РЕКОМЕНДАЦІЙНА БЕСІДА ПО КНИЗІ «ІВАН ГНАТЮК: ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ»

РЕКОМЕНДАЦІЙНА БЕСІДА ПО КНИЗІ«ІВАН ГНАТЮК: ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ»

Іван Гнатюк: життя і творчість: документи, світлини, ілюстрації, твори, спогади, літературознавчі матеріали, листи / упоряд. Г. М. Капініс. – Львів: Сполом, 2018. – 284с. 

       

Як не жилось мені - не заздрив я нікому,

       Я тільки ним живу і житиму незмінно, -

       Воно мені - як хрест, але я весь у ньому -

       В твоєму імені святому, Україно.

  До цієї книги, в якій висвітлено життя і творчість Івана Федоровича Гнатюка (27.07.1929-05.05.2005), увійшли спогади, документи, світлини різних років, його вірші та уривки з прозових творів, а також літературознавча критика і висловлювання багатьох діячів культури і науки про видатного українського письменника - поета і прозаїка, автора творів для дітей, публіциста і перекладача, лауреата найвищої  в Україні Національної премії імені Тараса Шевченка.

  Дуже натхненно написано розділ «Від упорядника», в якому Галина Капініс згадує всіх, хто долучився до виходу цієї книги.

Особлива вдячність подружжю Яворських - Ользі та Миколі - які доклали багато зусиль і теплих емоцій, збираючи матеріали, а також переводячи окремі спогади і майже всі листи в електронний варіант, доньці Любові  Гнатюк - Савці, яка додавала натхнення в роботі над упорядкуванням книжки, тернопільчанину Петру Сороці та поетесі Любові Проць, художнику Василю Семенюку і усім друзям та знайомим за радісну готовність поринути в минуле і поділитися спогадами про цю унікальну людину.

Дочка Любов Гнатюк - Савка «Спогади про батька» - дуже правдиві і зворушливі. Ось декілька спогадів: «Був акуратний до педантичності і страшенно любив працю. За декілька днів до смерті зізнався: «Я не боюся вмерти. Але як так нічого не робити?! У мене  ж ще стільки задумів!». Продовжував творити, відвойовуючи у вічності кожну годину життя.   Віриться, що колись, як цього хотів тато, у кімнаті, де він творив, буде його музей, і ця бібліотека ще дуже й дуже багатьом буде дарувати інтелектуальну насолоду.

  Іван Гнатюк був глибоко віруючим. часто повторював, що його ще в дитинстві до глибини душі потрясла самозреченість Христа в ім’ я любові і врятування людей. Будучи підлітком, він прийняв у свою душу Голгофу - так і йшов до неї усе життя Хресною дорогою, ні разу не оступившись  на манівці.

Поетеса Любов Проць також ділиться спогадами про Івана Гнатюка. «Гнатюк виявився людиною незмірної ніжності і доброти, а метав блискавками з очей лишень у все підле, непорядне. Тоді я ще тільки придивлялася до знаного поета і, завмираючи серцем, слухала автора нашумілої «Калини». Читав емоційно, пристрасно, одухотворено, зовсім не так, як чимало тих поетів, яких чула по радіо: монотонно, безбарвно. Вже навіть у цьому поет постав переді мною іншим. Зрештою, особливим я його знала ще до того, як побачила і почула: незламний в’язень колимських таборів, поет-бунтар, для якого стражденна Україна  була понад усе. А боротьба за  її волю  стала смислом усього життя.

Помер Іван Гнатюк з ім’ям України на устах… Поетеса, прозаїк, Лауреат багатьох Всеукраїнських літературних премій Ольга Яворська дуже зворушливо ділиться спогадами про Івана Гнатюка. «Господи, ніяк не можу привикнути, що Івана Гнатюка немає серед нас, Душа рветься до нього за порадою. Був людиною рідкісного благородства. Як він жадав бачити Україну вільною! Засуджений до страти, чекав вироку у тюремній камері… Смертний вирок було замінено 25 - річним ув’язненням.

До 1956 року перебував у спецтаборах на Колимі, був звільнений помирати як «страдающий тяжелым недугом» (сухотами). Переслідуваний і гнаний, він вижив. Написав і видав 18 поетичних збірок і три книги публіцистики, За книгу спогадів «Стежки - дороги» удостоєний звання лауреата Державної премії ім. Тараса Шевченка (2000 р.)».

Спогадами про цю Людину у цій книзі діляться письменники: Віктор Романюк, Микола Петренко, Олександра Верховець, Ігор Павлюк, Микола Ільницький, Андрій Грущак, Роман Пасту,  Василь Кобець, Левко Воловець, Богдан Чепурко, Іван Фідик, Василь Савчук, Микола Зимомря, Святослав Праск, Оксана Скварко Любомир Сеник, Йосип Фиштик, Людмила Литвинчук, Михайло Пасічник, Ілько Колодій, Марія Прокопець, Михайло Костів, Леся Степовичка, Роман Кабацький (Банський), Леся Павлів, Михайло Шалата, Анатолій Стожук, Богдан Завідняк, Петро Шкраб’юк, Олег Василишин, Ігор Фарина, Олег Василишин, Роман  Соловчук, вчителі: Леся Вацлав, Оксана Сисин, заслужений журналіст України Тетяна Шеремета.

