ПОЕТИЧНИЙ ЗОРЕПАД "ТІ, ЩО НАРОДЖУЮТЬСЯ РАЗ НА СТОЛІТТЯ"

До 85-літнього ювілею Ліни Костенко та Всесвітнього дня поезії

Геніальна українська письменниця - Ліна Костенко. Вона підкорила серця. Своїми словами проникнула у нашу свідомість, навчила дивитись на світ іншими очима – кращими. ЇЇ знають і обожнюють мільйони людей в Україні. Слухаючи її поезію, неможливо приховати захоплення красою і вишуканістю поетичного вислову.

Такими словами розпочався поетичний зорепад «Ті, що народжуються раз на століття», який відбувся 26 березня в приміщенні міської бібліотеки для дітей.

Ведучі заходу Катерина Пігур та Марія Ожубко розповіли про нелегку долю та творчий шлях великої поетеси.

Українську поезію сьогодні важко уявити без Ліни Костенко. У її дивовижному за красою і силою поетичному голосі гармонійно поєдналися зворушлива ніжність жінки і твердість духу справжнього борця.

Ліна Костенко привернула увагу до своєї поетичної творчості ще у 1950 – 1960 рр. Її талант незаперечний. Саме тому її поезії вражають кожного. Видатна письменниця торкається багатьох тем: це і вічні духовні цінності, краса життя і природи, жорстокість війни та її наслідки, перше і вічне кохання, роль митця в суспільстві, доля України.

Поетесу спробували відірвати, сховати від народу: 16 років новітні яничари удавали, що такого поета як Ліна Костенко просто не існує. Вона відчайдушно захищала своє право бути сама собою. Не визнавала свавільного втручання в рукописи своїх збірок з боку цензури й редакторів.

Система заборонила Ліну Костенко як поета-історика. А вона писала історію - історію свого народу, історію його трагедій і прозрінь. І в Україні прокидалася пам’ять, яку вбивали десятиліттями.

Нескоренність цієї мужньої жінки перед тоталітарною системою – це її людський подвиг. Залишившись нескореною, вона зберегла не тільки власну честь і гідність, а й честь і гідність рідної літератури.

Поетеса живе і творить в Києві. Останнім часом мріє писати вірші не з політичним забарвленням, а «малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні».

В розповідь ведучих гармонійно вплітались поезії Ліни Костенко «Доля» (Антоненко Олександр, ЗОШ № 1, 10 кл.), «Ми мовчимо – поезія і я» (Петречко Марія, БДГ, 9 кл), «Вечірнє сонце, дякую за день!» (Романишин Софія, ЗОШ № 1, 9 кл.), «Цей ліс живий» (Кузан Андріана, ЗОШ № 3, 9 кл.), «Ще назва є, а річки вже немає» (Голяк Вікторія, ЗОШ № 7, 7 кл.), «Світлий сонет» (Голич Катерина, ЗОШ № 3, 9 кл.), «Вже брами літа замикає осінь» (Киричук Оксана, ЗОШ № 7, 6 кл.), «Пастораль ХХ сторіччя» (Демчина Вікторія, ЗОШ № 1, 9 кл),  «Умирають майстри» (Ожубко Марія, ЗОШ № 1, 8 кл), «Страшні слова, коли вони мовчать» (Смольницький Василь, БДГ, 5 кл.)

Особливо зачарували дітей прослухані з диску пісні на слова Ліни Костенко у виконанні Ольги Богомолець та Лілії Кобільник «Буває часом сліпну від краси», «Давня пісня», «Напитись голосу твого», «Недумано, негадано», «Між іншим», «Осінній день, осінній день, осінній», «Душа моя….»

З великою увагою присутні вслухалися в рядки віршів неповторної поетеси у власному виконанні (запис на диску).

Завершенням свята був перегляд матеріалів книжкової виставки «Я вибрала долю собі сама», яку підготували бібліотекарі міської бібліотеки для дітей.

Захід пройшов у невимушеній, піднесеній атмосфері. Такі дійства залишають глибокий слід у душах дітей. Гордімось тим, що наша земля народжує таких людей. Цікавмося їхнім життям, читаймо їхні твори, учімося у них бути людьми. Про Ліну Костенко можна сказати словами з її роману «Маруся Чурай» : «Це голос наш. Це - пісня. Це - душа».

     Захід підготувала бібліотекар міської бібліотеки для дітей Юлія Якимів.