«Вічна слава в кетягах калини»

Історична  година
«Вічна слава в кетягах калини».

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І  ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

Відзначаючи 100-річчя бою під Крутами в бібліотеці-філії №5 для дітей було проведено  історичну  годину  «Вічна слава в кетягах калини».

Ведучі  заходу Хома Вікторія  (ЗОШ №1,  8-А кл.) та Коцаба Денис  (ЗОШ №7, 9кл.) повернули нас у той важкий і трагічний час для нашої держави.

         Є в українській історії події, які стали знаковими, стали символічними. Такою подією є героїчна смерть  під залізничною станцією Крути молодих захисників Української держави.

         29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Під Крутами там молоде юнацтво

На прю криваву з ворогами стало.

За Україну, славу, честь й багатство

Життя юнацьке своє там віддало.

       Тоді на захист молодої Української Республіки виступили 300 зовсім юних добровольців з числа студентів київських вузів та бійців вільного козацтва. Це був цвіт тодішньої української патріотичної молоді, цвіт молодої нації. Вони назавжди залишилися молодими, поклавши буйні голови в нерівній боротьбі з більшовицькою інтервенцією.

    Вони – студенти, курсанти, школярі – виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого народу. У масштабах всесвітньої історії ця битва, може, й  незначна. Вона не є зразком військового мистецтва. Проте вона – символ  нескореного духу нашої нації.

Читці, члени клубу «Юні друзі книги»: Сітек Аліна (БДГ 4Б (8б) кл.),  Кропивницька Василина (ЗОШ №5, 8Б кл.), Фіненко Марія (ЗОШ №5, 8Б кл.),  Яців Сніжана (ЗОШ №5, 7Б кл.), Яців Діана (ЗОШ №5, 8Б кл.), Пігур Наталя (ЗОШ №4, 5-в кл.), Курпель Іванна (ЗОШ №4, 6А кл.)  декламували поезію присвячену героям Крут. Світова історія знає багато жертв в ім'я ідей, але аналогічної Крутам не було. Крути ввійшли в історію України як символ національної честі.

Ті, хто загинув у битві під Кругами назавжди залишаться в нашій пам'яті. Вони полягли, щоб ми сьогодні жили у вільній і незалежній Українській державі.

Слава, слава Україні і її народу,

Що своїм життям безцінним

захищав свободу,

Що довідну самостійність

розумом відстояв-,

Тричі слава Україні і її героям.

                              Анна Чіхрак, бібліотекар бібліотеки-філії №5 для дітей Бориславської МЦБС.

Різдвяна зустріч

 «Різдвяна коляда єднає нас»

В день Різдва Христового

Ми прийшли в ваш дім,

Щоби щастя і здоров’я

Побажати всім.

     Різдвяні свята мають багату історію з унікальними традиціями і звичаями. Свят чекали з нетерпінням і дорослі, і малі, тому що вони приносили чимало радощів, веселощів та солодощів. Розпочиналося все з 6 січня – на Святий Вечір. Цей день в усіх асоціюється із такою стравою як кутя, що повинна красуватися на столі серед 12 страв.

     13 січня – день преподобної Меланії – римлянки. Молодь в цей день ходила по хатах, співала щедрівки. А 14 січня настає Старий Новий рік. У цей день ще вдосвіта діти та підлітки ходять посівати. Засівають приказуючи:

Наказав Святий Василь засівати в заметіль.

Особливий дав наказ, щоб засіяти всіх Вас!

Ще й навчив казати так: "На кохання сієм мак!

Сієм жито на добро, а для сміху ... ось - пшоно.

На здоров'я Вам овес - щоб міцний був рід увесь.

А від заздрісних осіб сієм Вам  пшеницю - хліб!

Сієм, сієм, засіваєм! З Новим Роком Вас вітаєм!

     Водохреща або Йордан припадає на 19 січня. Це третє найбільше свято зимового кола. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа. У цей день Бог Син хрестився у воді Йордану, а святий Дух сходив на нього і голос Бога промовляв до Ісуса. Тому це свято називають Богоявленням.

