Наші   діти   варті   найкращого!

       Казковий палац у сучасному місті

Як острів духовності і доброти.

      Тут книги цікаві, яскраві, корисні,  

                    Щоб гідно зростала людська особистість

І цінності вічні могла зберегти.

      Ці влучні слова – про міську бібліотеку для дітей. Можливо, вона ще не має вигляду казкового палацу, але і читачі-діти, і працівники вірять, що це лише питання часу. Діти нашого міста варті найсучаснішої, найкрасивішої дитячої бібліотеки з найновішою літературою, комп’ютерним залом, музичною та ігровою кімнатами, мультимедійним обладнанням і т. ін. Це в недалекому майбутньому…

  А наразі ми можемо похвалитися тільки новими книгами. Впродовж майже десяти років колектив бібліотеки прикладає максимум зусиль, щоб якнайповніше оновити бібліотечний фонд. В лютому-місяці за виручені кошти від здачі макулатури було придбано 40 нових книг (стаття «Доброта відродить культуру» вміщена в часописі 10 березня). А в травні дитяча бібліотека збагатилася ще 160 новими чудовими книгами завдяки допомозі приватних підприємців В. Мицака, І. Михаця, М. Щербаніка, Г. Голубінки, Г. Юськіва, В. Сарахмана, Р. Вороняка, А. Цебака, а також збору макулатури, до якої прилучилися і батьки читачів, і вчителі, і  самі користувачі-діти. 

 Тому низький уклін і велике щире спасибі всім, хто любить і цінує книгу, хто небайдужий до наших дітей, прагнучи їх вільний час зробити змістовним і цікавим завдяки спілкуванню з книгою – одним з найбільших надбань людства. А особлива подяка  дітям. Дивлячись на них, приходить на думку одна з пригод барона Мюнхгаузена «За кіску із болота» із славнозвісних «Пригод барона Мюнхгаузена» німецького автора Рудольфа Распе, коли барон сам себе витягнув із болота. Так само читачі дитячої бібліотеки носять паперовий непотріб, щоб потім мати змогу прочитати сучасні книги, в тому числі і за шкільною програмою.

  …В переддень величного християнського свята – Пресвятої  Трійці – я бажаю, щоб на всіх вас зійшли дари Святого Духа – дійсно великі і щедрі: мир, любов, мудрість, радість, доброта. Нехай Святий Дух посилає всім вам міцне здоров’я, достаток і надихає лише на добрі справи.

Любомира Іванишин, заступник директора Бориславської МЦБС по роботі з дітьми. 

 Перевідна читацька конференція 

"До Країни Знань мандруємо з книжками"

   В останні дні навчального року до нас завітали учні 4-В класу ЗОШ №1 на перевідну читацьку конференцію "До Країни Знань мандруємо з книжками". 

   Бібліотекарем було зроблено аналіз читання за минулий рік і визначено лідерів. Ними стали: Шестак Ольга, Журавчак Андріан, Плоскодняк Софія. А королевою читання урочисто було проголошено Алєксєєву Анастасію. Переможці отримали солодкі призи.А діти подарували бібліотеці книги з домашньої бібліотеки та повні кульки макулатури. 

  Попрощавшись з  "молодшим" відділом, дітей було переведено в відділ обслуговування учнів 5-9 класів.

  Ознайомившись з абонементом і переглянувши нові, цікаві книги на різноманітні теми, діти перейшли до читальної зали, де бібліотекар розповіла про газети та журнали, а також про довідкову літературу, якої тут є чимало.

   Атмосфера зустрічі була настільки теплою і привітною, що дітвора ще довго не покидала приміщення бібліотеки.

Ірина Карпінець, бібліотекар міської бібліотеки для дітей Бориславської МЦБС.

ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКЕ СВЯТО "СИН НАРОДУ!"

Іван Франко – трибун народний, 

Пророк-ватаг, ратай-співець 

І громадянин благородний… 

Як той Орфей, герой рапсодний, 

Він з неба віщий посланець. 

Під небом миру в сонцем даль залиту 

Звучить хода весела і дзвінка… 

У нашім серці буде вічно жити 

Ім’я безсмертне Великого Каменяра.

З нагоди 101-ї річниці від дня смерті  Івана Франка у нашому місті відбулося вшанування великого сина – класика української літератури, геніального письменника, перекладача, публіциста, громадського і просвітницького діяча Івана Яковича Франка.

