Віче-реквієм «Вічний біль - Афганістан».
Горів в вогні
Афганістан,
Летів над горами “тюльпан”,
Від горя чорний і від сліз...
Додому мертвих хлопців віз.
Ті чорні ночі, чорні дні
Мені ввижаються вві сні..
Краплини крові на снігу...
Про них я пам'ять збережу…
Час і події, які відбуваються у світі, щороку віддаляють від нас неоголошену війну в Афганістані, але всі, хто відчуває свою особисту причетність до неї чи вважає себе воїном-інтернаціоналістом, бережуть у пам’яті події тієї буремної пори в історії та долі українського народу.
15 лютого біля пам’ятника воїнам-афганцям зібралося чимало бориславців та учасників афганської війни. І всі вони прийшли вшанувати тих, хто причетний до героїчної й трагічної афганської війни, яка тривала з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989.
Ведуча заходу, провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин розповіла про афганську війну, брудну та неоголошену… Це був повномасштабний збройний конфлікт-агресія Радянського Союзу проти суверенного Афганістану під приводом боротьби з моджахедами, у якому брали участь урядові війська Афганістану і Радянського Союзу проти повстанських груп моджахедів.
Рішення ввести радянські війська до Афганістану ухвалено 12 грудня 1979 року на засіданні Політбюро ЦК КПРС і оформлено секретною ухвалою ЦК КПРС. Офіційна мета введення обмеженого континенту радянських військ до Афганістану – іноземне втручання у внутрішні справи країни, аналогічне сьогоднішнім подіям на Сході України. Як формальну підставу Політбюро ЦК КПРС використовувало неодноразові прохання керівництва Афганістану.
Коли в січні 1979 року в'єтнамські війська блискавичним ударом захопили Комуністичну Кампучію і прогнали до джунглів кривавих диктаторів Пол Пота та Єнг Сарі — це знаменувало генеральну репетицію перед майбутнім захопленням Афганістану. У Політбюро ЦК КПРС утворено так звану «афганську трійку», до складу якої увійшли Андропов, Громико й Устинов. «Трійка», в умовах надсекретності, підготувала план військової операції. Фатальне рішення ввести радянські війська в Афганістан ухвалили на підмосковній дачі Брежнєва – Суслов, Андропов, Устинов, Громико.
Військове угруповання, яке офіційна радянська пропаганда називала винятково Обмеженим контингентом радянських військ, опинилося безпосередньо втягнутим у громадянську війну, що розгорялася в Афганістані, і стало її активним учасником та головним збудником.У війни холодні очі… У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика… Афганська війна залишила важкі наслідки і для України.
До Афганістану з України було направлено 160 375 осіб. Не повернулися додому з війни 3 360 воїнів, з яких 3 280 військових загинуло, а 72 людини пропало безвісти або потрапило в полон. На сьогодні в Україні живе близько 150 тис. учасників війни в Афганістані. З них було поранено більше 8000 чол., а 3 560 осіб стали інвалідами. У кожного з них є сім’я. Залишилися без синівської підтримки 1 982 батька і 2 729 матерів, в основному пенсійного віку. Стали вдовами 505 молодих жінок і сиротами 711 дітей.
15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів і службовців. Важкий та сумний підсумок… Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали – «Мамо, я живий...».
У спільній молитві священнослужителі храмів міста Борислава та всі присутні вшанували світлу пам’ять про воїнів-афганців, які віддли своє життя увійшовши в безсмертя.
Квіти шани від громади міста до пам’ятника воїнам-афганцям поклали заступник міського голови пані Роксоляна Гарасимів та в.о. начальника управління культури Бориславської міської ради пан Роман Тарнавський.
