ПОЕТИЧНИЙ ЗОРЕПАД "ТІ, ЩО НАРОДЖУЮТЬСЯ РАЗ НА СТОЛІТТЯ"

До 85-літнього ювілею Ліни Костенко та Всесвітнього дня поезії

Геніальна українська письменниця - Ліна Костенко. Вона підкорила серця. Своїми словами проникнула у нашу свідомість, навчила дивитись на світ іншими очима – кращими. ЇЇ знають і обожнюють мільйони людей в Україні. Слухаючи її поезію, неможливо приховати захоплення красою і вишуканістю поетичного вислову.

Такими словами розпочався поетичний зорепад «Ті, що народжуються раз на століття», який відбувся 26 березня в приміщенні міської бібліотеки для дітей.

Ведучі заходу Катерина Пігур та Марія Ожубко розповіли про нелегку долю та творчий шлях великої поетеси.

Українську поезію сьогодні важко уявити без Ліни Костенко. У її дивовижному за красою і силою поетичному голосі гармонійно поєдналися зворушлива ніжність жінки і твердість духу справжнього борця.

Ліна Костенко привернула увагу до своєї поетичної творчості ще у 1950 – 1960 рр. Її талант незаперечний. Саме тому її поезії вражають кожного. Видатна письменниця торкається багатьох тем: це і вічні духовні цінності, краса життя і природи, жорстокість війни та її наслідки, перше і вічне кохання, роль митця в суспільстві, доля України.

Поетесу спробували відірвати, сховати від народу: 16 років новітні яничари удавали, що такого поета як Ліна Костенко просто не існує. Вона відчайдушно захищала своє право бути сама собою. Не визнавала свавільного втручання в рукописи своїх збірок з боку цензури й редакторів.

Система заборонила Ліну Костенко як поета-історика. А вона писала історію - історію свого народу, історію його трагедій і прозрінь. І в Україні прокидалася пам’ять, яку вбивали десятиліттями.

Нескоренність цієї мужньої жінки перед тоталітарною системою – це її людський подвиг. Залишившись нескореною, вона зберегла не тільки власну честь і гідність, а й честь і гідність рідної літератури.

Поетеса живе і творить в Києві. Останнім часом мріє писати вірші не з політичним забарвленням, а «малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні».

В розповідь ведучих гармонійно вплітались поезії Ліни Костенко «Доля» (Антоненко Олександр, ЗОШ № 1, 10 кл.), «Ми мовчимо – поезія і я» (Петречко Марія, БДГ, 9 кл), «Вечірнє сонце, дякую за день!» (Романишин Софія, ЗОШ № 1, 9 кл.), «Цей ліс живий» (Кузан Андріана, ЗОШ № 3, 9 кл.), «Ще назва є, а річки вже немає» (Голяк Вікторія, ЗОШ № 7, 7 кл.), «Світлий сонет» (Голич Катерина, ЗОШ № 3, 9 кл.), «Вже брами літа замикає осінь» (Киричук Оксана, ЗОШ № 7, 6 кл.), «Пастораль ХХ сторіччя» (Демчина Вікторія, ЗОШ № 1, 9 кл),  «Умирають майстри» (Ожубко Марія, ЗОШ № 1, 8 кл), «Страшні слова, коли вони мовчать» (Смольницький Василь, БДГ, 5 кл.)

Особливо зачарували дітей прослухані з диску пісні на слова Ліни Костенко у виконанні Ольги Богомолець та Лілії Кобільник «Буває часом сліпну від краси», «Давня пісня», «Напитись голосу твого», «Недумано, негадано», «Між іншим», «Осінній день, осінній день, осінній», «Душа моя….»

З великою увагою присутні вслухалися в рядки віршів неповторної поетеси у власному виконанні (запис на диску).

Завершенням свята був перегляд матеріалів книжкової виставки «Я вибрала долю собі сама», яку підготували бібліотекарі міської бібліотеки для дітей.

