«ЛІТО  В  БІБЛІОТЕЦІ»

Літо – найулюбленіша пора всіх дітей. А бібліотека – філія №5 для дітей Бориславської МЦБС має широкі можливості для того, щоб зробити дозвілля дитини не тільки приємним і цікавим, а й змістовним. Це місце зустрічі – де діти можуть вільно спілкуватися з однолітками, дивитися різноманітні фільми, читати, грати, співати та займатися різними видами прикладної творчості.

Тому, у під час літніх канікул в бібліотеці – філії №5 для дітей було проведено ряд цікавих заходів, а саме:

Години творчості «Краса, яку творять діти»;

Години  майстерності  «Чарівний світ рукоділля»;

Подорож–гра «Допоможіть герою потрапити до книжки»;

Конкурс знавців «З якої країни літературний герой»;

А в бібліотечному кінозалі для дітей демонструвались мультфільми: «Русалонька», «Рятівники», «Бембі», «Білосніжка і семеро гномів», «Красуня і чудовисько», «Дюймовочка», «Попелюшка», «Алладін і чарівна лампа», «Спляча красуня».

На подвір’ї бібліотеки-філії №5 для дітей діяв літній проект «Читання під парасолькою».

Оксана Фус, зав. бібліотеки-філії №5 для дітей Бориславської МЦБС.

Бібліоліто «Бібліотека під відкритим небом»

Бібліоліто 

«Бібліотека під відкритим небом».

Саме читання – є одним з видів приємного літнього відпочинку. А бібліотека-філія №6 для юнацтва Бориславської МЦБС завжди відкрита для своїх користувачів, бібліотекарі якої всіляко прагнуть  задовольнити їх «книжкові» смаки. Тому новий формат літніх послуг  –  це бібліотека під відкритим небом. 

Тож, щоб спростити шлях користувача до книги, змінити у свідомості мешканців стереотипне сприйняття та залучити нових користувачів у її стіни 08 серпня 2018 року завідувач бібліотеки-філії №6 для юнацтва Ольга Смерека продовжила діяльність проекту Бібліоліто «Бібліотека під відкритим небом».

В цей спекотний серпневий день мешканці мікрорайону змогли задовольнити свою книжкову спрагу просто під відкритим небом. Адже книга може навчити чомусь новому: розуміти один одного, відпочивати з користю, бачити незвичайне у звичайному, захоплюватися красою.

Всім шанувальникам та любителям читання було представлено цікаві книжки та періодичні видання.

Ми переконані, що книга, незважаючи на високі новітні технології, й надалі залишатиметься хорошим другом для кожного, читання даруватиме радість і приємні миті, наснагу до пізнання нового і непізнаного.

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.

РЕКОМЕНДАЦІЙНА БЕСІДА ПО КНИЗІ «ІВАН ГНАТЮК: ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ»

РЕКОМЕНДАЦІЙНА БЕСІДА ПО КНИЗІ«ІВАН ГНАТЮК: ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ»

Іван Гнатюк: життя і творчість: документи, світлини, ілюстрації, твори, спогади, літературознавчі матеріали, листи / упоряд. Г. М. Капініс. – Львів: Сполом, 2018. – 284с. 

       

Як не жилось мені - не заздрив я нікому,

       Я тільки ним живу і житиму незмінно, -

       Воно мені - як хрест, але я весь у ньому -

       В твоєму імені святому, Україно.

  До цієї книги, в якій висвітлено життя і творчість Івана Федоровича Гнатюка (27.07.1929-05.05.2005), увійшли спогади, документи, світлини різних років, його вірші та уривки з прозових творів, а також літературознавча критика і висловлювання багатьох діячів культури і науки про видатного українського письменника - поета і прозаїка, автора творів для дітей, публіциста і перекладача, лауреата найвищої  в Україні Національної премії імені Тараса Шевченка.

  Дуже натхненно написано розділ «Від упорядника», в якому Галина Капініс згадує всіх, хто долучився до виходу цієї книги.

Особлива вдячність подружжю Яворських - Ользі та Миколі - які доклали багато зусиль і теплих емоцій, збираючи матеріали, а також переводячи окремі спогади і майже всі листи в електронний варіант, доньці Любові  Гнатюк - Савці, яка додавала натхнення в роботі над упорядкуванням книжки, тернопільчанину Петру Сороці та поетесі Любові Проць, художнику Василю Семенюку і усім друзям та знайомим за радісну готовність поринути в минуле і поділитися спогадами про цю унікальну людину.

