У 2018 році бібліотеки Борислава будуть з періодикою!

Місія бібліотек сьогодні – збереження та активна популяризація бібліотечних ресурсів, забезпечення вільного доступу користувачів до краєзнавства, вітчизняних і світових документальних та інформаційних ресурсів мережі Інтернет, організація відпочинку і дозвілля всіх категорій користувачів.

Особлива увага в роботі бібліотек приділяється інформаційній функції. Працівники бібліотек докладають багато зусиль, щоб задовольнити запити користувачів. Значно поповнюють фонд з усіх галузей знань передплатні видання, адже газети і журнали щоденно несуть політичну, економічну, соціальну інформацію.

Сьогодні рідко хто може собі дозволити купити журнал чи газету. Адже, з метою економії коштів, доводиться обирати між: «куплю буханець хліба чи журнал», люди обирають хліб, а за періодичними виданнями приходять до бібліотеки.

Бориславська міська рада йде на зустріч громаді міста і виділяє кошти для здійснення передплати періодичних видань для публічних бібліотек Бориславської МЦБС. На 2018 р міською радою передплачено 10 назв (26 комплектів) газет та 12 назв (25 комплектів) журналів на суму 20 000 грн.

Окрім цього, директор ТзОВ «ІНТЕР–СИНТЕЗ» Михайло Старчевський передплатив для центральної міської бібліотеки 5 комплектів періодичних видань на суму 2464 грн 57к. Варто зазначити те, що пан Михайло протягом багатьох десятиріч підтримує фінансово центральну бібліотеку.

Головний редактор народного часопису «Нафтовик Борислава» Петро Магур передплатив для бібліотек міста 6 комплектів часопису «Нафтовик Борислава» на суму 1 851 грн 60 коп. «Нафтовик Борислава» користується великим попитом серед користувачів наших бібліотек та є надзвичайно необхідним виданням для формування краєзнавчого фонду періодичних видань.

Кожен з відвідувачів бібліотеки може підібрати цікаве саме йому видання. Хтось захоплюється рукоділлям чи садівництвом, городництвом чи квітникарством, а комусь цікаві видання розважального характеру, корисні поради чи суспільно – політичні аспекти. Варто нагадати, шо в 2017 році бібліотеки теж були з періодикою. Відрадно, що і в наступному році, не зважаючи на фінансову скруту, місто подбало про найнезахищеніших. Всім відомо, що в наших бібліотеках переважно читають студенти, діти, літні люди та інтелігенція.

Колектив Бориславської міської централізованої бібліотечної системи висловлює щиру подяку за розуміння і підтримку міському голові Ігорю Яворському, Михайлові Старчевському та Петру Магуру.

Марія Завацька, бібліотекар відділу комплектування і обробки літератури Бориславської МЦБС.

Мої найкращі слова вдячності для 

Ірини Ковальчук!

     

Ви вже всі знаєте, що ми виграли мікропроект, який завдяки дуже багатьом людям, успішно реалізовуємо у 2017 році. І як завжди, нам трошки не вистачило, радились, сперечались. Думали, що підлогу не завершимо, але все ж вирішили спробувати, бо залишилось тільки полакувати.

     Cкажу чесно, мене дуже часто обсідають сумніви, чи правильно роблю, бо за мною стоїть колектив, який мені довіряє. Знаю прекрасно, що багато людей виїжають за кордон, а найнахабніші думають тільки про себе, мудрі чи мудрагелі - кажуть, що краще нічого не робити. Я так не можу (не хочу, не вмію)..і от коли уже зовсім глуха стіна, руку допомоги відчуваю звідусіль.

      Так і тепер: щедрий св.Миколай-КИЇВСЬКИЙ))) через ІРИНУ КОВАЛЬЧУК передав кошти і тепер нам вистачить і на весь капон, і на лак, і на пензлики, валики, ще й на Книжку для читачів зекономим.

       Тому, моя найдорожча, ІРИНО АНАТОЛІЇВНО, щира Вам вдячність. Бо Ви не тільки кошти дали, Ви повернули мені Віру й Надію. 

   Нехай Доля буде завжди прихильною до Вас та Вашої родини. Нехай Ваші дні будуть гармонійними, щасливими, нехай Вам все вдається. Щиро Вас обнімаю. Ці Ваші кошти стали завершальним акордом у капітальному ремонті читальної зали центральної бібліотеки Борислава. Недарма кажуть, що кінець — кожному ділу вінець. Божого благословення та довгих і щасливих Вам літ, пані Ірино!