Захід пройшов у невимушеній, піднесеній атмосфері. Такі дійства залишають глибокий слід у душах дітей. Гордімось тим, що наша земля народжує таких людей. Цікавмося їхнім життям, читаймо їхні твори, учімося у них бути людьми. Про Ліну Костенко можна сказати словами з її роману «Маруся Чурай» : «Це голос наш. Це - пісня. Це - душа».

     Захід підготувала бібліотекар міської бібліотеки для дітей Юлія Якимів. 

ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО

ГОДИНА  ДУХОВНОСТІ  

«ВІД  МОНАХА  ДО  МИТРОПОЛИТА»

Коли людина полюбить Бога, тоді для неї є милим все, що Богові належить, що до Бога веде і що Йому миле. Тоді дорогим і милим стає їй Боже Слово, через яке вона краще пізнає Бога, і Божий Закон, в якому виражена Його воля, і молитва, якою з ним розмовляє … Мила їй також кожна людина, бо в ній вона бачить Божу дитину. Так любов Божа просвічує ціле життя людини. А головне, просвічує вона взаємовідносини між людьми.

                                                                   (Митрополит Андрей Шептицький)

Христовий пастор душ – так називають цього чоловіка. Сьогодні ми хочемо, щоб ви зрозуміли велич особи Митрополита Андрея. Вчимося жити тою любов'ю, якою керувався він ціле своє життя.

В маленькому селі Прилбичі на північному сході від старовинного міста Львова, що на Яворівщині, 29 липня 1865 року  народився Роман Шептицький у родині графа Івана та графині Софії Шептицьких.

Роман був третьою дитиною у сім’ї Шептицьких. Він був веселим, завжди усміхненим і щасливим, зацікавлений усім.

Батько наголошував на важливості освіти для всіх його дітей. Вони мали приватних вчителів до того часу, поки в 10 років не записалися до гімназії...

Роману було 18 років, коли він готувався здавати випускні екзамени в гімназії Святої Анни. Він відводив багато годин для навчання, бо хотів скласти іспити якнайкраще. Екзамени він здав блискуче.

Роман завжди хотів іти за покликом Бога. Він мав намір стати василіанським монахом і українським священиком, але його батько не хотів навіть чути про це. Граф був добрим, богобоязливим чоловіком, але йому було важко зрозуміти, чому Роман вибирає покликання таке вимогливе, важке, а також зовсім не престижне, він наполягав, щоб син пішов на службу в армію, сподіваючись, що в Кракові під час однорічної служби, яка вимагалась законом, він захопиться світськими справами і забуде про своє прагнення вступити в монастир. Але життя солдата Романа не  цікавило.

У січні 1884 року Роман важко захворів скарлатиною, зараженням крові, запаленням суглобів, він був майже при смерті. Та завдяки Божій милості, все-таки переміг хворобу і ступив на дорогу служіння Богові.

Граф дозволив Романові поступити в монастир при умові, що той закінчить своє навчання в університеті й одержить ступінь доктора права. Він також хотів, щоб Роман більше спілкувався з молодими людьми і почекав ще 4 роки. Чекання було важким для Романа, але він знав, що врешті-решт зможе відповісти на заклик Бога.

Невдовзі батько Романа запропонував йому відправитись в нову подорож, у Рим. Вершиною його перебування там була приватна зустріч з Папою Римським Левом 13. Саме Папа Лев 13 закликав до відновлення старовинного Чину Св. Василія Великого. На завершення їх  зустрічі Святий Отець, натхненний Святим Духом, обняв Романа і сказав: "Сину, ти вибрав найкращу долю".

29  червня 1888 року Роман вступив у монастир в Добромилі.

Після року послушництва Роман 13 вересня 1889 року склав перші обіти. За цей рік він навчився жити релігійним життям – життям убогості, чистоти і послуху.  В цей час Роман отримав нове ім'я – Андрей, в честь св. Андрея – Апостола. Брат Андрей повернувся в Краків, де він вивчав теологію в колегії отців Єзуїтів. Ці студії були підготовкою до висвячення на священика.