     Окрасою різдвяних свят є вертепи – яскраві та самобутні театралізовані дійства, в основі яких народження маленького Ісусика. Кожен чекає на зустріч з цим незбагненним, таємничим дійством.

     Символ свят – зелена ялинка. А зірка, яка зазвичай красується на верхівці дерева, то символ Вифлеємської зірки, що яскраво освічувала шлях волхвам до Ісуса Христа. Різнобарвні кульки, маленькі ангели, гірлянди, маленькі пастухи із свічками та ліхтариками нагадують свічки та ліхтарі, що світили у цю святу ніч Вифлеємським пастирям. І зараз ці вогні горять у кожному будинку. Щоб свята були ще радіснішими та веселішими дітям вішають солодощі на ялинку.

     Вже стало доброю традицією на завершення циклу Різдвяних свят проводити в читальній залі бібліотеки – філії № 6 для юнацтва Різдвяні зустрічі (посиденьки).

    Так і цього року, 25 січня в нашій бібліотеці було святково та людно. Перед початком заходу отець Олег Смерека поблагословив та окропив свяченою водою приміщення бібліотеки.

Свято розпочалося з вітального слова працівників бібліотеки Ольги Смереки та Марії Лутчак. Учасники сценки «Дід і Баба» – Тетяна Комель та Галина Почіковська гостинно приймали колядників. Першими з колядою до нас завітали членкині організації «Союзу Українок»: Анна Глод, Оксана Прокопишин, Наталія Бараняк, Наталія Штереб та Ростислав Почіковський учень 5-го класу ЗОШ № 4, які підготували інсценівку «Свята вечеря».

     З колядками «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю» прийшли колядники ГО «Цвіт нації», а учні ЗОШ № 4 (10-го та 5-го класу) Мар'яна Куротчин, Валентина Гера, Софія Зденьдяк та Ростислав Почіковський привітали присутніх колядкою «Бог ся рождає», віншуваннями та посіванням.

     Під час заходу бібліотекарі Тетяна Комель та Галина Почіковська провели Різдвяну вікторину із секретом. За правильні відповіді учасники отримали солодощі.

     У теплій, дружній атмосфері присутні за чаюванням та куштуванням пампушків із сюрпризом, розповідали про різдвяні традиції, а зокрема, про колядки. Своїми спогадами про традиції відзначення Різдвяних свят в різних регіонах України та особливості різдвяних частувань розповіли гості.

      На свято до бібліотеки завітав також Різдвяний вертеп ГО «Джура» (голова Микола Когут). Юні артисти продемонстрували неабиякі акторські здібності. А ще в цей день у читальній залі лунали колядки, щедрівки та пісні які створили чудовий настрій.

Віншуєм вам нині усі добрі люди.

Нехай поміч Божа завжди з вами буде.

Хай кожної днини, кожної години

Бог благословить, біда хай загине!

Будьте здорові разом з діточками.

Нехай смутку й горя не буде між вами.

Галина Почіковська, бібліотекар бібліотеки - філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС.

Нові книги чекають на вас!

«Їм у віках судилося безсмертя»

«Їм у віках судилося безсмертя».

 До 100 - річчя бою під Крутами.

Безвусі, юні, вічно молоді,

Ви склали голови за рідний Київ,

Скріпивши крок державницькій ході,

Вписавши подвиг у свободи вияв.

(Яр Славутич «Крутянці»).

   «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього» – стверджують в народі. Людина, котра не знає минулого, - як перекотиполе: куди вітер подме, туди воно й котиться. Але ж людина не перекотиполе, і, як підкреслив у своєму безсмертному романі Павло Загребельний: «На порожньому місці роду не заснуєш». Саме тому ми повинні знати історію. Вона вмита кров’ю і сльозами.

   Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. Рівно 100 років тому, 29 січня 1918 року невелика вузлова залізнична станція, що розташована на Чернігівщині на лінії Москва – Бахмач – Київ, стала уособленням духовного злету нації, який уже упродовж майже століття є національним, символом для десятків поколінь – борців за свободу та незалежність.

   Пройшли десятиліття, а ми повною мірою так і не усвідомили, що подвиг наших мужніх 300 українських 16 – 17 – річних юнаків-добровольців, вчорашніх гімназистів і студентів, котрі загинули смертю героїв, закривши своїми грудьми золотоверхий Київ і всю Україну, і є найяскравішим взірцем безкомпромісної відданості Вітчизні. Безперечно, глибока і міцна віра, надія на краще майбутнє була присутня у кожного з них.

   Що ж штовхнуло їх у крутянський сніг під кулі і багнети лютого безжального ворога, п’яного більшовицького бидла, що перлося з північного сходу встановлювати свій «новий світ» на наших землях? Хто платив їм, хто примушував під острахом військового трибуналу? Ні, нічого такого не було. А що ж було? А була нестямна любов до рідної землі, готовність до самопожертви заради нашої милої неньки України. І вони пішли в цей свій перший і останній бій, чудово розуміючи, що не повернуться назад, однак для них назад дороги не існувало.

   Страшною ціною заплатив Київ за недоглядну довірливість українських політиків- соціологів. 15000 населення столиці було знищено вже в перші два дні більшовицької окупації. Стріляли без попередження – просто на звук української мови, не питаючи про походження чи переконання.

 Недовго тривав муравйовський кривавий бенкет на київських вулицях. Уже через три тижні місто звільнили  від більшовицьких зайд, і кияни вирушили під Крути, щоб віддати останню шану юним героям. Коли збирали в снігах їхні останки, не знайшлося жодного не скаліченого тіла. Відрубані руки, голови, відсічені вуха, виколоті очі – так помстилися юнакам більшовицькі ґвалтівники за те, що мали в дитячих душах недитяче почуття гідності й прагнення волі. Лише 30 тіл удалося розшукати. 30 – із 300. 19 березня їх урочисто поховали у братській могилі на древній Аскольдовій горі біля Києва.

   Урок історії «Їм у віках судилося безсмертя» провели працівники бібліотеки - філії № 6 для юнацтва у професійному ліцеї з учнями другого курсу групи кухарів. Розпочала урок вчитель української мови і літератури ліцею Наталія Кузимко.

Ведучі, працівники бібліотеки-філії №6 для юнацтва Марія Лутчак і Ольга Смерека розповіли про героїчний подвиг юнаків, які полягли за незалежність молодої української держави на станції Крути. У виконанні учнів ліцею – Івана Мицька, Ані Кудрич, Марії Ковальської, Ані Войтович, Софії Кушнір, Марії Коцай прозвучали вірші: Я. Славутича  «Кутянці», П.Тичини «Пам’яті тридцяти”, О. Бабія «Під Крутами», Г.Стороженко «Незабутня могила».

Бібліотекар Ольга Смерека ознайомила присутніх із книжковою виставкою «Їх кликав біль по втраті України» та тематичною папкою-добіркою матеріалів «Трагедія Крут крізь призму минулого і сучасного».

   Крути – це не лише героїчна сторінка нашої історії. Це приклад для живих. Ми маємо протистояти всьому, що загрожує вбити в кожному з нас українця, християнина, порядну людину. Працювати і боротися за наші вартості – саме такий дієвий патріотизм є сьогодні нашою зброєю. Герої Крут будуть у сучасному і майбутньому тим промовистим прикладом усім нам: бути готовим до самопожертви. Вони будуть дороговказом для всіх у сповненні своїх обов’язків перед нацією і державою, запалюючи все нові й нові лави борців до безкомпромісної боротьби за національну правду та духовну свободу України.

    Урок закінчився віршем Лесі Храпливої  «Молитва».

«О, Боже наш добрий з  високого неба

Молитву сьогодні  заносим до Тебе.

