ДО 29-ї РІЧНИЦІ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

Чорнобиль вічно берегтиме хрест своєї чорної біди

На березі Прип’яті спить сатана,
прикинувся, клятий, сухою вербою.
На березі Прип’яті – березі – на –
ріки, що колись була голубою.

Стоїть йому атомна чорна свіча.
Лежать йому села в біді і розрусі.
Уп’явся в пісок пазурями корча,
свистить йому вітер в дуплястому вусі.

Він скрізь по хатах понаписував мат.
Ікони покрав. Загубив респіратор.
Тепер захотілось йому подрімать.
Оце його царство. Він тут імператор.

Той чорний реактор – і пекло, і трон.
Він спить на піску, підібгавши коліна.
І сниться йому в ореолі ворон
вже вся Україна, вже вся Україна...

(Л. Костенко)

Вже 29 гірких літ ми живемо опісля чорнобильській ері, під знаком зловісної зірки, у чорному болі.

З роками притуплюється гострота пережитого, приходять нові покоління, які дедалі менше знають про страшну суть і наслідки Чорнобильської катастрофи та тих людей, які віддали своє життя на поталу атомному монстру…

Такими словами розпочала бібліотекар міської бібліотеки для дітей Наталія Костецька  годину-реквієм «Чорнобиль вічно берегтиме хрест своєї чорної біди».

   Вона розповіла присутнім, що від наслідків цієї аварії постраждала не тільки Україна і Європа, але найбільше зазнало лиха чарівне Полісся, рідна древлянська земля, яка зі смутком дивиться на нас своїми блакитними озерами та розкішними лісами.

Поля і луки, ліси і озера, ріки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Дичавіє земля, а чорний круг невідомо скільки років залишиться незагоєною раною на лоні природи, закарбується в серцях людей.

Смертоносне полум’я зловісної пожежі висвітлило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших – вони, ризикуючи життям, кинулися до реактора, щоби своїми грудьми перестерегти трагедію. Суворий екзамен тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, міліціонери. Усі діяли самовіддано і героїчно.

Ті, що згоріли в огні

В перші години двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші батьки на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці.

Пам’ятник їм возвести

Треба у кожному серці.

Ці поетичні рядки доповнили активні читачі міської бібліотеки для дітей Демчина Вікторія, Михайло Багрій, Гедро Марта, Голич Катерина, Ніколенко Марта, Висонин Анна, Зеленяк Руслана, Папірник Христина, Онищенко Рената віршами А. Багряної «Малиновий дзвін», Т. Танько «Чорнобильська балада», М. Луківа «Дощ у зоні Чорнобиля», І. Гнатюка «Гірка зоря» (уривок), І. Драча «Чорнобильська Мадонна»  (уривок) та ін.

Зацікавили глядачів матеріали книжкової виставки «Дзвенять жорстокі дзвони квітня».

Закінчилась година – реквієм хвилиною мовчання пам’яті ліквідаторів цієї страшної аварії. Доземно схиляємо в подяці голови перед полеглими і перед живими!

Мовчать слова, як квіти обеліскам!

Хвилиною мовчання вшанувать

Зосталось мертвих рідних, близьких.

Чорнобильського болю не пізнать.

Не пахнуть навіть встелені гвоздики

Ті квіти болю, сліз й журби

І світла пам`ять лишиться на віки

Безсмертним душам спільної біди.

Мовчать слова, як квіти обеліскам,

Радіаційна зона не зника.

Живих вшануймо і вклонімось низько

Сльозина болю по щоці стіка.

(Мальва СВІТАНКОВА)

ДО 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БОРИСЛАВСЬКОГО ПОЕТА ІГОРЯ НИЖНИКА

ПОЕЗІЯ  ДУШІ  ІГОРЯ  НИЖНИКА                                 

                   

                                                                               Не падати на викрутах судьби -

                                                             То перший заповіт мені від роду.

                                                             Я силу взяв у мужнього народу,

                                                          Його сини - не слуги, не раби.

                                                                  Його козацьку славу, честь і вроду

                                                                 Продовжую, як лицар, без ганьби.

                                                      Не прагну я суворої судьби,

                                                             Та не вишукую й мілкого броду.