Брат Андрей мав величезний талант до вивчення мов. Він володів десятьма мовами: грецькою, латинською, старослов’янською, польською, німецькою, французькою, італійською, англійською, єврейською, українською.

11 серпня 1892 року брат Андрей склав вічні обіти у василіанському монастирі в Кристинополі. Через кілька тижнів, 3 вересня, він був висвячений на священика.

У 34 роки отець Андрей, ще молодий монах, був обраний єпископом. Це відбулося 19 вересня 1899 року. 12 січня 1901 року Єпископ Андрей став Архиєпископом Львова і Митрополитом Галичини.

Андрей Шептицький був Главою Греко-Католицької Церкви майже півстоліття. Це були важкі і відповідальні часи для українського народу. Митрополит завжди допомагав, захищав і оберігав свою паству. Він завжди був зі своїм народом, постійно голосячи святе Боже слово. В одному із своїх Пастирських листів писав: " Подорожуючи від села до села, я більше подібний на проповідника-місіонера, ніж на Єпископа…"

Через три місяці після початку Першої Світової війни російські царські війська окупували Західну Україну. Почалося переслідування Греко-Католицької Церкви. Митрополита Шептицького звинуватили в антиросійській політичній діяльності і 18 вересня 1914 року  арештували.

Він відбував ув’язнення в Києві, Курську, а потім у монастирі в Суздалі. Навіть перебуваючи за гратами, Пастир пам’ятав про потреби своїх послідовників і ніколи не припиняв писати листи в різні урядові установи, в яких протестував проти переслідувань його Церкви і вірних й обстоював їх права.  

12 березня 1917 року Митрополита було звільнено з ув’язнення. У вересні 1923 року  його знову арештували, але тепер вже польський уряд.

В січні 1924 року йому дозволили повернутися до Львова. Прикутий до крісла-візка, через перенесені хвороби, виснажливу роботу, ув’язнення, Митрополит продовжував покращувати добробут своєї Церкви і вірних. З роками ентузіазм не згас, особливо він сконцентрував свої зусилля на виданні релігійної літератури і літургічному оновленні.

Діяльність Митрополита Андрея Шептицького як фундатора і організатора та мецената немає собі рівних. Він заснував український Національний музей, купує в 1905 році для нього приміщення за 34 тис. доларів. Ним заснована Львівська Богословська Академія. На сиротинці передав 1 млн. доларів.

Передбачаючи наростання репресій проти церкви, митрополит таємно в 1939 році висвятив на єпископа свого наступника – ректора Львівської Духовної Семінарії о. Йосипа Сліпого.

З  кожним днем Митрополит все слабшав. Вночі 31 жовтня 1944 року він оголосив свій духовний заповіт і останні слова. Він передбачив знищення Греко-Католицької Церкви, яке було здійснене після його смерті.

1 листопада 1944 року Митрополит Андрей Шептицький помер. Його свята душа пішла зустрітися з його Творцем. Йому було 79 років і 56 з них він піклувався про Христових овець.

Годину духовності на тему «Від Монаха до Митрополита» було проведено у ЗОШ №5 працівниками бібліотеки-філії №6 для юнацтва Ольгою Смерекою і Марією Лутчак спільно з учнівським колективом  ЗОШ №5.

Розпочала   захід  вчитель української мови і літератури Ольга Козич. Ведучі Марія Лутчак і  Ольга Смерека розповіли про дитячі та юнацькі роки  Романа Шептицького.   Про те, як Роман  став священиком і Митрополитом розповіли учениці 8-Б класу Марина Марголич і Мар’ яна Шаповал.

Учні 8-Б класу: Яна Печак, Тетяна Фейчак, Антон Айзенбарт, Володимир Дешевий, Ірина Кундик, Інна Кундик, Марта Ковалик  декламували  вірші: «Заповіт Владики» Романа Завадовича,  «Апостол єдності» Тетяни Домашенко, «Мій творець» Івана Огієнка, «В Христі знаходжу я підмогу» о. Василя Мендруня, «З Господом єднайся, у всіх гріхах своїх  покайся…, «Будь милосердний…», «Люби всіх ближніх».

