«Переплелись, як мамине шиття, мої сумні і радісні, мої сумні і радісні дороги…».
До 90 - річчя від дня народження Дмитра Павличка.
Справедливо
говорять, що біографія поета – в його віршах. З поезій Дмитра Павличка можна
дізнатися про життєвий шлях, становлення характеру, про погляди і переконання
чи не більше, ніж з підручників, де йдеться про цього талановитого поета. Поет, перекладач, громадсько-політичний
діяч, дипломат. Народився 28 вересня 1929 р. в с. Стопчатів (тепер Косівського
району Івано-Франківської області) в селянській родині. Навчався в польській
школі, Коломийській гімназії та десятирічці. Протягом 1948-1953 рр. навчався на
філологічному факультеті Львівського
університету, потім – в аспірантурі, але полишив наукову роботу.
У 1953 році вийшла перша збірка
«Любов і ненависть». Впродовж 1957 -1959 рр. – завідувач відділу
поезії журналу «Жовтень». Весь 18 – тисячний тираж книжки Павличка «Правда кличе» (1958) було знищено за вказівкою
партійних органів через антисталінський сонет «Коли
умер великий Торквемада».
Після переїзду до
Києва працював у сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка, у секретаріаті
Спілки письменників України, протягом 1971-1978 рр. редагував журнал «Всесвіт».
У 1980-х роках брав активну участь у демократичному русі України: один із
засновників народного руху України, перший голова Товариства української мови
ім. Т. Г. Шевченка. Неодноразово
обирався народним депутатом України. Впродовж 1995-2002 рр. був на
дипломатичній роботі: Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словацькій
республіці та Республіці Польща.
Серед багатогранної
творчої спадщини збірки «Моя земля», «Чорна нитка», «Правда кличе», «Сонети
подільської осені», «Таємниця твого обличчя», «Покаянні псалми», «Сонети», антологія
«Світовий сонет» та ін..; переклади поезії Хосе Марті, Николи Вапцарова,
В.Шекспіра; літературознавчі розвідки «Магістралями слова», «Над глибинами»,
«Біля мужнього світла», де вміщено статті з історії світової літератури – про Т. Шевченка, І. Франка, Л.
Українку, В. Стефаника, О. Гончара, М. Рильського, Шолом - Алейхема, Хосе
Марті, М. Шолохова тощо.
Протягом 2010-2011 рр. видав
десятитомник поезій та перекладів. 2012 р. – збірку публіцистики «Голоси мого
життя». Автор сценаріїв до фільмів «Сон», «Захар Беркут». Чимало віршів Д. Павличка покладено на музику, автор тексту
хіта «Два кольори».
На лібрето Д. Павличка створено оперу «Золоторогий олень»
О. Костіна, його тексти лягли в основу Каддиш – реквієму «Бабин Яр» Є.
Станковича. Дмитро
Васильович нагороджений орденами «За
заслуги ІІІ ступеня» та «Князя Ярослава Мудрого V ступеня” та ін., Герой
України, лауреат Національної премії
України ім. Т.Шевченка. Має дипломатичний ранг посла України (був послом у
Польщі та Словаччині).
Літературна година «Переплелись,
як мамине шиття, мої сумні і радісні, мої сумні і радісні
дороги...» проведена для учнівського колективу 11 класу ЗОШ №5.
З вступним словом звернулася до присутніх вчитель української мови і
літератури Ольга Козич. Працівники
бібліотеки-філії №6 для юнацтва Галина
Почіковська та Ольга Смерека розповіли про життєвий і творчий шлях Дмитра
Павличка.
Учні 11 класу: Вікторія Артеменко, Віктор Лютак, Оксана Косолович, Віктор
Обухов, Юрій Королик, Віталій Дацко, Лілія Сидорак, Василь Шрібак більш
детально зупинилися на літературній діяльності поета, прочитали його поезію:
«Стоїть переді мною мати…», «Моя любове, ти як Бог», «Я стужився, мила, за
тобою», «Якби я втратив очі, Україно…», «Птиця», «О рідне слово, хто без тебе
я», «Рідна мова». Присутні прослухали
пісню «Два кольори» на слова Д. Павличка.
Ольга Смерека провела перегляд книжкової виставки на тему: «О рідне слово,
хто без тебе я», а Галина Почіковська
прочитала присутнім притчу Д. Павличка «Про справедливість».
Заступник директора з виховної роботи Марія Голобутовська закликала учнів
відвідувати бібліотеки та читати твори Дмитра Павличка для детального вивчення
його творчості. Підсумувала літературну годину вчитель школи Ольга Козич, підкресливши
значимість творчості Д. Павличка для молоді сучасної України. Його поетична
слава, як і горда громадянська постава, є нині запорукою всенародної шани. Тож
Україна не дасть несамовитому в любові
та ненависті поетові зледащіти
духом, втишитися і впокоритися. Та й сам Дмитро Павличко в «Молитві за Україну»
просить Господа любові й непокори для України, а для себе творчих сил, мислі й
хисту до праці, аби втишити свою болящу печаль:
«Дай невмирущість Україні,
Мені - досмертних правд вогонь!».
Роздумуючи про
Дмитра Павличка Олесь Гончар у своєму «Щоденнику» визнав: «Дмитро Павличко – це
мислитель, достойний продовжувач Івана Франка, Каменяр нової доби».
Дмитро Павличко й далі творчо випалює себе па пломінкому багатті
контрастів, конфліктів, на протистоянні думок і вчинків, настроїв і почуттів, всякчас зриваючи голос
відчайдушним криком болю за майбутнє українського світу.
Ольга Смерека, завідувач бібліотеки-філії
№6 для юнацтва Бориславської МЦБС.