(Ігор Нижник «Орбіти»)

Український поет, письменник Ігор Йосипович Нижник  народився 26 квітня 1935 року у багатодітній родині села Добрівляни Дрогобицького району Львівської області. Закінчив місцеву школу, Дрогобицьке музичне училище. Після служби в армії навчався на філологічному факультеті Дрогобицького державного педагогічного інституту (сьогодні університет) ім. Івана Франка.

Працював викладачем у Бориславській музичній школі (нині — Бориславська школа мистецтв). Деякий час очолював міський відділ культури, працював кореспондентом –організатором Спілки письменників України. Пізніше перейшов на творчу роботу.

Член Національної Спілки письменників України, лауреат літературного конкурсу імені Мирона Утриска, Ігор Нижник проводив у Бориславі велику подвижницьку роботу щодо створення міцного літературного середовища.

Перші літературні кроки Ігор Нижник робив на сторінках газети «Нафтовик Борислава». Багато років очолював Бориславське літературне об’єднання імені Стефана Коваліва. Він виховував хороших, зрілих поетів, які творять свої праці дотепер. Це Ганна Костик, Ольга Сидорак, Богдан Британ, Ігор Юринець, Роман Соловчук та ін.

Із містом нафтовиків пов’язані кращі роки його творчого життя. Бориславці знали та шанували Ігоря Нижника як патріота і видатного митця.

До творчого доробку автора увійшли поетичні збірки: «Нива», «Живиця», «Місячне коло», «Оновлення», «Коріння гір», «Вічний рух», «Сійся-родися», «Право на сльозу», «Білі вівці на Чорній горі», «Корона», «Рубаї», «Ліра», «Дзвін»; прозові твори: «Бескиди»; «Доброслав»; «Галайда»; «Хліб і кров»; «Чорний легінь»; «Легенди гір».

Чільне місце посідають перераховані видання Ігоря Нижника у фондах бібліотек Бориславської міської централізованої бібліотечної системи, які автор зі щирістю дарував для користувачів, адже багато років він був шанованим гостем на творчих вечорах, присвячених літераторам міста.

До відзначення 80 – річчя від дня народження Ігоря Нижника центральною міською бібліотекою проведено літературно-мистецький вечір «Поезія душі Ігоря Нижника», на який прибула родина – дружина поета Зореслава Шкіряк-Нижник і донька Людмила Лисенко, внучка Софія, члени Національної Спілки письменників України Роман Соловчук, Ольга Сидорак, Андрій Грущак, поети міста Ганна Костик та Роман Квітневий, начальник відділу внутрішньої політики Бориславської міської ради Наталія Бараняк, представники молодіжної громадської організації «Цвіт нації», яку очолює головний спеціаліст відділу гуманітарної політики Бориславської міської ради Віктор Кравцов, доцент кафедри філософії Українського Католицького університету м. Львова, поет, перекладач Богдан Завідняк, а також шанувальники творчості поета.

Літературну композицію із віршованих творів Ігоря Нижника підготували юні шанувальники художнього слова Олег Федрак, Наталія Гвоздецька, Юрій Кузан, Олег Дурнота, Віктор Кошик, Оксана Гнатів, Сергій Божко, Олена Фридрак.

Відомий Ігор Нижник і як перекладач поезій іноземних авторів. Низку його віршів наш бориславський композитор Зеновій Антонішак (нині покійний) переклав на ноти і звучать пісні (більше тридцяти) у виконанні самодіяльних та професійних колективів.

Викладачі Бориславської школи мистецтв Кондор Ольга і Труш Оксана в пам’ять про І. Нижника виконали пісню «Краю розмаю» (муз. З. Антонішака, сл. І. Нижника), а також прозвучали музичні твори у виконанні учнів школи.

Активісти молодіжної громадської організації «Цвіт нації» декламували поезії автора «На пустирищі» (Ірина Панів), «Лада» (Наталія Сабат), «Хліб» (Остап Федрак) та ін.

Багато гарних слів почули присутні під час літературно-мистецького вечора «Поезія душі Ігоря Нижника» від колег по перу, родини та гостей.

Працівниками центральної міської бібліотеки для користувачів зібрана папка – накопичувач, до якої увійшли матеріали про І. Нижника «Душею і творчістю з Бориславом» та презентована виставка видань поета «Його слово з колиски любові».

