До 95 - річчя від дня народження Анастасії Закидальської

«З роду незламних». До 95 - річчя від дня народження Анастасії Закидальської.

 Пані Анастасія Закидальська – відома у нашому місті людина. Почесна громадянка  Борислава, яка дуже багато зробила для нашого міста: активний громадський діяч, учасниця національно-визвольної боротьби, колишній політв’язень сталінських таборів, вишивальниця, почесна голова міської організації «Союзу Українок». Звання «Почесного громадянина міста Борислава» присвоєно в 1998 році рішенням сесії Бориславської міської ради.

Народилася пані Анастасія 24 квітня 1923 року в мальовничому бойківському селі Мшанець Старосамбірського району Львівської області у родині активіста довоєнного  товариства «Просвіта» Федора Петричковича. Назвали дівчину чудовим українським іменем  Настуся, Туся… На думку приходить інша Настя – та сама з Рогатина – Настя Лісовська, яку викрала татарська орда і закинула в непривітний край. А нашу Настю  більшовицька орда закинула на далеку Північ у концтабір.

…Сорокові роки. Наближалися чорні хмари  Другої світової війни. Нашими селами і містами котилася червона навала. Нищила все, що потрапляло під руки. Щоб оборонити добре ім’я Української нації і ширити правду про Україну,  наша молодь влилася в ряди ОУН та лави УПА. Не стояла осторонь і Анастасія. Вона була активною у підпіллі в Українському Червоному Хресті. Несла не лише медичну допомогу пораненим підпільникам, але й добре ласкаве слово. У червні 1941 року червоних окупантів змінив коричневий фашист. Важкі то були роки… Пізніше писали в газеті: «1942 рік. Невелике село Лімна на Самбірщині. Тільки вісімнадцять літ було тоді Анастасії Закидальській, яка вчителювала тут. Та за ті молоді роки передбачила, мабуть, більше, як дехто за все життя. І часи польської окупації, коли закінчила школу в рідному Мшанці, а потім Дрогобицьку гімназію. І перших «совєтів», які залишили після себе гори трупів в усіх тюрмах Галичини, і німецький терор проти українських патріотів».

Вчили патріотизму  та любові до рідної землі не за підручниками, а вчило саме життя, яке раз по раз доводило: не може бути доброго окупанта. Хто б не був цей окупант: чи то польський чи російський енкаведист,  чи німецький вояк – ніхто з них ніколи не думав і  не буде думати про добро української нації, доки ця нація не подумає сама про себе. Як і сьогодні. Саме тому, коли зовсім юній дівчині запропонували піти на вишкіл Українського Червоного Хреста, вона без вагань дала таку згоду. Отак пішла в підпілля, щоб і себе віддати святій боротьбі за визволення рідного народу. Чи знала, що її чекає. коли всупить в ряди ОУН? Напевно, знала. Але знала і те, що доки є люди, готові померти за ідею, доти та ідея буде жити. І в тій тісній хатинці серед лісу, в оселі лісника - лісничівці, виголошуючи слова присяги, вона виголошувала не слова, своє життєве кредо, свою переконаність у тому, що таки варто віддати все найдорожче задля своєї землі, задля своє нації. Багато випробувань випало потім на її долю, але жодного разу вона не поставила під сумнів свій вибір: воля або смерть. Вибір, що його вже в символічних кольорах утвердив чорно-червоний прапор Організації Українських Націоналістів.

 Осінь 1944 року. Фронт вже пролягав Карпатами. Анастасія з своєю соратницею перейшла лінію фронту. Село, куди втрапили, вирувало, сюди вже вступили передові частини радянської армії. Господиня, до якої попросилися на нічліг лише сплеснула руками: «Куди ж то ви, дітки втрапили?! Та ж у мене тут якийсь штаб». Але не відмовила. Погодувала, поклала спати, на ранок рушили далі. І на переправі через Дністер їх узяли.

У своїй автобіографічній повісті «Інтинські сніговії» авторка дуже лаконічно розповідає про далекий Комі - Край, що за радянських часів був суцільним цвинтарем для українських патріотів, які в нелюдських умовах будували міста, добували вугілля, газ, розробляли лісові багатства і все відбувалося під брехливим гаслом – побудови комунізму. Будівничими були  переважно в’язні ГУЛАГу.

