щоденну боротьбу зі смертю, переживаючи важкі тілесні та духовні муки, Іван Гнатюк залишався вірним ідеї боротьби, його ні на хвилину не залишали думки про майбутнє рідного народу.

У безладі обставин, подій та ідеологій, якими  хворіє сьогоднішня Україна, слово Івана Гнатюка, писане не лише чорнилом, але й кров’ю є необхідне. Необхідне для майбутньої стабілізації української спільноти і збереження духовних цінностей народу, зміцнення духу тим, хто вірить в силу правди. справедливості і добра.

Відвідуйте бібліотеки нашого міста: думайте, читайте, пізнавайте, а книга завжди допоможе вам розібратись у реаліях сьогодення.

Бо поки живе творчість поета, пам'ять про нього не помре, а буде вічно полонити душі, які прагнуть щирого та вічного. Читаймо твори Гнатюка і це буде йому нерукотворний пам'ятник.   Любімо Україну, як він її любив.   

Не в дріб'язках – життя людського суть:
у  пам’яті, що люди бережуть.

Галина Почіковська, координатор Молодіжного центру «Молодь змінює світ», бібліотекар бібліотеки-філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС.

«Степан Бандера – символ нації».

«Степан   Бандера – символ   нації».  

До   110-ї  річниці   від   дня   народження,   

60-річчя   від   дня   смерті   

та   Року   Степана   Бандери   на   Львівщині.

"Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб,

він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб.

 Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб,

вирощений ним самим і ніким не відібраний."

Степан Бандера.

    1 січня вся Україна відзначала 110-річчя від дня народження Героя України та Провідника ОУН – Степана Бандери. Його постать без перебільшення є символом нашої нації. Коли говоримо Бандера – розуміємо Україна. Говоримо Україна – розуміємо Бандера.

З іменем Бандери утотожнюється незламний дух боротьби за національне визволення, минулі та сучасні покоління борців за волю України. Степан Бандера в своєму житті не мав нічого дорожчого за Україну. Він відрікся всіх почестей і вигод, всіх земних благ та всеціло посвятив свою долю справі визволення України.

До 110-ї річниці від дня народження, 60-річчя з дня смерті та Року Степана Бандери на Львівщині в бібліотеці-філії №6 для юнацтва відбулася година історії «Степан Бандера – символ нації», яку підготували учасниці ГО «Союз Українок» спільно з працівниками бібліотеки.

 Степан Бандера – людина-легенда, гордість нашої нації. Відомий Провідник ОУН належить до тих постатей в історії України, які ще за життя стали легендарними, символічними. Такими словами розпочала захід завідувачка бібліотеки Ольга Смерека.

Ведучі заходу – учасниці ГО «Союз Українок»: Наталія Бараняк, Наталія Штереб, Галина Кваснікевич та Оксана Прокопишин розповіли про життєвий та героїчний шлях Степана Бандери.

З крилатими висловами Степана Бандери виступили учасниці ГО «Союз Українок»: Ганна Глод, Людмила Булик, Мирослава Павлюх, Ірина Ігнацевич, Оксана Москаль, Віра Курпіта, Ванда Солецька, Леся Шоха, Люба Челядин, бібліотекарі – Марія Лутчак та Ольга Смерека.

Ганна Попова розповіла про свої спогади, трагічну долю, нелегкий життєвий шлях, переслідування та поневіряння на засланні в Сибірі. І все це описане в автобіографічному нарисі «Галичанка на лісоповалі». 

Учень 8-го класу ЗОШ №8 Михайло Дубинчук продекламував вірш про Степана Бандеру.

Ветеран Бориславської станиці Братства ОУН-УПА імені «Нечая» Юлія Савуляк поділилася спогадами про своє нелегке життя.

Бібліотекар Галина Почіковська презентувала віртуальну виставку «Степан Бандера – символ боротьби за вільну і незалежну Україну».

На завершення години історії активний громадський діяч, Почесний громадянин міста Борислава Омелян Солецький виконав Марш нової української армії «Зродились ми великої години», який підхопили всі присутні в залі.

Сьогодні ми всі є бандерівцями. Всі хто стояв і загинув на Майдані, найвідданіші сини та дочки рідної матері-України. Будьмо сьогодні такими, як Степан Бандера. Продовжуймо його святу справу і безкорисливо, як він любімо Україну!

Слава Герою України – Степану Бандері! Слава Україні!