Учні  10-11 класів: Василь Кухар, Марко Аугустин, Маркіян Оліярник, Володимир Теш, Ігор Новак, Ігор Синишин, Микола Грабевник, Маркіян Прийма,Тарас Волошенюк під керівництвом вчителя музики Ігоря Хоп’яка  виконали пісні: «Служитель» - слова Наталії Озерської, музика Ігоря Хоп’яка, «Припадаю до Тебе, мій Христе!» отців Василіан, «Християнська родино моя» - слова Данії  Савчук, музика Ігоря Хоп’яка.

Учні 8-А класу: Ірина Козич, Надія Стащак, Христина Мацькович провели презентацію на тему: «Засади родинного виховання за настановами Андрея Шептицького».

Бібліотекар Марія Лутчак презентувала книжкову виставку «Слуга Божий».

Підсумувала годину духовності Марія Голобутовська – заступник директора з виховної роботи, яка наголосила, що Слуга Божий Андрей Шептицький продовжує молитися за кожного з нас перед Небесним Отцем, а ми молимось за нього: «О, мій Боже, з глибини моєї душі клонюся перед Твоєю безмежною Величчю. Дякую Тобі за ласки й дари, що ними ти наділив Твого вірного Слугу Митрополита Андрея Шептицького. Прошу Тебе, прослави його також і на землі, славою святих твоїх, як доброго Пастиря Української Церкви. Амінь».

ДО ВІДЗНАЧЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТИЖНЯ ДИТЯЧОГО ЧИТАННЯ

«КАЗКОВІ  ПРИГОДИ  В  БІБЛІОТЕЦІ»

                                                      Щоб підготувати людину духовно

                                                     до самостійного життя,

                                                     треба ввести її у світ книг.

В.О.Сухомлинський

Всеукраїнський тиждень дитячого читання щорічно відбувається в останній тиждень березня, напередодні Міжнародного дня дитячої книги.

Дотримуючись традицій, Всеукраїнський тиждень дитячого читання щорічно стартує в різних регіонах України. У ці дні в бібліотеках для дітей відбуваються різноманітні заходи, спрямовані на популяризацію серед дітей книги і бібліотеки, як скарбниці знань.  

В бібліотеці – філії №5 для дітей до відзначення Тижня дитячого читання проведено літературно – музичну композицію «Казкові пригоди в бібліотеці» для дошкільників ДНЗ №14 та №20.

  На всіх чекала зустріч з героями книжок: Фея Мудрості (Мінів Юлія 5 кл. БДГ), Фея Знань (Кондратишин Марта 5 кл. ЗОШ №4), які запросили усіх присутніх в казкову подорож, щоб зустрітися з веселими, дотепними героями. А прибули на свято Попелюшка (Лютак Каріна 3 кл. ЗОШ №5), Червона Шапочка (Гарасим’як Каміла 3 кл. ЗОШ №7), Білосніжка (Кропивницька Василина 5 кл. ЗОШ №5), Незнайко (Сенишин Ярослав 4-б кл. ЗОШ №5), Баба – Яга (Кравчик Олександра 5 кл.БДГ), Карлсон (Дьорка Іван 4кл. ЗОШ №4), Пеппі Довгапанчоха (Хома Вікторія 5 кл.ЗОШ №1), лисичка (Яців Сніжана 3кл.ЗОШ №5), царівна –жабка (Яценко Анастасія 4-в ЗОШ №4). А так завітали Королева Книг (Яців Діана 5 кл.ЗОШ №5) та Казка (Дьорка Оксана 6 кл. БДГ). А з телеграмами від казкових героїв, які не змогли прийти до нас на свято завітав Листоноша (Левченко Андрій  3-а кл. ЗОШ№8).