Місто Інта було однією з таких будов, де проходила свої гулагівські університети Анастасія Петричкович-Закидальська. В оповіданні Анастасія подає основні етапи утворення міста Інта, щоб читачам була зрозуміла суть гулагівського підпорядкування інтинців, що сприяло  бюрократичному свавіллю, що доводилося терпіти…

…Про побачене за десять років каторги пані Анастасія Закидальська могла б написати цілу серію книг спогадів, але врешті та мука скінчилася. ЇЇ звільнили…

 Там, на Півночі,  знайшла вона свою долю. Душа в душу жили з чоловіком десятки літ. Там створили сім’ю, народили двох донечок. Але весь час боліла душа, аби ті діти не виросли яничарами, а таки пізнали свою Україну. Тож коли старша донечка закінчила школу, пані Анастасія поїхала з нею до Львова, аби  тут вчилася дочка, аби причастилася до рідної землі, своїх людей. Ой, як негостинно прийняла їх ця земля. Адже в кожному вузі був кадебістський відділ, який і поставлений був на те,  щоб не допустити до освіти дітей патріотів. Та знайшлися люди, які допомогли дочці таки стати студенткою Політехніки. Вже пізніше до тернопільського вузу вступила і молодша дочка. А через тридцять шість років у 1981 році все сімейство Закидальських змогло перебратися до Борислава…

Дві доньки створили свої сім’ ї. А в 2000 році відійшов у вічність чоловік.

Після повернення на рідну землю з властивою їй наполегливістю влилася в активну громадську просвітницьку діяльність.

У 1983 році до Борислава приїхала багаторічний політв’язень, Героїня Світу, поетеса Ірина Сеник. Разом з Володимиром Кописем, першим головою демократичного скликання ходили на  зустрічі з молоддю, проводили  конференції, виступали  по радіо та засобах масової інформації.

 Спогади пережитого, публіцистика на сучасні теми склали основу книжки «Інтинські сніговії», яку авторка видала за власні кошти.

А видав книгу головний редактор «Українського вісника» Ярослав Гелетій. ЇЇ роздуми – в публіцистичних статтях, історичні довідки, цікаві наукові пошуки. В кожному матеріалі відчувається виваженість, серйозність, глибокі знання матеріалу про наших світочів культури, науки, героїв визвольної боротьби. У кожному слові і реченні  звучить правда про гірку долю нашого народу. Правда не вичитана з книг чи вибрана з інтернету, а така, що пройшла  через усе її життя.

      Присвятою для Анастасії Закидальської став вірш Ірини Сеник «Хто десять років серед бруду жив… »:

Хто десять років серед бруду жив -

На смітнику, де проклін – слово.

Хто крізь болото завжди проходив

І чистим зоставався знову.

Хто повсякдень голод відчував

І жадний був скоринки,

Хто мав нагоду вкрасти, та не вкрав

Навіть найменшої крихтинки.

Хто мову матері не забував,

Пишався своїм рідним краєм.

Хто здатний ще страждати, як страждав,

Той в пам’яті людській і не вмирає.

                                              

                                            Ольга Смерека,  зав. бібліотеки - філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС.

ТВОРЧА ЗУСТРІЧ з Ольгою ЯВОРСЬКОЮ

ТВОРЧА  ЗУСТРІЧ  

з  Ольгою  ЯВОРСЬКОЮ

День Бориславського міського центру зайнятості в бібліотеці-філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС.

День Бориславського міського центру зайнятості
в бібліотеці-філії №6 для юнацтва Бориславської МЦБС.

   

   В  рамках Молодіжного центру «Молодь змінює світ», що діє в бібліотеці – філії №6 для юнацтва відбувся профорієнтаційний урок. Провідний спеціаліст з профорієнтації Ірина Пазяк ознайомила присутніх – учнів 9-го та 11-го класів ЗОШ №4 з вчителем української мови та літератури Тетяною Ревеняла із законодавством про зайнятість та страхування на випадок безробіття. Присутні взяли участь у тестуванні та цікавій грі на професійну спрямованість.

     Кожна людина хоча б раз в житті обирала собі професію. Для прийняття правильного рішення при виборі професії тобі необхідно враховувати ряд факторів – власні побажання, психологічні особливості та можливості. Не слід забувати й про потреби ринку праці. Для цього існує так звана “формула вибору професії”, яка в загальному вигляді показує первинний алгоритм прийняття оптимального рішення в поєднанні наступних компонентів: “хочу” – “можу” – “треба”.

      Але кінцевий оптимальний вибір своєї професії можна зробити тільки тоді, коли ти проаналізуєш всі компоненти формули  і співставивши їх між собою вони співпадуть хоча б частково.

        Бібліотека зі своєї сторони завжди готова надати молоді літературу для підготовки до вступу у вищі навчальні заклади. Бібліотекар Тетяна Комель ознайомила присутніх з книжковою виставкою «Професійні орієнтири молоді». Учні оглянули довідник абітурієнта «Усі вищі навчальні заклади України», книгу Б. Родик «Світ захоплень», статті з журналу про професію психолога, журналіста та актора. 

Для усвідомлення свого покликання, життєвого призначення, змісту життя, місії зовсім не обов’язково блукати у хащах «вищих матерій». Навпаки, – кожен охочий може прояснити для себе ці надзвичайно важливі поняття просто і доступно.