Іван Франко, без сумніву, належить українській культурі, але його творчість не має якихось кордонів, його слово долає час і простір – і в книжках, і в реальності. І крізь століття сьогодні ми чуємо голос Каменяра.

Ведучі заходу – Божена Дмитришин та Андрій Делінкевич розповіли про сина народу, мудрого учителя та світоча людства – Івана Франка, який виступив продовжувачем невмирущого, віщого слова Шевченка, охопивши своїм проникливим зором, своїм полум'яним серцем всю Україну. Над усе любив свій нарід, мучився його болями, жив його надіями, свято вірив в той час, коли вільно заживемо у своїй незалежній державі.

Доля ніколи для Франка не була матір'ю. Завше мачухою – від народження до гробової дошки. Від того часу, коли став до громадської праці на рідній ниві, не на словах, а на ділі став організовувати народ, аби боротись за державність України.Своєю думкою він прагнув обняти всі народи, їхні духовні надбання зробити здобутком свого народу, а все цінне, чим багата рідна земля, показати світові.

В тій іскрі спресувався віками національний і соціальний біль українського народу.

Прокинулось перо, яке тримали

Його робочі руки. На папір

Поклало вензелі пекучих літер,

І смуткові душі наперекір,

На струнах вічності

Заграв безсмертя вітер.

Франко – невтомний трудівник. Як же багато він встиг втілити. Надзвичайно плідно працював на письменницькій ниві, як літературний критик і публіцист, багатогранний учений, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, економіст, філософ, робив редакторську, коректорську роботи, своїм обов’язком вважав перекладати і популяризувати. Його праця була різною. Передусім це була праця душі.

Його творчий доробок писаний переважно українською, а також німецькою, польською, російською, болгарською мовами і налічує кілька тисяч творів. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами з’явилося понад 220 видань. Франко-поет – автор 10 прижиттєвих книг віршів, до складу яких увійшло понад півтисячі окремих творів. Прозова творчість – це насамперед понад 100 оповідань, новел і казок, які склали 18 збірок малої прози; крім того – 10 творів великих прозових жанрів – повістей та романів.

Перекладацький доробок Франка охоплює величезний діапазон світового письменства та усної народної творчості від найдавніших часів до початку ХХ століття. Він переклав українською твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур. У 50-томному виданні творів письменника 6 томів займають поетичні і один том прозові переклади.

28 травня 1916 року перестало битися велике серце письменника-гіганта, будівничого величного храму української культури Івана Франка. Газета «Діло» сповістила тужливу новину словами: «Ангел смерті злетів на українську землю, щоб замкнути очі на вічний сон найбільшому з сучасних синів України».

Крізь простір і час до нас долинули пристрасні слова сина народу – Великого Каменяра, осяяні сподіванням на те, що його важка праця в ім’я кращого майбутнього не пропаде даремно, буде оцінена наступними поколіннями людей.

Це був справжній геній! Його Слово – це голос із вічності. Франкові твори звучать і нині так, наче їх написано вчора. З великим оптимізмом та надією Поет дивиться в майбутнє.

В цей чудовий травневий день біля пам’ятника Іванові Франкові пролунали найкращі слова любові і захоплення до нашого Каменяра.

Квіти шани до підніжжя пам’ятника Іванові Франку поклали виконуючий обов’язки начальника управління культури Бориславської міської ради Роман Тарнавський та депутат міської ради, голова постійно діючої комісії з питань культури, освіти, молоді, фізичної культури і спорту Андрій Спас.

У своєму виступі Андрій Спас наголосив, що ми повинні гордитися, бо саме тут, по бориславській землі ходив Іван Франко. Адже саме наше місто стало стимулом для перших серйозних письменницьких відкриттів Великого Каменяра. Саме в Бориславі І. Франко побачив вражаючі соціальні контрасти, збагнув природу нового капіталізму, задумався над трагедією людини, якій доводилося проживати на самому дні. Сьогодні ми ще раз замислюємося над нашим святим обов’язком: шанувати своїх геніїв і пророків, вивчати їх спадщину, постійно пам’ятати їх заповіти. Але не тільки пам’ятати, а ще й виконувати їх; жити гідно і працювати ненастанно для розвою рідного краю і добра народу. А також п. Андрій доповнив свій чудовий виступ поетичними рядками великого Івана Франка.

