З нагоди відзначення 100-річчя Листопадового Чину та 100-річчя утворення Західноукраїнської Народної Республіки в Україні.
Відкриття та освячення пам’ятної таблиці Євстахію Сасику.
Національна пам’ять формує
національну свідомість. А вшанування та збереження традицій державних свят та
вшанування видатних постатей України має надзвичайне значення у формуванні
національної свідомості, яка є фундаментом для майбутнього українського народу.
1 листопада є однією з
найсвітліших дат українського державотворення в ХХ столітті. Щорічно цей день для
Західної України був найбільшим святом.
«Західноукраїнська Народна
Республіка – це важливий етап української державницької традиції ХХ століття.
Ще з початку 1920-го року громадськість Галичини традиційно відзначає це свято
щороку 1 листопада як День Листопадового Чину. В історичній пам’яті
українського народу ЗУНР займає особливе місце, адже державотворення Західноукраїнської
Народної Республіки було органічною частиною української революції 1917−1921
років, кульмінаційним моментом якої стало проголошення Злуки УНР і ЗУНР у єдину
українську соборну державу 22 січня 1919 року на Софійському майдані у Києві».
З нагоди відзначення
100-річчя Листопадового Чину та 100-річчя утворення Західноукраїнської Народної
Республіки в Україні, а зокрема на Львівщині, споруджуються меморіали,
пам’ятники, встановлюються пам’ятні знаки, меморіальні таблиці на честь подій
та осіб Української революції 1917 – 1921 років. Тому, сьогодні, в цей
історичний день, ми відкриваємо меморіальну таблицю, вшановуючи пам'ять
Євстахія Сасика, першого українського комісара Борислава, патріота України,
мецената, активного громадського діяча. Такими словами розпочала урочисте
відкриття ведуча заходу, провідний методист Бориславської МЦБС Божена
Дмитришин.
Настоятелі храмів міста о.
Григорій Поворозник, о. Діонісій Буренко та диякон Андрій Лазарчук розпочали
освячення зі спільної молитви в пам’ять про борців за волю України та освятили
пам’ятну таблицю Євстахію Сасику.
Після молитви заступник
міського голови Роксоляна Гарасимів, начальник управління культури, молоді,
фізичної культури та спорту, історик-краєзнавець Роман Тарнавський та депутат Бориславської
міської ради Ігор Тарновецький поклали квіти шани від громади міста біля
новоосвяченої меморіальної таблиці Євстахію Сасику.
У своєму виступі заступник
міського голови Роксоляна Гарасимів зазначила, що саме патріотизм,
небайдужість, активна життєва позиція та щира любов до рідного краю дали
Євстахію Сасику силу здійснити неоціненний вклад у будівництво української держави,
а також розвиток Борислава, за що він вартий щирих слів вдячності, пошани та
місця у пам’яті кожного бориславця.
Начальник управління
культури, історик-краєзнавець Роман Тарнавський розповів присутнім про постать
Євстахія Сасика: «Він народився 5 квітня 1876 року в багатодітній заможній
бориславській селянській сім’ї Михайла Сасика та Олени Ґерінг. Був свідомим та
переконаним патріотом, активним громадським діячем, засновником народної
торгівлі, співзасновником руханково-спортивного товариства «Бориславська Січ»,
членом та директором акційної видавничої спілки «Всесвітня бібліотека»,
заснованої Іваном Калиновичем у Бориславі, а також щедрим меценатом та
благодійником. Після створення Західноукраїнської Народної Республіки
Дрогобицька повітова Національна рада призначила його комісаром Борислава і він
відповідально виконував покладені на нього обов’язки. Та у 43-річному віці
Євстахій Сасик разом зі своїм товаришем, комісаром Тустанович Филипом
Левицьким, відбули з торгівельною місією до Чехословаччини, звідки вже не
повернулися на Батьківщину. Доля закинула їх обох до Кам’янець-Подільського, де
Є. Сасик помер 15 грудня 1919 року від запалення легень. Пізніше його дружина
Ольга Йойко перевезла прах чоловіка до Борислава, який було урочисто
перепоховано 10 січня 1920 року в родинній каплиці на Потоці».
Про безсмертних борців,
вірних синів матері-України, які не шкодували ні сил, ні здоров’я для її добра,
щастя і волі, котрі на вівтар її визволення без вагань клали своє найдорожче – це
життя, розповіла присутнім ведуча заходу. Саме Січові Стрільці були цвітом і совістю української нації, її
гордістю і славою. Саме вони відкрили нову добу в історії боротьби за
незалежність України в час Листопадового чину й проголошення Західноукраїнської
Народної Республіки. Саме Січовим Стрільцям вдалося випередити поляків у ніч з
31 жовтня на 1 листопада і заволодіти Львовом. Їх було лише 1 410 при шести
десяти старших. Уже вдосвіта українці повністю контролювали Львів, а юний
Стрілець Степан Паньківський встановив
на ратуші національний стяг. А новостворена Українська Галицька Армія, ядром
якої став легіон Українських Січових Стрільців, – героїчно обороняла здобуту
волю.
Упало багато
стрільців за свободу,
Бо воля без жертв
не буває, затям…
Із тризубом хрест —
отака нагорода,
Та ми не зганьбили
освячений стяг.
І ти його, сину,
шануй, як ікону,
Небесно-пшеничний
високо неси,
Не дай посягнути на
нього нікому,
А в день
поминальний до мене прийди.
З Українськими Січовими
Стрільцями пов’язані яскраві етапи боротьби, спрямованої на пробудження і
утвердження поміж українства почуття національної гідності, ідеї соборності й
незалежності держави. Їхню роль та значення в контексті визвольної боротьби
підкреслювали провідні українські політичні та громадські діячі, одним з яких
був і перший український комісар Борислава, патріот України, меценат, активний
громадський діяч Євстахій Сасик.
Продовжив захід виступ учня
Бориславської державної гімназії Святослава Костецького, який майстерно виконав
«Стрілецький романс».
100 років минуло з дня
Листопадового чину, але за цей час змінилося насправді небагато. Сьогодні триває
неоголошена Російсько-українська війна на Сході України. Провівши паралель із
сьогоденням ми бачимо, що героїзм та подвиги Січових Стрільців, воїнів УГА,
вояків УПА надихають наших сучасних героїв новітньої Російсько-української
війни. Вони стали бойовим прикладом, вояцькою гордістю та джерелом національної
традиції для майбутніх поколінь української нації.
Силу нескорених, мужність
і відданність Вітчизні нині демонструють українські воїни, які відстоюють
незалежність та суверенітет України у війні з російським агресором. Ми повинні ворога
перемогти і ми це обов’язково зробимо!
А ми тую червону
калину підіймемо,
А ми нашу славну
Україну, гей, гей, розвеселимо!
Святкове відкриття та
освячення пам’ятної таблиці першому українському комісару Борислава, патріоту і
меценату Євстахію Сасику завершилося спільним виконанням гімну Січових
Стрільців «Ой у лузі червона калина».
Опісля заходу представники
влади та громади покладали квіти шани і вдячності від громади міста на могили
Січових Стрільців у мікрорайонах Губичі та Тустановичі, а також до родинного
склепу Сасиків, що на Потоці.
Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.