Присвяти Іванові Гнатюку написали: Яворська Ольга, Воловець Левко, Пертенко Микола, Людкевич Марія, Павлюк Ігор, Прокопець Марія, Крісман Наталія, Фарина Ігор, Скварко Оксана, Фідик Іван, Палинський Віктор.

Листування Івана Гнатюка: Верховець Володимир, Корсун Володимир, Попович Степан, Сорока Петро, Кравчук Микола.

Якби кожен любив свою батьківщину так, як  любив Іван Гнатюк, то ворог ніколи не ступив би на українську землю. Вершиною його долі була безмежна любов до України, жертовне служіння їй до останнього подиху.

Ольга Смерека, зав. бібліотеки-філії №6 для юнацтва

Бориславської МЦБС.

Шоколадно – літературне асорті «Все буде в шоколаді»

Шоколадно – літературне асорті 

«Все буде в шоколаді»

Я погодився б охоче

на складний експеримент:

їсти шоколад до схочу

замість супу і котлет.

В шоколаді помічаю

переконливий ефект:

неймовірно розвиває

спритність, інтелект.

11 липня – відзначається Всесвітній день шоколаду. Шоколад! Він продається в будь-якому магазині, на будь-якому ринку, в будь-якому, навіть найменшому кіоску. Його їдять люди будь-якої вікової категорії, а діти ж просто жити без нього не можуть. Шоколад буває гіркий, молочний, білий, пористий, діабетичний. У нього додають каву, коньяк, ванілін, фрукти та ягоди, родзинки, горіхи, вафлі, печиво, цукати, навіть перець! На початку XIX століття шоколад продавався в аптеках, як засіб для сил і бадьорості, а причини підвищення настрою від поїдання шоколаду досі остаточно не пояснені. Звідки ж узявся цей чудовий продукт, і як його виготовляють?

Приблизно на початку нашої ери на півострові Юкатан оселилися індіанці Майя. Тут вони відкрили дике дерево какао. Протягом багатьох століть, індіанці змішували обсмажені какао-боби, воду і перець, отримуючи чудовий, трохи гіркуватий, пінистий напій, що має цілющі властивості. Він знімав втому, надавав сили, розганяв смуток. Майя розбили величезні плантації цієї рослини, боготворили його, порахувавши какао даром богів.

Першим європейцем, що спробували какао, став Христофор Колумб. Але той не оцінив чудовий напій, і зерна какао-бобів так і залишилися незатребуваними. Лише через 17 років, конкістадор Ернан Кортес, по праву оцінив напій. Після походу, який закінчився в 1528 році, Ернан Кортес привіз до Європи кілька мішків зерен какао-бобів, дав йому сучасну назву шоколад, і тільки тоді європейці оцінили напій.

В 1828 році голландець Конрад ван Гутен запатентував більш дешевий спосіб вичавлювання какао-масла і какао тертого. Це дозволило виробляти твердий шоколад, яким ми його знаємо. Перший плитковий шоколад був зроблений в 1847 році на англійській кондитерській фабриці JS Fry & Sons.

Шоколад виготовляють з какао-бобів. Вони знаходяться в м’якоті плоду какао-дерева по кілька десятків штук в одному плоді. Боби сушать, для поліпшення смаку і аромату очищають, сортують і обсмажують. Потім дроблять в крупу і перетворюють на рідку масу. Жир становить 52-56% какао-бобу, тому він називається «масло какао». В процесі обробки виходить какао терте. З нього на пресі видавлюють масло какао, після чого залишається «какао-макуха».

З какао тертого, какао-масла і цукрової пудри виготовляють шоколад, а з какао-макухи — какао-порошок. В шоколадну масу додають смакові інгридієнти (горіхи, ягоди, коньяк тощо) І відправляють на прес.

Зараз, коли про шоколад відомо майже все, вважається, що він покращує психічний стан і сприяє психологічному відновленню. А темний сорт допомагає виробляти ендорфін, який є гормоном щастя.

З цієї нагоди молодіжний центр «Молодь змінює світ», що діє при бібліотеці – філії №6 для юнацтва провів шоколадно – літературне асорті «Все буде в шоколаді». На свято завітали багато ласунів, які радо приймали участь у цікавих іграх «Хто я», «Відтвори завдання», «Зомбі».  Також проведено конкурс «Цукеркове дерево» та поле чудес «Поле шоколадних чудес». Під драйвову музику з учасниками свята проведено флешмоб «Шоколадний мікс» з хореографом Маріанною Флюнт. На завершення шоколадного свята всі охочі пригощалися смачними солодощами.

Тетяна Комель, бібліотекар бібліотеки-філії №6 для юнацтва

Бориславської МЦБС.