З любов'ю Наталія Бараняк (Борислав, Львівщина)

(Світлина Ірини Ковальчук з її сторінки у Фейсбук).

Макс Кідрук у Бориславі

 Макс Кідрук у Бориславі.

Неординарна особистість завітала до бібліотеки-філії №6 для юнацтва. Це сучасний український письменник Макс Кідрук. Борислав став 73 містом, яке відвідав письменник в рамках його  Всеукраїнського туру # 100 міст НОІМ. Це творча промоція нової книги «Не озирайся і мовчи». Зустріч була направду цікава і пізнавальна. Макс Кідрук зарекомендував себе як справжній  шоумен в літературі. Використовуючи інноваційні технології, Макс розповів про свої мандрівки світом. А розказати було про що, адже він побував в 30 країнах світу. Враження від побаченого лягли в основу його травелогів.

 Для довідки: травелог — це літературний жанр, назва якого походить від англійського слова Travelogue (подорож), тобто це звіт про подорож, але не просто хронологія поїздки, а реакція на побачене. Макс Кідрук автор таких травелогів як «Мексиканські хроніки. Історія однієї мрії», «Подорож на Пуп Землі. В 2х т», «Любов і піраньї»  «На Зеландію!»

Знають в літературному світі Макса Кідрука і як одного з перших українських  авторів технотриллера.

Для довідки: технотрилер — жанр художньої літератури, що досліджує взаємодію людини з реально існуючими технологіями, взаємодії, що призводять до техногенних катастроф. Це гібридний жанр, в якому використовуються теми наукової фантастики. Батьком цього жанру вважається Майкл Крайтон з його «Парком Юрського періоду». Саме про технотрилери «Бот», «Твердиня», «Зазирни в мої сни» з великим захопленням познайомилися присутні від їх автора. Цікаво було дізнатися про нову книгу «Не озирайся і мовчи», яка вийшла в 2017 році.

Одного разу Макса Кідрука попросили скласти словесний портрет читача його книг, на що він відповів: «Людина будь-якого віку, що любить хороші історії і прагне постійно дізнаватися щось нове…».  Саме такі люди зібралися на творчій зустрічі з письменником. Тому і було дуже багато різних запитань, на які отримали відверті відповіді. А запитання були справді різноманітні: і про психологію підлітків, і про творчі плани, і про мораль і релігії, про особисте, про Україну, і навіть про співпрацю з СБУ.

Маємо надію, що бориславська публіка сподабалася Максу Кідруку,  як і ми, присутні на презентації, отримали задоволення від творчого спілкування. Макс Кідрук пообіцяв відвідати Борислав з новими книгами. Адже бориславська читаюча публіка завжди прагне придбати для себе книгу з перших рук і, звичайно, з автографом автора – на пам’ять. А ми, бібліотекарі Борислава, завжди будемо посередниками між книгою і письменником.

Алла Божко, бібліотекар центральної міської бібліотеки Бориславської МЦБС.

Колектив Бориславської міської централізованої бібліотечної системи щиро вітає з ювілеєм завідувача центральної міської бібліотеки Марію Осипівну Присташ. Бажаємо Вам міцного здоров’я, оптимізму, віри, любові близьких, рідних та колег, щирих друзів, натхнення, благополуччя та невичерпного щастя!

Сьогодні день, який буває раз в житті,
Цей день, коли Вам 55 настало!
Хай Вам здається – це багато літ,
Але насправді дуже й дуже мало.

Нехай душа у Вас ніколи не старіє,
На білій скатертині будуть хліб і сіль.
Своїм життям Вас завжди сонце гріє,
Слова подяки линуть звідусіль!

Хай Мати Божа  Вас охороняє
Від злих людей і різних бід, 
Хай Господь Бог здоров’я посилає,
Прожити в щасті ще багато літ!

Колектив Бориславської міської централізованої бібліотечної системи.

Віче-реквієм «Свіча пам’яті»

Віче-реквієм 

«Свіча пам’яті»,

присвячене 85-й річниці Голодомору та пам’яті жертв політичних репресій в Україні.

25 листопада 2017 року біля Історико-краєзнавчого музею м. Борислава  зібралося чимало бориславців, щоб вшанувати пам'ять про усіх убитих голодом та жертв політичних репресій в Україні.