Голова міської громадської організації «Союз українок» Ганна Глод розповіла, що Іван Франко - вічний революціонер і Каменяр та універсальний геній, що зарядив поневолену українську націю державотворчою енергією. Оце і є та осьова зірка в безмежному небі світил, що він запалив своєю працею і своїм розумом.

Іван Якович ішов з народом і вів його вперед, закликаючи «добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі». Ім’я його  внесено до списків найвеличніших письменників світу.  Він поряд з іменами найславніших синів людства.

Вірш Франка «Каменярі» прочитав учень ЗОШ №8 Михайло Дубенчук. Поезію, присвячену Іванові Франкові прочитав наш краянин Роман Тюхтій.

Наймолодші учасники заходу – учні ЗОШ №3: Симович Юліана, Козар Андрій, Романів Олег майстерно та емоційно розповіли казку І. Франка «Киця».

У виконанні учениці ЗОШ №7 Ольги Кузимко прозвучала пісня «Човен» на слова І. Франка.

Літературно-мистецьке свято завершилося спільним виконанням гімну «Не пора, не пора, не пора…».

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.

   30 травня 2017 року в приміщенні бібліотеки-філії №1 Бориславської МЦБС, що знаходиться за адресою: м. Борислав, вул. Дрогобицька,439 буде забезпечено роботу мобільного консультативного пункту Бориславського бюро правової допомоги Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Шановні бориславці !

   Під час роботи мобільного пункту Ви зможете отримати фахові консультації, роз’яснення з різних правових питань,а також дізнатися,як можна захистити свої права,скориставшись безоплатними послугами адвоката.

    Години прийому громадян: 13:00 – 17:00.

   При необхідності звертайтеся безпосередньо до Бориславського бюро правової допомоги.

Наша адреса та контакти: м. Борислав, вул. Адама Міцкевича, 64.

"На життєвім роздоріжжі"

ГОДИНА ПРОФОРІЄНТАЦІЇ

Вибір професії в житті кожної людини - важливе і відповідальне рішення, яке багато в чому визначає її наступний життєвий шлях. Що потрібно знати, чиїми порадами скористатись, як себе поводити, як діяти? Що потрібно людині, щоб досягти успіху? Про це говорили учні 10-А та 10-Б класів ЗОШ№1 та їх вчитель Монастирська Валентина Василівна під час години профорієнтації "На життєвім роздоріжжі", яка відбулася в міській бібліотеці для дітей.

   У вступному слові Валентина Василівна розповіла, що вибір професії багато в чому залежить від самої людини, її вмінь, знань, особливостей характеру.

Зацікавили дітей також вислови відомих письменників про працю. Змістовним доповненням стали виступи учнів про сумісні професії видатних творців слова. Далі учні, які попередньо об'єднались в групи для дослідження певного типу професії, ознайомили товаришів з результатами своєї праці. Всі уважно слухали характеристики професій типу "Людина-природа", "Людина-художній образ", "Людина-техніка", "Людина-людина" та "Людина-знакова система".

   Після цього було проведено анкетування і кожен учень дізнався, який вид професії йому найбільше підходить. Особливо жваво, весело й активно відповідали учасники заходу на питання жартівливої правознавчої вікторини.

   На завершення бібліотекар побажала прислухатись до сьогоднішніх порад і, високо піднявши вітрила свого корабля, з усмішкою на устах рухатись до щасливого та безхмарного майбуття.

     Наталія Костецька, бібліотекар міської бібліотеки для дітей Бориславської МЦБС.

ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКЕ СВЯТО "ПРОРОК"

Між берегами вічності клекоче час,

Рокоче дня нового світла повінь.

Живуть, Тарасе любий, поміж нас

І голос твій, і пензель твій, і Слово.

Воно налите незгасимим яр-вогнем,

Навічно коване з дзвінкої криці.

Воно ще яскравіше з кожним днем

В серцях у наших буде променитись.

І знову травень… І знову линуть до нас думи геніального українського поета… Традиційно український народ у цей травневий день звертається до постаті Тараса Шевченка, до постаті, яка у своїй величі була, є і залишиться незрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення. Бо Великого Кобзаря ми воістину можемо сприймати як Пророка, волею Всевишнього посланого для українського народу.

Сьогодні, 22 травня, минає 156 років з дня перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі!  Чому ж ця дата відіграє таку велику роль у житті українців? Тому, що Шевченко – це серце України!Тому, що серце України – там, де спочиває Тарас!