Саме Ігор Нижник увійшов до Сузір’я літераторів міста Борислава, а популяризації його творчості сприяють створені у бібліотеках краєзнавчі кутки з тематичними поличками «Чорний Легінь корінням із Бескидів», «Ігор Нижник», розгорнуті експозиції матеріалів за назвами: «Світлій пам’яті Ігоря Нижника», «Музикант в поезії, поет у прозі»;  проведено перегляд літератури «Поет з душею музиканта», бібліографічний огляд «Музикант в поезії, поет у прозі», літературні розповіді: «Музикант в поезії, поет у прозі», «Вірю в пісню, наче в Бога», «Вічний рух Ігоря Нижника». 

Для телеглядачів Бориславським телебаченням знято телесторінку на тему: «Поезія душі Ігоря Нижника», яку підготувала працівниця центральної міської бібліотеки Ірина Карпінська.

 Бібліографом системи Іриною Перелом для широкого кола користувачів підготовлено і видано бібліографічну пам’ятку «Чорний легінь корінням із Бескидів», до якої увійшли поезії, короткі відомості про життєвий і творчий шлях І. Нижника, публікації періодичних видань «Нафтовик Борислава», «Дзвін» та видання самого автора, які є у фондах бібліотек.

Ігор Нижник – талановитий митець, який все своє життя стояв на сторожі українського слова. Світла пам’ять про Бориславського Поета – Ігоря Нижника та його багатий творчий спадок будуть завжди живі!

І день, і рік, і вік – усе минуче,

як добрий хміль столітнього вина.

І допікає серцю щем пекучий.

І думаєш, чия у тім вина,

коли, бува, нерівно борозна

виорюється на життєвій ниві…

Ах, прагнення і радощі примхливі!

Мов паводі бурхливі навесні,

усе сплива за обрії земні…

(Ігор Нижник «Вічний рух»)

Підготувала Божена Дмитришин,

провідний методист Бориславської МЦБС.

ПОЕТИЧНИЙ ЗОРЕПАД "ВОГОНЬ, ЯКИЙ НЕ ЗАГАСИТИ"

ДО 75-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БОРИСЛАВСЬКОЇ ПОЕТЕСИ ГАННИ КОСТИК

Земля у нас, як мати - лиш одна,

І мова колискова в нас єдина.

Дитинство розквітало, як калина,

Та юність їй судилася сумна…

Г. Костик

   21 квітня у бібліотеці - філії №6 для юнацтва відбувся ювілейний творчий вечір бориславської поетеси, вчительки та пенсіонерки Ганни Костик, на який прибули шанувальники поезії письменниці, активістки міської організації Союзу Українок та учні ЗОШ №4.

   Свято розпочав  учень  10 - Б класу  Михайло Біляк,  читаючи сонет ювілярки «Борислав».

   Ганна Костик народилася у Бориславі 20 квітня 1940 року. Дитинство її пройшло в неймовірних труднощах - хворіла мати, а уся хатня робота припала на тендітні доньчині плеченята. І хоч на навчання часу залишалося обмаль, вона закінчила першу середню школу на «добре» й «відмінно».

   Дівчинка формувалася як особистість у непростій галицькій родині. Прадід її, Павло Полох, ще позаминулого століття відкрив першу школу - дяківну на Потоці в Бориславі і навчав дітей «азів» грамоти й катехизму. Батько, теж Павло Полох, був січовим стрільцем, а вітчим, Володимир Костик, - сотником артилерії УСС.

   Яскравою особистістю була й ненька її, Анна Полох - Костик. Одна з найактивніших членкинь місцевого осередку Союзу Українок, вона навчала грамоти дівчат із гірського села Рибника та інших сіл Дрогобиччини. А в Бориславі у драмгуртку чудово грала роль Наталки у п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка», ще дуже гарно співала. Вже в повоєнні роки деякий час працювала бухгалтером у нафтовій промисловості.

   В1957 році матері не стало… І хоч так гірко було на душі, ще юна Ганна твердо вирішила продовжити навчання - вступила у Львівський державний університет ім. Івана Франка, де набула спеціальність філолога - славіста, вчителя української мови. Та згодом реалії гірського села спонукали її набувати додатковий фах - вчителя іноземної мови. Заочно закінчила відділення англійської філології при державному університеті.

Власне, на Турківщині, довелося пройти суворий «університет життя». Холод, голод, курні хати… Але душу гріли дуже ввічливі й доброзичливі діти, які поважали й любили її.

   У Бориславі працювала майже чверть віку - з 1971 по 1995 роки. Особливо проявила себе в час Національного відродження. Була активною членкинею Народного Руху України.