До слова була запрошена заступник міського голови пані Роксоляна Гарасимів, яка своєму виступі наголосила, що живі завжди в боргу перед мертвими. І наші діти та онуки мають знати своє історичне минуле, правду про афганську війну. Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох із нас, бо загиблих не повернути. Не відболить це горе, не виплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України. А також пані Роксоляна привітала всіх зі святом Стрітення Господнього, яке дає пізнати нам Боже світло, стає світильником у нашому житті та допоможе подолати темряву, зокрема в Україні.
Голова спілки ветеранів Афганістану міста Борислава Михайло Краснопольський висловив вдячність всім хто прийшов вшанувати пам'ять про воїнів-афганців і зокрема організаторам заходу.
Під час віча-реквієму прозвучала пісня «Чорний тюльпан» у виконанні ансамблю хлопчиків «Краяни» ЗОШ №1. А учениця Бориславської державної гімназії Катерина Войтович виконала пісню «Ми за мир на Україні, ми за мир на всій землі». Вірш «Афганістан» прочитала учениця ЗОШ №4 Тетяна Цебак.
Віче-реквієм продовжила ведуча, яка пригадала присутнім про ті сумні і гіркі часи, коли в Україну летіли «чорні тюльпани» з цинковими гробами… Обпеченим тавром обпалювали душі ці прокляті людьми слова. Для тисяч українських родин вони назавжди стали знаком біди, символом невгамовних душевних мук і безутішного горя. «Чорні тюльпани», які упродовж 1979-1989 років привозили свої вантажі до України, а зокрема Дрогобицького, Самбірського, Сокальського та інших районів Львівщинни, і нині викликають сум і біль. А у рідних і бойових побратимів – ще й спогади, які не викреслити з пам’яті та душі. Посивілі жінки у чорних хустинах… Скільки ж їх? Скільки сліз? Хіба можна висловити словами материнське горе?! Цинкова труна, свіжа могила, фотографія у чорній рамці… Вічний біль. Вічна скорбота.
Уроки, які ми почерпнули з цієї війни, переконливо свідчать, що проти народу воювати неможливо, що кожен має беззаперечне право на будівництво своєї держави, а будь-яка нація за своєю сутністю є багатовіковим Божим утворенням зі своєю культурою, традиціями та віросповіданням.
На жаль, і сьогодні багато політиків відомих нам держав продовжують розв’язувати збройні конфлікти, переслідуючи свої ті чи інші інтереси. Вони прагнуть панувати, тримати у рабстві інших, силоміць диктувати свій спосіб життя. Хто розв’язував майже усі війни та збройні конфлікти?
Проводячи паралелі між афганською війною та нинішньою неоголошеною війною на сході України за участю Російської Федерації, можна із впевненістю сказати наступне: війна в Афганістані поховала Радянський Союз. Так само, війна на Донбасі поховає і Російську Федерацію, якщо її керівництво вчасно не схаменеться».
Над шляхом сумують тополі…
І падає сніг на поля і гаї.
Як важко змиритись, повірити долі,
Дивитись на сірий, похмурий граніт.
Юнак же упав, немов зірка із неба,
Упав за далекий Кабул і Герат.
Востаннє ж тут думав, Вкраїно, про тебе,
І чув журавлів, що до тебе летять.
Тюльпанами чорними вкрита земля,
У рідні краї повернувся у цвіті.
Їх кров залишилась, де скелі й пустеля,
А гори від крові слов’янської ситі.
Не можна забути суворої днини,
Зітхають тополі та ранки імлисті,
У матері серце болить щохвилини,
І сльози не сохнуть на листі.
Прийдуть до могил й на поля ветерани,
З дітьми і онуками завтра прийдуть.
В руках немов вогник-тюльпани,
Афганські події у серці печуть…
Як важко змиритись, повірити долі,
Дивитись на сірий похмурий граніт.
Наплакалась мати-Вкраїна доволі!
Кажу, щоб почув увесь світ…
Не заростає стежка до могил воїнів-афганців, а спогади про них завжди житимуть у пам’яті людей.
Божена Дмитришин, провідний методист Бориславської МЦБС.