Ведучі заходу Божена Дмитришин та Андрій Делінкевич розповіли про Тараса Шевченка як борця і Пророка. Бо все своє життя він плекав любов в собі та в інших до України. Його грізні, емоційні, пророчі слова лунали, як гімни свободі й відвазі. Шевченко окрилив Україну та її слово. «Бог - Україна - Шевченко - ось наші вікові засади державотворення!».

Вшанування пам’яті Великого Кобзаря стало в нашій державі щорічним і всенародним. А могила Шевченка перетворилася на місце паломництва українців, біля якої проходять богослужіння, сюди звідусіль їдуть люди вклонитися Кобзареві.

Пізнавати Шевченка - це пізнати історію, доходити до найостаннішого кола українського пекла, опускатися в огидні ями національного розбрату, малоросійського плебейства, всього того, що доводиться викорчовувати і випалювати словом Пророка.

Пізнавати Шевченка – це мучитися, страждати від того, що нашу предковічну землю позбавили спокою сусіди-нероби. Пізнавати Шевченка – це працювати до сьомого поту й наближатися до торжества добра над злом, очиститися духовно і морально.

Великі знання і розум Шевченка дивували сучасників, але вони не могли ще осягнути, що це – Пророк, що цей розум дано цьому з вища і для певної місії. Тепер уже багато хто розуміє і стверджує, що його високе мистецтво із його глибинною щирістю є не лише мистецтвом, а відбиттям справжнього життя України. Сучасники поета лише підсвідомо відчували це. Так Микола Костомаров у своїх спогадах про Шевченка вражено пише:  «Я побачив, що Шевченкова муза роздирала завісу народного життя… Сильний зір, міцні нерви треба мати, щоб не осліпнути або не знепритомніти від раптового світла істини… Горе відчайдушному поетові! Він забуває, що він людина…».

Тарас Шевченко був не лише людиною, він був Пророком з Божого покликання. Іноді він сам замислювався над тим, що робить і чому робить. Іноді він дорікав собі, що закінчивши Академію мистецтв і маючи добрі здібності та гарні малярські доробки, все ж більше уваги віддавав віршам, а не малярству. У своєму щоденнику він писав: «В тіні моєї коштовно-розкішної майстерні, як у пекучому дикому степу наддніпрянськім, передо мною пролітали тіні наших бідних мучеників-гетьманів. Передо мною розстилався степ, усіяний курганами. Передо мною красувалася моя прекрасна, моя бідна Україна у всій незайманій меланхолійній красі своїй… І я задумувався, я не міг відвести своїх духовних очей від цієї рідної чаруючої принадності. Покликання – і нічого більше…».

Отже покликання було сильнішим за самого Шевченка, покликання – до слова. Це покликання не творилось людьми, оточуючі люди всіляко спонукали його до малювання. Але перемагало вище покликання – Слово, - бо «на початку було слово», як слово Всевишнього Творця, так і посланих ним Пророків. А слово Шевченка живило і живить численні когорти українських митців…

Тарас Шевченко – це та постать, з якою асоціюють Україну та українців. Тобто його життя – це історія нашої країни. Якщо світ майже нічого не знає про багатьох талановитих українських літературних творців, то про Шевченка бодай одним вухом чула більшість.І хто б ти не був, де б не жив,той, хто перечитає «Кобзаря», не зможе уявити своєї долі без Шевченка.

Той, хто крізь алмазну грань Кобзаревого слова гляне у світ, той уже ніколи не спиниться в дорозі до ідеалу – істинного братства між людьми і народами. Шевченко належить до найулюбленіших поетів світу – від Біловежі до Гімалаїв, від Сицилії до Японії.

Панахиду з нагоди 156-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка в Україні відслужили священнослужителі УГКЦ та УПЦ КП о. Олег Смерека, о. Петро Підлубний, о. Ігор Ткачів.

Квіти до пам’ятника Т. Шевченку поклали представники влади міста.

Депутат міської ради, голова постійно діючої комісії з питань культури, освіти, молоді, фізичної культури та спорту Андрій Спас у своєму виступі зазначив, що вшановуючи пам’ять про Кобзаря, ми робимо крок вперед до об’єднання всього українського народу, бо Шевченко для українців – це символ віри. Ту силу, яка звучить у його словах, неможливо знищити, вона вічна.