За тих, що боролись при станції Крути

За нашу державу із ворогом лютим,

Що в битві цій впали в цю зиму криваву…

Прийми їх до себе!Прийми в свою славу!

А нам від цих триста, о, Боже, благаєм!»

Любові дай вчитись до рідного краю!

                                                 Ольга Смерека, зав.  бібліотеки-філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС. 

До 100-річчя бою під Крутами.

Крути – наша гордість і слава,

Там соколи юні у вічність пішли.

На клич молодої держави,

Піднялися вірні сини.

Грудьми у нерівному бої,

Спинили червону орду,

З честю впали герої,

За Україну свою.

На жертовню поклали,

Свої молодії життя.

Приклад відваги подали,

Слава героїв жива!

(Михайло Зельман (Лісовий) "КРУТИ").

   29 січня ми відзначаємо 100-річчя бою під Крутами. Це одна із найтрагічніших сторінок в історії України. Молоді юнаки повстали проти більшовицьких загарбників під станцією Крути. У нерівному бою зійшлося дві сили: менша, але мужня і волелюбна, і більша — жорстока і кривава. Українські війська, які складалися зі студентів і учнів старших класів під керівництвом Аверкія Гончаренка, вступили в нерівний бій з більшовицькою Червоною Армією. В умовах відсутності української регулярної армії саме українській молоді довелося стати на захист Батьківщини. Трагічна доля спіткала більшість із них, але померли вони за Україну. / http://www.oa.edu.ua/ua/info/news/2018/20-01-02

Із спогадів учасників бою під Крутами:

      «Така вже історична доля України, що вона, починаючи від славних запорожців, які гострими козацькими шаблями завзято боронили рідний край від напасників, аж до останнього часу в боротьбі добуває своє право на волю і незалежність; така її доля... Але щастя її в тому, думалось мені, що ніколи не переводились на Вкраїні вірні сини-лицарі, які в найтяжчі часи безправ’я та рабства високо держали прапор визволення, не спиняючись навіть перед тим, щоб життя віддати за свою убогу матір — Україну. Ми були часткою тих вірних синів і тому ми поїхали».   

    «Який настрій був під час битви? Була все та ж певність у неминучості свого рішення, свідомість своїх обов’язків перед своєю совістю, і ця певність і свідомість була причиною того, що не страшні були ні свист куль, ні розриви смертоносних шрапнелі...»

/ http://www.oa.edu.ua/ua/info/news/2018/20-01-02    

Урочистий вечір-концерт

 «День Соборності України!»

Україно, соборна державо,

Сонценосна колиско моя,

Ще не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях!

22 січня у сесійній залі Бориславської міської ради для бориславців відбувся урочистий вечір-концерт «День Соборності України!». Адже саме в цей день весь український народ відзначає 99-ту річницю проголошення Соборності України.

Ведуча заходу, провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин наголосила, що День Соборності України – це свято, яке відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві. Йому передувало підписання (22 січня 1918 р.) Четвертого універсалу Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою.

Процес об’єднання України завершився 22 січня 1919 року. Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято. Але сьогодні, коли маємо українські території, непідконтрольні українській владі, День Соборності – це й привід нагадати, що Крим та Донеччина – це Україна.

Листопад 2013 – лютий 2014 р. – «Революція гідності», неоголошена війна на Сході України… Ці події тривожать і не залишають байдужими жодного громадянина України. І тому кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану, і заради чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня» – Вербицький Юрій, Нігоян Сергій, Жизневський Михайло, Сеник Роман та багато багато інших Героїв Небесної Сотні.

Напередодні Дня Соборності України (16 січня) ми особливо вшановуємо захисників Донецького аеропорту. Бо героїчна оборона Донецького аеропорту стала символом незламності та мужності українських військових і тривала 242 дні: з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року. 242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ та проросійським бойовикам, затято відстоюючи малесенький клаптик української землі. За стійкість, безстрашність і непереможність українських захисників Донецького аеропорту назвали «кіборгами», а форпост українських кіборгів став символом української мужності, оплотом українського духу. Вони, як і їхні попередники майже 100 років тому, доводять, що славному козацькому роду нема переводу. Низький уклін їм за звитягу, а нашій державі — перемоги, злагоди, миру й процвітання на своїй, Богом даній, землі.