     Галина Почіковська, координатор Молодіжного центру «Молодь змінює світ», бібліотекар бібліотеки-філії № 6 для юнацтва Бориславької МЦБС.

Віче «Н Е С К О Р Е Н І». До 77-ї річниці створення УПА та Дня захисника України.

Віче  «Н Е С К О Р Е Н І».
До   77-ї   річниці   створення   УПА   

та   Дня   захисника   України.

Вони ніколи не підуть у небуття…

Ми також мусимо Героїв пам’ятати,

Бо то рубець на тілі нашої землі,

Бо наші воїни пішли нас захищати,

Та найцініше віддали – життя свої.

   14 жовтня біля могили воїнів УПА у мікрорайоні Губичі зібралося чимало бориславців, щоб вклонитися світлій пам'яті мужніх, жертовних людей-патріотів, які загинули, виборюючи право для усіх українців на гідне та справедливе життя.

Відеозапис заходу: https://www.facebook.com/boryslavrada/videos/2311375575842472/ .

Розпочала захід ведуча – провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин наголосивши, що саме 14 жовтня, вся Україна відзначає чотири свята, серед яких першим є Покрова Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, 77-ма річниця створення Української Повстанської Армії та День захисника України.

Шлях українського народу до здобуття своєї державності важкий і тривалий. А Українська Повстанська Армія є своєрідним феноменом у світовій історії. Та сама історія УПА нерозривно зв’язана з іменем Романа Шухевича, людини, що творила цю армію, очолювала її протягом семи років – аж до своєї смерті. УПА стала відповіддю на жорстоку окупаційну політику, що змусила українців організуватися у збройні підрозділи, котрі стали частинами Української повстанської армії.

Героїзм воїнів УПА надихає наших сучасних героїв новітньої Російсько-української війни на Сході України, які жертвують своїм життям за майбутнє своїх нащадків, за нас із вами.

В серцях людських ніколи не загинуть

Солдати, що свої розкрили крила

Розкрили й захистили ними нас:

Жінок, дітей, батьків стареньких

Душею й тілом прикривали вже не раз.

Молилися щодня за рідну неньку

Молилися вони тоді, тепер

Молитиметься кожен українець щирий,

За тих, хто захищаючи помер,

Полинув у блажений вічний вирій.

Далі настоятелі храмів міста відслужили панахиду за упокій душ полеглих та всіх невинно убієнних в ході національно-визвольних змагань за незалежність України.

Квіти шани і вдячності від громади міста до могили воїнів Української Повстанської Армії поклали заступник міського голови Світлана Солоненко та керуючий справами виконкому Ігор Кобилецький, а також представники громадських організацій міста.

Традиційну гірлянду пам’яті до могили воїнів УПА поклали представники Бориславської станиці національної скаутської організації «Пласт».

До слова були запрошені заступник міського голови Бориславської міської ради Світлана Солоненко, заступник голови міської громадської організації «Товариство політв’язнів та репресованих» Володимир Веприк, голова міської громадської організації «Союз українок» Анна Глод.

З чудовим літературним монтажем виступили учні ЗОШ №9, які привітали борців за волю України та подякували українським захисникам за те, що мають сьогодні свою державу.

У виконанні народного гурту «Бориславські батяри» прозвучали українські повстанські пісні.

А на завершення, ведуча заходу наголосила, що ми всі маємо пам’ятати помилки минулого і докладати чимало зусиль, щоб наступне покоління зробило те, що наші пращури не змогли закінчити. Ми це зробимо і за них, і за нас, щоб майбутні покоління жили в мирі. Ми низько схиляємо голови перед священним подвигом Української Повстанської Армії і перед воїнами, які сьогодні на Сході України відстоюють нашу незалежність, захищаючи всіх нас. Ми просто зобов’язані назавжди увічнити у своїй пам’яті тих, хто став безвинною жертвою у боротьбі проти загарбників Німеччини та Москви за майбутнє України.

Мій друг – герой, загинув вчора на війні,

І ми продовжувати маєм його справу,

Стати на захист української землі

Бо захищаєм Батьківщину та державу.

Всіх до одного ми повинні пам’ятати,

Хто нас в  цей час тяжкий на сході захищав,

Щоб знала кожна  вбита горем мати,

Що не даремно син життя своє віддав.

На завершення віча «Нескорені» народний гурт «Бориславські батяри» виконав гімн Українських січових стрільців «Ой у лузі червона калина».

Слава Героям України!

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.