На завершення літературно – музичної композиції казковий бібліотекар (Титиш Лілія  5 кл. ЗОШ №1) розповіла, що з радістю зустрілась із добрими і кмітливими друзями, здійснила подорож у книжкове царство, і познайомилась з його мешканцями ближче.

Під час свята присутні розгадували різноманітні казкові загадки, вікторини і конурси.

Із книгою і словом поріднися,

Хай буде книга – твій насущний хліб.

Тож зачерпни із неї і напийся,

Снаги, що в серці залишає слід.

ТВОРЧА  АКЦІЯ  "ЗАПРОПОНУЙ  ДРУЗЯМ  КНИГУ !"

Щороку в перший місяць весни традиційно приходить до дитячих бібліотек Бориславської МЦБС довгоочікуване свято – Всеукраїнський тиждень дитячого читання.

Всеукраїнський тиждень дитячого читання – свято тих, хто творить книгу і тих, хто любить читати, свято письменників і видавців, бібліотекарів і читачів, веселих пригод і літературних відкриттів, зустрічей з цікавими людьми та героями книг.

     В бібліотеці-філії №3 Бориславської МЦБС до відзначення Всеукраїнського тижня дитячого читання проведено творчу акцію «Запропонуй друзям книгу!», в якій взяли участь учні ЗОШ №8.

 Під час акції юні читайлики: Горзей Мар’яна (6-Б кл.), Паращак Ірина (5-Б кл.), Стащак Вероніка (6-А кл.), Олеарчик Софія (5-А кл.), Сіра Юлія (4-Б кл.), Алексейченко Вікторія (4-А кл.), Попадин Марта (6-А кл.), Мига Олена (5-А кл.), ознайомили дітей з кращими зразками української та світової літератури, створюючи позитивну мотивацію до читання.

     Юні читайлики охоче рекомендували своїм друзям відомі дитячі книги В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», збірки: «Вірне серце звіра», «Зимовим вечером», О. Русіної «Сестричка», Г. Чернюка «Садиба дідуся Матвія», З. Мілошевського «Зміїні гори», Ф. Керр «Діти лампи», І. Роздобудько «Арсен».

Протягом Тижня юні користувачі отримали багато корисної інформації, здійснили своєрідну мандрівку до неосяжного всесвіту цікавих та корисних книжок.

Тільки книжки перетворять подив у допитливість. Тільки читання відкриє перед людиною розкіш інтелектуального життя. Отож, запрошуємо всіх до бібліотеки!

ФОТОКРУЇЗ «СВІТ НА ДОЛОНІ»

Фотокруїз «Світ на долоні», який проведено у бібліотеці-філії №3 Бориславської МЦБС для учнів 4-6 кл. ЗОШ №8, відкрив  присутнім розмаїтий світ планети Земля.

Фотоматеріали про найвизначніші пам'ятки культури, архітектури та мистецтва, цікаві і незвичайні  природні ландшафти та явища на усіх континентах нашої планети - Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америки допомогли учням здійснити своєрідну подорож.

     

Діти побачили величезні міста, стародавні фортеці, замки, Ніагарський водоспад, бурхливі річки, Ейфелеву вежу, єгипетську піраміду Хеопса, великий Каньон в США, Колізей в Італії, єгипетські сфінкси, замок Тауер, найвищу вершину світу Еверест (гори Гімалаї в Індії) та ін.

Усі фотоматеріали  містили і основну  інформацію про зображені на них об'єкти: його місцезнаходження, дату заснування чи побудови, параметри, стиль (якщо мова йшла про архітектурні  споруди  або  пам'ятки культури).

Бібліотекар Оксана Щесна провела цікаву розповідь, розкриваючи присутнім  основні факти з історії тієї чи іншої країни, або континенту, які також містили відомості про ту чи іншу місцевість.

Доповнила переглянуте та прочитане зав. бібліотеки-філії №3 Наталія Сеньків бесідою «Подорож країнами світу» та переглядом літератури «Мандруємо планетою Земля».

"ХАЙ ДУХ ШЕВЧЕНКА ОБ’ЄДНАЄ НАС!