     Вибір професії – це складний і відповідальний крок у житті кожного, тому його потрібно робити свідомо й обдумано. Перед тим, як прийняти остаточне рішення, не забудь порадитися, також, з батьками, рідними, друзями, вчителями, психологом, профконсультантом та іншими дорослими, які добре знають тебе.

    Цитуючи відомого українського педагога К.Д.Ушинського Ірина Пазяк підсумувала: «Вдало вибери професію, вклади в неї свою душу, тоді щастя само тебе відшукає».                                   

Тетяна Комель, бібліотекар бібліотеки – філії №6

для юнацтва Бориславської МЦБС.

НЕЗВИЧАЙНА ФАУНА АВСТРАЛІЇ

  Австралія — унікальний світ, населений дивовижними мешканцями. Деякі тварини «зеленого континенту» не зустрічаються більше ніде в світі, а про існування інших ми навіть і не підозрюємо. Ми познайомимо вас із самими цікавими і незвичайними представниками тваринного світу Австралії, заради яких справді варто відвідати цю чудову і своєрідну країну.

Літературна година «Бережіть собори душ своїх»

Літературна година
«Бережіть собори душ своїх».

Олесь Гончар – сумління України,

Любов пречиста,

Пісня і зоря.

Вся Україна славить і вітає

Свого співця – Олеся Гончара!

Народжений у 1918 році, коли Україна виборювала незалежність, сиротою-підлітком звідавши жахливіші муки й голодомор 33-го року, юнацьким гострим розумом і зором прозрівши у зловісні ночі 37-го, беззастережно підставивши молоді студентські крила під мінометну чергу найбільшої світової війни, у 28 літ ставши живим класиком і перейшовши вогонь, воду й мідні труби слави, перетертий на жорнах заздрісних зубів і постійно конвойований системою, принижуваний улесливими ненависниками, ранимий і прощаючий, проникливий, знаючий, точний, уважний до всього і всіх – він тільки відкривається нам у всій своїй повноті.

Працівники бібліотеки-філія №2 Бориславської МЦБС разом з філологом ЗОШ №5 Онисько Лідією Володимирівною та учнями 9 класу провели літературну годину «Бережіть собори душ своїх».

Захід розпочався вступним словом вчителя української мови та літератури Онисько Л.В. Ведучі заходу – зав. бібліотеки-філії №2 Мирослава Чирик та бібліотекар Ірина Ханас ознайомили слухачів про життєвий і творчий шлях Олеся Гончара.

У виконані Оксани Косолович, Миколи Михайлишин, Марти Кучинської, Віктора Обухова та Марти Ваврик прозвучала поезія-присвята великому сину української нації, класику нашої літератури Олесю Гончару.

До заходу було оформлено книжкову виставку «Олесь Гончар: життя після життя», перегляд якої провела бібліотекар Ірина Ханас.

Ірина Ханас, бібліотекар бібліотеки-філії №2 Бориславської МЦБС.

В часі світлих Великодніх свят міська бібліотека для дітей отримала цінні подарунки від родини Яремко - пана Зенона, знаної в нашому місті людини, власні книги "Дороги перехрестя" та "Перехресні думки" та пана Мар'яна з донькою Ксенією – вихідців з Борислава, а сьогодні – відомих лікарів на Івано-Франківщині – вишиту картину "Святий Івано-Франківськ", двадцятидвохтомне видання енциклопедії "World Book" та кошти в сумі 1000 гривень для ремонту даху, який розпочнеться на початку літа. Щиро вдячні вам за такі чудові подарунки!

Літературно-казкова подорож "Місто Читайликів ".

 Літературно-казкова подорож "Місто Читайликів ". До Всеукраїнського Тижня дитячого читання.

В рамках Всеукраїнського Тижня дитячого читання юні "казкарі" та працівники міської бібліотеки для дітей завітали до санаторної школи-інтернату з літературно-казковою подорожжю "Місто Читайликів".

На початку свята бібліотекар розповіла присутнім в залі (учням 1-6 класів) про вірного друга кожної людини, який сам не говорить, а розуму навчає, відкриває нове, незвідане, веде в чарівну країну подорожей та пригод. Ім'я цьому другові - книга.

Активно та жваво відповідали глядачі на запитання літературних вікторин та конкурсів "Зверни своє серце до книги", "Про книгу та бібліотеку", "Доповни прислів'я", "Відгадай загадку", "Казковий калейдоскоп".

Лялькова вистава " Звірята лікують книгу ", яку підготували члени клубу " Казкарі " навчила дітей бережливому ставленню до книги.

Весело та захоплено зустрічали присутні героїв лялькових вистав "Колобок на новий лад" та "Кривенька качечка".

А нагородою артистам став веселий сміх та щирі оплески глядачів.

Ірина Карпінець, бібліотекар міської бібліотеки для дітей Бориславської МЦБС.