   Перші поетичні спроби Ганни Костик несміливо проростали рядками на сторінках учнівського зошита ще в десятилітньому віці. Більш серйозно стала займатися творчістю після того, як її буквально привів за руку на засідання літературного об’єднання ім. Стефана Коваліва, що діяло при редакції міської газети «Нафтовик Борислава», відомий український поет, нині вже покійний Іван Гнатюк. Відтоді пані Ганна з високою міркою стала підходити до власної творчості.

   Друкувалася поетеса у «Нафтовику Борислава», де у різні роки вміщено більшість її творів, а також в українській учительській газеті «Освіта».

До літературно – мистецького збірника «Бориславський ізмарагд» увійшла коротка біографічна довідка та поезії Г. Костик. Саме голова Львівської організації Національної Спілки письменників України Левко Різник оцінив творчість поетеси і відмітив, що Ганна Костик є гідним продуцентом (у доброму розумінні) жіночої поезії, - від якої віє теплом матері, що завше молиться за своїх рідних, за дітей, за добрих людей – і тим убезпечує їм Господню ласку.

   «Співзвуччя» - перша збірка поетеси із Франкового краю засвідчує, що до нас зі своїми ліричними роздумами звертається правдива майстриня слова. Авторка прагне передати стан душі, поетичний настрій, бойківський колорит, непідробно щиру любов до Господа, України й отчого краю.

Земля у нас, як мати – лиш одна,

І мова колискова в нас єдина.

Дитинство розквітало, як калина,

Та юність їй судилася сумна,

Бо огорнула край мій чорна тьма.

До дна спізнала горе Україна.

В ярмі, в огні не стала на коліна.

Їй воля усміхнулася ясна.

І вільний наш народ уже навіки.

Ніколи більш не знатиме оков,

Як їх не знають ні поля, ні ріки.

В серцях у нас і сонце, і любов.

І весни зорями скресають знов.

Життя зерном тече в дзвінкі засіки.

(Сонет «Земля» Г. Костик)

   «Відлуння любови» - друга поетична збірка Ганни Костик.  У ній опоетизовані теми біблійних оповідей, постають також історичні постаті борців за волю й незалежність України. Читач знайде тут і щиру, добротну лірику, а також поетичні образки рідного краю.

Гірська земля, де нафта, як вогонь,

Струмує в жилах золотисто й вільно.

І сонце п’є з натруджених долонь

Джерельну воду – спрагло і повільно.

Хмільний бузок торкається до скронь.

Сім’я зірниць збирається застільно.

Дзвінке життя сміється з оболонь,

З лісів іскристих – дружньо і весільно.

Всі помисли, пориви, світлі дні,

І передсвітню працю, і дерзання –

Віддам Карпатській рідній стороні,

Де дзвін сосни народжує світання,

Вогні калини, наче грань, червоні.

Стрічає день у трудовім розгоні.

(Сонет «Борислав» Г. Костик)

   Під час свята учні 10 - Б класу ЗОШ № 4: Ганна та Тетяна Токарські, Олена Маркович, Іван Попадин, Софія Дрич, Мар’яна Вересоцька, Катерина Станович, Дмитро Савуляк, Катерина Кулик, Вікторія Кілас, Олег Тимишин під керівництвом класного керівника – Тетяни Вередин, читали такі поезії авторки: «Син Божий», «Мати - Україна», «Лесі Українці», «Могила С. Коваліва», «Мати», «Зустріч», «Великодня молитва дитини», «Кришталеві візерунки» та сонети: «Дар Ісуса», «Борислав», «Земля», «Україна». У чениця  8-Б класу Ольга Тимишин виконала  пісню: «Коломийка» на слова поетеси. 

    Пані Ганна розповіла про свої плани на майбутнє, про те, що чекає видавництва своєї вже третьої книги «Осяяні небесною славою» - це своєрідні образки про долі людей, які так чи інакше причетні до історичної біографії нашого міста. Але,  щоб мрії стали реальністю потрібно, щоб знайшлися добрі, не байдужі люди, які б допомогли коштами, щоб видати книгу.

   На свято прийшли привітати ювілярку членкині міської громадської організації «Союз Українок»  Мирослава Павлюх, яка подарувала їй власну поезію «Моя Україно», Оксана Прокопишин,  Анна Глод, Богданна Солецька, Леся Шоха та ін.