Віче-реквієм «Свіча пам’яті», присвячене 85-й річниці Голодомору та пам’яті жертв політичних репресій в Україні розпочала ведуча заходу, провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин поезією Олега Ривака «Пом'яни…»:

В пам'ять про трагедію народу -

У віконці свічку запали...

Щоб таке не повторилось зроду!

В своїм серці спогад бережи!

Твою націю "на плаху..." тоді вели...

Вимирали села назавжди...

До жебрацтва й голоду довели...

Найродючіші на цій Землі лани...

Пом'яни в цей день усі ці жертви...

Свічку у віконці запали...

Їм судилося страшною смертю вмерти...

У молитві всіх їх пом'яни...

Пом'яни в скорботі їхні Душі...
Які з неба дивляться на нас...
Це страхіття пам'ятати мусим !...
33-го голодний "парастас"...

Свіча Пам'яті горить... і не згасає...

Шану віддаємо в дні скорботи...

Доки Україна пам'ятає... -

Жити буде Україна доти !!!

В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку українці у четверту суботу листопада на пам’ять про тих людей, які померли з голоду, запалюють свічки.

Присутні схилили голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом… І ця хвилина для всіх громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті стала актом поминальним, жестом покаяння і перестороги.

Поминальну панахиду за всіма загиблими від голоду та жертвами політичних репресій в Україні відслужили настоятелі храмів міста Борислава. Кожен у своїх молитвах згадав тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору та жертв політичних репресій. Бо пам'ять про Голодомор має бути вічною як реквієм, як пересторога всім, хто забуває своє коріння та свою історію.

Квіти шани від громади міста Борислава до колишньої катівні НКВС поклали заступник міського голови пані Роксоляна Гарасимів та в.о. начальника управління культури Бориславської міської ради Роман Тарнавський.

Заступник міського голови пані Роксоляна Гарасимів у своєму виступі наголосила, що це найжахливіша і найсумніша дата в нашій історії. Голодомор в Україні є однією з  найстрашніших катастроф в історії людства. Голод 1932-1933 років став зброєю масового біологічного знищення українців. Він на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. Українцям як етносу було завдано смертельної рани. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.

Голова міської громадської організації «Товариства політв’язнів та репресованих» Любов Папка у своєму виступі зазначила, що голодомор –  акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків) та урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік у 1932-1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української Соціалістичної Радянської Республіки та Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.

Визнання Голодомору геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

Продовженням цього заходу були слова ведучої, яка наголосила, що радянська влада злочинно замовчувала факт голоду. Жодної офіційної згадки про цю жахливу трагедію не було зроблено. Офіційно голоду не було. Навіть такого слова в офіційних документах не вживалося. Масові смертність і опухання у владних документах називали – “продовольчими труднощами”.

Дії влади з приховування фактів голоду підтверджують злочинну сутність політики сталінського тоталітарного режиму з організації Голодомору.

Улітку 1932 р. Україна мала повернути в рахунок погашення позики 8 млн 250 тис. пудів зерна понад встановлену норму хлібозаготівель.

Законом від 7 серпня 1932 року вводилася смертна кара за розкрадання державної власності, яка каменем падала на голову саме голодних людей. Варварський «Закон про колоски» підняв небачену досі хвилю репресій проти українського селянства, збільшив смертність серед мільйонів селян, але, безумовно, вирвав у голодних людей все ж таки додаткові 200 млн. пудів хліба.

Україну перетворюють на гігантську резервацію, в якій почав містично владарювати Голод. Чорний – страхітливий колір. Чорне – провалля, вир, пекельність безодні... «Чорні дошки» – розроблена більшовиками технологічна система абсолютного терору проти українців в 20-30-х роках минулого століття. Це були заходи психологічного, адміністративного та військового тиску-придушення українських сіл, які московськими катами розглядалися як осередки антибільшовицьких рухів і повстань проти тоталітаризму диктатури пролетаріату.

Сам термін «чорні дошки» мав офіційне походження. Одна із спільних постанов, прийнята більшовиками у листопаді 1932 року, мала назву – «Про занесення на «чорну дошку» сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі». Насправді це були публічно оголошені списки сіл, приречених радянською владою на знищення. За даними, які наводять історики, на «чорну дошку» більшовики занесли понад 80 відсотків населених пунктів України.