Вкраїно - богине! Вкраїно - кохана,

Молитва боляща, розтерзана рано...

Я лину до Бога, бо вмію літати,

Я буду молитись, я буду благати,

За тебе, Вкраїно, за тебе, свободо,

За долю пресвітлу вкраїнському роду.

Я вірю: Всевишній і Діва Марія...

Почують молитву, молитву надії…

До спільної молитви за Україну і український народ було запрошено о. Олега Смереку та о. Миколу Пишковича. Всі присутні у залі звернулися до Господа з проханням за мир і єдність в Україні та героїв, які віддали своє життя за неї. Бо Україна – наш рідний край, земля з багатовіковою історією, дорога та мила серцю кожного із нас.

Символічні вінки шани та пам’яті до меморіальних знаків борцям за волю України: воїнам УПА, провіднику нації Степану Бандері та Героям Небесної Сотні від громади нашого міста урочисто поклали відмінники навчання Бориславської державної гімназії Софія Підлубна, Григорій Жгута, Мар’ян Герцан.

До слова було запрошено заступника міського голови пані Роксоляну Гарасимів, яка у своєму виступі наголосила, що найболючішою проблемою сьогодні залишається питання єдності та неподільності України. Кровоточать рани наших сердець з приводу того, що відбувається на Сході нашої держави. Не висихають сльози на очах матерів, сини яких захищають єдність і незалежність рідної землі. Бо вже четвертий рік українські бійці на теренах Східної України жертвують своїм життям та відстоюють не лише незалежність, а й соборність України.

Доповідь «День Соборності – сила нашої держави в єдності українських земель» виголосив заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель історії ЗОШ №5 Олег Луцишин.

Вірш Івана Кушніра «До Дня Злуки» прочитала членкиня військово-патріотичного гуртка «Джура», учениця ЗОШ №7 Софія Пишкович. Вірш Дмитра Чередниченка «Єдина Україна» прочитала членкиня військово-патріотичного гуртка «Джура», студентка Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка Ірина Дейнега.

Урочистий вечір-концерт продовжив виступ народного гурту «Бориславські батяри», у виконанні якого прозвучали пісні: «Вперед, побратими, вперед!», «Ой ударила куля», «Ой у лузі червона калина» та «Я - українець».

У виконанні гурту викладачів Бориславської дитячої школи мистецтв прозвучав духовний гімн України "Боже великий, єдиний".

Ми віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ зможемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

І козаки, й стрільці січові

За тебе гинули в полях.

У небесах сузір'я Лева

Нам світить на Чумацький Шлях.

Стражденна чаєчко-небого,

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу,

Аби ти вільною була.

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна.

Після завершення урочистого вечора-концерту «День Соборності України» активне молоде покоління та всі присутні вийшли на площу перед міською радою та взяли участь у флешмобі «Зупиніть війну! Україна соборна!», який відбувся у всіх куточках нашої країни, щоб знову доказати, що народжені в Україні, будуть боротися пліч-о-пліч за права і свободи всього українського суспільства.

Над озвученням заходу працював звукооператор міського Палацу культури Андрій Калин.

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.

Народознавчий ранок

«Різдвяні звичаї українців».

Світ замовкає в чеканні,
    На диво в ніч цю тихо жде,
А у зимовому мовчанні
Лапатий білий сніг іде.
І віриться мені у казку,
  Принишкло в трепеті усе.
           На людство сходить Божа ласка
   І всім любов і мир несем!