До відзначення 201-ї річниці 

від дня народження Тараса Шевченка

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
«Учися, серденько, колись
З нас будуть люде»,— ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.
(Т. Г. Шевченко)   

Тарас Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург і художник, політичний і громадський діяч. 
Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів.   Все його життя і творчість були присвячені українському народу. 
  До відзначення 201-ї річниці від дня народження великого сина України, геніального поета і художника Тараса Шевченка в міській бібліотеці для дітей відбулася літературна година "Хай дух Шевченка об’єднає нас".

Ведуча Юлія Шемеляк розповіла присутнім про нелегкий життєвий і творчий шлях великого Кобзаря.

 Доповненням стали вірші Т. Шевченка "Молитва", "Не нарікаю я на бога...", "Тече вода з-під явора", "Доля", "Зацвіла в долині...", "Поставлю хату і кімнату...", "Заповіт", "За сонцем хмаронька пливе..." та інші у виконанні кращих читачів бібліотеки: Петречко Марії, Голяк Вікторії, Багрій Ірини, Багрій Михайла, Кузьм’як Христини, Кузьм’як Романа, Москаль Діани, Москаль Анни, Кириченка Володимира. Свої знання про життя і творчість Тараса Шевченка діти виявили під час проведення вікторини "Чи знаєш ти Шевченка?"

  Міська бібліотека для дітей до цієї знаменної дати підготувала виставку "Великий син Великого народу", в якій представлені Шевченкові видання.

Саме «Кобзар» – це книга, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів.

Презентацію книжкової виставки "Великий син Великого народу" для присутніх провела бібліотекар міської бібліотеки для дітей Наталія Костецька.

Завершилася літературна година спільним читанням Шевченкового "Заповіту".

Літературну годину "Хай дух Шевченка об’єднає нас" для дітей підготували бібліотекарі Ірина Карпінець та Наталія Костецька.

КРАЩОЇ, НІЖ РІДНА, МОВИ НЕ БУВАЄ!

до Міжнародного дня рідної мови

                 

                             Моя найкраща в світі мова!

І рідна, й мила понад  усе.

Чарівна, ніжна, світанкова!

Вона мене у світ несе

І відкриває все у ньому:

І велич, радість і красу.

            

          Для кожного народу мова – найбільший скарб, одне з багатьох див створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. У Святому Письмі сказано: «Спочатку було Слово». Для кожної людини воно завжди спочатку. Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій він народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. Батьківська хата, материнська мова, рідна земля — словосполучення, що несуть у собі величезний почуттєвий заряд. Любов до рідної мови починається з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх надзвичайною ніжністю і простотою. У них  материнська ласка і любов. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ — патріот своєї країни, він любить її, поважає іі закони і бореться за її незалежність і волю.

            В бібліотеці  - філії №5 для дітей до Міжнародного дня рідної мови проведено поетичну  годину «Кращої, ніж рідна, мови не буває» для учнів 3-х класів ЗОШ №4 (кл. керівники: Білинська Оксана Мирославівна, Гайгель Неля Ярославівна, Яворська Галина Миколаївна).

Ведучими свята були Кондратишин Марта (5- в ЗОШ №4) і Хома Вікторія (5-а  ЗОШ№1); під музику Інни Римар «Українська мова» вийшла Мова - Яців Діана ( 5-б  ЗОШ №5); 2 дівчинки – Яців Сніжана (4 –б кл. ЗОШ №5) і Гарасим’як Каміла (3-б кл. ЗОШ №7); українець –Левченко Андрій (3-а ЗОШ №8) і україночка Лютак Каріна (4-б кл. ЗОШ №5). Під звуки природи читали вірш в якому всі слова починалися з літери «С». На святі звучали пісні про українську мову, колискові…

            Українська мова – тиха мамина колискова, мудре батьківське слово. Це – наша гордість. Бережімо її, гордо всім заявляємо: «Я – українець. Син чи донька цієї землі. Я пишаюся цим, люблю свій народ, свою землю, свою мову!»