Після Другої світової війни в Європі та Північній Америці опубліковано перші спогади, мемуари та наукові дослідження про Голодомор. Українці, які його пережили й після війни опинилися у країнах вільного світу, разом із західними, зокрема американськими вченими, громадськими та політичними діячами збирали свідчення, вшановували пам’ять жертв, проводили наукові дослідження, видавали матеріали.

1963 року в Нью-Йорку вийшов друком роман Василя Барки “Жовтий князь” про голодні 1932-1933 роки. Сьогодні цей роман є найвідомішим художнім твором про ті події.

Під час відлиги 1960-х років тема голоду спочатку проривається крізь цензурні заборони, посідає важливе місце в публікаціях і заявах дисидентів в Радянському Союзі: Євгена Сверстюка, В’ячеслава Чорновола, Миколи Руденка та інших.

Визначальними у збереженні пам’яті про Голодомор стали заходи із відзначення його 50-х роковин 1983-го року, передусім у США та Канаді, що набули міжнародного розголосу. Тоді ж у канадському місті Едмонтоні було споруджено перший пам'ятник жертвам Голодомору 1932–1933 років.

З особливою силою правда про Голодомор зазвучала в незалежній Україні після 1991 року. З того часу українські історики провели величезну роботу, результатом якої стали тисячі великих і малих досліджень, присвячених Голодомору.

 
 
 

 

  Упродовж заходу звучали пісні «Свіча», яку виконала Анастасія Мацкевич та «Голодомор» у виконні Марти Саламаги, Роксолани Кузиляк та Марти Мелькович.

Вірш Дмитра Білоуса «Ти кажеш не було Голодомору?» прочитала Тетяна Лучишин, а Тетяна Таран прочитала вірш Тамари Мандик «Голодомор».

Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно – надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися …

Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави, на власній землі … !

Віче-реквієм «Свіча пам’яті», присвячене вшануванню 85-ї річниці Голодомору та пам’яті жертв політичних репресій в Україні завершилось запалюванням свічок скорботи.

Над озвученням заходу працював звукооператор міського Палацу культури Андрій Калин.

Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС. 

Фото дня: мрії здійснюються ...

       Ще зовсім трошки, ще декілька днів і оновлена-КАПІТАЛЬНО відремонтована читальна зала центральної міської бібліотеки зможе прийняти відвідувачів.

Про все детальніше згодом...

Наталія Бараняк,  директор Бориславської МЦБС.

Віче до Дня Гідності та Свободи.

«Україна гідна свободи!»

Хресна дорога у моєї України...

Випробування неабияке !

Багряна кров за кольором калини

Скропила місце це святе !

Хресну дорогу Ти долаєш, Україно...

І як Ісус ( крізь зуби !) терпиш все...

Ти ж тільки відродилася, дитино,

А вже - ніж в спину...! Й звідти кров тече...

Хресна дорога на Голгофу України...

І перша "стація" - Нескорений Майдан !

Назвіть мені у світі ще країни...?

"Небесну Сотню" покажіть всім нам ?!

Хресна дорога... "стації манкуртів":

Керч...Севастополь... Харків...Дон... Луганськ...

Харцизьк... Дружківка...Єнакіївські "урки"...

І Краматорськ, і Горлівка й Слов'янськ...

Там Україну завжди зневажали,

Боялися і прапора, й герба...

Мову не вчили... і не розмовляли...

Це - принципово ! Їм потрібно "язика"...

Хресна дорога... Стільки буде "стацій" !

Та Ти, кохана, ( знаю !) пройдеш всі !

Очистишся природньо ( без "люстрацій"!)

Воскреснеш, Ненько, прямо на хресті !!! 

(Олег РИВАК "Хресна дорога України..."19.04.2014 р.)

Час…! У кожного з нас із ним свої рахунки, а в України – особливі. Більше триста п’ятдесяти років на шляху боротьби за незалежність український народ завжди платив життям своїх найкращих синів і дочок. Не один десяток років більшовики насаджували українцям чужорідні ідеали та пропагували національне насильство свідомості. Народ піднявся до боротьби зі злом, до вибуху непокори і гідності проти тих, хто ціною брехні і хворих амбіцій хотів повернути Україну назад в рабство. Але воля людей і прагнення до цивілізованого людського життя перемогла, та заплатили вони за перемогу надто високу ціну. Такими словами розпочала віче, присвячене Дню Гідності і Свободи ведуча заходу, провідний методист Бориславської міської централізованої бібліотечної системи Божена Дмитришин.