Чудову літературну композицію «Навіки в пам’яті народній» підготували учні ЗОШ №4 під керівництвом вчителя української мови та літератури Надії Карпінець.

Учні ЗОШ №4 Софія та Назар Кузьмак під керівництвом Наталії Баран натхненно виконали пісню «Борітеся, поборете!».

Для Шевченка Україна – найвища земна святиня, за неї він готовий був принести в жертву Богові і тіло, й душу, для неї він жив і страждав. «Сьогодні усім нам варто розуміти глибину цієї події. А сьогоднішній захід нехай стане для нас прикладом, аби й через багато років нашим дітям, онукам не було соромно. Нехай Господь і світла пам’ять Тараса Григоровича будуть для нас, українців, тією стежкою, яка відкриє дорогу у щасливе майбутнє українського народу». Думаймо про Шевченка, живімо Шевченком, продовжуймо його безсмертя в собі та в наших дітях. Бо сьогодні обов’язком кожного патріота України є прислухатися до Шевченкового слова, його духовних завітів, які ніколи не втрачають своєї актуальності. Спільним обов’язком усіх українців є шанувати нашого Пророка та глибше замислитися над його закликами і заповітами! А ми зобов’язані творчо виконувати його заповіт, у якому сконденсовано дух епохи!                       

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.

ОГОЛОШЕННЯ !

     ШАНОВНІ  КРАЯНИ!

22 травня 2017 року о 13 год біля пам’ятника Т. Г. Шевченку, що по вул. Коваліва, 32, відбудеться літературно – мистецьке свято «ПРОРОК»!Захід присвячений 156 – й річниці перепоховання Т. Г. Шевченка в Україні.

Запрошуємо всіх вшанувати пам’ять про нашого Пророка - Великого Кобзаря!

СВЯТО МАТЕРІ

Як сонечко – рідна матінка!

Як добре нам жити і знати,
Вірити, друзі, весь час,
Що кращого слова, як мама,
Немає у світі для нас.

       Мати, мама, матуся, ненька – такими високими словами величаємо жінку- матір. Скільки спогадів і тепла таїть у собі це магічне слово. Цим словом ми називаємо найдорожчу, найдобрішу, найкращу, наймилішу нам людину. Мама – початок життя, берегиня Домівки, Життя, Любові, Душі і високого Духу.

       І кожного, від немовляти і до глибокої старості, образ матері супроводжує через ціле життя. Мати навчила нас бути мудрими, добрими, навчила жити, вірити, любити і надіятися.

      У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пісня жайворонка, теплий весняний вітер приносить Свято Матері. Літературно-мистецька композиція «Як сонечко рідна матінка» відбулась в бібліотеці – філії №5 для дітей, яку розпочали ведучі Кропивницька Василина (ЗОШ №5, 7Б кл.) та Яців Діана (ЗОШ №5, 7Б кл.). Окрасою свята була Мама, роль якої виконала Кравчик Олександра (БДГ,  7кл.).

        Шанування матері – один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Протягом свята було інсценізовано сценки: «Рахунок для мами» -  Цюпко Павло (ЗОШ №4, 6В кл.)  та Кравчик Олександра (БДГ,  7кл.); «Три матусі» - Майдра Ірина (ЗОШ №5 6А кл.), Яців Сніжана (ЗОШ №5, 6Б кл.) та Майдра Ольга (ЗОШ №5,  4кл.); «Хто буде прибирати кімнату» - Фірман  Назар (ЗОШ №5, 4 кл.) та Фіненко Віктор (ЗОШ №5, 4 кл.); «Мама у відрядженні» - Яців Сніжана (ЗОШ №5, 6Б кл.) та Хома Вікторія (ЗОШ №1, 7А кл.); «Я роблю уроки» - Кондратишин Марта (ЗОШ №4, 7В кл.) та Кравчик Олександра (БДГ, 7 кл.); «Донька з матір’ю» - Майдра Ірина  (ЗОШ №5, 6А кл.)  та Кравчик Олександра (БДГ, 7 кл.).

      Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. У народі кажуть: «Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям». Бо ж справді, мати в хаті – це сонечко, що дає життя всій родині. Під час літературно-музичної  композиції продекламовано вірші:  «Здравствуй доню» - Дубас Анна  (ЗОШ №4, 6В кл.); «Руки Матері» - Фіненко Марія (ЗОШ №5, 7Б кл.); «Ой маю я три матері» - Паленичак Ірина (ЗОШ №4, 5Б кл); «Лиш відкрию очка сонні» - Ригаль Діана  (ЗОШ №4, 6А кл.); «Як добре нам жити і знати» - Дерев’янко Аліна  (ЗОШ №4, 5В кл.); «Привіт тобі кохана нене» - Майдра Ольга  (ЗОШ №5, 4кл.). Для своїх матусь «Пісню про маму» виконали Василевич Вікторія та Чіхрак Вікторія (учениці 2В кл. ЗОШ  №4).

     Під музику «Мені сорочку мати вишивала» виконано танець у виконанні Дубас Анни, Дерев’янко Аліни,  Ригаль Діани та Паленичак Ірини.

     Свято завершилось молитвою Дубас Анни (ЗОШ №4 6-в кл.) «Є в мене найкраща на світі матуся».

  Тож бережіть своїх матусь, будьте їхньою надією і опорою. Гостями свята були учні 3А кл.  ЗОШ №4 (вч. Бечкало І. Б.).

Анна Чіхрак, бібліотекар бібліотеки – філії №5 для дітей Бориславської МЦБС.

«Мати – символ добра на землі!»

До Міжнародного дня Матері та 100 – літнього ювілею ГО «Союзу Українок»

Любі матусі, хай сива зозуля

Ще років багато Вам накує.

Щастя, здоров’я усім ми бажаємо.

Хай в житті Вам радість буде,

Процвітайте, як той цвіт,

Дай же, Боже, нашим союзянкам

Многих, довгих і щасливих літ.

  

      Дорогі жінки, мами! Сердечно вітаємо Вас з одним з найтепліших і найдушевніших свят - Днем Матері! Це свято важливе для кожного з нас. Ми багато чим зобов'язані найдорожчим нашому серцю людям - матерям.

   Святкування  Дня Матері - це чудова можливість висловити свою подяку і безмежну вдячність за все, що роблять для нас наші мами, за їх любов і розуміння.

   У  травні, коли  природа – мати виряджає свою доню – землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу  життя, праці і радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві  і відзначають День Матері.

   День Матері відзначається у травні, бо це місяць Пречистої Діви Марії – нашої Матері. До Богородиці звертаються християни, просячи заступництва  та допомоги. Пречиста Діва Марія посідає чільне місце в релігійній свідомості українців. Ще здавна князі благали її про заступництво, віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах. Богородиця стала опікункою лицарів українського духу – козацтва.

   У 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшанування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб і з пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.

   Її старання увінчалися успіхом – у 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча, по суті, це – свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама – найголовніша людина.

   Серед української громади День Матері уперше провів Союз Українок Канади у 1928р. Наступного року це свято відзначалось уже у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика «Жіноча доля» Олена Кісилевська.

   Безумовно, День Матері – це одне з найзворушливіших свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що. Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися художниками і поетами.

   Найдорожчою людиною у нашому житті завжди була, є і буде мама. Із нею ми відкрили для себе світ. Перші кроки зроблено, тримаючись за мамині надійні руки. Перша пісня – мамина. Першу іграшку подала мама і перша порада також мамина. Наша мама найдорожча, найкраща і єдина. Мама ласкава, ніжна і добра. Вона завжди поруч. Саме від неї залежить виховання дитини і саме мати прищеплює любов до рідної землі. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої мами.

   Турботливими та найдорожчими людьми для своїх сімей і не тільки є наші чарівні жіночки - членкині громадської організації «Союз Українок». ГО «Союз Українок» цього року відзначає свій поважний 100 - річний ювілей.

Започаткував свою діяльність Союз Українок 1917 року у Львові. Об’єднавши всі громадські організації, які діяли у Галичині, у громадську організацію, яка на першому своєму зібранні 21 лютого 1917 року прийняла Статут і назву «Товариство Союз Українок».

   Основною метою діяльності Всеукраїнської громадської організації Союз Українок є об’єднання українських жінок в демократичному жіночому русі, захист їхніх прав, досягнення гендерної рівності, спрямування творчих сил на утвердження в суспільстві історичних святинь, національних ідеалів і духовної культури, виховання нової генерації української молоді, здатної будувати правову демократичну українську державу.

Першою головою організації в м. Бориславі була обрана Ірина Сеник - відома громадська діячка, почесний член Союзу Українок, який на своєму Конґресі у Рочестері (США) визнав її однією зі 100 героїнь світу.