Дочка Любов Гнатюк - Савка «Спогади про батька» - дуже правдиві і зворушливі. Ось декілька спогадів: «Був акуратний до педантичності і страшенно любив працю. За декілька днів до смерті зізнався: «Я не боюся вмерти. Але як так нічого не робити?! У мене  ж ще стільки задумів!». Продовжував творити, відвойовуючи у вічності кожну годину життя.   Віриться, що колись, як цього хотів тато, у кімнаті, де він творив, буде його музей, і ця бібліотека ще дуже й дуже багатьом буде дарувати інтелектуальну насолоду.

  Іван Гнатюк був глибоко віруючим. часто повторював, що його ще в дитинстві до глибини душі потрясла самозреченість Христа в ім’ я любові і врятування людей. Будучи підлітком, він прийняв у свою душу Голгофу - так і йшов до неї усе життя Хресною дорогою, ні разу не оступившись  на манівці.

Поетеса Любов Проць також ділиться спогадами про Івана Гнатюка. «Гнатюк виявився людиною незмірної ніжності і доброти, а метав блискавками з очей лишень у все підле, непорядне. Тоді я ще тільки придивлялася до знаного поета і, завмираючи серцем, слухала автора нашумілої «Калини». Читав емоційно, пристрасно, одухотворено, зовсім не так, як чимало тих поетів, яких чула по радіо: монотонно, безбарвно. Вже навіть у цьому поет постав переді мною іншим. Зрештою, особливим я його знала ще до того, як побачила і почула: незламний в’язень колимських таборів, поет-бунтар, для якого стражденна Україна  була понад усе. А боротьба за  її волю  стала смислом усього життя.

Помер Іван Гнатюк з ім’ям України на устах… Поетеса, прозаїк, Лауреат багатьох Всеукраїнських літературних премій Ольга Яворська дуже зворушливо ділиться спогадами про Івана Гнатюка. «Господи, ніяк не можу привикнути, що Івана Гнатюка немає серед нас, Душа рветься до нього за порадою. Був людиною рідкісного благородства. Як він жадав бачити Україну вільною! Засуджений до страти, чекав вироку у тюремній камері… Смертний вирок було замінено 25 - річним ув’язненням.

До 1956 року перебував у спецтаборах на Колимі, був звільнений помирати як «страдающий тяжелым недугом» (сухотами). Переслідуваний і гнаний, він вижив. Написав і видав 18 поетичних збірок і три книги публіцистики, За книгу спогадів «Стежки - дороги» удостоєний звання лауреата Державної премії ім. Тараса Шевченка (2000 р.)».

Спогадами про цю Людину у цій книзі діляться письменники: Віктор Романюк, Микола Петренко, Олександра Верховець, Ігор Павлюк, Микола Ільницький, Андрій Грущак, Роман Пасту,  Василь Кобець, Левко Воловець, Богдан Чепурко, Іван Фідик, Василь Савчук, Микола Зимомря, Святослав Праск, Оксана Скварко Любомир Сеник, Йосип Фиштик, Людмила Литвинчук, Михайло Пасічник, Ілько Колодій, Марія Прокопець, Михайло Костів, Леся Степовичка, Роман Кабацький (Банський), Леся Павлів, Михайло Шалата, Анатолій Стожук, Богдан Завідняк, Петро Шкраб’юк, Олег Василишин, Ігор Фарина, Олег Василишин, Роман  Соловчук, вчителі: Леся Вацлав, Оксана Сисин, заслужений журналіст України Тетяна Шеремета.

Присвяти Іванові Гнатюку написали: Яворська Ольга, Воловець Левко, Пертенко Микола, Людкевич Марія, Павлюк Ігор, Прокопець Марія, Крісман Наталія, Фарина Ігор, Скварко Оксана, Фідик Іван, Палинський Віктор.

Листування Івана Гнатюка: Верховець Володимир, Корсун Володимир, Попович Степан, Сорока Петро, Кравчук Микола.

Якби кожен любив свою батьківщину так, як  любив Іван Гнатюк, то ворог ніколи не ступив би на українську землю. Вершиною його долі була безмежна любов до України, жертовне служіння їй до останнього подиху.

Ольга Смерека, зав. бібліотеки-філії №6 для юнацтва

Бориславської МЦБС.