     

Різдво – одне з найулюбленіших свят нашого народу. Українське Різдво має давні, багаті й цікаві традиції. Але часом, захопившись зовнішньою, обрядовою стороною свята, ми забуваємо про його внутрішній та духовний сенс. Адже, Різдво це радісне, поетичне і таємниче свято. І справді, є якась незбагнена таїна у народженні на землі Сина Божого.

     У кожного народу Різдво має своє чітко окреслене обличчя, свої звичаї, обряди, традиції. Марія і старенький Йосип, пастушки і навіть цар Ірод наче вбираються в національні шати. Може саме це і робить свято таким теплим, сердечним, родинним. 
     Різдво в Україні – це улюблене свято, яке чекають і люблять через святково прикрашену ялинку, можливості поколядувати, поглянути вертепи. І ще: щороку, народження Христа нагадує про те, що Бог завжди з нами, пам’ятає про нас і любить нас. Він бажає нам всім миру і добра, щоб зірка, яка зійшла над Вифлеємом під час його народження, освітлювала нам шлях до добра і щастя.

    В ці Різдвяні дні  в бібліотеці – філії №5 для дітей відбувся народознавчий ранок «Різдвяні звичаї українців». Розпочався  він  із Святої вечері, на якій були присутні Господар – Коцаба Денис (ЗОШ №7 9кл. ), Мати – Яців Діана (ЗОШ№5 8Бкл.), Син  - Кириленко Олег (ЗОШ №4 5кл.), Дочка – Паленичак Ірина ( ЗОШ № 4 6Б кл.).

До господи завітали колядники з Різдвяною зіркою: Фіненко Марія (ЗОШ №5 8Б кл.), Сітек Аліна (БДГ (8) 4 кл.), Кондратишин Марта (ЗОШ №4 8В кл.),  Малиновська Оля (ЗОШ №4 6Акл.), Ільницька Оля (БЗСШІ 6кл.), та Пастушки Маричканич Артур (ЗОШ №7 4Акл.), Сітек Богдан (БДГ 1(5) кл.), Світий Захар (ЗОШ №4 3А кл.), які заколядували  колядки: «Нова радість стала…», «В Вифлеємі нині новина», «Добрий вечір тобі пане господарю», «Старий рік минає». Окрасою Різдвяного свята були Янголята – Барабаш Катерина (ЗОШ №4 4 кл.)  та  Курпель Іванна (ЗОШ №4 6Акл.).

    За Різдвом Христовим наступає другий празник – Новий рік, а ще він зветься празником Святого Василя. Василь приходив не сам, а з Маланкою. Роль Василя виконував Трофімчук Дмитро (ЗОШ №4 5А кл. ), а Маланочки – Пігур Наталя (ЗОШ №4 5 кл.)

   Щоб рік був радісним і веселим – щедрівку треба пустити в оселю. Щедрівочку нам  щедро защедрував Левченко  Андрій  (ЗОШ № 8  6Акл.), а вірші про Різдво декламувала Ножак Валерія (ЗОШ №5 7кл.). Ведучі народознавчого ранку Кропивницька Василина (ЗОШ №5 8Бкл.) та Хома Вікторія (ЗОШ №1 8А кл.) ознайомили присутніх  із циклом Різдвяних свят та їхніми традиціями. По закінченні свята, всіх присутніх пригощали запашними пампушками. А гостями народознавчого ранку були учні ЗОШ №4 5В кл. (класовод Варениця О.Г.). Свято підготувала і провела  бібліотекар Пріцак Наталія.

       Кажуть, що справжнє свято Різдва недостатньо побачити. Його потрібно відчути. Воно завжди особливе та незвичайне. Це час, коли все навкруги наповнює атмосфера духовності, традицій, святкових заходів та емоцій, які неодмінно залишаються у серці кожного. Адже, свято Різдва Христового – день подяки Всевишньому:

І ми, браття, всі поспішаймо,
Честь, славу, поклін Богу віддаймо
І подарім Му нашую віру,
Чистоє-чистоє серце і душу щиру...

Наталія Пріцак, бібліотекар бібліотеки-філії №5 для дітей Бориславської МЦБС.