   Теплими словами привітав  поетесу член Національної Спілки письменників України Роман Соловчук, який високо оцінив творчий доробок Ганни Костик і побажав їй творчої наснаги, та якнайшвидше видати третю книгу.

   В подарунок поетесі учні заспівали пісню «Чорнобривці». На добру згадку  поетеса подарувала учням свої збірки поєзій.

   На закінчення поетичного зорепаду всі дружньо побажали письменниці - ювілярці міцного здоров’я і щирої долі, нових творчих здобутків, здійснення всіх задумів, щоб у найближчий час знову зібратися у цій залі на презентацію третьої книжки «Осяяні небесною славою», та урочисто виконали «Многая літа!».

Захід підготували і провели працівники бібліотеки – філії №6 для юнацтва Галина Почіковська та Ольга Смерека.

ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ

«Чарівний світ писанки» в бібліотеці-філії №5 для дітей

Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце полотно небес,
І крашанку, як усмішку підносить,
Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!
                  І дзвони засріблилися завзяті,
                  І ніби покотилось між людьми:
                  Христос Воскрес!

Весною приходить до нас одне з найвеличніших християнських свят — Великдень. Як увесь світ і увесь народ, так і ми повинні знати, що Великдень – це пам’ять тієї світлої події, коли Ісус Христос, що за нас терпів розп’яття на хресті, воскрес, тобто встав із гробу власною силою.

Такими словами розпочали літературно-музичну композицію «Чарівний світ писанки» для учнів 3 – х класів ЗОШ №7 ведучі - Кондратишин Марта (ЗОШ №4,  5В кл.) і Хома Вікторія (ЗОШ №1, 5 А кл.).

Останній тиждень перед Великоднем в Україні називають Вербним, чистим або білим.  Саме в цей день Ісус востаннє увійшов до Храму Божого. Дорогу йому встеляли пальмовими гілками. В Україні пальми не ростуть, тому люди, щоб відзначити цей день, ставили у своїх оселях вербові гілочки. Про цю подію саме сповістили нам Весняний  вістунець (Синищин  Ярослав   (ЗОШ №5, 4 А кл.) та Дівчинка (Деменко  Марта   (СШ №4, 5 В кл.),  щоб увесь хрещений люд готувався до найкращого свята —  Великодня.

Основна роль на Великодні свята належить Пасочці. Нею слід було пригощати одне одного. Роль Пасочки на святі  належала Кравчик Олександрі (БДГ, 5 В кл.).

Кажуть, що коли Ісус Христос воскрес, то сказав своїм воїнам, які охороняли його гріб: «Ідіть і скажіть усім людям, що Христос воскрес, а щоб вам повірили, то ось вам знак». При цьому Ісус узяв зі свого гроба крашанку і дав воякам. Відтоді й виник звичай робити крашанки та писанки на Великдень. Писанка – це неповторне багатство… Її треба берегти, як безцінний скарб. Окрасою свята були Писанки: Гарасим’як Каміла  (ЗОШ №7, 3 Б кл.), Кропивницька Василина  (ЗОШ №5, 5 Б кл.), Лютак Каріна  (ЗОШ №5, 4 Б кл. ), Яців Діана  (ЗОШ №5, 5 Б кл.), Яців Сніжана  (ЗОШ №5, 4 Б кл.).

Ще в суботу з вечора господині починають готувати Великодні кошики та укладати у них страви для освячення.

Про символічне значення продуктів, що за давньою традицією беруть для освячення, розповіли учасники сценки «Великодній кошик»: Паска - Кравчик Олександра (БДГ, 5 В кл.), Масло - Гаврилів Тереза   (СШ№4, 3 В кл.), Сир - Дидинська Вікторія (СШ№4, 5 В кл.), Хрін - Дубас Аня   (СШ№4, 4 В кл.), Ковбаса  - Ригаль Діана (СШ№4, 4 А кл.), Шинка - Павлюх Марія   (СШ№4, 4 А кл.),  Яйце  - Данилюк Вікторія  (СШ№4, 5 Б кл.).

Упродовж літературно-музичної композиції звучали пісні про Великодні свята.

Із Христовим Воскресінням

Щиро вас вітаєм!

Жити в радості й любові

Від душі бажаєм.

Запашною нехай буде

Великодня паска,

І довіку буде з вами

Світла Божа ласка!