Всеукраїнський з’їзд Союзу Українок, який відбувся 21.12.1991 року постановив виготовити емблему Союзу Українок. Емблема символізує: працелюбність, витривалість української жінки, добробут нашої батьківщини - України, має романтичне, поетичне та героїчне забарвлення в образі соти. А червона калина - символ нескореності та високого духу нації.

Прапор Союзу Українок має блакитний колір. Ширина прапора до його довжини відповідає в пропорції 1:2.

В лівому верхньому кутку на відстані 1/5 зверху та з лівого краю на відстані 2/5 знизу розміщена емблема СУ - шестигранна бджолина сота з листочком, гілкою калини та з початковими літерами організації - СУ - по обох боках цієї гілки.

Емблема СУ вишита золотими /або жовтими/ нитками на блакитному фоні прапора. Плоди калини в емблемі вишиті червоними нитками. Зворотній бік прапора – чисто блакитний.

Головами ГО «Союз Українок» м. Борислава свого часу були: Анастасія Закидальська, Людмила Піхоцька, Надія Турецька, Марія Підлубна та Дарія Соловчук.

На цей час головою ГО «Союз Українок» є п. Ганна Глод, яка спільно з членкинями продовжує активну організаційну роботу – незліченними є їхні виступи у пресі, по радіо та по навчальних закладах міста з пропагандою ідей соборності незалежної держави. А також союзянки тісно співпрацюють з бібліотекою-філією №6 для юнацтва – проводячи багато цікавих та пізнавальних заходів.

Напередодні свята Дня Матері працівники бібліотеки-філії №6 для юнацтва спільно з учнівським колективом 9Б класу ЗОШ №4 (класний керівник Галина Пруська) підготували захід «Мати – символ добра на землі!» для членкинь ГО «Союз Українок», запросивши їх в літературну кав'ярню.

Літературну кав'ярню відчинили для гостей бібліотекарі Галина Почіковська та Оксана Кравцова, коротко розповівши про святкування Дня Матері та 100 - літній ювілей ГО «Союз Українок». Також ведучі продемонстрували всім присутнім стінгазету «Будні та свята союзянок Борислава».

   З вітальними словами перед присутніми виступили: Фаримець Ірина «Мати квіти посадила», Куротчин Мар'яна «Всього, що найкращого в світі буває», Годунов Іван «Жінкам потрібно дуже мало», Здендяк Софія «Мама старенька стоїть на воротах», Джуга Олександр «Мати Божа, я добре розумію»,  Нагловська Тетяна «Молитва», Карпінець Христина «Боже, Отче наш єдиний», Гера Валентина «Якби в словах була пророча сила», сестри Ірина та Мар’яна Фаримець «Де взяти слів, щоб вдячність передати»,  Созанська Марія «Турботи, клопоти, робота, діти».

   Дзвінко лунали в літературній кав'ярні музичні привітання. Пісню «Мама» союзянкам подарувала Куротчин Мар'яна. У виконанні учнів 9Б класу пролунала також «Пісня про маму».

До слова була запрошена союзянка п. Ганна Попова, яка подарувала бібліотеці свою нову книгу «Галичанка на лісоповалі». Членкині ГО «Союзу Українок» Мирослава Павлюх, Віра Курпіта та Галина Кваснікевич продекламували поезії про маму. Ганна Глод висловила подяку всім, хто долучився до заходу.

На завершення завідувач бібліотеки-філії №6 для юнацтва Ольга Смерека вручила членкиням ГО «Союз Українок» привітальні листівки.

У цей святковий день, дорогі матері, прийміть слова вдячності, любові і поваги! Нехай у Ваших очах не гаснуть усмішки! Від усієї душі бажаємо всім Вам, дорогі наші союзянки, здоров'я, щастя, родинного благополуччя, взаєморозуміння і відповідного тепла від своїх дітей!

Добра Вам і здійснення сонячних материнських мрій і надій. Радості Вам без меж, вдячності від дітей і онуків, синівської любові і тепла. Хай Бог Вам дає сили та спокою, миру, щасливої долі на рідній землі, здоров’я на довгі літа, нехай   Матір Божа візьме Вас під святий Покров.

Галина Почіковська, бібліотекар бібліотеки – філії № 6 для юнацтва Бориславської МЦБС.