Власне 21 листопада, в День Гідності та Свободи, у свято Собору Архистратига Михаїла у сквері біля меморіальної таблиці Героїв Небесної Сотні зібралось чимало бориславців, щоб вшанувати пам’ять Героїв Небесної Сотні, пам'ять загиблих під час Революції гідності, як її називають у народі…

Панахиду пам’яті Героїв Небесної Сотні та новітніх Героїв відслужили настоятелі храмів міста Борислава. Квіти шани та вдячності до меморіальної таблиці Героїв Небесної Сотні покладали та запалили свічки, як символ тепла і жалю за душами полеглих міський голова Ігор Яворський, секретар міської ради Юрій Химин, заступник міського голови пані Роксоляна Гарасимів та учасники АТО.

У своєму виступі міський голова Ігор Яворський наголосив, що пам'ять про всіх невинно убитих поєднує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного… А світло свічок хай буде даниною тим, хто навічно пішов  від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Про події Майдану розповіла громадська активістка, депутат міської ради Іванна Книш. Адже залишилися спогади, які потрібно ставити в приклад прийдешньому поколінню для нового витка української свідомості та культури.

Голова громадської організації «Спілки воїнів АТО м. Борислава» пан Ігор Саган у своєму виступі наголосив, що вже не сотні, а тисячі полягли під синьо-жовтим прапором свободи у зоні так званої антитерористичної операції. Бо кожного дня, щогодини Україна завдяки таким героям, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими і  якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин та дітей.

А на завершення, ведуча заходу Божена Дмитришин продекламувала вірш Олега Ривака «ПОБАЧИВ УКРАЇНУ!» :

Нарешті я... ПОБАЧИВ УКРАЇНУ !

У цих очах відверто-незрадливих,

В цих гордих поглядах за свій народ, країну -

Вони уже достойно жити заслужили !

Це покоління прагне діяти по суті,

У нього цінності і філософія вже інші !

Там рабське "я боюся..." вже відсутнє,

За ними зміни на Землі цій грішній...

Студентська молодь - це майбутнє України !

А львівська... Це щось надзвичайно-особливе !

Це - авангард свободи й духу батьківщини,

Це - віра в щось по-справжньому красиве !

Уклін Вам, діти, й батьківське "Спасибі !"

Дивлюсь на Вас - мені не страшно за майбутнє !

Ви заслужили і Ви будете щасливі ! -

Тут аргументи будь-які відсутні !

Ти, Україно, народила покоління,

Яким по праву зобов'язана пишатись !

Це славних предків передалося "коріння" :

"Боротися ! Боротись ! Не здаватись !!!"

Мине час… Про захисників нашої держави писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої протиставили свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.

Завершилось віче «Україна гідна свободи» спільним виконанням Гімну України.

Цього ж дня до Дня Гідності та Свободи у міському Палаці культури відбувся вечір-концерт «Україна гідна свободи».

Упродовж концерту прозвучало багато чудових поезій та пісень, присвячених  вірним синам і донькам, які в розквіті сил віддали свою молодість та життя за рідну неньку Україну.

У виконанні гурту «Бориславські батяри» прозвучали пісні «Дістало» та «Вперед побратими». Музичне тріо «Барви» чудово виконали пісні «Над землею туман» та «Моя сорочка вишиванка».

Також прозвучали пісні: «Мальви» (виконала Божена Гамар), «Не встидайся, - то твоя земля» (виконала Ірина Гаман), «Чорна квітка», «Герої не вмирають» та «Україна – це ми» (виконала Марта Крагиль), «Не твоя війна» (композицію виконали Ольга Кузимко з Театром танцю), «Мій тато Герой» (виконала Анна Маринін).

На заході прозвучали такі поезії: «Посвята загиблому Герою» (прочитав Влад Єнчке), «Жінко, чого ви плачете?» (прочитала Софія Мальчевська).

Над підготовкою сценарію вечора-концерту «Україна гідна свободи» працював директор міського Палацу культури, заслужений артист естрадного мистецтва України, режисер-постановник заходу Ігор Мельник.

У підготовці та проведенні заходу взяли участь начальник відділу Народної творчості Михайло Ганзій, звукооператор Андрій Калин. Вечір-концерт провели Олександр Бондаренко та Марта Ільєнко.

Божена ДМИТРИШИН, провідний методист Бориславської МЦБС.